Рішення

від 29.05.2018 по справі 815/1128/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/1128/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2018 року м. Одеса

У залі судових засідань № 25

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Свиди Л.І.

при секретарі судового засідання - Донець В.Р.

за участю сторін:

представника позивача - Домусчі Г.С. (по довіреності)

представника позивача - Микитина Т.М. (по довіреності)

представника відповідача - Тарановського Р.В. (по довіреності)

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за позовною заявою Дочірнього підприємства БС Транс Сервіс до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги та рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулося Дочірнє підприємство БС Транс Сервіс з позовною заявою до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС в Одеській області №0010061405 від 13 травня 2017 року, №0010071405 від 13 травня 2017 року, податкової вимоги Головного управління ДФС в Одеській області №31200-17 від 21 листопада 2017 року, рішення заступника начальника Головного управління ДФС в Одеській області про опис майна в податкову заставу №677/11/15-32-17-02-18 від 07 грудня 2017 року.

За цією позовною заявою відкрито загальне позовне провадження у відповідності до ст. 12 КАС України та наданий відповідачу строк для подання до суду відзиву на цю заяву.

Представники позивача в судове засідання з'явилися, позовні вимоги підтримали в повному обсязі. Позов та відповідь на відзив на позовну заяву обґрунтовані позивачем тим, що Дочірнє підприємство БС Транс Сервіс не було повідомлено про проведення перевірки чим відповідачем порушений порядок проведення перевірки, позивач в спірних правовідносинах не є перевізником, оскільки уклав договір на перевезення з іншою особою, в даному випадку відсутня вина позивача за втрату товару, який фактично викрадений перевізником, ці обставини не є втратою товару у відповідності до положень митного законодавства, відповідачем необґрунтовано нарахований позивачу податок на додану вартість та в сумі, яка не відповідає даним митної вартості товару, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вимога та рішення про опис майна в податкову заставу мають бути скасовані судом.

Представник відповідача в судове засідання з'явився. З відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач позов не визнає, оскільки Дочірнє підприємство БС Транс Сервіс є перевізником товару та мало доставити товар до органів доходів і зборів призначення, однак товар був втрачений, що є підставою для стягнення з перевізника митний платежів за цей товар, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вимога та рішення про опис майна в податкову заставу є правомірними та скасуванню не підлягають.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши позовну заяву та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Дочірнє підприємство БС Транс Сервіс знаходиться на обліку як платник податків в ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області та здійснює діяльність, в тому числі, з надання послуг з експедиції вантажів, організації перевезень вантажів, перевезення вантажів автомобільним транспортом.

ГУ ДФС в Одеській області в період з 27.03.2017 року по 31.03.2017 року проведена документальна невиїзна перевірка Дочірнього підприємства БС Транс Сервіс дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи у зв'язку з втратою товару сітка зі скловолокна , ввезеного за попередньою митною декларацією типу ІМ40ЕЕ №807000000/2016/914613, за результатами якої складений акт перевірки №288/15-32-14-05-11/30454293 від 10.04.2017 року (аркуші справи 65-71).

Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем п. 2 ч. 2 ст. 191 Митного кодексу України, п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання по сплаті ввізного митна за митною декларацією типу ІМ40ЕЕ №807000000/2016/914613 на загальну суму 97083,35 грн., а також податкового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість за цією декларацією на загальну суму 213583,37 грн.

На підставі виявлених порушень, ГУ ДФС в Одеській області винесено податкове повідомлення-рішення №0010061405 від 13 травня 2017 року, яким позивачу збільшена сума грошового зобов'язання з мита на товар, що ввозиться на територію України суб'єктами господарювання за основним платежем в розмірі 97083,35 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 24270,84 грн., податкове повідомлення №0010071405 від 13 травня 2017 року, яким позивачу збільшена сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 213583,37 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 53395,84 грн. (аркуші справи 74-75).

Крім того, 21 листопада 2017 року ГУ ДФС в Одеській області на адресу позивача направлена Податкова вимога №31200-17 про сплату боргу за податковими повідомленнями-рішеннями від 13 травня 2017 року №0010061405, №0010071405, а 07 грудня 2017 року прийнято рішення №677/11/15-32-17-02-18 про опис майна у податкову заставу (аркуші справи 22-23).

Позивач не погодився з правомірністю податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги та рішення про опис майна в податкову заставу та звернувся до суду з цим позовом.

З акту перевірки №288/15-32-14-05-11/30454293 від 10.04.2017 року вбачається, що в зону діяльності Одеської митниці ДФС на підставі попередньої митної декларації ІМ40ЕЕ №807000000/2016/914613 на митну територію України 06.09.2016 року ввезений товар сітка зі скловолокна , ціна товару 36242,64 доларів США, дата завершення переміщення вантажу (доставка товару до митниці призначення) - 16.09.2017 року, митниця призначення - Харківська митниця ДФС.

Однак, Одеською митницею ДФС листом від 04.01.2017 року №66/9/15-32 повідомлено ГУ ДФС в Одеській області про виявлена факту не доставки до митниці призначення зазначеного товару.

При цьому, між ТОВ Ламан Шиппінг та позивачем укладений договір, відповідно до якого ДП БС Транс Сервіс зобов'язалося здійснити організацію та доставку вантажу автомобільним транспортом з Одеського морського торговельного порту до міста Харків вантажоотримувачу ТОВ Проф Стіл , а позивачем залучено для перевезення вантажу ОСОБА_4, який товар до пункту призначення не довіз, що стало підставою для звернення позивача до правоохоронних органів із заявою про кримінальне правопорушення, яке зареєстроване в ЄРДР за №12016160500007221 від 13.09.2016 року.

Оскільки, позивач є перевізником товару, а товар втрачений, податковим органом в акті перевірки зроблений висновок про необхідність сплати позивачем митних платежів за втрачений товар у відповідності до ч. 2 ст. 193 Митного кодексу України, до яких входять мито та податок на додану вартість.

Суд вважає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки позивача обґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 95, ч. 2 ст. 191, ст. 200 Митного кодексу України перевізник зобов'язаний у строк, встановлений ст. 95 цього Кодексу, доставляти товари до органу доходів і зборів призначення, а також подавати передбачені законодавством документи на них.

Строки транзитних перевезень для автомобільного транспорту складають 10 діб, а у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб.

Після надання органом доходів і зборів дозволу на пропуск товарів через митний кордон України власник товарів або уповноважена ним особа зобов'язані доставити товари та документи на них без будь-якої зміни їх стану у визначене органом доходів і зборів місце і забезпечити перебування їх у цьому місці до прибуття посадових осіб органу доходів і зборів, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Товари і транспортні засоби, якими вони перевозяться, після прибуття у місце доставки розміщуються у зонах митного контролю.

Відповідно до п. 37 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України перевізник - особа, яка здійснює перевезення товарів через митний кордон України та/або між органами доходів і зборів на території України або є відповідальною за такі перевезення.

Згідно з ч. 4 ст. 75 Митного кодексу України у разі втрати товарів після ввезення їх на митну територію України внаслідок протиправних дій третіх осіб митні платежі, встановлені на імпорт таких товарів, підлягають сплаті в повному обсязі у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 193 Митного кодексу України у разі втрати або видачі без дозволу органу доходів і зборів товарів, що перебувають під митним контролем і переміщуються транзитом, перевізник зобов'язаний сплатити митні платежі, встановлені законом на імпорт зазначених товарів. Порушення перевізником встановлених цим Кодексом строків доставки товарів, якщо виконано всі інші вимоги, не створює для нього зобов'язання щодо сплати митних платежів.

Перевізник звільняється від зобов'язання щодо сплати митних платежів лише у разі, якщо товари, що перебувають під митним контролем і переміщуються транзитом, було знищено або безповоротно пошкоджено внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або природних втрат за нормальних умов транспортування, за умови підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили.

Таким чином, з аналізу зазначених вимог законодавства вбачається, що в разі не доставки товару, який перебуває під митним контролем, до митниці призначення з підстав його втрати та в разі відсутності факту знищення товару, або його пошкодження внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили, перевізник цього товару має сплатити митні платежі, встановлені законом на їх імпорт.

Відповідно до п. 27 ч. 1 ст. 4, ст. 49, 272 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

До митних платежів належать: мито, акцизний податок із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції); податок на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції).

Ввізне мито встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України.

При цьому, відповідно до п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Таким чином, в разі втрати товару, який перебуває під митним контролем, перевізник цього товару має сплатити митні платежі за цей товар, до яких входить, в даному випадку, ввізне мито та податок на додану вартість, який сплачується з митної вартості товару з врахуванням сплаченого мита.

З наявних в справі доказів вбачається, що в зону діяльності Одеської митниці ДФС на підставі попередньої митної декларації ІМ40ЕЕ №807000000/2016/914613 на митну територію України 06.09.2016 року ввезений товар сітка зі скловолокна митною вартістю 36242,64 доларів США, дата завершення переміщення вантажу (доставка товару до митниці призначення) - 16.09.2017 року, митниця призначення - Харківська митниця ДФС, однак цей товар до митниці призначення не доставлений.

Одержувачем зазначеного товару є ТОВ Проф Стіл , яке уклало договір на транспортно-експедиторське обслуговування з ТОВ Ламан Шиппінг №01/08-2016 від 01.08.2016 року. Відповідно до зазначеного договору ТОВ Ламан Шиппінг прийняло на себе зобов'язання з організації роботи, пов'язаної з перевезенням вантажу сітки зі скловолокна у контейнері №GYCU5000612 з морського порту Китаю до складу ТОВ Проф Стіл на території України.

Морську частину перевезення вантажу (від морського порту Китаю до Одеського морського торговельного порту) ТОВ Ламан Шиппінг виконано без залучення третіх осіб, а для виконання сухопутної частини перевезення залучено ДП БС Транс Сервіс .

Так, між ТОВ Ламан Шиппінг та ДП БС Транс Сервіс 18.07.2016 року укладений договір №БС-1214 на надання транспортно-експедиційних послуг та організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом. Предметом зазначеного договору є виконання ДП БС Транс Сервіс за дорученням ТОВ Ламан Шиппінг транспортно-експедиційних послуг, операцій приймання-передачі та перевезення з повною матеріальною відповідальністю автомобільним транспортом по території України і країн СНД різних вантажів в контейнерах. Відповідно до п. 5.3.1, 5.3.3, 5.3.4 зазначеного договору ДП БС Транс Сервіс несе повну матеріальну відповідальність за втрату або пошкодження вантажу, залучення субпідрядника до виконання зобов'язань позивачем можливе тільки за письмовою згодою ТОВ Ламан Шиппінг , позивач несе матеріальну відповідальність перед замовником перевезення за всі дії субпідрядника, в тому числі, сплату податків відповідно до вимог законодавства.

В свою чергу, між ДП БС Транс Сервіс та ФОП ОСОБА_4 06.09.2016 року укладений договір №06/09/16 про організацію перевезення автомобільним транспортом. Предметом зазначеного договору є виконання ФОП ОСОБА_4 перевезення вантажу ДП БС Транс Сервіс вантажним автомобільним транспортом. За умовами п. 6.1 зазначеного договору ФОП ОСОБА_4 несе повну матеріальну відповідальність перед ДП БС Транс Сервіс , в тому числі, за пошкодження або втрату вантажу.

Оскільки, ФОП ОСОБА_4 товар сітка зі скловолокна не був доставлений до міста Харків, ДП БС Транс Сервіс звернулося до Приморського відділу поліції ТУ НП в Одеській області із заявою про кримінальне правопорушення, яке зареєстроване в ЄРДР за №12016160500007221 від 13.09.2016 року.

Позивач не згоден з твердженнями органів доходів і зборів про те, що він є перевізником товару, оскільки ним укладений договір на перевезення вантажу з ФОП ОСОБА_4, а тому ця особа і є в спірних правовідносинах перевізником товару, який несе матеріальну відповідальність перед замовником перевезення.

Однак, суд не погоджується з такими твердженнями позивача, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 37 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України перевізником є не тільки особа, яка здійснює перевезення товарів через митний кордон України та/або між органами доходів і зборів на території України, але і особа, яка є відповідальною за такі перевезення.

В даному випадку, умовами договору №БС-1214, укладеного 18.07.2016 року між ТОВ Ламан Шиппінг та ДП БС Транс Сервіс передбачена повна матеріальна відповідальність позивача за доставку вантажу, в тому числі, за всі дії особи, яка залучена до перевезення, тобто, ФОП ОСОБА_4, який в спірних правовідносинах виступає субпідрядником. Таким чином, позивач підпадає під визначення перевізника в Митному кодексі України.

Крім того, за даними CMR, витягу з електронної копії ПД з ЄАІС, на яких містяться печатки митного органу про перебування вантажу під митним контролем в графах щодо перевізника товару зазначений позивач та міститься його печатка в цих графах.

Враховуючи, що позивач взяв на себе зобов'язання щодо здійснення перевезення вантажу на підставі договору з ТОВ Ламан Шиппінг , виконання перевезення доручив іншій особі, за яку він несе повну матеріальну відповідальність, ТОВ Ламан Шиппінг або одержувач товару не мають будь-яких договірних відносин з ФОП ОСОБА_4, саме позивач, в даному випадку, виступає перевізником товару сітка зі скловолокна , ввезеного за попередньою митною декларацією ІМ40ЕЕ №807000000/2016/914613.

Суд також не погоджується з твердженнями позивача про те, що викрадення товару третьою особою не є його втратою, оскільки за положеннями ст. 75 Митного кодексу України митні платежі підлягають сплаті в разі втрати товару після ввезення їх на митну територію України внаслідок протиправних дій третіх осіб, тобто, в даному випадку, відбулася втрата товару в наслідок протиправних дій ФОП ОСОБА_4, який є третьою особою в правовідносинах щодо перевезення товару, відповідальність за яке взяв на себе позивач за договором.

В спірних правовідносинах також відсутні обставини аварії, дії обставин непереборної сили, оскільки фактично товар втрачений через протиправні дії третьої особи, щодо якої позивачем подана заява до правоохоронних органів та за цим фактом порушене кримінальне провадження, а щодо відсутності вини позивача при таких обставинах, суд не погоджується з такими доводами, оскільки позивач за договором з ТОВ Ламан Шиппінг відповідальний за дій осіб, яких він залучає до перевезення та положення ст. 75, 193 Митного кодексу України не звільняють суб'єкта господарювання від відповідальності за втрату товару третіми особами.

Суд не погоджується з доводами позивача щодо протиправності нарахування йому зобов'язань з податку на додану вартість та не вірного розрахунку суми цього податку відповідачем, оскільки митні платежі включають як ввізне мито, так і податок на додану вартість, мито розраховано відповідачем виходячи з митної вартості товару та ставки мита - 10% від митної вартості, а податок на додану вартість розрахований з митної вартості товару з врахуванням мита, що відповідає положенням п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України.

Позивач зазначає в позові про порушення процедури проведення перевірки, як на підставу для визнання протиправними оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, однак суд не погоджується з такими твердженнями позивача, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному ст. 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

При цьому, відповідно до положень п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

З матеріалів справи вбачається направлення на адресу позивача відповідачем кореспонденції 15.03.2017 року, яка повернулася до ГУ ДФС в Одеській області з відміткою за закінченням терміну зберігання , що свідчить про не отримання позивачем кореспонденції за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а тому, в даному випадку, суд не приймає твердження позивача про не повідомлення його про проведення перевірки, оскільки кореспонденція позивачу направлялася.

Про направлення відповідачем позивачу кореспонденції з повідомленням про вручення поштового відправлення, зокрема, листа від 02.02.2017 року №334/10/15-32-14-05-07 про надання документів, листа №1870/10/15-32-14-05-07 від 14.03.2017 року з повідомленням про проведення перевірки, а також повернення поштових повідомлень з відмітками за закінченням терміну зберігання зазначено як в акті перевірки так і в відповіді на звернення позивача від 01.01.2018 року за №134/10/15-32-14-10-07.

Суд вважає, що відповідач довів не отримання поштової кореспонденції позивачем та не вручення документів позивачу не з вини відповідача, однак у відповідності до ст. 42 Податкового кодексу України надіслання документів позивачу за адресою місцезнаходження є належними їх врученням.

Також, суд враховую ту обставину, що відповідачем проводилася документальна невиїзна перевірки, присутність при якій позивача не є обов'язковою.

Крім того, суд враховує, що оскільки позивачем не надано будь-яких документів та заперечень до податкового органу або до суду, які б спростовували висновки акту перевірки №288/15-32-14-05-11/30454293 від 10.04.2017 року, обставини не обізнаності позивача з фактом проведення щодо нього перевірки з підстав, зазначених вище, не впливають на правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки не спростовують порушень, допущених позивачем.

Оскільки висновки акту перевірки є обґрунтованими, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та не підлягають скасуванню, а також не підлягають визнанню протиправними та скасуванню оскаржувана позивачем податкова вимога та рішення про опис майна в податкову заставу, які є наслідком визначення позивачу зобов'язань за податковими повідомленнями-рішеннями від 13 травня 2017 року №0010061405, №0010071405.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги ДП БС Транс Сервіс не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви Дочірнього підприємства БС Транс Сервіс (65007, м. Одеса, вул. Водопровідна, буд. 1а, к. 1102, код ЄДРПОУ 30454293) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 39398646) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС в Одеській області №0010061405 від 13 травня 2017 року, № 0010071405 від 13 травня 2017 року, податкової вимоги Головного управління ДФС в Одеській області №31200-17 від 21 листопада 2017 року, рішення заступника начальника Головного управління ДФС в Одеській області про опис майна в податкову заставу №677/11/15-32-17-02-18 від 07 грудня 2017 року - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 29.05.2018 року.

Суддя Л.І. Свида

.