Рішення

від 29.05.2018 по справі 909/369/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.05.2018 м. Івано-ФранківськСправа № 909/369/18

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом: Фізичної особи - підприємця Лутчук Ярослави Петрівни, АДРЕСА_1, 79053,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Брикетна фабрика", вул. Заводська, буд.1, корпус 722, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300,

про стягнення заборгованості в сумі 262 613,40 грн., з них: 239 797,31 грн. - борг, 12140,47 грн. - пеня, 2282,72 грн. - 3 % річних, 8392,90 грн. - інфляційні

за участю представників:

від позивача: Семенюта Денис Володимирович - представник, (довіреність зареєстровано в реєстрі за № 174 від 22.05.2018 року; паспорт серія НОМЕР_2 від 01.07.1997 року)

від відповідача: представники не з'явилися

установив: фізична особа - підприємець Лутчук Ярослава Петрівна (далі - позивач) звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брикетна фабрика" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 262 613 грн 40 к., з них: 239 797 грн 31 к. - борг, 12140 грн 47 к. - пеня, 2282 грн 72 к. - 3 % річних, 8392 грн 90 к. - інфляційні.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору на виконання робіт №2/11-17 від 10.11.2017 року щодо оплати за виконанні позивачем роботи.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримав, з підстав викладених у позовній заяві та просить суд позов задовольнити.

Відповідач своїм конституційним правом на захист прав і охоронюваних законом інтересів не скористався, явки в судове засідання уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив; про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, ухвалою від 08.05.2018, направленою відповідачу рекомендованою кореспонденцією та отриманою останнім 23.05.2018, що підтверджено наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч.2 ст.42 ГПК України, учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи.

Статтею 178 ГПК України передбачене право відповідача подати суду відзив на позовну заяву. Разом з тим, як визначено в ч. 3 цієї статті, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Як передбачено в ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення їх явки в судове засідання для реалізації ними конституційного права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи без представника відповідача за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

10 листопада 2017 року між Фізичною особою підприємцем Лутчук Ярославою Петрівною (по справі - позивач/по договору - виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Брикетна фабрика" (по справі - відповідач/ по договору - замовник) укладено Договір на виконання робіт №2/11-17 (далі Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити матеріали для будівництва складу сировини брикетної фабрики та збудувати його, а замовник зобов'язався прийняти та своєчасно оплатити його в строк, що визначений договором (п.11. Договору).

Згідно з п.2.1. Договору та Додатку №1 до Договору, який є його невід'ємною частиною, загальна ціна Договору становить 1147297 грн 31 к.

Згідно Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №ФР-1 від 05.01.2018 року виконавець (позивач по справі) виконав взяті на себе за договором зобов'язання.

Відповідно до п.5.2 Договору та Додатку №2 до нього відповідач зобов'язаний здійснювати оплату за виконані роботи поетапно у наступні терміни та у визначених розмірах:

- до 15.11.2017 - 509500 грн 00к.;

- до 30.11.2017 - 330747 грн 71к.;

- до 07.12.2017 - 136234 грн 29 к.;

- до 21.12.2017 - 98445 грн 30 к.;

- до 25.12.2017 - 72370 грн 00 к.

Оплата за виконанні позивачем роботи відповідачем проведена частково, зокрема в сумі 907500 грн 00к., проте частина боргу в сумі 239797 грн 31 к. залишилась непогашеною.

Претензійним листом №1 від 12.03.2018 позивач звернувся до відповідача про погашення заборгованості в сумі 39797 грн 31 к.

Однак, вказана сума заборгованості відповідачем не сплачена, що зумовило позивача звернутись з даним позовом до суду.

При вирішенні справи суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема із правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

Згідно з ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу приписів ст.ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Спірний договір, укладений між сторонами в межах чинного законодавства України є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Станом на день винесення судом рішення, відповідач доказів погашення заборгованості не надав, доводи позивача не спростував.

Судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо оплати отриманого товару, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 239797,31 грн. основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2 Договору на виконання робіт №2/11-17 від 10.11.2017 сторони погодили, що за прострочення строків оплати, встановлених в договорі та додатках до нього, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від загальної вартості цього Договору, яка діяла у той період за який сплачується пеня за кожен день прострочення.

На підставі вказаних правових норм та договору позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 12 140 грн 47 к.

Суд, здійснивши перевірку нарахування пені, прийшов до висновку про обгрунтованість її нарахування та такої, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

На підставі вказаної норми закону, враховуючи порушення строків виконання грошового зобов'язання, позивачем на суму заборгованості нараховані відповідачу 3% річних в розмірі 2282 грн 72 к. та інфляційні втрати в сумі 8 392 грн 90 к.

Судом перевірено правильність нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат та встановлено правомірність їх нарахування та таких, що підлягають задоволенню.

З аналізу наведеного вище, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог та таких, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до приписів, встановлених ст. 129 ГПК України, судові витрати понесені позивачем в зв'язку з розглядом справи, слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст.124, ст.129 Конституції України, ст. 204, 509, 525, 526, 530, 546, 610, 611, 612, 614, 625, 626-629 Цивільного кодексу України, ст. 173, 216, 230, 265 Господарського кодексу України, ст. 129, 178, 202, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

задовольнити позов фізичної особи - підприємця Лутчук Ярослави Петрівни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брикетна фабрика" про стягнення заборгованості в сумі 262 613 грн 40 к., з них: 239 797 грн 31 к. - борг, 12140 грн 47 к. - пеня, 2282 грн 72 к. - 3 % річних, 8392 грн 90 к. - інфляційні.

Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Брикетна фабрика" (вул. Заводська, буд.1, корпус 722, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300, код ЄДРПОУ 40491127) на користь позивача Фізичної особи - підприємця Лутчук Ярослави Петрівни ( АДРЕСА_1, 79053, інд.код НОМЕР_1) 262 613 грн 40 к. (двісті шістдесят дві тисячі шістсот тринадцять гривень сорок копійки) заборгованості , з них: 239 797 грн 31 к. (двісті тридцять дев'ять тисяч сімсот дев'яносто сім гривень тридцять одна копійка) - основного боргу, 12 140 грн 47 к. (дванадцять тисяч сто сорок гривень сорок сім копійки) - пеня, 2 282 грн 72 к. (дві тисячі двісті вісімдесят дві гривні сімдесят дві копійки) - 3 % річних, 8 392 грн 90 к. (вісім тисяч триста дев'яносто дві гривні дев'яносто копійки) - інфляційні та 3938 грн 21 к. (три тисячі дев'ятсот тридцять вісім гривень двадцять одна копійка) витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повне рішення складено 29.05.2018

Суддя Фанда О.М.