Рішення

від 15.05.2018 по справі 817/185/18

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

15 травня 2018 року м. Рівне №817/185/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання Ілюк Ю.О. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Чучаліна К.В.,

відповідача: представники Форет М.С., Старостюк Ф.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Західенергопостач" доГоловного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Західенергопостач" (далі - ТОВ "Західенергопостач") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.10.2017 року, а саме: №0007311403, №0007321403.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті протиправно, оскільки жодних порушень норм податкового законодавства позивачем здійснено не було.

В судовому засіданні представник позивача ТОВ "Західенергопостач" позовні вимоги підтримав повністю. Зазначив, що висновки контролюючого органу спростовуються фактичними обставинами справи та первинними документами, що є належним чином складені та підтверджують фактичне здійснення господарських операції. Зауважив, що органом ДФС неправильно трактуються вимоги п.196.1.7 Податкового кодексу України. Просив задоволити позовні вимоги повністю.

Відповідач позов не визнав, подавши відзив, обґрунтований тим, що позивачем було допущено порушення податкового законодавства. Зокрема, реальність господарських операцій із низкою контрагентів не підтверджуються, враховуючи протиправну діяльність таких контрагентів.

В судовому засіданні представники відповідача надали пояснення, аналогічні наведеному в письмових запереченнях. Додатково зазначили, що ТОВ "Західенергопостач" здійснював правочини поза межами правового поля, що вбачається з того, що неможливо прослідкувати фактичних ланцюг постачання товарів, як контрагентом-продавцем, так і контрагентами покупцями. Додатково ствердили, що оскільки позивач не є засновником (не вніс внесків до статутного капіталу) новоствореного підприємства ТОВ "ІНВЕСТПРОСТІР", то ТОВ "Західенергопостач" повинно було збільшити свої податкові зобов'язання на податком на додану вартість.

Просили у задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення повністю з огляду на наступне.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Рівненській області (далі - орган ДФС/контролюючий орган) була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Західенергопостач" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.03.2017р., за результатами якої було сформовано акт перевірки № 926/17-00-14-01/34781258 від 22.09.2017 року.

У висновках акта перевірки (за предметом даного спору) встановлено порушення ТОВ "Західенергопостач":

- ст.22, ст.23, п.п.14.1.257 п.14.1 ст.14, п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1. п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 6 146 456,00 грн., у т.ч. за 2015 рік у сумі 763463,00 грн., за 2016 рік у сумі 4631957,00 грн. за 1 кв.2017 року у сумі 751035,00 грн.;

- п.98.1.ст.98, п.п.14.1.202 п.14.1 ст.14, п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.1881. ст.188, п.п. "а" п.198.1, п.198.3 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість всього у сумі 3 231 057,00 грн., у т.ч. за грудень 2016 року у сумі - 1575522,00 грн., за січень 2017 року у сумі 1655535,00 грн.,

На підставі вказаного акта перевірки, були прийняті:

- податкове повідомлення-рішення від 09.10.2017 року № 0007311403 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 7 492 203,00 грн., у тому числі: за податковими зобов'язаннями в сумі 6146455,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 1345748,00 грн. до ТОВ "Західенергопостач";

- податкове повідомлення-рішення від 09.10.2017 року № 0007321403 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (далі - ПДВ) у сумі 4 038 821,25 грн., у тому числі: за податковими зобов'язаннями в сумі 3231057,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 807764,25 грн. до ТОВ "Західенергопостач".

Відповідно до пункту 44.1 ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Отже, правові наслідки у вигляді формування витрат, доходів, виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання або продажу товарів/робіт/послуг з метою ведення господарської діяльності, що пов'язане з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податків договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції. Якщо ж певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Таким чином, суд повинен з'ясувати, чи позивачем дійсно здійснювалися ті правочини, що ним задекларовані, чи має місце спотворення податкової звітності, як стверджує контролюючий орган.

Щодо правовідносин позивача із ФОП ОСОБА_4.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 16.09.2015 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (Виконавець) та ТОВ "Західенергопостач" (Клієнт) було укладено Договір про надання послуг з приймання нафтопродуктів.

Як вбачається, з актів про надання послуг з приймання нафтопродуктів, ФОП ОСОБА_4 отримував нафтопродукти, що доставлялися для позивача, при цьому виконував наступні дії: перевіряв та передавав позивачу залізничні накладні; отримував, перевіряв та передавав позивачу сертифікати та паспорти на нафтопродукти; зливав нафтопродукти з залізничної цистерни до складу зберігання нафтопродуктів (про здійснення цієї дії формувалися акти приймання нафтопродуктів по кількості); проводив заміри вагоно-цистерни.

Виконання сторонами Договору про надання послуг з приймання нафтопродуктів від 16.09.2015 року, за період охоплений перевіркою, на загальну суму - 4 026 970,03 грн. (без ПДВ) підтверджується долученими до матеріалів справи актами надання послуг (по прийому нафтопродуктів), актами приймання нафтопродуктів по кількості та супровідними документами, з яких відслідковується шлях товару (нафтопродуктів) від контрагентів-продавців до місця їх приймання та зберігання ФОП ОСОБА_4 Зокрема такими документами є: договори, видаткові накладні, акти прийому-передачі продукції, додаткові угоди, залізничні накладні, сертифікати відповідності, паспорт (якості). Вказані документи були надані до перевірки, що не заперечується сторонами. Разом із тим, відповідач ствердив, що сертифікати відповідності не є належними, оскільки на них не стоїть печатка продавця, за таких обставин висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій з надання ФОП ОСОБА_4 послуг по прийманню та зберіганню нафтопродуктів підтверджується вказаними обставинами.

З цього приводу суду зазначає таке. У даній судовій справі предметом дослідження є господарські операції з приймання, зберігання та відпуску нафтопродуктів зі складу (резервуарів). Як вбачається з актв перевірки та пояснень представників відповідача, господарські операції із придбання та продажу позивачем нафтопродуктів, не ставилися контролюючим органом під сумнів. Тобто, відповідач погоджується, що нафтопродукти, отримані позивачем відповідають вимогам законодавства. Разом із тим, під час дослідження таких господарських операцій (з придбання) контролюючий орган не мав претензій до оформлених сертифікатів. Отже, суд не може взяти вказані вище твердження до уваги враховуючи і те, що належність сертифікатів відповідності підтверджена матеріалами справи.

Крім того, 16.09.2015 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (Зберігач) та ТОВ "Західенергопостач" (Клієнт) було укладено Договір № 1 відповідального зберігання нафтопродуктів.

Зберігання Товару за умовами цього Договору здійснюється на складі зливу нафтопродуктів, далі - склад, що перебуває у користуванні Зберігача та розташований за адресою: Рівненська область с.Городок, вул.Залізнична,1а (п.1.2 п.1 Договору):

Зберігання Товару за цим Договором здійснюється до моменту пред'явлення Клієнтом вимоги про повернення (відвантаження) Товару (п.1.3 п.1 Договору).

Суд зазначає, що вказаний Договір відповідає вимогам ст.ст.936, 937 Цивільного кодексу України.

Виконання сторонами Договору № 1 відповідального зберігання нафтопродуктів від 16.09.2015 року, за період охоплений перевіркою, на загальну суму - 5194065,07 грн. (без ПДВ) підтверджується: актами надання послуг по зберіганню ПММ, актами надання послуг по відпуску ПММ, товарно-транспортними накладними за відповідні дні. Вказані первинні документи були надані під час перевірки та, як вбачається з пояснень представників відповідача, у контролюючого органу до їхнього оформлення претензій немає.

З акта перевірки та пояснень представників сторін вбачається, що контролюючий орган визнав наведені вище договори із ФОП ОСОБА_4 договорами про надання безоплатно отриманих активів на підставі того, що вказаний підприємець не має об'єктів нерухомості за адресою складського комплексу. Крім того, відповідач стверджує, що у позивача відсутній журнал обліку нафтопродуктів форми 7-НП. З цього приводу суд зазначає наступне. Відповідно до п.п.6.1 п.6 "зберігання нафтопродуктів" Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої Наказом Мінпаливенерго України, Мінтрасзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20.05.2008 року за № 281/171/578/155, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 р. за № 805/15496, на всіх підприємствах ведеться облік нафти і нафтопродуктів із записом у журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою N 7-НП (на НПЗ у спеціальних регістрах складського обліку) для кожного резервуара з відображенням усіх технологічних операцій, що здійснюються кожною зміною. Для підприємств, укомплектованих для зберігання світлих нафтопродуктів винятково резервуарами місткістю до 100 куб.м, ведення обліку для кожного резервуара не є обов'язковим. Відображення технологічних операцій ведеться за марками нафтопродукту. Отже, оскільки позивач не здійснював господарські операції нафтопродуктів власними силами, а такі дії виконував контрагент-виконавець, то ТОВ "Західенергопостач" не повинно вести облік нафтопродуктів. Така компетенція належить до виконавця-зберігача нафтопродуктів, який має необхідні резервуари.

Позивачем долучено до матеріалів справи Витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з яких вбачається, що одним з видів діяльності ФОП ОСОБА_4 є складське господарство (КВЕД 52.10). Крім того, позивачем долучено запит до вказаного підприємця та відповідь на нього, з якого вбачається таке. ФОП ОСОБА_4 на підставі Договору оренди № 17 від 01.01.2015 року було орендовано склад зливу нафтопродуктів, що знаходиться за адресою: с.Городок, вул.Залізнична, 1 а. На вказаному складі знаходяться, зокрема, резервуари для зберігання нафтопродуктів (об'ємом від 60 м3 до 2000 м3), насосна станція, залізнична зливна естакада, наливний фронт для автоцистерн. Для здійснення господарської діяльності, 19.11.2013 року ФОП ОСОБА_4 було отримано від Територіального управління Держгірпромнагляду у Рівненській області Дозвіл № 283.13.56 (на здійснення експлуатації устаткування, що пов'язане із використанням, зберіганням небезпечних речовин - бензину та дизпалива) та Дозвіл № 284.13.56 (на технічного обслуговування устаткування підвищеної небезпеки, що пов'язане із зберіганням небезпечних речовин). Вказані дозволи діють з 19.11.2013 року до 19.11.2018 року. При цьому, згідно з даних з податкових розрахунків форми 1ДФ за 4 квартал 2015 року та за 2016 рік (квартальні), на підставі трудових договорів у ФОП ОСОБА_4 працювало 9 осіб.

За таких підстав, висновки контролюючого органу про те, що у ФОП ОСОБА_4 були відсутні необхідні виробничі ресурси для виконання послуг із приймання, зберігання нафтопродуктів є непідтвердженими і суд не може погодитися із ними.

Судом встановлено, що розрахунки за надані послуги ФОП ОСОБА_4 з приймання, зберігання та відпуску нафтопродуктів, були проведені повністю, що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями та повідомленнями про передачу кредиторської заборгованості від позивача, відповідно до розподільчого балансу від 30.11.2016 року, до ТОВ "ІНВЕСТПРОСТІР". Як вбачається з карток бухгалтерського субрахунку 6851 за "ФОП ОСОБА_4: Договір приймання нафтопродуктів" та "ФОП ОСОБА_4: Договір зберігання" за 2015 рік 2016 рік та за 1 квартал 2017 року, наведені вище господарські операції спричинили рух активів, зобов'язань та зміни у власному капіталі позивача. Разом із тим, у 2017 році позивачем було помилково перераховано на адресу ФОП ОСОБА_4 безготівкові кошти, які у межах того самого звітного періоду були повернені в сумі 1715000,00 грн., і які контролюючий орган помилково визнає безоплатно отриманими активами. Вказані твердження відповідача спростовуються долученими до справи платіжними дорученнями та даними з картки бухгалтерського субрахунку 6851 за 1 квартал 2017 року, з якого вбачається, що вказані помилкові перерахування коштів, не призвели до зміни активів та власного капіталу у позивача.

З наведеного вбачається, що фактичними обставинами справи та наявними доказами спростовуються висновки відповідача про заниження ТОВ "Західенергопостач" інших доходів на суму 10936347 грн., оскільки здійснені із ФОП ОСОБА_4 правочини є договорам приймання, зберігання та відпуску нафтопродуктів, а не наданням безоплатної фінансової допомоги, як стверджує відповідач.

Щодо господарських операцій позивача із ТОВ "РОЯЛ-НАФТА".

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 29.01.2017 року між ТОВ "РОЯЛ-НАФТА" (Постачальник) та ТОВ "Західенергопостач" (Покупець) було укладено Договір поставки нафтопродуктів № 29/01/2017. За умовами Договору, Постачальник передає у власність Покупцю нафтопродукти (далі - Товар), а Покупець приймає і сплачує їх вартість (п.п.1.1. п. Договору).

Відповідно до п.6.3 вказаного Договору, позивачем було перераховано ТОВ "РОЯЛ-НАФТА" аванс на загальну суму 5646000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 941000,00 грн.), на підставі чого сформовано податковий кредит з ПДВ у сумі 941000,00 грн., що підтверджується: платіжними дорученнями: № 171 від 30.01.2017 року на суму 246000,00 грн.; № 53 від 30.01.2017 року на суму 400000,00 грн.; № 46 від 30.01.2017 року на суму 500000,00 грн.; № 8317 від 30.01.2017 року на суму 950000,00 грн.; № 8356 від 30.01.2017 року на суму 950000,00 грн.; № 173 від 31.01.2017 року на суму 100000,00 грн.; № 52 від 31.01.2017 року на суму 1000000,00 грн.; № 174 від 31.01.2017 року на суму 700000,00 грн.; № 176 від 31.01.2017 року на суму 100000,00 грн.; № 35 від 31.01.2017 року на суму 700000,00 грн.; податковими накладними: № 1 від 30.01.2017 року на загальну суму 246000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 41000,00 грн.); № 2 від 30.01.2017 року на загальну суму 400000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 66666,67 грн.); № 3 від 30.01.2017 року на загальну суму 500000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 83333,33 грн.); № 5 від 30.01.2017 року на загальну суму 950000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 158333,33 грн.); № 6 від 30.01.2017 року на загальну суму 950000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 158333,33 грн.); № 9 від 31.01.2017 року на загальну суму 100000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 16666,67 грн.); № 10 від 31.01.2017 року на загальну суму 1000000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 166666,67 грн.); № 12 від 31.01.2017 року на загальну суму 700000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 116666,67 грн.); № 14 від 31.01.2017 року на загальну суму 100000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 16666,67 грн.); № 17 від 31.01.2017 року на загальну суму 700000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 116666,67 грн.).

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту з ПДВ вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За таких обставин, за правилом так званої "першої події", позивач міг сформувати суму податкового кредиту з ПДВ у розмірі 941000,00 грн.

Разом із тим, формування податкового кредиту з ПДВ на суму 491483,62 грн. (з вказаних вище 941000,00 грн.) та його пов'язаність із господарською діяльністю ТОВ "Західенергопостач", а також формування витрат в розмірі 2457418,08 грн., було здійснено на підставі господарської операції з отримання нафтопродуктів від постачальника.

До матеріалів справи долучено документи, що підтверджують постачання ТОВ "РОЯЛ-НАФТА" на адресу ТОВ "Західенергопостач" палива дизельного, а саме: видаткову накладну № 000001 від 16.03.2017 року на загальну суму 2948901,70 грн. (у т.ч. ПДВ - 491483,62 грн.); акт приймання-передачі № 000001 від 16.03.2017 року на загальну суму 2948901,70 грн. (у т.ч. ПДВ - 491483,62 грн.); залізничну накладну № 0463869; сертифікат відповідності із додатком; декларацію про відповідність; НОМЕР_3; акт № НБ-ЗП000020 приймання нафтопродуктів по кількості від 23.03.2017 року. Як вбачається з даних первинних документів, вони всі виписані на 1 вид товару - паливо дизельне. При цьому, долучені сертифікати, паспорт та декларація про відповідність (сформована ТОВ "РОЯЛ-НАФТА"), відповідають тому виду нафтопродутків, що вказаний у видатковій накладній, акті приймання-передачі, залізничній накладній та в акті приймання нафтопродуктів по кількості (на зберігання). Таким чином, за вказаними первинними документами можна прослідкувати рух нафтопродуктів від виробника, через контрагента-постачальника до позивача.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Західенергопостач" здійснив листування із ТОВ ТД "СОКАР УКРАЇНА" та ТОВ "СОКАР-АВІА" щодо з'ясування питання щодо підстав для зміни вантажоодержувача та переадресації вагоно-цистерн за залізничною накладною № 0463869. В листі від 10.08.2017 року за № 73, ТОВ "СОКАР-АВІА" повідомило, що вказаний вантаж було переадресовано для позивача, згідно заявки ТОВ "РОЯЛ-НАФТА" від 16.03.2017 року. А інформація для переадресації була передана ПАТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ".

Суд зазначає, що згідно з п.п.2.3 п.2 Правил розрахунків за перевезення вантажів (ст.62 Статуту залізниць України), розрахунки за перевезення вантажу та вантажобагажу між залізницею і платником (відправником, одержувачем, експедитором) здійснюються на підставі договору, згідно з яким залізниця відкриває особовий рахунок кожному платнику (відправнику, одержувачу, експедитору) з присвоєнням коду платника. Отже, для користувача послуг залізниці, який замовляє нафтопродукти у відправника (оптового продавця) і не є кінцевим одержувачем вантажу (нафтопродуктів) присвоєння коду користувача послуг залізниці не є обов'язковим. Присвоєння такого коду є обов'язковим для відправника та одержувача.

За таких підстав, суд не може погодитися, що лист ПАТ "Українська залізниця" від 15.09.2017 року № ЦЦО-18/736, в якому сказано, що ТОВ "РОЯЛ-НАФТА", не є зареєстрованим користувачем послуг залізничного транспорту України, є належним доказом в розумінні КАС України. З вказаного листа лише вбачається, що ТОВ "РОЯЛ-НАФТА" не є відправником та/або одержувачем вантажу.

Отже, на підставі долучених до матеріалів справи документів (у тому числі тих, що додав контролюючий орган) можна дослідити, що виробником дизельного палива - АТ Орлен Летува відправлено на адресу оптового продавця нафтопродукти, які потім були переадресовані кінцевим споживачам - роздрібним покупцям, серед яких був і позивач.

Як вбачається з матеріалів справи, придбане дизельне пальне було використано в господарській діяльності позивача, що підтверджується товарно-транспортними накладними: № НБ-ЗП000215 від 24.03.2017 року, № НБ-ЗП000216 від 24.03.2017 року, № НБ-ЗП000217 від 24.03.2017 року, № НБ-ЗП000219 від 24.03.2017 року, № НБ-ЗП000220 від 27.03.2017 року, № НБ-ЗП000222 від 27.03.2017 року, № НБ-ЗП000227 від 29.03.2017 року, № НБ-ЗП000230 від 30.03.2017 року, № НБ-ЗП000231 від 30.03.2017 року, № НБ-ЗП000233 від 31.03.2017 року, № НБ-ЗП000235 від 31.03.2017 року.

При цьому, отримання дизельного пального та аванс, перерахований постачальнику ТОВ "РОЯЛ-НАФТА" відображені у картці рахунку 63 ТОВ "Західенергопостач" по контрагенту - ТОВ "РОЯЛ-НАФТА" за січень-березень 2017 року. Таким чином, за даними господарськими операціями відбувся рух активів, зміни у структурі зобов'язань, що свідчить про те, що вказані операції дійсно мали місце та пов'язані із господарською діяльністю позивача.

З матеріалів справи вбачається, що частину перерахованого авансу, по якому не було сформовано податкові накладні та податкового кредиту з ПДВ, було повернуто ТОВ "Західенергопостач", що вбачається з виписки банку за період з 14.02.2017 року по 30.03.2017 року. Як вбачається з бухгалтерської довідки № 5 від 25.04.2017 року, суми авансу не включалися до складу витрат та податкового кредиту з ПДВ в загальній сумі 4854000,00 грн. Вказані обставини сторонами не заперечуються.

Суд зауважує, що позивач отримав від ТОВ "РОЯЛ-НАФТА" нафтопродуктів не на повну суму авансу, тому керівником ТОВ "Західенергопостач" було надіслано Лист № 602 від 12.06.2017 року (із актом звірки за період 01.01.2017 року по 01.06.2017 року), щодо виконання постачальником його зобов'язань. Листом № 184 від 27.06.2017 року, ТОВ "РОЯЛ-НАФТА" повідомило, що на даний момент не володіє необхідною кількістю нафтопродуктів, але свої зобов'язання виконає в повному обсязі обов'язково. Суд зазначає, що строк дії Договору поставки нафтопродуктів № 29/01/2017 від 29.01.2017 року встановлений до 31.12.2019 року.

Разом із тим, до матеріалів справи долучений Лист № 919 від 22.09.2017 року, в якому ТОВ "Західенергопостач" просив повідомити, чому постачальником ТОВ "РОЯЛ-НАФТА" не було подано податкову звітність до органів ДФС та не зареєстровано акцизні накладні. У Листі № 365 від 29.09.2017 року, ТОВ "РОЯЛ-НАФТА" повідомило, що контролюючим органом було зупинено дію договору про визнання електронних документів, в зв'язку із чим у постачальника виникли труднощі із реєстрацією податкової звітності та акцизних накладних.

Суд не приймає до уваги твердження контролюючого органу про те, що директор ТОВ "РОЯЛ-НАФТА" задіяний у схемах шахрайства, оскільки відповідачем не надано жодних доказів, документів та пояснень, які б підтверджували вказане твердження.

Правова природа договорів купівлі-продажу (постачання) визначає наступне волевиявлення сторін цих договорів (правочинів): у продавця (постачальника) - на передачу покупцеві товару, у покупця - на прийняття товару та його оплату. Жодної іншої мети (завдання збитків державі шляхом несплати податків, штучне зменшення бази оподаткування тощо) ці правочини не містять і містити не можуть, оскільки зобов'язання припиняється його виконанням. Тобто, після виконання договорів внаслідок отримання кожною зі сторін бажаного результату, всі правовідносини між ними завершуються. Після цього у кожної зі сторін правочину (договору) виникають правовідносини вже з іншим суб'єктним складом. Поза увагою відповідача залишився той факт, що як позивач, так і його контрагент виконали умови укладеного між ними договору, чим і підтвердили факт його укладення.

За таких підстав, суд не може погодитися із висновками контролюючого органу, про те що позивачем неправомірно було сформовано податковий кредит з ПДВ в сумі 941000,00 грн. та витрати в сумі 2457418,08 грн.

Щодо продажу нафтопродуктів контрагентам-покупцям: ТОВ "Юрсмарт", ТОВ "Мемфіс Груп", ТОВ "Екобудкомплекс", ТОВ "Ягарт", ТОВ "Аврора Груп Трейд", ТОВ "Мілуокі", ТОВ "ІНТОСЕРВІС", ТОВ "МАЙСТЕР ГЛАС ДЕКОР", ТОВ "Леів", ТзОВ "Делюкс Тренд" та ТзОВ "БРАЙТОН ЮА" (як зазначено в акті перевірки - "безповоротна фінансова допомога").

Судом встановлено, що у 2015 році, позивачем отримано доходу готівкою та за платіжними картками на 74 299 035,90 грн. Вказані обставини підтверджують фіскальні чеки, зокрема: за вересень 2015 року на загальну суму 5396504,88 грн., за жовтень 2015 року на загальну суму 22556738,39 грн., за листопад 2015 року на загальну суму 20874430,15 грн., за грудень 2015 року на загальну суму 25471362,48 грн., а також дані з аналізу рахунку 7091 за 2015 рік.

Враховуючи суму податків за даними господарськими операціями, що не включаються до складу доходу у розмірі 15260630,41 грн., ТОВ "Західенергопостач" включив до складу доходу від роздрібного продажу готівкою 59038405,49 грн. Крім того, до доходу звітного періоду позивачем було включено: "дохід від реалізації товарів в безготівкових розрахунках" (рахунок бухгалтерського обліку 702) в сумі 57565583,39 грн., "дохід від реалізації робіт та послуг в безготівкових розрахунках" (рахунок бухгалтерського обліку 703) в сумі 126667,05 грн. та "вирахувано з доходу" (повернення товару) (рахунок бухгалтерського обліку 704) - 21327,92 грн. Вказані обставини підтверджуються аналізом рахунку 70 (Доходи від реалізації) за 2015 рік.

Отже, в звіт про фінансові результати за 2015 рік було включено доходу на рівні 116709328,01 грн., або 116709 тис. грн., якщо взяти до уваги, що до вказаного звіту вносяться дані у тисячах гривень, із заокругленнями.

За 2015 рік позивачем задекларовано доходу на рівні 116829186,00 грн. Вказаний доход складається: з чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт послуг) на рівні 116709328,01 грн., що знайшло відображення у Звіті про фінансові результати за вказаний період, а також з інших операційних доходів в сумі 116311,36 грн. та інших фінансових доходів в сумі 3546,79 грн. Вказані обставини підтверджуються аналізом (карткою) рахунку 71 (Інший операційних дохід) за 2015 рік в сумі 116311,36 грн. (відображений у рядку 2120 Звіту про фінансові результати) та аналізом (карткою) рахунку 73 (Інші фінансові доходи) за 2015 рік в сумі 3546,79 грн. (відображений у рядку 2220 Звіту про фінансові результати)

Отже, всі суми отриманої готівки та оплати з платіжних (банківських) карток були включені ТОВ "Західенергопостач" до Звіту про фінансові результати та оподатковані, оскільки були включені до декларації з прибутку підприємств за 2015 рік.

За 9 місяців 2016 року позивачем отримано доходу готівкою та за платіжними картками на рівні 247 466 393,74 грн. Вказані обставини підтверджують фіскальні чеки, зокрема: за січень 2016 року на загальну суму 19146259,81 грн., за лютий 2016 року на загальну суму 21 134 782,63 грн., за березень 2016 року на загальну суму 27 806 308,89 грн., за квітень 2016 року на загальну суму 29 150 023,86 грн., за травень 2016 року на загальну суму 29 931 438,86 грн., за червень 2016 року на загальну суму 31 194 407,10 грн., за липень 2016 року на загальну суму 31 812 032,96 грн., за серпень 2016 року на загальну суму 31 062 841,65 грн., за вересень 2016 року на загальну суму 26 228 297,98 грн., а також дані з аналізу рахунку 7091 за 9 місяців 2016 року.

Враховуючи суму податків за даними господарськими операціями, що не включаються до складу доходу у розмірі 54974408,56 грн., ТОВ "Західенергопостач" включив до складу доходу від роздрібного продажу готівкою 192 491 985,18 грн. Крім того, до доходу звітного періоду позивачем було включено: "дохід від реалізації товарів безготівкових розрахунках" (рахунок бухгалтерського обліку 702) в сумі 132 948 989,20 грн., "дохід від реалізації робіт та послуг в безготівкових розрахунках" (рахунок бухгалтерського обліку 703) в сумі 143907,12 грн. та "вирахувано з доходу" (повернення товару) (рахунок бухгалтерського обліку 704) - 546161,40 грн. Вказані обставини підтверджуються аналізом рахунку 70 (Доходи від реалізації) за 9 місяців 2016 року.

Таким чином, в звіт про фінансові результати за 9 місяців 2016 року, було включено доходу на рівні 325 038 720,10 грн., або 325039 тис. грн.

За 9 місяців 2016 року ТОВ "Західенергопостач" задекларовано доходу на рівні 325 278 201 грн. Вказаний доход складається: з чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт послуг) на рівні 325 038 720,10 грн., що знайшло відображення у Звіті про фінансові результати за вказаний період, а також з інших операційних доходів в сумі 201606,76 грн. та інших фінансових доходів в сумі 37874,17 грн. Вказані обставини підтверджуються аналізом (карткою) рахунку 71 (Інший операційних дохід) за 9 місяців 2016 року в сумі 201606,76 грн. (відображений у рядку 2120 Звіту про фінансові результати) та аналізом (карткою) рахунку 73 (Інші фінансові доходи) за 9 місяців 2016 року в сумі 37874,17 грн. (відображений у рядку 2220 Звіту про фінансові результати)

Отже, всі суми отриманої готівки та оплати з платіжних (банківських) карток були включені позивачем до Звіту про фінансові результати та оподатковані, оскільки були включені до декларації з прибутку підприємств за 9 місяців 2016 року.

Таким чином, з первинних документів та з бухгалтерського обліку позивача не вбачається, що ТОВ "Західенергопостач" отримував у 2015-2016 роках безповоротну фінансову допомогу.

Разом із тим, у п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України встановлено таке. Платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця.

Для цілей цього пункту ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць. Податкова накладна може бути складена за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції) у разі: здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу/реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника).

Суд погоджується із позицією позивача, що платник податків не може перевіряти звідки у іншого платника ПДВ фіскальні чеки. Сама по собі наявність у покупця фіскального чеку є підставою для виписки податкової накладної, що вбачається з п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України.

Отже, Податковий кодекс України не ставить в залежність виписку податкової накладної від бухгалтерського або податкового обліку покупця, не уповноважує продавця перевіряти трудові та виробничі потужності покупця. А достатньою підставою для формування зведеної податкової накладної є наявність фіскального чеку в якому вказано: суму поставлених товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального та податкового номерів постачальника). Аналогічну позицію було висловлено і Верховним судом у Постанові від 04.04.2018 року у справі №К/9901/25033/18. Зокрема у наведеній Постанові Верховного суду було зазначено, що п.135.2 ст.135 Податкового кодексу України встановлює, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. При цьому, якщо платник податків отримує кошти за поставлений товар, на підставі укладених угод купівлі-продажу, фактичне виконання яких підтверджується належним чином оформленими первинними документами, то такий платник діє в межах податкового законодавства України.

Суд зауважує, що відповідач не має претензій до реквізитів на фіскальних чеках або до реквізитів на первинних документах (договорах, видаткових накладних, податкових накладних, довіреностей, виписок банку) за якими було відвантажено товар (нафтопродукти) позивачем.

Крім того, господарські операції із продажу нафтопродуктів покупцям ТзОВ "Делюкс Тренд" та ТзОВ "БРАЙТОН ЮА" не лише підтверджуються первинними документами, але спричинили отримання позивачем доходу та призвели до руху капіталу та зміни в активах (їх збільшення) ТОВ "Західенергопостач", що вбачається з аналізу бухгалтерського рахунку 361. Отже, фактичними обставинами справи спростовуються висновки контролюючого органу про те, що позивач отримував безповоротну фінансову допомогу, а нафтопродукти продавав невстановленим особам.

При цьому, хоча відповідач і обґрунтовує свою позицію формуванням позивачем податкових накладних, однак, контролюючий орган не має претензій до формування суми податкових зобов'язань з ПДВ за виписаними податковими накладними. Отже, в доказовій базі відповідача наявні суперечності.

Суд зазначає, що в акті перевірки не наведено жодних фактів того, яким чином позивач міг би отримати "безповоротну фінансову допомогу" без проведення отриманих коштів через РРО. При цьому, в матеріалах справи міститься лист від юридичної особи, що є центром сервісного обслуговування реєстраторів розрахункових операції (далі - РРО) - ТОВ "СЕРВІС ЗАХІД", в якому йдеться про таке. В період 2015-2017 роки жодних збоїв в роботі РРО ТОВ "Західенергопостач" не було. Більше того, головною технічною особливістю типу РРО позивача є те, що чек РРО друкується тільки після видачі повної замовленої кількості нафтопродуктів клієнту через паливно-роздавальну колонку. У випадку видачі не всієї кількості нафтопродуктів, чек друкується із вказанням фактичної кількості отриманих споживачем нафтопродуктів.

Разом із тим, суд не може погодитися із контролюючим органом, що порушені кримінальні провадження щодо контрагентів-покупців позивача - ТзОВ "Делюкс Тренд" та ТзОВ "БРАЙТОН ЮА", є достатнім доказом неправомірних дій ТОВ "Західенергопостач".

Відповідно до ст.17 Кримінального процесуального кодексу України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

В силу частини першої ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Згідно з частиною другою ст.61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер.

За таких підстав, саме по собі порушення кримінального провадження щодо посадових осіб контрагента-покупця не може свідчити про протиправну діяльність платника податків - продавця. Крім того, представниками відповідача не було долучено до матеріалів справи жодних доказів на підтвердження їхніх висновків, що щодо двох покупців позивача наявні кримінальні провадженими матеріалами справи спростовуються висновки контролюючого органу про протиправні дії позивача у даних правовідносинах.

Отже, контролюючим органом, фактично було визнано недійсними правочини ТОВ "Західенергопостач" із його контрагентами: ФОП ОСОБА_4, ТОВ "Роял-Нафта", ТОВ "Юрсмарт", ТОВ "Мемфіс Груп", ТОВ "Екобудкомплекс", ТОВ "Ягарт", ТОВ "Аврора Груп Трейд", ТОВ "Мілуокі", ТОВ "ІНТОСЕРВІС", ТОВ "МАЙСТЕР ГЛАС ДЕКОР", ТОВ "Леів", ТзОВ "Делюкс Тренд" та ТзОВ "БРАЙТОН ЮА". Разом із тим, такі висновки, що викладені в акту перевірки не підтверджуються фактичними обставинами справи та письмовими доказами.

Аналіз ст.44 Податкового кодексу України та ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням має містити дві обов'язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Як вбачається з фактичних обставин, між ТОВ "Західенергопостач" та його контрагентами було складено первинні документи, що містять відомості про господарську операцію, час її здійснення, обсяги вказаної господарської операції та підтверджують її реальне (фактичне) здійснення.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Як було зазначене судом вище, господарські операції між ТОВ "Західенергопостач" та його контрагентами спричиняли зміни в структурі активів та зобов'язань платника податків та сприяли отриманню доходу. При цьому, як витрати так і доходи були відображені у бухгалтерському та податковому обліку позивача у відповідності до положень (стандартів) бухгалтерського обліку та норм податкового законодавства України.

За змістом частин першої та другої ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (чинних на момент здійснення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Наявні Договори, акти виконаних робіт, видаткові накладні, податкові накладні, чеки РРО, виписки банку, платіжні доручення, довіреності, товарно-транспортні накладні, залізничні накладні, бухгалтерські регістри підтверджують здійснення господарських операцій між сторонами, а також те, що ці операції спричинили реальні зміни майнового стану позивача.

Контролюючий орган, стверджуючи про відсутність у позивача реальних господарських операцій із зазначеними у акті перевірки контрагентами, не заперечує того факту, що внаслідок цих операцій змінився майновий стан ТОВ "Західенергопостач" він отримав послуги/роботи, товари та продав нафтопродукти. Ці факти, відповідач визнає та не спростовує, однак безпідставно стверджує, що контрагенти були іншими, а не тими, що вказані у первинних документах, та перекваліфіковує господарські операції одного типу на інший тип.

Згідно з чинним законодавством України, вирішення податкових спорів повинне виходити з презумпції добросовісності платника податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим вважається, що дії платника податків є економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності, - достовірними.

Задекларовані податкові зобов'язання та податковий кредит з ПДВ, що сформовані на підставі первинних документів та бухгалтерських реєстрів вважаються повними, правильними та достовірними, якщо контролюючим органом не доведено, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Обов'язок довести обставини, що слугували підставою для прийняття контролюючим органом оспорюваних податкових повідомлень-рішень, покладено на такий орган, що вбачається з приписів 56.4 ст.56 ПКУ.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

Згідно з ч.2 ст.77 КАСУ, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

В акті перевірки, який є джерелом доказової бази відповідно до вимог КАСУ, не наведено належних доказів того, що товари, роботи та послуги могли бути одержані позивачем від інших осіб та продані іншим особам, що не вказані у первинних документів. Також акт перевірки не містить жодних посилань на те, кому, в який спосіб та за якою ціною було нібито продано нафтопродукти, продаж яких контролюючий орган називає "безповоротною фінансовою допомогою".

Так, згідно з Податковим кодексом України, безповоротна фінансова допомога не підлягає оподаткуванню ПДВ. При цьому, відповідач, стверджуючи, що позивач продав нафтопродукти невідомими особам, не вказує за якими цінами це було зроблено, хоча такі факти могли вплинути на суму податкових зобов'язань з ПДВ.

Щодо передачі основних фондів під час виділення юридичної особи.

Суд зазначає таке. Відповідно до п.п.196.1.7 п.196.1 ст.196 Податкового кодексу України, не є об'єктом оподаткування операції з реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення та перетворення) юридичних осіб.

При цьому термін "виділення" для цілей 196 Податкового кодексу України у ст.14 (визначення понять) не наведений. За таких обставин, юридично правильно використовувати дефініцію, викладену у ст.109 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ).

Так, у ст.109 ЦКУ передбачено, що виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.

Разом із тим, згідно з ч.2 ст.109 ЦКУ, після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс.

Загальними зборами учасників ТОВ "Західенергопостач" було прийнято рішення про реорганізацію ТОВ "Західенергопостач" шляхом виділу нового підприємства - Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТПРОСТІР" (далі - ТОВ "ІНВЕСТПРОСТІР"), що підтверджується протоколом № 43 від 20.01.2016 року та протоколом № 50 від 27.12.2016 року та не заперечується відповідачем. На зазначених зборах також було: затверджено розподільчий баланс станом на 30.11.2016 року; статутний капітал новоствореного Товариства, що складається з грошових внесків учасників. При цьому, ТОВ "Західенергопостач" не є учасником новоствореного Товариства, а основні фонди до Статутного капіталу не передавалися.

Відповідно до Розподільчого балансу станом на 30.11.2016 року та додатків (розшифровок) до нього, ТОВ "Західенергопостач" передало (виділило) ТОВ "ІНВЕСТПРОСТІР" частину основних фондів вартістю 11450287,07 грн., а також частину дебіторської та кредиторської заборгованостей.

Майно, що передається ТОВ "Західенергопостач" до ТОВ "ІНВЕСТПРОСТІР" відображено в акті приймання-передачі майна, згідно до р.1010 розподільчого балансу, затвердженого протоколом № 50 від 27.12.2016 року загальних зборів учасників ТОВ "Західенергопостач" від 28.12.2016 року. Отже, вказане майно (необоротні активи) на загальну суму 11450287,07 грн., було передано новоствореному підприємству на підставі акту приймання-передачі майна від 28.12.2016 року.

Створення нової юридичної особи шляхом виділення, підтверджено державним реєстратором шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Державним реєстратором було перевірено розподільчий баланс, претензій до нього не було, що підтверджується фактом реєстрації ТОВ "ІНВЕСТПРОСТІР" та присудження йому коду ЄДРПОУ - 41057781.

Всі документи, що пов'язані із виділом (у тому числі і розподільчий баланс) були надані під час перевірки та при розгляді заперечень платника податків на акт перевірки.

Суд не може погодитися із позицією контролюючого органу про те, що передача активів позивача до новоствореної юридичної особи є за своєю суттю продажем, оскільки прямою нормою Податкового кодексу України (п.п.196.1.7 п.196.1 ст.196) чітко передбачено, що не є об'єктом оподаткування операції з реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення та перетворення) юридичних осіб. При цьому, матеріалами справи та поясненнями сторін підтверджується факт виділу з позивача нової юридичної особи.

Разом із тим, у п.п. 43-44 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серков проти України" зазначено, що втручання у майнові права заявника було незаконним, оскільки державні органи обрали тлумачення національного законодавства, менш сприятливе для платників податків, що призвело до стягнення ПДВ із заявника. Європейський суд дійшов висновку про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, по-перше, у зв'язку з тим, що відповідне національне законодавство не було чітким та узгодженим та, відповідно, не відповідало вимозі "якості" закону, що мало наслідком його суперечливе тлумачення Верховним Судом, та, по-друге, у зв'язку з тим, що судами всупереч національного законодавства не було застосовано підхід, який був би сприятливішим для заявника, коли у його справі законодавство припускало неоднозначне тлумачення.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що операції з реорганізації юридичної особи, в тому числі шляхом виділу (виділення) із неї нових осіб, не є об'єктом оподаткування, в силу приписів п.п.196.1.7 п.196.1 ст.196 Податкового кодексу України, при цьому, вказаною нормою не встановлено будь-яких обмежень чи умов стосовно такої реорганізації.

Суд звертає увагу на те, що ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

З огляду на наведені обставини, суд вважає обґрунтованими підстави для скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Рівненській області від 09.10.2017 року №0007311403 та №0007321403 повністю.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Західенергопостач" ( 33024, вул.Макарова, буд.44А, м.Рівне, ЄДРПОУ 34781258 ) до Головного управління ДФС у Рівненській області (33023, вул. Відінська, 12, м.Рівне, ЄДРПОУ 39394217) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.10.2017 №0007311403, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватник підприємств" на 7 492 203,00грн., в тому числі за податковим зобов'язанням на 6 146 455,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 1 345 748, 00 грн. та №0007321403, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість по вітчизняних товарах" на 4 038 821,25грн., в тому числі за податковим зобов'язанням на 3 231 057,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 8 077 64, 25грн.

Стягнути на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Західенергопостач" за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДФС у Рівненській області судовий збір у розмірі 172 965,36 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 25 травня 2018 року.

Суддя Жуковська Л.А.