Рішення

від 17.05.2018 по справі 910/16540/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.05.2018Справа № 910/16540/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Чернігівський"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мітсейл"

про стягнення 84 609,36 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Секретар судового засідання Холодна Н.С.

Представники сторін:

від позивача - Кривенда М.В. за дов.;

від відповідача - Радченко О.В. за дов.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Чернігівський" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мітсейл" про стягнення 84 609,36 грн. за Договором поставки від 31.08.2016 №23/м, з яких: 59 532,35 грн. боргу за поставлений товар, 1056,58 грн. 3% річних, 3 739,82 грн. інфляційні втрати, 8 374,14 грн. пені, 11 906,47 грн. 20% штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки від 31.08.2016 №23/м.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2017 порушено провадження у справі №910/16540/17. Розгляд справи призначено на 07.11.2017.

07.11.2017 позивачем подана заява про уточнення (зменшення) позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 59 532,35 грн. боргу за поставлений товар, а також 3 річних розмірі 1056,58 грн., інфляційні втрати в розмірі 3739,82 грн., пеня в розмірі 7800,95 грн. та 20% штрафу за прострочення оплати товару понад 30 календарних днів в розмірі 11 906,47 грн.

Вказана заява, відповідно до ст. 22 ГПК України прийнята судом до розгляду, отже, відповідно до ст. 55 ГПК України, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Розгляд справи відкладався.

У задоволенні клопотання відповідача, поданого до суду 05.12.2017 про зупинення провадження у справі та направлення матеріалів до органу досудового розслідування, суд відмовив за необґрунтованістю.

У судовому засіданні призначеному на 05.12.2017 судом оголошено перерву на 16.01.2018.

15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017., чинної з 15.12.2017., передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до абз.2 п. 3 ст. 12 ГПК України, в редакції Закону України від 03.10.17., чинної з 15.12.17., загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Враховуючи предмет позову у даній справі, з метою забезпечення дотримання прав та законних інтересів всіх учасників судового процесу, суд дійшов до висновку, що справа №910/16540/17 підлягає розгляду у порядку загального позовного провадження. Підготовче провадження у справі призначено на 15.02.2018.

09.02.2018 через відділ діловодства суду відповідачем подано відзив на позовну заяву про визнання позовних вимог частково, в частині стягнення коштів за видатковими накладними №8334 від 16.12.2016 та №8582 від 28.12.2016 у розмірі 12 282,80 грн. Водночас, позовні вимоги щодо стягнення боргу за видатковою накладною №838 від 24.02.2017 в розмірі 47 249,55 грн. відповідач не визнав, оскільки директор товарну накладну не підписувала та товар не приймала. Таким чином, товар за видатковою накладною від 24.02.2017 був прийнятий не директором ТОВ Мітсейл Мельниченко Л.А, а невідомою особою, у зв'язку з чим у відповідача зобов'язання з оплати товару, поставленого за накладною №838 не виникло.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2018 відкладено підготовче засідання до 06.03.2018.

02.03.2018 через відділ діловодства суду позивачем подані пояснення на відзив відповідача, які долучені судом до матеріалів справи.

06.03.2018 та 24.04.2018 відповідачем подані клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення досудового розслідування у кримінальному провадження №12017100100014150, в порядку п.5 ч.1 ст. 227 ГПК України.

Позивач заперечив проти клопотань про зупинення провадження у справі.

Суд розглянувши в судовому засіданні клопотання про зупинення провадження у справі, порадившись на місці ухвалив ухвалу про відмову в задоволенні клопотань про зупинення провадження у справі, у зв'язку з її необґрунтованістю.

У судовому засіданні 06.03.2018 суд на місці ухвалив ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 26.04.2018 о 10:30 год. в порядку ст. 183 ГПК України та продовжив строк розгляду підготовчого судового засідання на 30 днів.

26.04.2018 через відділ діловодства суду відповідачем подані заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2018 оголошено перерву до 17.05.2018.

В підготовчому засіданні з'ясовані всі питання визначені ст. 182 Господарського процесуального кодекс України.

У судовому засіданні 17.05.2018 позивач звернувся до суду з заявою про закриття підготовчого судового засідання по справі №910/16540/17 та призначення справи до судового розгляду по суті.

Суд порадившись на місці 17.05.2018, з згодою сторін ухвалив ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначив розгляд справи №910/16540/17 по суті на 17.05.2018 о 14:40 год.

При розгляді справи по суті в судовому засіданні 22.05.2018 судом було заслухано вступне слово позивача та відповідача, з'ясовано обставини справи та досліджено докази відповідно до ст.ст. 208-210 ГПК України, після чого суд перейшов до судових дебатів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

У судовому засідання 17.05.2018 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31.08.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Чернігівський" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мітсейл" (далі - покупець) було укладено договір поставки №23/м (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця м'ясо яловичини, свинини, курки та м'ясопродукти українського виробництва (далі - товар) в кількості, асортименті і за ціною згідно рахунків-фактур та товарно-транспортних накладних, які є невід'ємною частиною даного договору і замінюють специфікацію та протокол узгодження цін, а покупець зобов'язується прийняти та оплати товар на умовах даного договору.

Згідно з п. 1.2. договору, товар, поставлений за накладними, оформлених між сторонами в період дії цього договору, вважається поставленим на підставі цього договору, навіть за відсутності вказівки (посилання) на даний договір в самій накладній.

Розрахунок за цим договором здійснюється в українських гривнях за безготівковим розрахунком - шляхом перерахування покупцем вартості товару на поточний рахунок постачальника або шляхом внесення відповідних грошових коштів в касу постачальника на наступних умовах: предоплати, за погодженням сторін можлива оплата за фактом поставки (отримання, відпустки) товару (п. 4.1. договору).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки №23/м від 31.08.2016 в частині здійснення повної оплати за поставлений товар, у зв'язку із чим, позивачем заявлено до стягнення 59 532,35 грн. заборгованості за неоплачений товар, а також 3% річних в розмірі 1056,58 грн., інфляційні збитки в розмірі 3739,82 грн., пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ - 7800,95 грн., 20 % штрафу за прострочення оплати товару понад 30 календарних днів в розмірі 11 906,47 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 Цивільного кодексу України).

За приписами ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на підставі видаткових накладних №8334 від 16.12.2016 на суму 12 270,95 грн. та №8582 від 28.12.2016 на суму 7 468,50 грн. поставив відповідачу товар на загальну суму 19 739,45 грн.

У судовому засіданні судом було оглянуто оригінали вказаних первинних бухгалтерських документів та встановлено, що останні підписано представниками обох сторін та скріплено печатками господарюючих суб'єктів сторін.

За встановлених обставин справи, господарський суд дійшов до висновку, що надані видаткові накладні від 16.12.2016 №8334 та від 28.12.2016 №8582 є належним доказом поставки товару за Договором.

Судом встановлено, що відповідач частково розрахувався на суму 7 456,65 грн. за поставлений згідно вказаних накладних (№8334 від 16.12.2016, №8582 від 28.12.2016).

Борг відповідача перед позивачем за поставлений товар згідно накладних №8334 від 16.12.2016, №8582 від 28.12.2016 складає 12 282,80 грн.

Відповідач не заперечує факт поставки та отримання товару за вказаними накладними, а також визнає борг на суму 12 282,80 грн.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст.530 Цивільного кодексу України).

Отже, за висновком суду, факт наявності боргу у Відповідача перед Позивачем в сумі 12 282,80 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем визнаний.

Разом з тим, суд вважає необґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 47 249,55 грн. згідно видаткової накладної від 24.02.2017 №838, виходячи з наступних підстав.

Згідно з п. 3.3 договору кількість, ціна і асортимент кожної партії товару визначається за взаємною згодою сторін і вказується в накладній, підписаної сторонами, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з п. 3.5 договору відпустка товару здійснюється на складі постачальника (при наявності у представника покупця належним чином оформленої довіреності та паспорта) або покупця і оформляється підписанням накладної уповноваженим представником покупця. Дата, зазначена в накладній, є датою поставки товару Постачальником.

Згідно з п. 3.6 договору передача товару може здійснюватися без наявності довіреності у разі прийняття Покупцем на себе зобов'язань про надання даних про перелік осіб, уповноважених прийняти Товар, зразки їх підписів та зразки печаток (штампа), якими матеріально-відповідальні особи запевняють свій підпис на накладних про одержання (передачі) Товару. Така інформація оформляється у вигляді Додатки № 1 до Даного Договору, який є його невід'ємною частиною.

Разом з тим, перелік осіб, уповноважених прийняти товар, зразки їх підписів та зразки печаток Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЧЕРНІГІВСЬКИЙ" не передавались. Зворотного матеріали справи не містять.

Як встановлено судом видаткова накладна від 24.02.2017 №838 на суму 47 249,55 грн. підписана з боку відповідача п. Фрізель В.В.

Повноважень від позивача на підписання п. Фрізель В.В. вказаної видаткової накладної матеріали справи не містять.

Позивачем не надано жодних документів, на підтвердження прийняття товару представником Товариства з обмеженою відповідальністю "МІТСЕЙЛ", зокрема копії довіреності на отримання товару за договором поставки від 31.08.2016 №23/м виданого на ім`я ОСОБА_4

Згідно з ч.1 ст.92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Таким чином, товар за видатковою накладною від 24 лютого 2017 року був прийнятий особою, яка не була уповноважена здійснювати вказані дії від імені позивача.

Відповідно до п.5.3. договору перехід прав власності на товар і всіх відповідних ризиків, які можуть вплинути на товар, відбувається в момент підписання покупцем або його уповноваженим представником відповідних накладних на відпуск товару постачальником, що підтверджується факт кількості та вартості товару.

Оскільки, позивачем 24.02.2017 було передано товар за видатковою накладною №838 не уповноваженому представнику Товариства з обмеженою відповідальністю "МІТСЕЙЛ", без перевірки її повноважень на приймання матеріальних цінностей від імені відповідача, зобов'язання між ТОВ "МІТСЕЙЛ" та ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЧЕРНІГІВСЬКИЙ" з оплати поставленого товару за видатковою накладною №838 від 24.02.2017 не виникло.

При вирішенні спору по суті судом враховано, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з п.1 Інформаційного листа №01-06/928/2012 від 17.07.2012 Вищого господарського суду України зазначено, що підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема статті 9 названого Закону та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

У п. 1 Оглядового листа №01-06/767/2013 від 29.04.2013 Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань зазначено, що факт отримання товару відповідачем і видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

За встановлених обставин справи, господарський суд дійшов до висновку, що надана видаткова накладна від 24.02.2017 №838 є неналежним доказом поставки товару за Договором на суму 47 249,55 грн.

Отже, позов в частині стягнення основної суми боргу підлягає задоволенню судом частково в розмірі 12 282,80 грн.

Позивачем, також заявлена вимога про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1 056,58 грн. та інфляційні втрати в сумі 3 739,82 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або Законом.

Перевіривши наданий суду розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд визнав його не вірним, у зв'язку з неправильним визначенням суми основного боргу. Враховуючи часткове задоволення заявлених позовних вимог, 3% річних та інфляційні втрати підлягають нарахування на прострочення суми основного боргу (12 282,80 грн.), у зв'язку з чим судом було виконано власний перерахунок 3% річних та інфляційних втрат. Згідно розрахунку суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 268,23 грн. 3% річних та 989,47 грн. інфляційних втрат.

Також, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 7800,95 грн. пені та 11 906,47 грн. 20% штрафу.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 6.2. договору передбачає, що уразі неотримання від покупця оплати за відвантажений товар протягом строку згідно п.4.1. даного договору постачальник має право нарахувати, а покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виставлення претензії, від суми неоплаченого товару за кожен день прострочення. Пеня нараховується на суму, що підлягає сплаті, за весь період прострочення.

Згідно з п. 6.3. договору при простроченні оплати понад 30 календарних днів покупець додатково оплачує штраф в розмірі 20% неоплаченої вчасно суми.

Приймаючи до уваги доведеність перед судом простроченої основної заборгованості відповідача перед позивачем на суму 12 282,80 грн., перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог, відповідно до розрахунку позивача, суд дійшов до висновку, що сума пені нараховувалась на не вірну суму боргу, у зв'язку з чим суд виконав власний розрахунок пені. За розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягають стягненню пеня в розмірі 1 666,37 грн.

Вимога позивача про стягнення з відповідача 11 906,47 грн. штрафу у розмірі 20% від простроченні оплати понад 30 календарних днів, на підставі п. 6.3. договору також визнається судом обґрунтованою та підлягає задоволенню судом частково в сумі 2 456,56 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІТСЕЙЛ" (04116, м. Київ, вул. Коперника, буд. 14, кв. 55, код ЄДРПОУ 40694760) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЧЕРНІГІВСЬКИЙ" (14021, м. Чернігів, вул. Старобілоуська, 71, код ЄДРПОУ 34452745) основну заборгованість у сумі 12 282 (дванадцять тисяч двісті вісімдесят дві) грн. 80 коп., інфляційну складову боргу в сумі 989 (дев'ятсот вісімдесят дев`ять) грн. 47 коп., 3 % річних в сумі 268 (двісті шістдесят вісім) грн. 23 коп., пені в сумі 1666 (одна тисяча шістсот шістдесят шість) грн. 37 коп., 2 456 (дві тисячі чотириста п'ятдесят шість) грн. 56 коп. штрафу та витрати по сплаті судового збору в сумі 336 (триста тридцять шість) грн. 32 коп.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України

Повне рішення складено 29.05.2018

Суддя І.І. Борисенко