Рішення

від 22.05.2018 по справі 918/268/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 травня 2018 р. Справа № 918/268/18

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марача В.В., при секретарі судового засідання Ярощук О.П., розглянувши в спрощеному позовному провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою-відповідальністю "Рівнегаз збут" (33027, м. Рівне, вул. Івана Вишенського, 4)

до відповідача ОСОБА_1 культури і туризму Дубенської районної державної адміністрації

(35600, Рівненська область, м. Дубно, вул. Д. Галицького, буд. 24)

про стягнення заборгованості в сумі 67 626,36 грн.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: ОСОБА_2.

Від відповідача: не з'явився.

Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтями 35, 37 ГПК України відсутні.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" (далі - Позивач або ТОВ "Рівнегаз збут") звернулося в Господарський суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 культури і туризму Дубенської районної державної адміністрації (далі - Відповідач), в якому просить стягнути з останнього 67 626,36 грн. заборгованості за поставлений природний газ.

Свої вимоги Позивач мотивує тим, що на підставі Договору № 41DВRvz262-18 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 17.01.2018 року він поставив Відповідачу природний газ на суму 68 998,34 грн., однак вартість природного газу останнім сплачена частково, заборгованість становить 67 626,36 грн..

16.05.2018 року Позивачем до суду до розгляду справи по суті подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої останній просить суд стягнути з відповідача 70 571,35 грн. заборгованості за поставлений природний газ. Подана позивачем заява відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України та приймається судом до розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні 22.05.2018 року позовні вимоги підтримав, з підстав зазначених у позовній заяві та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання 22.05.2018 року не з'явився, відзиву на позов не подав, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення № 3560303208166, яке наявне в матеріалах справи.

Проте, до господарського суду 21.05.2018 року від відповідача надійшло клопотання, відповідно до якого останнє просить суд відкласти розгляд справи для належного розгляду позивачем пропозиції відповідача про укладення графіка погашення заборгованості з оплати вартості газу та додатку до Договору.

Частиною 1 та пунктом 1 частини 3 статті 202 ГПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Пунктом 4.4. Договору № 41DВRvz262-18 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 17.01.2018 року сторони погодили, що у разі виникнення у Споживача заборгованості з оплати вартості газу, Сторони за взаємною згодою можуть укласти графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до цього Договору. Укладення Сторонами та дотримання Споживачем графіка погашення заборгованості не звільняє Споживача від виконання поточних зобов'язань за Договором.

Судом відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки жодних належних доказів неможливості забезпечити явку уповноваженого представника суду не подано. Крім того, суд не визнає поважною причину неявки в судове засідання представника відповідача з тих підстав, що останнім направлено лист до позивача з пропозицією укласти графік погашення заборгованості, так як укладення графіку погашення заборгованості не звільняє відповідача від виконання зобов'язань передбачених Договором № 41DВRvz262-18 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 17.01.2018 року.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення представника позивача, безпосередньо дослідивши докази у справі, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

17 січня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" (Постачальник) та ОСОБА_1 культури і туризму Дубенської районної державної адміністрації (Споживач) був укладений договір № 41DВRvz262-18 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (далі - Договір), за умовами якого, Постачальник зобов'язується передати у власність Споживачу у 2018 році природний газ (далі - газ), а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором (п.1.1. Договору).

Пунктом 2.9 Договору сторони погодили порядок визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між Сторонами на підставі актів приймання - передачі газу, які є підставою для остаточних розрахунків Споживача з Постачальником.

Відповідно до п. 4.2. розділу 4 Договору оплата газу здійснюється Споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника в наступному порядку - 30% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується на умовах попередньої оплати до 10-го числа поточного звітного місяця постачання. Оплата залишку вартості спожитого газу здійснюється Споживачем до 10 числа місяця, наступного за звітним, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Постачальника суми, визначеної двостороннім актом прийому-передачі газу, виходячи з розрахунку вартості обсягу постачання газу у звітному періоді. Остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) Сторін і діє до 31 грудня 2018 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1. Договору).

Вказаний Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплено відбитками печаток останніх.

Так, Відповідачу поставлено природного газу обсягом 6,443 тис.куб.м. на суму 68 998,34 грн. в березні 2018 р. та обсягом 0,275 тис.куб.м. на суму 2 944,99 грн. в квітні 2018 р., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу до договору №41DВRvz262-18 від 17.01.2018 р. на постачання природного газу №3РВ00004478 від 31.03.2018 р. та № 3РВ00006425 від 30.04.2018 р.

Відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати отриманого газу виконав частково, відтак станом на дату розгляду справи, заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 70 571,35 грн..

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України, положення якої кореспондуються з приписами ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відтак вимоги Позивача грунтуються на договорі та законі, і, відповідно, є правомірними.

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивачем належними та допустимими доказами доведено невиконання Відповідачем умов Договору №41DВRvz262-18 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 17.01.2018 року. За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" до ОСОБА_1 культури і туризму Дубенської районної державної адміністрації про стягнення 70 571,35 грн. заборгованості є обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на Відповідача.

Керуючись статтями 129, 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 культури і туризму Дубенської районної державної адміністрації (35600, Рівненська область, м. Дубно, вул. Д. Галицького, буд. 24, код ЄДРПОУ 05531587) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" (33027, м. Рівне, вул. Івана Вишенського, 4, код ЄДРПОУ 39589441) суму заборгованості за поставлений природний газ в розмірі 70 571,35 (сімдесят тисяч п'ятсот сімдесят одну гривню 35 коп.) грн. та 1 762,00 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.) витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Рівненського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано "29" травня 2018 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Марач В.В.