Рішення

від 26.07.2016 по справі 761/33156/15-ц

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/33156/15-ц

Провадження № 2/761/2290/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Гуменюк А.І.

при секретарі Савенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Казенного підприємства Державний гастрольно-концертний центр України , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Міністерство культури України, про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - Позивач), в особі свого представника, 06 листопада 2015 року звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Казенного підприємства Державний гастрольно-концертний центр України (далі - Відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Міністерство культури України, про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона перебувала у трудових відносинах з Відповідачем та 25 квітня 2014 року звільнена із займаної посади. Однак, Відповідач всупереч нормам трудового законодавства, своєчасно не провів із нею розрахунок при звільненні. Зауважила, що зверталася до суду за захистом своїх порушених прав, та згідно рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 березня 2015 року, з Казенного підприємства Державний гастрольно-концертний центр України присуджено стягнути на її користь заборгованість по заробітній платі та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні. Однак, Відповідач вказане рішення суду не виконав, заборгованість перед Позивачем не погасив. Просила суд ухвалити судове рішення, яким стягнути з Відповідача на її користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 24 березня 2015 року по 06 листопада 2015 року у розмірі 52 553 грн. 28 коп.

В ході судового розгляду справи, представник Позивача подав до суду заяву від 01 липня 2016 року про збільшення позовних вимог, та просив суд ухвалити судове рішення, яким стягнути з Відповідача на користь Позивача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 24 березня 2015 року по 01 липня 2016 року у розмірі 105 780 грн. 32 коп.

У судовому засіданні, представник Позивача позов, з підстав зазначених у позовній заяві, з урахуванням уточнень, підтримав. Просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник Відповідача у судовому засіданні позов не визнав. У задоволенні позовних вимог просив суд відмовити у повному обсязі. Свою позицію аргументував тим, що після ухвалення 23 березня 2015 року Шевченківським районним судом м. Києва рішення про стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку, Позивач не зверталася до Відповідача з вимогою про виплату зазначених платежів. Зазначив, що в Державній казначейській службі України знаходиться пакет документів для виплати Позивачеві заборгованості по заробітній платі з державного бюджету. Вважає, що Відповідачем права Позивача не порушено та в його діях відсутня вина у невиплаті середнього заробітку Позивачу.

Представник Міністерства культури України в судовому засіданні позов не визнав. У задоволенні позовних вимог просив суд відмовити повністю. Підтримав правову позицію сторони Відповідача.

Заслухавши пояснення представників сторін, а також представника Третьої особи, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд знаходить позов таким, що підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 23 березня 2015 року Шевченківським районним судом м. Києва при розгляді цивільної справи № 761/1217/15-ц за позовом ОСОБА_2 до Казенного підприємства Державний гастрольно-концертний центр України , третя особа: Міністерство культури України, про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди, було ухвалено судове рішення про стягнення з Казенного підприємства Державний гастрольно-концертний центр України на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі в розмірі 55 220 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 72 278 грн. 70 коп., в задоволенні позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди - відмовлено (а.с. 8-11).

Вказане судове рішення набрало законної сили.

Згідно з частиною третьою статті 61 Цивільного процесуального кодексу України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, при розгляді цивільної справи № 761/1217/15-ц за позовом ОСОБА_2 до Казенного підприємства Державний гастрольно-концертний центр України , третя особа: Міністерство культури України, про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди, Шевченківським районним судом м. Києва встановлено, що ОСОБА_1 була звільнена із посади директора КП Державний гастрольно-концертний центр України за власним бажанням з 29 квітня 2015 року у відповідності до пункту 2 статті 36 КЗпП України у зв'язку із закінченням терміну дії контракту. До того ж, суд встановив, що згідно довідки № 16 від 13 лютого 2015 року, виданої КП Державний гастрольно-концертний центр України , станом на 13 січня 2015 року заборгованість КП Державний гастрольно-концертний центр України перед ОСОБА_1 складає 55 220 грн. 15 коп. (а.с. 8-11).

Отже, встановлено той факт, що на момент звільнення остаточний розрахунок з ОСОБА_1 КП Державний гастрольно-концертний центр України проведений не був.

Крім того, як стверджує Позивач та не заперечує сторона Відповідача, станом на момент розгляду справи, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 березня 2015 року Відповідачем виконано не було, заборгованість по заробітній платі та середній заробіток за час затримки розрахунку Позивачеві не виплачено.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно з частиною 1 статті 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 116 КПпУ України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно з частиною першою статті 117 Кодексу законів про працю України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

За змістом абзацу 3 пункту 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів , у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Відповідно до пунктів 20, 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплат праці , установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення.

Непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП.

Відповідно до змісту пунктів другого та третього Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок), середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передує події, з якою пов'язана відповідна виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Згідно з абзацом першим пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Судом встановлено, що при звільненні Позивача 29 квітня 2014 року, Відповідач із нею повний розрахунок не провів, зокрема, не виплатив їй заборгованість із заробітної плати у розмірі 55 220 грн. 15 коп., до того ж, Відповідач не виконав рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 березня 2015 року у цивільній справі № 761/1217/15-ц, у зв'язку з чим, Відповідач повинен виплатити Позивачеві середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до частини 1 статті 360 7 Цивільного процесуального кодексу України, Висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

При розгляді цивільної справи № 6-114 цс 13 Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у постанові від 20 листопада 2013 року дотримується правової позиції, що за наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в статті 117 КЗпП України відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Можливість зменшення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у зв'язку з істотністю суми заборгованості порівняно із середнім заробітком позивача не ґрунтується на вимогах закону, оскільки відповідно до вищезазначених вимог закону можливість зменшення судом таких сум може мати місце лише у разі наявності спору між сторонами про розмір належних до виплати коштів при звільненні працівника.

Як вбачається з матеріалів справи, спору про розмір сум, належних до виплати працівникові при звільненні з роботи не було. Отже, затримка розрахунку з працівником за відсутності спору про розмір належних працівникові сум тягне обов`язок власника провести на користь працівника виплату середнього заробітку за весь час затримки розрахунку. При чому, працівник не зобов'язаний доводити наявність будь-яких шкідливих наслідків затримки розрахунку при звільненні.

Крім того, згідно з частиною шостою статті 95 КЗпП України, заробітна підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про індексацію грошових доходів населення від 03 липня 1991 року, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України Про індексацію грошових доходів населення від 03 липня 1991 року, об'єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру.

Відповідно до статті 33 Закону України Про оплату праці , в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Згідно зі статтею 34 Закону України Про оплату праці , компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Отже, за підрахунками Позивача, перевірених судом, розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, з урахуванням індексації, за період з 24 березня 2015 року по 01 липня 2016 року складає 105 780 грн. 32 коп., які підлягають стягненню із Відповідача на користь Позивача у судовому порядку.

З урахуванням викладеного, на підставі статей 47, 95, 116, 117 Кодексу законів про працю України, статей 1, 2 Закону України Про індексацію грошових доходів населення від 03 липня 1991 року, статей 1, 2, 33 Закону України Про оплату праці від 24 березня 1995 року, Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів , Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплат праці , керуючись статтями 10, 11, 13, 57, 60, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Казенного підприємства Державний гастрольно-концертний центр України , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Міністерство культури України, про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку - з а д о в о л ь н и т и у повному обсязі.

Стягнути із Казенного підприємства Державний гастрольно-концертний центр України (Код ЄДРПОУ 35530682) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) кошти у розмірі 105 780 (сто п'ять тисяч сімсот вісімдесят) гривень 32 коп. (сума зазначена без утримання податків та інших обов'язкових платежів), з індексацією, відповідно до вимог діючого законодавства.

Стягнути із Казенного підприємства Державний гастрольно-концертний центр України (Код ЄДРПОУ 35530682) на користь держави судовий збір у розмірі 1 057 (одна тисяча п'ятдесят сім) гривень 80 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині щодо присудження виплати заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Шевченківський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а у разі, якщо рішення було проголошено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Апеляційним судом м. Києва, якщо воно не буде скасоване.

СУДДЯ :