Рішення

від 29.05.2018 по справі 917/474/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2018 Справа № 917/474/18

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа - Транс ЛТД" АДРЕСА_1,76018

до відповідача ОСОБА_1 підприємства "Яровіт-Агро" юридична адреса: с. Харківці, Гадяцький район, Полтавська область,37341; поштова адреса: вул. М. Бірюзова, 27, оф. 192, м. Полтава,36007

про стягнення 12 141,50 грн. заборгованості

Суддя Тимощенко О.М.

Секретар судового засідання Стельмах А.С.

Представники учасників справи:

від позивача: відсутні

від відповідача: відсутні

Обставини справи: 27.04.2018 року до суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа - Транс ЛТД" про стягнення з ОСОБА_1 підприємства "Яровіт-Агро" 12 141,50 грн. заборгованості за договором про надання сільськогосподарських послуг №07/03 від 07.03.2017 року, в т.ч. 10619,07 грн. основного боргу, 1386,28 грн. пені, 136,15 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 30.03.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Представники сторін в судове засідання 29.05.2018 року не з'явились, явка представників судом обов'язковою не визнавалась. Про місце, дату та час проведення судового засідання позивач та відповідач були повідомлені належним чином поштові повідомлення про вручення ухвали суду від 02.05.2018 року в матеріалах справи (арк. с. 37-39).

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України

У судовому засіданні 29.05.2018 року судом прийнято рішення.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив :

07.03.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Європа - Транс ЛТД" (позивач, виконавець) та ОСОБА_1 підприємством "Яровіт-Агро" (відповідач, замовник) укладений договір надання сільськогосподарських послуг №07/03 (арк. с. 24-25), відповідно до якого, виконавець зобов'язався за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку надавати зав плату сільськогосподарські послуги оранки полів замовника (надалі послуги) (п. 1.1. договору).

Відповідно до пунктів 3.1., 3.2. договору за надання передбачених цим договором послуг, замовник виплачує виконавцю суму грошових коштів, що визначена в п. 3.2. цього договору. Вартість послуг, які надаються, складає: 470,00 грн. за 1 га з ПДВ. Загальна вартість послуг, що надаються складає: 20619,07 грн. з ПДВ.

В пунктах 3.5., 3.6. договору сторони погодили, що здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється актом приймання-передачі наданих послуг , який підписується уповноваженими представниками сторін протягом 3 робочих днів після фактичного надання послуг відповідно до кожного окремого замовлення замовника. Підписання акта приймання-передачі наданих послуг представником замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку.

Пунктом 4.2. договору сторони погодили, що у разі прострочення оплати послуг замовник сплачує виконавцю за кожний день прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості послуг, що визначена у цьому договорі.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує на те, що ним протягом дії договору та на виконання його умов були надані відповідачу послуги з оранки земельної ділянки у кількості 43,87 гектара на загальну суму 20619,07 грн., що підтверджується підписаним сторонами актом виконаних робіт (надання послуг) №7827 від 19.06.2017 року на суму 20619,07 грн. та шляховим листом (арк. с. 26-27).

Як вказує позивач, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати наданих послуг здійснив частково в сумі 10 000,00 грн. і за ним рахується заборгованість в сумі 10619,07 грн.

У зв'язку із виникненням у відповідача заборгованості за договором надання сільськогосподарських послуг №07/03 позивачем на адресу відповідача була направлена претензія від 23.10.2017р. за вих. №ПЕР/ВИХ/2017/00298 (арк. с. 29-31). Зазначена претензія залишена відповідачем без реагування.

Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача 12 141,50 грн. заборгованості за договором про надання сільськогосподарських послуг №07/03 від 07.03.2017 року, в т.ч. 10619,07 грн. основного боргу, 1386,28 грн. пені за період з 08.11.2017 року-12.04.2018 року, 136,15 грн. 3% річних за період з 08.11.2017 року-12.04.2018 року (розрахунок арк. с. 9).

При прийнятті рішення зі спору суд керувався наступним.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору про надання послуг.

Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною першою ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Оскільки сторонами в договорі про надання сільськогосподарських послуг №07/03 від 07.03.2017 року, не було погоджено строку оплати наданих послуг то відповідний строк виконання грошового зобов'язання визначається за правилами ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у п.1.7 Постанови від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання.

Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача направлялася претензія від 23.10.2017р. за вих. №ПЕР/ВИХ/2017/00298 (арк. с. 29-31) з вимогою оплатити заборгованість за договором в сумі 20619,07 грн.

Однак, станом на дату розгляду справи у суді, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати наданих послуг здійснив частково в сумі 10 000,00 грн. і за ним рахується заборгованість в сумі 10619,07 грн.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Судом встановлено, що підписаним між сторонами актом виконаних робіт (надання послуг) №7827 від 19.06.2017 року та шляховим листом (арк. с. 26-27) підтверджується факт надання позивачем відповідачу послуг на загальну суму 20 619,07 грн.

Отже, відповідач підписавши договір про надання сільськогосподарських послуг №07/03 від 07.03.2017 року, акт виконаних робіт (надання послуг) №7827 від 19.06.2017 року, взяв на себе зобов'язання з оплати наданих йому позивачем послуг.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

Згідно із ст. 3 Закону України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (із змінами та доповненнями) розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 4.2. договору сторони погодили, що у разі прострочення оплати послуг замовник сплачує виконавцю за кожний день прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості послуг, що визначена у цьому договорі.

На підставі вищевикладеного позивачем за порушення відповідачем умов договору про надання сільськогосподарських послуг №07/03 від 07.03.2017 року, заявлено до стягнення з відповідача 1386,28 грн. пені за період з 08.11.2017 року - 12.04.2018 року (розрахунок арк. с. 9).

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 1386,28 грн. пені за період з 08.11.2017 року - 12.04.2018 року суд прийшов до висновку, що заявлений розмір пені відповідає вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а тому підлягає задоволенню (розрахунок суми пені судом здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").

За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевикладеного позивачем за порушення відповідачем умов договору про надання сільськогосподарських послуг №07/03 від 07.03.2017 року заявлено до стягнення з відповідача 136,15 грн. 3% річних за період з 08.11.2017 року-12.04.2018 року (розрахунок арк. с. 9).

Заявлені позивачем вимоги про стягнення 3% річних суд визнає правомірними та такими, що підлягають задоволенню в межах заявленої суми, оскільки при перевірці їх розміру судом не було виявлено їх завищення з боку позивача.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 10619,07 грн. основного боргу, 1386,28 грн. пені, 136,15 грн. 3% річних є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129,232-233,237-238,240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства ОСОБА_1 підприємства "Яровіт-Агро" (юридична адреса: с. Харківці, Гадяцький район, Полтавська область,37341, ідентифікаційний код 39592145) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа - Транс ЛТД" (АДРЕСА_1,76018, ідентифікаційний код 32605152) 10619,07 грн. основного боргу, 1386,28 грн. пені, 136,15 грн. 3% річних, 1762,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.

Рішення підписано 29.05.2018 р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.М.Тимощенко