Рішення

від 22.05.2018 по справі 908/443/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 35/24/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2018 Справа № 908/443/18

Суддя господарського суду Запорізької області Топчій О.А.

при секретарі Осоцькому Д.І.

За участю представників сторін:

від позивача: Ніколаєнко І.Р., довіреність № б/н від 07.03.2018

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом: Фізичної особи-підприємця Волкової Людмили Олексіївни, м. Запоріжжя

до відповідача: Приватного підприємства Логіст-08 , м. Запоріжжя

про стягнення заборгованості в розмірі 67287,39 грн.

ВСТАНОВИВ:

15.03.2018 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Волкової Людмили Олексіївни до Приватного підприємства Логіст-08 про стягнення заборгованості в розмірі 67287,39 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним: 01.09.2017 між ПП Логіст-08 (Покупець) та ФОП Волкової Л.О. (Постачальник) укладено Договір поставки № 010917 за умовами якого позивач зобов'язався поставляти відповідачу визначений договором товар, а відповідач зобов'язався приймати товар та оплачувати його.

На виконання умов Договору позивач у період з 08.09.2017 по 23.10.2017 здійснив поставку товару на загальну суму 57884,57 грн.

Відповідно до п. 3.3 Договору поставки № 010917 оплата за товар здійснюється в безготівковій формі на умовах відстрочення платежу на 30 днів від дати постачання.

Відповідачем, в порушення умов договору, грошові кошти за поставлений товар не сплатив.

В зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором позивачем нараховано відповідачу 6190,73 грн. пені, 631,11 грн. 3 % річних та 2580,98 грн. інфляційних втрат, які позивач просить суд стягнути з відповідача.

15.03.2018 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу передано на розгляд судді Топчій О.А.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.03.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 35/24/18 та призначено розгляд справи на 30.03.2018 об 11 год. 00 хв.

Ухвалою від 30.03.2018 підготовче засідання відкладено на 08.05.2018 о 12 год. 30 хв.

08.05.2018 судом проведено підготовче засідання.

Представник позивача в судовому засіданні 08.05.2018 зазначив, що позивачем надано всі докази на підтвердження своєї позиції по справі та вважає за можливе закрити підготовче провадження та перейти до розгляду справи по суті.

В судове засідання 30.03.2018 відповідач не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвали суду від 16.03.2018 про відкриття провадження у справі та від 30.03.2018 про відкладення підготовчого засідання направлені на адресу відповідача зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань повернулись на адресу господарського суду Запорізької області з позначкою пошти: за закінченням терміну зберігання .

Як зазначено у п. 3, ч. 2. ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 08.05.2018 закрито підготовче провадження та суд перейшов до розгляду справи по суті, судове засідання по розгляду справи по суті призначено на 22.05.2018.

Частиною 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд під час судового розгляду справи здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Судові засідання здійснювались із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою ПАК Оберіг .

Представник позивача в судовому засіданні 22.05.2018 підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити повністю.

Відповідач в судове засідання 22.05.2018 не з'явився, був належним чином повідомлений про дату та час проведення судового засідання.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п. 2).

Отже, враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце призначених судових засідань, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні 22.05.2018 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, документи, надані позивачем додатково, судом встановлено наступне.

01.09.2017 між Фізичною особою-підприємцем Волковою Людмилою Олексіївною (Постачальник) та Приватним підприємством Логіст-08 (Покупець) було укладено Договір поставки № 010917 (Договір).

Відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставляти Покупцю визначений цим Договором товар, а Покупець зобов'язується на умовах та в порядку, визначених цим Договором, приймати названий товар та оплачувати його.

Згідно з п. 1.3 Договору встановлено, що найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), ціна за одиницю товару (товар) визначаються у рахунках-фактурах та остаточно узгоджуються сторонами у видаткових накладних, що є невід'ємною частиною Договору.

Пунктом 2.6 Договору встановлено, що передача товару Постачальником та приймання товару Покупцем здійснюється в місці здійснення поставки, визначеному в п. 2.2 Договору з оформленням видаткової накладної та/або акту приймання-передачі та ін.документів в залежності від виду та/або умов поставки.

Покупець оплачує поставлений Постачальником товар за цінами Постачальника, що діють на момент чергової поставки та зазначені у видаткових накладних та підтверджуються у рахунках-фактурах. Остаточна загальна вартість Договору визначається згідно видаткових накладних. Оплата за товар здійснюється в безготівковій формі на умовах відстрочення платежу на 30 днів від дати постачання (п.п. 3.1, 3.2, 3.3 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що позивач поставив відповідачу товар, на загальну суму 57884,57 грн., що підтверджується двосторонньо підписаними видатковими накладними: № 127 від 12.09.2017, № 138 від 13.09.2017, № 200 від 22.09.2017, № 210 від 23.09.2017, № 216 від 25.09.2017, № 227 від 26.09.2017, № 281 від 04.10.2017, № 305 від 05.10.2017, № 397 від 23.10.2017, № 398 від 23.10.2017, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Також в матеріалах справи містяться рахунки на оплату: № 108 від 08.09.2017, № 124 від 12.09.2017, № 135 від 13.09.2017, № 193 від 21.09.2017, № 196 від 22.09.2017, № 204 від 23.09.2017, № 217 від 26.09.2017, № 273 від 04.10.2017, № 295 від 05.10.2017, № 383 від 23.10.2017, № 394 від 23.10.2017.

Позивач посилається на те, що на момент звернення до суду жодної оплати від відповідача не здійснено.

Позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію вих.№ 1 від 03.01.2018 з вимогою оплати заборгованості за поставлений товар та з урахуванням штрафних санкцій. Відповіді на вказану претензію матеріали справи не містять.

Проаналізувавши обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України зазначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар в сумі 57884,57 грн. підтверджений належними та допустимими доказами, які наявні в матеріалах справи. Відповідачем не спростовано наявність суми боргу.

Таким чином, вимога позивача про стягнення основної заборгованості в сумі 57884,57 грн. є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що при порушенні зобов'язання настають правові наслідки, які встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 5510570/96-ВР Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до приписів п. 7.4 Договору встановлено, що в випадку прострочення Покупцем оплати поставленого товару, він на вимогу постачальника сплачує останньому суму боргу, а також пеню, що нараховується на несплачену суму за весь період прострочення платежу за подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла в цей період.

Оскільки відповідач прострочив виконання зобов'язання щодо своєчасної оплати отриманого товару, позивачем нарахована пеня в розмірі 6790,73 грн. за загальний період з 12.10.2017 по 12.03.2018.

Перевіривши розрахунок суми пені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство , суд визнав розрахунок вірним та судом задовольняється вимога про стягнення пені в розмірі 6790,73 грн. за загальний період з 12.10.2017 по 12.03.2018 по кожній поставці окремо.

Також позивачем нарахована сума 3 % річних, яка складає 631,11 грн. та втрат від інфляції в розмірі 2580,98 грн. за загальний період з 08.09.2017 по 12.03.2018 по кожній поставці окремо.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що право вимоги про сплату 3% річних та втрат від інфляції є правовими наслідками прострочення боржником грошового зобов'язання, способом захисту майнового права та інтересу позивача, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Перевіривши розрахунки 3% річних та втрат від інфляції за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство , суд встановив, що сума 3 % річних та втрат від інфляції є вірними та підлягають задоволенню в сумах заявлених позивачем, а саме: 631,11 грн. - 3 % річних та 2580,98 - втрат від інфляції.

Частиною 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Волкової Людмили Олексіївни є законними, обґрунтованими та задовольняються судом повністю.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства Логіст-08 (69035, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, буд. 36-А, кв. 4, код ЄДРПОУ 35842651) на користь Фізичної особи-підприємця Волкової Людмили Олексіївни (69120, АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1) 57884 (п'ятдесят сім тисяч вісімсот вісімдесят чотири) грн. 57 коп. основної заборгованості, 6190 (шість тисяч сто дев'яносто) грн. 73 коп. пені, 631

(шістсот тридцять одну) грн. 11 коп. 3% річних, 2580 (дві тисячі п'ятсот вісімдесят) грн. 98 коп. інфляційних втрат та 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне рішення складено 30.05.2018.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.А. Топчій