Рішення

від 30.05.2018 по справі 917/345/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2018 Справа № 917/345/18

Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовною заявою Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Миргородтеплоенерго" (пров. Луговий, буд. 11, м. Миргород, Полтавська область, 37600)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алустон-БВ" (вул. Г.Тютюнника, буд.10, м. Лубни, Лубенський район, Полтавська область, 37500)

про стягнення 15854,61грн.

без виклику представників сторін

встановив :

До Господарського суду Полтавської області надійшов позов Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Миргородтеплоенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алустон-БВ" про стягнення 15854,61 грн. за договором про закупівлю послуг теплопостачання у вигляді гарячої води № 307/1 від 24.02.2016р., у тому числі 8051,57 грн. основного боргу, 4220,39 грн. - пені, 2886,15 грн. - інфляційних, 696,50 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач належним чином не виконує передбаченого умовами договору обов'язку щодо оплати за спожиті послуги.

Одночасно, у позовній заяві позивачем заявлено клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (а.с.6).

За ухвалою суду від 03.04.2018 року відкрито провадження у справі № 917/345/18, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) сторони суду не надали.

Заяви із запереченнями щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження сторони суду не надали.

За ухвалою господарського суду від 03.04.2018р. встановлено строки для подачі заяв по суті справи.

Відповідач відзив на позов суду не надав.

Інші заяви по суті справи до суду не надійшли.

Про відкриття провадження у справі позивач повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням від 04.04.2018р.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 03.04.2018р., надіслана відповідачу на адресу: вул. Г.Тютюнника, буд.10, м. Лубни, Лубенський район, Полтавська область, 37500, повернулася до суду з відміткою поштового відділення про закінчення терміну зберігання (а.с.42-44).

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю "Алустон-БВ" зареєстроване за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.46).

Таким чином, відповідно до ч. 7 ст. 120, ст. 242 ГПК України ухвала суду від 03.04.2018р. вважається врученою відповідачу.

Відповідно до частини п'ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

В зв'язку з відпусткою судді суд розпочав розгляд справи по суті 21.05.2018р. відповідно до ч.2 ст. 252 ГПК України.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч.2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Між Обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Миргородтеплоенерго" (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Алустон-БВ" (відповідачем) укладено договір про закупівлю послуг теплопостачання у вигляді гарячої води № 307/1 від 24.02.2016р. (далі - Договір; а.с.17-20).

Відповідно до п.1.1 Договору позивач (виробник) бере на себе зобов'язання постачати відповідачу (споживачеві) послуги теплопостачання у вигляді гарячої води в потрібних йому обсягах до точки розподілу, а відповідач (споживач) зобов'язується своєчасно оплачувати одержані послуги теплопостачання за діючими тарифами в терміни, передбачені цим договором та додатками до нього, які є невід'ємною частиною цього договору.

В додатку № 1 до Договору сторони встановили опалювальний об'єкт споживача - нежитлове приміщення за адресою: м. Миргород, вул. Багачанська, 48, площею 19,8 кв.м (а.с.21).

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» та згідно з абз. 7 ст. 16 Закону України «Про теплопостачання» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг встановлює тарифи на теплову енергію суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках у сфері теплопостачання.

Тариф на теплову енергію, що виробляється та постачається підприємством «Полтаватеплоенерго» встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Відповідно до п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007, (надалі - Правила) розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі.

Позивач у позові зазначає, що нарахування вартості наданих послуг проводились протягом опалювального сезону згідно тарифів на послуги теплопостачання для юридичних осіб встановлених Постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг (далі - НКРКП), які декілька разів змінювалися за вказаний період.

У період з 01.12.2015 по 01.05.2016р. діяли тарифи, затверджені постановою НКРЕКП № 2690 від 29.10.2015р., якою внесено зміни до Постанови НКРЕКП №1454 від 30.04.2015р. та з 01.11.2015р. встановлено Обласному комунальному виробничому підприємству теплового господарства "Миргородтеплоенерго" тарифи на теплову енергію для потреб інших споживачів в розмірі 1694,52 грн. з ПДВ за 1 Гкал теплової енергії.

Постановою НКРЕКП № 54 від 28.01.2016р. внесено зміни до Постанови НКРЕКП №1454 від 30.04.2015р. та з 01.02.2016р. встановлено Обласному комунальному виробничому підприємству теплового господарства "Миргородтеплоенерго" тарифи на теплову енергію для потреб інших споживачів в розмірі 1632,72грн. з ПДВ за 1 Гкал теплової енергії.

Відповідно до п.5.3. Договору облік споживання теплової енергії проводиться за показаннями приладів комерційного обліку (теплового лічильника). У разі їх відсутності обсяги споживання теплової енергії визначаються розрахунковим способом відповідно до договірних теплових навантажень з урахуванням фактичної середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання у розрахунковому періоді (відповідно до п. 23 Правил користування тепловою енергією).

Додатком № 2 до Договору сторони встановили розрахунок обсягу теплової енергії та визначили розрахунок теплових навантажень (а.с.22).

В Додатку № 1 до Договору сторони визначили, що у період з 01.12.2015р. по 09.02.2016р. тепловий лічильник відсутній (тобто нарахування проводяться розрахунковим способом), а з 10.02.2016р. у житловому будинку, де розміщений магазин було встановлено загальнобудинковий тепловий лічильник, а тому починаючи з 10.02.2016р. обсяг спожитої теплової енергії обраховується по загальнобудинковому тепловому лічильнику.

Згідно п. 11.6 Договору, сторони погодили, що у лютому 2016р. буде проведено нарахування за послуги теплопостачання, які були надані в період з 01 грудня 2015р. по 31 січня 2016р. включно, на суму 18 884,90 грн. у тому числі ПДВ.

Позивач у позові посилається на те, що на виконання умов договору ОКВПТГ «Миргородтеплоенерго» у період з 01.12.2015 по 01.05.2016р. включно поставило теплову енергію відповідачу на потреби опалення на загальну суму 29051,57 грн. В підтвердження цього надав акти приймання - передачі теплової енергії № 307/1/2/16 від 29.02.2016р. на суму 22844,47 грн., № 307/1/3/16 від 21.03.2016р. на суму 4195,91 грн., № 307/1/4/16 від 15.04.2016 на суму 2011,19 грн. (а.с.27-28).

Акт приймання-передачі теплової енергії № 307/1/2/16 від 29.02.2016р. на суму 22844,47 грн. двостороннє підписаний сторонами; інші акти підписані позивачем, відповідач їх не підписав.

В п. 4.7 Договору зазначено, що споживач щомісячно до 10 числа самостійно отримує у виконавця документи за розрахунковий період: рахунок для оплати, акт приймання-передачі теплової енергії.

За п. 4.8 Договору споживач зобов'язаний щомісяця до 20 числа повернути виконавцю один примірник підписаного акту приймання-передавання теплової енергії. У разі неповернення споживачем акту приймання-передавання теплової енергії до 20 числа, він вважається оформленим належним чином, якщо підписаний тільки виконавцем, і підтверджує надання теплової енергії споживачу.

Відповідач заперечень щодо постачання теплової енергії чи інших претензій позивачу не пред'явив.

Остаточний розрахунок за послуги опалення, згідно п. 4.2. Договору, споживач має здійснювати не пізніше останнього числа поточного звітного місяця.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті виконав частково на суму 21000,00 грн., що підтверджується виписками банку по рахунку позивача (а.с.29-37).

Залишок заборгованості в сумі 8051,57 грн. відповідачем не сплачено.

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання повинні виконуватися належним чином і одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України від 02.06.2005р. № 2633-IV Про теплопостачання споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку (ч.6 ст. 25 Закону № 2633 ).

Відповідач в порушення умов Договору оплату спожитої теплової енергії в установлений строк не провів.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказів в спростування вищевикладеного чи інших заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що відповідачем були порушені права позивача за захистом яких мало місце звернення до суду; а аналіз наведених у позові аргументів та поданих позивачем доказів свідчить про наявність підстав для задоволення позову.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення 8051,57 грн. боргу підлягають задоволенню.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 4.9 та пунктом 7.3. Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату використаної теплової енергії споживач, крім суми заборгованості сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу. Пеня нараховується з наступного дня після закінчення строку остаточного розрахунку за звітний місяць.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

На підставі вказаних норм позивачем правомірно заявлено до стягнення 4220,39 грн. пені за період 01.03.2016р. - 31.10.2016р. (а.с.11-12). При цьому позивачем враховано проведені відповідачем часткові оплати. Правильність розрахунку перевірена судом.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення 4220,39 грн. пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст. 625 ЦК України позивачем правомірно заявлено до стягнення 696,50 грн. - 3% річних та 2886,15 грн. - втрат від інфляційних процесів за період 01.03.2016р. - 23.03.2018р. (а.с.13-16). Правильність розрахунку перевірено судом.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 696,50 грн. - 3% річних та 2886,15 грн. інфляційних підлягають задоволенню.

Позивач у позові прохає також покласти на відповідача судові витрати понесені ним у даній справі.

При подачі даного позову позивачем сплачено 1762,00 грн. судового збору за платіжним дорученням № 4657 від 05.03.2018р. (а.с.9). Факт надходження даного судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено випискою від 07.03.2018 (а.с.46).

Суд встановив, що вказані судові витрати пов'язані з розглядом даної справи; є розмір є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Відповідно до ч.1 та ч. 4 ст. 129 ГПК України вказані судові витрати повністю покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 252, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алустон-БВ" (вул. Г.Тютюнника, буд.10, м. Лубни, Лубенський район, Полтавська область, 37500, ідентифікаційний код 36770405) на користь Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Миргородтеплоенерго" (пров. Луговий, буд. 11, м. Миргород, Полтавська область, 37600; ідентифікаційний код 25682207) 8051грн. 57 коп. основного боргу, 4220грн. 39 коп. - пені, 2886грн. 15 коп. - інфляційних, 696 грн. 50 коп. - 3% річних, 1762 грн. 00 коп. - відшкодування витрат на сплату судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Дата складення повного судового рішення: 30.05.2018р.

Суддя Т. М. Безрук