Постанова

від 29.05.2018 по справі 287/585/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №287/585/16-ц Головуючий у 1-й інст. Волощук В. В.

Категорія 47 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року

Апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючого Павицької Т. М.,

суддів Трояновської Г.С., Миніч Т.І.,

за участю секретаря Кучерявого О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу №287/585/16-ц за позовом заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Олевської міської об'єднаної територіальної громади Житомирської області до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, ОСОБА_1, Управління економічного розвитку, інфраструктури, містобудування та з питань цивільного захисту Олевської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання протиправним та скасування наказу, скасування рішення про державну реєстрацію речових прав на земельну ділянку, зобов'язання повернути земельну ділянку, за апеляційною скаргою заступника прокурора Житомирської області на рішення Олевського районного суду Житомирської області від 05 квітня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Волощука В.В. в м.Олевськ,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2016 року заступник прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Олевської міської об'єднаної територіальної громади Житомирської області звернувся до суду з даним позовом, в обґрунтування якого вказував, що наказом Головного управління Держземагенства у Житомирській області (правонаступником якого є ГУ Держгеокадастру у Житомирській області) № 6-2228/14-15-СГ від 27.05.2015 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 2 га у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_1, на території Олевської міської об'єднаної територіальної громади (колишньої Тепеницької сільської ради Олевського району) Житомирської області, та передано останній у власність. На підставі даного наказу ОСОБА_1 видано свідоцтво на право власності на земельну ділянку. Зазначає, що на даний час на території Олевського району збільшилася кількість незаконного видобування бурштину, який віднесено до корисних копалин загальнодержавного значення. Надання земельних ділянок у власність у зоні незаконного видобування такої корисної копалини загальнодержавного значення ставить під сумнів те, що земельні угіддя використовуватимуться за цільовим призначенням. Власники земельних ділянок можуть видобувати корисні копалини даної категорії, тобто проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які завдаватимуть шкідливого впливу на стан земель та родючість грунтів, що в подальшому призведе до непоправного псування земель сільськогосподарського призначення, які входять до складу земельного фонду України. Відповідно до інформації Тепеницької сільської ради від 13.04.2016 №769 наразі на вказаній земельній ділянці, ведеться незаконний видобуток бурштину. Також, передача земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1, проведена без агрохімічного паспорту земельної ділянки. Відповідно до положень чинного законодавства надання агрохімічного паспорту земельної ділянки для затвердження проекту землеустрою є обов'язковим. Крім того, земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, з неї знятий верхній шар ґрунту. Враховуючи вищенаведене, просив визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Житомирській області №6-2228/14-15-СГ від 27.05.2015 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Тепеницької сільської ради Олевського району (нині Олевської міської об'єднаної територіальної громади) Житомирської області, кадастровий номер НОМЕР_1; скасувати рішення реєстраційної служби Олевського районного управління юстиції Житомирської області про державну реєстрацію речових прав на земельну ділянку ОСОБА_1, № 21667224 від 28.05.2015 (свідоцтво про право власності №38247141); зобов'язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 2 га за кадастровим номером НОМЕР_1 до земель запасу Тепеницької сільської ради Олевського району (нині Олевської міської об'єднаної територіальної громади) Житомирської області.

Рішенням Олевського районного суду Житомирської області від 05 квітня 2018 року відмовлено заступнику прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Олевської міської об'єднаної територіальної громади Житомирської області в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі заступник прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Олевської міської об'єднаної територіальної громади Житомирської області, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Зокрема, вказує, що виготовлення агрохімічного паспорту є необхідною передумовою для передачі у власність фізичної особи земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, суд не застосував до спірних правовідносин вимоги Закону України Про охорону земель .

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що наказом Головного управління Держземагенства у Житомирській області (правонаступником якого є ГУ Держгеокадастру у Житомирській області) № 6-2228/14-15-СГ від 27.05.2015 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр.ОСОБА_1 на території Олевського району, за межами населених пунктів Тепеницької сільської ради (нині Олевської міської об'єднаної територіальної громади). Надано у власність гр.ОСОБА_1 земельну ділянку, загальною площею 2 га (кадастровий номер НОМЕР_1) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Олевського району, за межами населених пунктів Тепеницької сільської ради (нині Олевської міської об'єднаної територіальної громади). На підставі даного наказу ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право власності.

У статті першій Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) під поняттям агрохімічна паспортизація земель сільськогосподарського призначення розуміється обов'язкове агрохімічне обстеження ґрунтів з видачею агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки, в якому фіксуються початкові та поточні рівні забезпечення поживними речовинами ґрунтів, рівні їх забруднення токсичними речовинами та радіонуклідами.

Відповідно до положень частин 1, 4, 5, 6 статті 37 Закону України Про охорону земель (в редакції чинній на момент спірних правовідносин) власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов'язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

З метою здійснення контролю за динамікою родючості ґрунтів систематично проводиться їх агрохімічне обстеження, видаються агрохімічні паспорти, в яких фіксуються початкові та поточні рівні забезпечення поживними речовинами ґрунтів і рівні їх забруднення.

Дані агрохімічної паспортизації земель використовуються в процесі регулювання земельних відносин при: - передачі у власність або наданні в користування, в тому числі в оренду, земельної ділянки; - зміні власника земельної ділянки або землекористувача; - проведенні грошової оцінки земель; - визначенні розмірів плати за землю; здійсненні контролю за станом родючості ґрунтів.

Форму агрохімічного паспорта та порядок його ведення встановлює центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики.

Статтею 54 цього Закону передбачено, що моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення здійснюється уповноваженим органом виконавчої влади з питань аграрної політики і включає в себе агрохімічне обстеження ґрунтів, контроль змін якісного стану ґрунтів, агрохімічну паспортизацію земельних ділянок.

У пункті 6.2. Положення про моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики України № 51 від 26 лютого 2004 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 383/8982, зазначено, що фінансування заходів з агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення проводиться за рахунок державного бюджету з видатків, передбачених на їх фінансування, за рахунок землевласників, землекористувачів та інших джерел фінансування.

Згідно пункту 1.2. Порядку ведення агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки (далі Порядку), затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 536 від 11 жовтня 20111 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2011 року за № 1517/20255, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки документ, що містить дані щодо агрохімічної характеристики грунтів і стану їх забруднення токсичними речовинами та радіонуклідами, форма якого наведена у додатку до цього Порядку.

Відповідно до пункту 3.5. цього Порядку, наявність агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки є обов'язковою при передачі земельних ділянок у власність, користування, наданні дозволу на зняття та перенесення грунтового покриву (родючого шару) земельної ділянки, консервації та рекультивації земель і в інших випадках, передбачених законодавством.

Аналіз вказаних норм законодавчих та підзаконних актів не дає чіткого визначення державного органу, який зобов'язаний видавати агрохімічний паспорт.

Згідно статті 33 Земельного кодексу України (далі ЗК України) земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (ч.1 ст. 116 ЗК України).

Пунктом в частини 3 статті 116 ЗК України передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею (ч.6 ст. 118 ЗК України).

Згідно положень частини 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини 9 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин (ч.1 ст. 186-1 ЗК України в редакції станом на 05 квітня 2015 року).

Згідно приписів частин 5, 6, 7 статті 186-1 ЗК України (в редакції станом на 05.04.2015) розробник проекту землеустрою подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Орган, зазначений в частині першій цієї статті, зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

Органам, зазначеним у частинах першій - третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати:

- додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій";

- надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями;

- проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.

Відповідно до положень ст. 50 Закону України Про землеустрій в редакції, яка була чинною на момент спірних правовідносин, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають:

- завдання на розроблення проекту землеустрою;

- пояснювальну записку;

- копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності);

- рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом);

- письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду;

- довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями;

- матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки);

- відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);

- копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна для об'єктів будівництва III-V категорії складності, які розташовані на земельній ділянці;

- розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом);

- розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом);

- акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки);

- акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки);

- перелік обмежень у використанні земельних ділянок;

- викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);

- кадастровий план земельної ділянки;

- матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки);

- матеріали погодження проекту землеустрою.

Частиною 4 статті 122 ЗК України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Судом встановлено, що Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області згідно положень ч.4 ст. 122 ЗК України є територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, який уповноважений здійснювати передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Безпосередньо затвердження проектів землеустрою входить до повноважень ГУ ДГК.

Як убачається із матеріалів справи до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 на території Олевського району за межами населеного пункту Тепеницької сільської ради (нині Олевської міської об'єднаної територіальної громади) з кадастровим номером НОМЕР_1, який був затверджений ГУ Держземагенства у Житомирській області (правонаступником якого є ГУ Держгеокадастру у Житомирській області) наказом №6-2228/14-15-сг від 27 травня 2015 року, додаються всі необхідні документи, які передбачені вимогами ЗК України та ст. 50 Закону України Про землеустрій .

Стаття 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналізуючи норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд вважає, що при вирішенні питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власність підлягають застосуванню законодавчі акти прямої дії, які безпосередньо регулюють вказані правовідносини.

Зокрема, це Земельний кодекс України та Закон України Про землеустрій , де передбачено порядок передачі земельних ділянок, органи державної влади, до повноважень яких відноситься вирішення цього питання, а також вичерпний перелік документів, які необхідні для цього.

Перелік документів для затвердження проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства згідно ст. 50 Закону України Про землеустрій є вичерпним і вимога надання додаткових матеріалів та документів, не включених до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки категорично заборонена (статті 118, 186-1 ЗК України).

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається також на ту обставину, що на території Олевського району мають місце випадки незаконного видобування бурштину, який є корисною копалиною загальнодержавного значення. Надання земельних ділянок у власність у зоні видобування такої корисної копалини ставить під сумнів те, що земельні угіддя використовуватимуться за цільовим призначенням. Тому їх надання потребує додаткового вивчення, зокрема, в частині складу угідь, корисних копалин. А приймаючи до уваги, що спірна земельна ділянка знаходиться на території Тепеницької сільської ради Олевського району (на даний час Олевської міської об'єднаної територіальної громади), то позов пред'явлено в інтересах держави в особі цієї сільської ради.

Відповідно до ч. 3 ст.12, ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що матеріали справи не містять будь-яких доказів наявності корисних копалин на земельній ділянці, яка була передана ОСОБА_1 Не надані позивачем і не встановлені у судовому засіданні докази того, що спірна земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням.

Крім того, прокурором не доведено та необгрунтовано у судовому засіданні наявність порушених прав та охоронюваних законом інтересів держави в особі Олевської міської об'єднаної територіальної громади (колишньої Тепеницької сільської ради Олевського району) Житомирської області.

Таким чином, апеляційний суд, аналізуючи в сукупності всі досліджені докази по справі та даючи їм належну оцінку, дійшов висновку, що правових підстав для визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держземагентства у Житомирській області, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 та надано у власність земельну ділянку, не вбачається. Відповідно є необґрунтованими і вимоги прокурора про скасування рішення про державну реєстрацію речових прав на земельну ділянку ОСОБА_1 та зобов'язання її повернення.

З огляду на наведене, суд першої інстанції ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, дійшов вказаного висновку при повному, всебічному та об'єктивному з'ясуванні обставин справи, прав і обов'язків сторін у даних правовідносинах, перевірив належним чином доводи сторін, з'ясував характер та суть заявлених позивачем вимог, норм права, якими вони регулюються, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам.

Рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу заступника прокурора Житомирської області на рішення Олевського районного суду Житомирської області від 05 квітня 2018 року залишити без задоволення.

Рішення Олевського районного суду Житомирської області від 05 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Дата складення повного судового 30 травня 2018 року.

Головуючий

Судді