Ухвала

від 29.05.2018 по справі 826/11139/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

29 травня 2018 року місто Київ№ 826/11139/17 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., здійснюючи в порядку письмового провадження розгляд адміністративної справи

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне підприємство № 5" доФонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" Костенка Ігоря Івановича проскасування рішення, визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне підприємство №5" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" Костенка Ігоря Івановича, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо затвердження результатів формування ліквідаційної маси Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Хрещатик відносно включення до неї виробничої бази загальною площею 4 098,40 кв.м., що складається з: виробничого корпусу (літ. А, А) площею 2 871,70 кв.м., виробничої бази (літ. В) площею 410, 50 кв.м., кисневої станції (літ. Е) загальною площею 244, 80 кв.м., прохідної бази (літ, Ж) загальною площею 23, 60 кв.м., закритого складу (літ. Г) площею 406, 40 кв.м., складу балонів ¦(літ. Д) площею 38, 20 кв.м., блоку складських приміщень (літ. З, Л), що розташована за адресою: м. Київ, вул. Академіка Бутлерова, 4 (лот №Q8288b10641) та затвердження плану продажу активів І(майна) Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Хрещатик щодо включення до І нього виробничої бази загальною площею 4 098,40 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ, вул. Академіка Бутлерова, 4 (лот №Q28288b10641).

- cкасувати рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №2805 від 03.07.2017 про затвердження умов продажу активів (майна) Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Хрещатик в частині затвердження умов продажу активу - лот №Q28288b10641: виробнича база загальною площею 4 098, 40 кв.м., що складається з: виробничого корпусу (літ. А, А) площею 2 871,70 кв.м., виробничої бази (літ. В) площею 410, 50 кв.м., кисневої станції (літ. Е) загальною площею 244, 80 кв.м., прохідної бази (літ. Ж) загальною площею 23, 60 кв.м., закритого складу (літ. Г) площею 406, 40 кв.м., складу балонів (літ. Д) площею 38, 20 кв.м., блоку складських приміщень (літ. З, Л) та розташована за адресою: м. Київ, вул. Академію Бутлерова, 4.

- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариств Комерційний банк Хрещатик Костенко Ігоря Івановича вжити заходів щодо анулювання/визнання недійсними/скасування електронних торгів №UА-ЕА-2017-08-07-000147-с з продажу активів (майна) Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Хрещатик , а саме з лоту № Q28288b10641: виробнича база загальною площею 4 098, 40 кв.м., що складається : виробничого корпусу (літ. А, А) площею 2 871, 70 кв.м., виробничої бази (літ. В) площею 410,50 кв.м., кисневої станції (літ. Е) загальною площею 244, 80 кв.м., прохідної бази (літ. Ж) загальної площею 23, 60 кв.м., закритого складу (літ. Г) площею 406, 40 кв.м., складу балонів (літ. Д) площею 38, 20 кв.м., блоку складських приміщень (літ. З, Л) та розташована за адресою: м. Київ, вул. Академіка Бутлерова, 4, що відбулись 18.08.2017.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.09.2017 відкрито провадження у справі №826/11139/17, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідно до пункту 10 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" № 2147-VIII від 03.10.2017, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, письмові та усні пояснення сторін по справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно зі статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (стаття 3 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.

Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Так, суд звертає увагу, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних, цивільних і господарських справ недостатньо застосовувати виключно формальний критерій - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень), тоді як визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.

Структура банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків визначені Законом України від 07 грудня 2000 року № 2121-III "Про банки і банківську діяльність" (далі - Закон № 2121-III), за змістом статті 2 якого банком є юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків.

Натомість Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" установлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Згідно із частиною першою статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, установлених цим Законом.

На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, зокрема, здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження всіх або частини активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку (пункт 8 частини другої статті 4 цього Закону).

Аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що основні функції Фонду мають як владний характер, зокрема, щодо врегулювання правовідносин у сфері банківської діяльності, так і такі, що не містять владної складової, а спрямовані на здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків.

Водночас, у розумінні Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" неплатоспроможним є банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення його до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Законом №2121-III. Ліквідацією банку є процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до законодавства (пункти 6 і 8 частини першої статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

За змістом частин першої, третьої статті 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, а виконавча дирекція Фонду у цей же строк призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду), якій Фонд делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора. Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання (частина п'ята статті 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Частинами першою, другою статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. Протягом 15 днів, але не пізніше строків, установлених Фондом, керівники банку забезпечують передачу уповноваженій особі Фонду печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банку, а також протягом трьох днів - передачу печаток і штампів бухгалтерської та іншої документації банку. На період тимчасової адміністрації усі структурні підрозділи, органи та посадові особи банку підпорядковуються у своїй діяльності Фонду та уповноваженій особі Фонду в межах повноважень, установлених цим Законом та делегованих Фондом, і діють у визначених Фондом/уповноваженою особою Фонду межах та порядку.

Системний аналіз наведених нормативних приписів дозволяє дійти висновку, що з моменту запровадження у банку тимчасової адміністрації Фонд набуває повноваження органів управління та контролю банку з метою реалізації покладених на нього чинним законодавством функцій. При цьому банк зберігає свою правосуб'єктність юридичної особи та відповідного самостійного суб'єкта господарювання до завершення процедури його ліквідації та внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Такий правовий статус Фонду, визначений Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", дає підстави для висновку про те, що Фонд як юридична особа публічного права може бути суб'єктом як публічно-правових, так і приватноправових правовідносин. При цьому, в приватноправових відносинах, якими є здійснення функцій органу управління банку, у якому запроваджено тимчасову адміністрацію, чи банку, який ліквідується, Фонд не здійснює функцій суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Суд також звертає увагу на те, що визначений статтею 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правовий статус Фонду, відповідно до якої він є, зокрема, юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні, - не впливає на правовий статус банку, в якому запроваджено тимчасову адміністрацію або щодо якого розпочато процедуру ліквідації, оскільки Фонд розпоряджається майном такого банку від імені останнього й у межах виконання покладених на нього законодавством функцій щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та не здійснює в цій частині жодних владних управлінських функцій.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач оскаржує дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не як суб'єкта владних повноважень, а як органу управління банком, який здійснює заходи щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та грошових коштів.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що даний спір не є публічно-правовим.

Дана позиція узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 18.04.2018 № 910/8132/17.

Частиною п'ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" також встановлено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Отже, зважаючи на предметну юрисдикцію та характер спірних правовідносин в адміністративній справі №826/11139/17, та враховуючи позицію Верховного Суду, суд приходить до висновку, щодо доцільності закриття провадження у справі №826/11139/17.

Частиною другою статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи квитанції про сплату судового збору від 05.09.2017 №18, позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 4 800, 00 грн., отже, сума, що підлягає поверненню позивачеві у зв'язку із закриттям провадження у справі №826/11139/17 складає - 4 800, 00 грн.

Також, на виконання вимоги, зазначеної у частині першій статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України, є необхідним роз'яснити позивачу, що розгляд позовної заяви останнього має здійснюватися у порядку господарського судочинства, із врахуванням правил територіальної підсудності відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 238, 242, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі №826/11139/17.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне підприємство № 5" (03113, м. Київ, пр. Перемоги, 62-Б, оф. 7, код ЄДРПОУ 41270282) із розрахункового рахунку Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві №31218206784007 судовий збір у розмірі 4 800, 00 грн.

Наголосити позивачу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала набирає законної сили негайно в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.