Ухвала

від 14.05.2018 по справі 761/25817/14-ц

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/25817/14-ц

Провадження № 4-с/761/151/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Фролової І.В.,

при секретарі - Подоляні Ю.А.,

представника заявника - Вострєцової С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою Публічного акціонерного товариства Європейський промисловий банк на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця Андрія Тарасовича про повернення виконавчого документу стягувачу від 31 січня 2018 року з виконання виконавчого листа № 761/25718/14-ц, виданого Шевченківським районним судом м. Києва 07 квітня 2016 року, -

встановив:

19 лютого 2018 року до Шевченківського районного суду м. Києва звернулося Публічне акціонерне товариство Європейський промисловий банк зі скаргою, у якій просив визнати незаконною та скасувати постанову від 31 січня 2018 року про повернення виконавчого документу стягувачу.

Подану скаргу обґрунтовує тим, що 07 квітня 2016 року Шевченківським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист, яким стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Триум-Трейд на користь Публічного акціонерного товариства Європейський промисловий банк заборгованість за кредитним договором №371-231210 від 23 грудня 2010 року у сумі 14 826 451,34 грн. та судовий збір у розмірі 3 654 грн. Вказаний виконавчий документ пред'явлено до виконання до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця Андрія Тарасовича виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі . 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ Про виконавче провадження , а саме в порядку примусового виконання виконавчого документа встановлено, що у боржника відсутнє майно та доходи, на які можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу. Заявник вважає, що такий висновок державного виконавця є передчасним, оскільки останнім не було вчинено всіх можливих дій примусового характеру для виявлення майна боржника, на яке можливо звернути стягнення. На підставі викладеного звернувся до суду із відповідною скаргою.

Представник заявника у судовому засіданні подану скаргу підтримав та просив суд її задовольнити у повному обсязі.

У судове засідання державний виконавець та боржник не з'явилися, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

За умовами ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Заслухавши пояснення представника заявника, дослідивши матеріали скарги, суд встановив.

07 квітня 2016 року Шевченківським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист, яким стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Триум-Трейд на користь Публічного акціонерного товариства Європейський промисловий банк заборгованість за кредитним договором №371-231210 від 23 грудня 2010 року у сумі 14 826 451,34 грн. та судовий збір у розмірі 3 654 грн.

Вказаний виконавчий документ пред'явлено до виконання до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця Андрія Тарасовича від 25 квітня 2018 року відкрито виконавче провадження.

31 січня 2018 року державним виконавцем постановоювиконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ Про виконавче провадження , а саме в порядку примусового виконання виконавчого документа встановлено, що у боржника відсутнє майно та доходи, на які можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної постанови, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності до ст. 2 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права, обов'язковості виконання рішень, законності, диспозитивності, справедливості, неупередженості та об'єктивності.

За умовами ч. 1 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У відповідності до положень ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб; у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.

З постанови про повернення виконавчого документу вбачається, що у боржника відсутнє майно, на котре можливо звернути стягнення з метою погашення боргу за виконавчим документом, що підтверджується відповідями реєструючи органів. Згідно відповіді ДФС України встановлено, що у боржника відкрито рахунки в банківських установах, на які накладено арешт. Згідно відповіді Агропросперіс Банк та ПАТ Правекс-Банк кошти на рахунках боржника відсутні. Згідно відповіді ДФС України від 29 січня 2018 року нових рахунків у боржника у банківських установах не виявлено. Станом на 31 січня 2018 року нерухомого майна боржника не виявлено, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав.

Так, 29 грудня 2010 року між АТ Єврогазбанк та ТОВ Тріумф-Трейд був укладений договір застави товарів в обороті № 567-291210/Т, яким передано у заставу товари в обороті, а саме труби металеві (сталь 20) d 600 мм у кількості 1092 тонн та труби металеві (сталь 20) d 800 мм у кількості 8785 тонн, як забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 371-231210 від 23 грудня 2010 року.

20 вересня 2016 року АТ Єврогазбанк звернулося із заявою до Директора Департаменту ДВС Міністерства юстиції України щодо проведення виконавчих дій та здійснення виїзду за місцезнаходженням заставного майна і проведення опису вищевказаного майна з метою його належного оцінювання і реалізації на прилюдних торгах.

Разом з тим, відповіді на вказаний лист банком не отримано, проте, державним виконавцем повернуто виконавчий лист стягувачу.

За таких обставин, суд вважає, що державний виконавець не в повному обсязі скористався правами, наданими йому Законом України Про виконавче провадження у процесі примусового виконання рішення суду, оскільки, не прийняв до уваги існуюче заставне майно, яке можливо реалізувати в рахунок погашення заборгованості.

Крім того, у відповідності до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Натомість, вказаних дій державним виконавцем також не вчинено, що свідчить про невикористання всіх можливих засобів для забезпечення виконання рішення суду.

За умовами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду, тому виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Європейський суд з прав людини у п. 43 рішення від 20 липня 2004 року по справі "Шмалько проти України" наголосив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.97 р., Reports of Judgments and Decisions 1997-II, с. 510, п. 40).

Враховуючи, що державний виконавець у судове засідання не з'явився, жодних доказів на підтвердження вчинення певних виконавчий дій у рамках вказаного виконавчого провадження до суду не надав, разом з тим, з матеріалів поданої скарги вбачається, що останнім не було виконано всі виконавчі дії, передбачені Законом України Про виконавче провадження , необхідні для виявлення майна боржника та забезпечення виконання рішення суду, зокрема, не враховано існування заставного майна, а також не реалізовано право на звернення до суду із встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України, суд приходить до висновку, що дії державного виконавця щодо винесення постанови про повернення виконавчого документі стягувачу є неправомірними, а така постанова підлягає скасуванню.

За умовами ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає скарга підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19, 58, 129-1 Конституції України, ст.1, 2, 18 Закону України Про виконавче провадження , ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 447-451 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ухвалив:

Скаргу Публічного акціонерного товариства Європейський промисловий банк на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця Андрія Тарасовича про повернення виконавчого документу стягувачу від 31 січня 2018 року з виконання виконавчого листа № 761/25718/14-ц, виданого Шевченківським районним судом м. Києва 07 квітня 2016 року - задовольнити у повному обсязі.

Визнати дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця Андрія Тарасовича щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 31 січня 2018 року ВП № 50937462, неправомірними.

Скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця Андрія Тарасовича про повернення виконавчого документа стягувачеві від 31 січня 2018 року ВП № 50937462.

Ухвалу може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: