Рішення

від 17.05.2018 по справі 132/340/18

КАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 132/340/18

Провадження № 2/132/273/18

РІШЕННЯ

Іменем України

17.05.2018 Калинівський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого Аліменко Ю.О.

секретаря Безулої К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Калинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю СП Агрокапітал , третьої особи без самостійних вимог - Реєстраційної служби Калинівської районної державної адміністрації Калинівського району Вінницької області про визнання договору оренди землі недійсним та повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка в позові вказує, що являється власником земельної ділянки, кадастровий номер 0521685200:07:000:0254, розташованої на території Нападівської сільської ради Калинівського району Вінницької області, площею 4,4546 га, згідно державного акту серії ВН № 058673.

24.10.2016 року між нею та відповідачем ТОВ СП Агрокапітал було укладено договір оренди земельної ділянки, без номера, строком на 1 (один) рік з моменту державної реєстрації.

28.11.2016 року даний договір був зареєстрований приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області ОСОБА_2 із зазначенням строку дії договору - 7 років.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» визначено, що однією з істотних умов договору оренди землі є: строк дії договору оренди.

Вважає, що вказаний договір оренди землі укладений з порушенням норм цивільного та земельного законодавства та Закону України «Про оренду землі» , оскільки договір укладено на 7 років, а не на 1 рік, як погодили сторони; в договорі не визначено конкретного розміру орендної плати, що є однією з істотних умов договору оренди землі і що відповідно до вимог ст.ст. 203, 215 ЦК України свідчить про недійсність правочину, а тому звертається до суду з даним позовом і просить визнати договір оренди землі недійсним та повернути належну їй земельну ділянку.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності від 25.01.2018 року, в судовому засідання позовні вимоги підтримують з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідача ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які діють на підставі довіреності № 1 від 14.01.2018 року, в судовому засіданні позовні вимоги не визнають, просять суд відмовити у задоволенні даного позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник Центру надання адміністративних послуг Калинівської районної державної адміністрації в судове засідання не з'явився.

Сторони не заперечують проти розгляду справи у відсутність представника Центру надання адміністративних послуг Калинівської районної державної адміністрації.

Оцінивши зібрані докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити по таких підставах.

Так, в судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_1 являється власником земельної ділянки, кадастровий номер 0521685200:07:000:0254, розташованої на території Нападівської сільської ради Калинівського району Вінницької області, площею 4,4546 га, згідно державного акту серії ВН № 058673.

Між позивачкою та відповідачем ТОВ СП Агрокапітал було укладено договір оренди земельної ділянки, без номера.

28.11.2016 року даний договір був зареєстрований приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області ОСОБА_2 із зазначенням строку дії договору - 7 років.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 1 ст. 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди укладається в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є:

- об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);

- строк дії договору оренди;

- орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

- умови використання та цільове призначення земельної-ділянки, яка передається в оренду;

- умови збереження стану об'єкта оренди;

- умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;

- умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

- існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;

- визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

- відповідальність сторін;

- умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відповідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Із матеріалів реєстраційної справи, копія якої долучена до справи вбачається, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки, укладений у письмовій формі, пройшов відповідну державну реєстрацію, позивачка мала необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення позивачки було спрямоване на укладання договору оренди, до договору оренди земельної ділянки додано копію державного акту, при складанні, видачі та реєстрації якого було вчинено відповідні план та схему земельної ділянки, кадастровий план з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів, а також вчинено опис меж, де зазначено сусідніх землекористувачів.

Судом встановлено, що волевиявлення сторін, під час укладення договору оренди земельної ділянки, було вільним, що підтверджується підписами сторін на договорі оренди.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Посилання позивачки та її представника на відсутність таких істотних умов договору оренди землі, як строк дії договору оренди, розмір орендної плати є безпідставними.

Відповідно до умов вищевказаного договору, а саме п.п. 1 та 2, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку кадастровий номер 0521685200:04:000:0254, загальною площею 4,4546 га., яка розташована за межами населеного пункту в адміністративних межах Нападівської сільської ради Калинівського району Вінницької області. Земельна ділянка передавалась позивачкою відповідачу для здійснення підприємницької діяльності відповідно до умов договору та земельного законодавства. Вказаний договір було укладено строком на 7 років (п. 6 договору). Орендна плата за користування земельною ділянкою складає 10% від нормативно-грошової оцінки на дату підписання договору та підлягає виплаті не пізніше 31 грудня року в якому відбувалося використання земельної ділянки (п.п. 7 та 10 Договору). У відповідності до п.п. 26 та 27 договору орендодавець має право вимагати від орендаря використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням, своєчасно отримувати орендну плату та зобов'язується не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою. Пунктом 32 вказаного договору передбачено, що зміна умов договору здійснюється за взаємною згодою сторін. Усі зміни, доповнення, додатки тощо до договору викладаються у письмовій формі та засвідчуються підписами сторін. Не допускається одностороння зміна умов договору. Також п. 40 договору визначає, що усі спори та суперечності, що виникають при укладанні, виконанні, розірванні договору або тлумаченні його положень вирішуються шляхом переговорів.

Так судом встановлено, що одразу після укладання та реєстрації договору оренди землі позивачка звернулася до відповідача з проханням виплатити їй орендну плату на майбутній період за 2017 рік у зв'язку із хворобою чоловіка, що підтверджується копією заяви від 24.01.2017 року. У вказаній заяві позивачка зазначає, що договір оренди між нею та відповідачем укладено та зареєстровано. 27 січня 2017 року позивачці ОСОБА_1 було виплачено 14250,00 грн. орендної плати за 2017 рік (на майбутній період) та 3000 грн. допомоги на поховання, що підтверджується копією відомості на отримання коштів на поховання та орендної плати за 2017 рік TOB СП АГРОКАПІТАЛ .

18 січня 2018 року від ОСОБА_1 на адресу відповідача надійшла заява, в якій вона повідомляє про розірвання укладеного Договору оренди землі б/н від 24.10.2016 року та вимагає виплатити належну їй орендну плату за користування земельною ділянкою у 2017 році. Також, ОСОБА_1 у вказаній заяві стверджує, що земельна ділянка, яка належить їй на праві приватної власності була без погодження з нею передана у суборенду без зазначення, кому і на який строк.

У відповіді на дану заяву від 29 січня 2018 року, вих. № 1, відповідач зазначив наступне:

- орендна плата та допомога на поховання у загальній сумі 17250,0 грн. була виплачена Заявнику наперед в січні 2017 року;

- у відповідності до інформації наявної в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, щодо об'єкта нерухомого майна, на момент підготовки відповіді на заяву, земельна ділянка, належна позивачу на праві приватної власності, перебуває в оренді TOB СП АГРОКАПІТАЛ ;

- договір оренди був укладений та зареєстрований у встановленому діючим законодавством порядку приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області ОСОБА_2 строком на 7 років з правом пролонгації, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстрацію прав та їх обтяження. Жодної інформації, щодо передачі земельної ділянки в суборенду іншій юридичній особі вказаний Державний реєстр не містить.

- у відповідності до п. 36 укладеного договору оренди землі, зміна/або розірвання вказаного договору в односторонньому порядку не допускається, а згідно з п. 27 вказаного договору та ст. 24 ЗУ Про оренду землі орендодавець зобов'язується не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсність договору оренди землі може бути визнано судом у випадку, якщо у договорі оренди відсутні істотні умови, передбачені ст. 15 ЗУ Про оренду землі .

Стаття 124 ЗК України передбачає, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Стаття 638 ЦК зазначає при цьому, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 15 Закону України Про оренду землі № 161-XIV (у редакції, чинній на момент державної реєстрації спірного договору) істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним в судовому порядку за позовом однієї із сторін цього правочину або іншої заінтересованої особи, що заперечують його дійсність на підставах, встановлених законом. Недійсний договір не створює юридичних наслідків, крім наслідків, пов'язаних із його недійсністю (ст. 216 ЦК України).

Разом з тим позивачка в позові вказує, що відповідачем було порушено умови укладеного договору (невиплачена орендна плата, земельна ділянка була передана в суборенду тощо), що на думку позивачки порушує її права.

Тобто, у своїй позовній заяві позивачка змінює підстави позову та розширює (змінює) предмет позову новою вимогою про розірвання договору оренди землі, що в розумінні ЦПК України не допускається.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України крім прав та обов'язків, визначених у статті 49 цього Кодексу, позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково. До початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову, а відповідач - пред'явити зустрічний позов. Тобто, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу (Постанова від 23.01.2018 року № 918/350/16 Верховний Суд України).

Таким чином, процесуальним законодавством чітко визначений перелік прав позивача щодо позовних вимог. При цьому, вказана позовна заява змінює і предмет, і підстави позову. Позивач фактично подає дві різних позовних заяви: про визнання договору оренди недійсним та про розірвання договору оренди землі у зв'язку із невиконанням стороною зобов'язань по спірному договору), що є порушенням вимог ЦПК України.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом України "Про оренду землі" (надалі - Закон № 161-XIV) визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до статті 13 Закону № 161-XIV під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Положеннями частин 1-3 статті 14 Закону № 161-XIV та ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Істотними умовами договору оренди земельної ділянки на момент укладання останнього між позивачкою та TOB СП АГРОКАПІТАЛ було: 1) об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); 2) термін договору оренди; 3) орендна плата (розмір, індексація, форми платежу, терміни та порядок внесення і перегляду); 4) цільове призначення, умови використання і збереження якості землі; 5) умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; 6) існуючі обмеження і обтяження щодо використання земельної ділянки; 7) сторона (орендодавець чи орендар), яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; 8) відповідальність сторін. Відсутність у договорі оренди однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, порушення вимог статей 4, 5, 6, 7, 9, 13, 15 ЗУ Про оренду землі є підставою для відмови у державній реєстрації договору оренди згідно зі статтею 18 цього Закону, а також для визнання договору недійсним відповідно до законів України.

Договір оренди землі б/н від 24.10.2016 року підписаний між позивачкою і TOB СП АГРОКАПІТАЛ , та зареєстрований суб'єктом державної реєстрації містить всі істотні умови передбачені діючим законодавством та не суперечить положенням ст. 15 Закону України "Про оренду землі".

Як зазначено у Постанові Верховного Суду від 23.01.2018 року по справі № 918/350/16 при вирішенні позову про визнання недійсним правочину повинні враховуватись загальні приписи статей 3, 15 та 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

У позовній заяві та заяві адресованій на адресу відповідача, позивачка підвереджує факт реєстрації вказаного оспорюваного договору, а значить підтверджує, що сторони дійшли згоди про всі необхідні та наявні у вказаному правочині істотні умови, про що свідчать в тому числі і підписи сторін на самому договорі.

Підставою визнання правочину недійсним відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України є, недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Зміст договору оренди землі укладений між позивачкою та TOB СП АГРОКАПІТАЛ не суперечить актам цивільного законодавства, та не може бути визнаний недійсним. Копія, яка надана позивачкою до суду разом з позовною заявою, є нічим іншим як проектом договору. Свій примірник договору позивачка отримала після державної реєстрації, про що вона повідомляє у позовній заяві вказуючи на те, що вказаний договір зареєстровано. Відповідно до ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (в редакції, що була чинна на час проведення державної реєстрації) в державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. Проведення державної реєстрації свідчить, про дотримання всіх необхідних умов при укладанні вказаного вище правочину, між ОСОБА_1 та TOB СП АГРОКАШТАЛ . В іншому випадку, суб'єкт державної реєстрації був зобов'язаний відмовити в реєстрації договору оренди в зв'язку з відсутністю однієї із істотних умов. Тобто, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, та звертаючись до суду з проханням визнати вказаний вище договір оренди землі недійсним позивачка зобов'язана була вказати чому вона вважає його недійсним. Обґрунтувати, що саме у вказаному договорі суперечить Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам та не відповідає критеріям охоронюваного законом інтересу, однак цього позивачкою зроблено не було.

Як роз'яснив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 01.12.2004 року № 18-рп/2004 офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам. Тобто, інтерес позивачки (у даному випадку стосовно визнання недійсним договору оренди землі недійсним) має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного рішення Конституційного Суду України. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Тобто інтерес позивача (у даному випадку стосовно визнання недійсним договору оренди землі) має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного рішення Конституційного Суду України. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Така позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом. Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15 та 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося. (Постанова від 23.01.2018 року № 918/350/16 Верховний Суд).

Статтями 509, 526 та 629 ЦК України, визначено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Виконуватися зобов'язання повинно належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Пунктом першим частини першої статті 611 вказаного Кодексу встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону № 161-XIV на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Так, позивачка ОСОБА_1 в позові вказує, що договір оренди землі б/н від 24.10.2016 року який укладений нею з TOB СП АГРОКАПІТАЛ передбачав виплату орендної плати яку вона не отримала. Але таке твердження позивачки не відповідає дійсності, оскільки 24.01.2017 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача з проханням виплатити їй орендну плату за майбутній період, таким чином підтвердила, що укладений нею договір оренди землі є чинним, зареєстрованим та усвідомлюючи всі правові наслідки укладання даного правочину. 27 січня 2017 року позивачці була виплачена орендна плата та допомога на поховання, що склало у загальному підсумку 17250,00 грн., та підтверджується відомістю про виплату грошей. Орендна плата була виплачена позивачці саме TOB СП АГРОКАПІТАЛ , а не третьою особою, про що вона підтвердила в судовому засіданні.

Пунктом "д" частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Під систематичністю вважається (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але повторне порушення вже може свідчити про систематичність. Зазначена позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року № 6-146цс12 та від 28 вересня 2016 року № 6-977 цс 16. (Постанова від 06.02.2018 року № 587/130/15-ц Верховний Суд).

Твердження позивачки про те, що земельна ділянка була передана орендарем у користування іншій юридичній особі, спростовується витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, щодо об'єкта нерухомого майна № 111793875 від 26.01.2018 року. Відповідно до даного ОСОБА_5 земельна ділянка яка належить позивачці знаходиться у користуванні TOB СП АГРОКАПІТАЛ відповідно до укладеного договору оренди землі б/н від 24.10.2016 року.

Таким чином, суд вважає що, з урахуванням зазначеного вище та у відповідності до п. 6 ст. 3 ЦК України, згідно з яким загальні засади цивільного законодавства ґрунтуються на справедливості, добросовісності та розумності, а "Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства." (Постанова ВСУ від 09.02.2018 року справа № 912/555/17.)

Позивачка та її представник вказують, що вона з відповідачем 24.10.2016 року уклали договір оренди земельної ділянки строком на один рік, а не на сім років, крім того в договорі наявні виправлення.

Однак, відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України Про оренду землі визначено, що при передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим, як 7 (сім) років. Тому в даному випадку строк, на який було укладено договір оренди земельної ділянки і зареєстрований приватним нотаріусом, згідно вимог закону, не порушений.

Крім цього, позивачка та її представник в судовому засіданні не ставили питання про призначення почеркознавчої експертизи по факту виправлення та належності підпису позивачки в договорах оренди земельної ділянки.

Позивачкою та її представником не надано доказів ані недійсності правочину, ані порушення відповідачем своїх зобов'язань за даним договором. Укладаючи договір оренди землі позивачка та відповідач усвідомлювали свої дії направленні на встановлення певних прав та обов'язків для них, наслідки таких дій та бажали їх настання і відповідно заявлений позивачкою ОСОБА_1 позов є безпідставний.

В зв'язку з відмовою позивачці в задоволенні пред'явленого позову, суд вважає за необхідне судові витрати залишити за позивачкою у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 203, 210, 215, 638, 640 ЦК України, ст. 15 Закону України Про оренду землі , ст.ст. 12, 80, 81, 141, 259-268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволені позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю СП Агрокапітал , третьої особи без самостійних вимог - Реєстраційної служби Калинівської районної державної адміністрації Калинівського району Вінницької області про визнання договору оренди землі недійсним та повернення земельної ділянки - відмовити в зв'язку з безпідставністю заявлених вимог.

Судові витрати залишити за позивачкою ОСОБА_1

В зв'язку з проголошенням в судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частини судового рішення, суд повідомляє, що з повним рішенням сторони зможуть ознайомитися 25 травня 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому ст. 354 ЦПК України.

Суддя: