Постанова

від 23.05.2018 по справі 2-1400-1/05

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

23 травня 2018 року

м. Київ

справа № 2-1400-1/05

провадження № 61-4400св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого: Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Крата В. І. (суддя-доповідач), Курило В. П. ,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи касаційну ОСОБА_4, яка підписана представником ОСОБА_5, на рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 червня 2005 року у складі судді: Литвинова І. В. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 09 червня 2016 року у складі суддів: Іванченка М. М., Рубан С. М., Качана В. Я.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу.

Позовна заява мотивована тим, що з відповідачем шлюбно-сімейні відносини не підтримують, не ведуть спільне господарство подальше спільне життя подружжя є неможливим.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 21 червня 2005 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, зареєстрований 15 червня 2001 року Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з державним центром розвитку сім'ї, запис № 877 розірвано. Вирішено питання про розподіл витрат.

Рішення суду мотивоване тим, що сім'я існує формально, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам подружжя.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 11 листопада 2015 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 червня 2005 року скасовано та постановлено ухвалу, якою провадження по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу закрито.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2004 року шлюб між сторонами розірвано, а тому оскаржене рішення підлягає скасуванню з закриттям провадження у справі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 березня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, ухвалу апеляційного суду м. Києва від 11 листопада 2015 року скасовано, справу передано до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2004 року, яким було вирішено спір між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, було скасовано в апеляційному порядку, унаслідок чого суд помилково закрив провадження у справі, що перешкоджає подальшому провадженню у справі щодо існуючого у сторін спору.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 09 червня 2016 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 червня 2005 року залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2004 року в частині вимог про розірвання шлюбу скасовано ухвалою апеляційного суду Харківської області від 04 вересня 2012 року та провадження по справі закрито. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 22 квітня 2015 року ухвала апеляційного суду Харківської області від 04 вересня 2012 року, залишена без змін.

В липні 2016 року ОСОБА_4 подав касаційну скаргу, підписану представником ОСОБА_5, в якій просить рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 червня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 09 червня 2016 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушені норми процесуального права. Суд апеляційної інстанції при вирішенні справи не врахував, що рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2004 року було вирішено спір між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 серпня 2016 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 22 лютого 2017 року справа призначена до судового розгляду.

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК справа передана до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

20 квітня 2018 року від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу, а 23 квітня 2018 року надійшло доповнення до відзиву на касаційну скаргу, підписане представником ОСОБА_6, в якому просить залишити ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 09 червня 2016 року без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_4 без задоволення.

Колегія суддів частково приймає аргументи, викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що 15 червня 2001 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено шлюб, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією повторного свідоцтва про одруження виданого Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитку сім'ї, актовий запис № 877.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2004 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було розірвано, вирішено питання поділу майна подружжя.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 04 вересня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 22 квітня 2015 року провадження по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2. про розірвання шлюбу - закрито.

Постановою Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 6-899цс16 ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 22 квітня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 04 вересня 2012 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 13 квітня 2017 року рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2004 року змінено, в частині вимог про визнання права власності на майно - скасовано і в задоволені позову в цій частині відмовлено. В частині позовних вимог про розірвання шлюбу залишено без змін.

У постанові Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 6-899цс16 зроблено висновок, що закриття провадження у справі - це одна з форм закінчення розгляду цивільної справи без винесення рішення суду у зв'язку з виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов'язує неможливість подальшого судового розгляду справи. Підставою для прийняття судового рішення про закриття провадження у справі може бути лише наявність на час його ухвалення рішення суду, яке набрало законної сили та яке ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Тлумачення пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України свідчить, що підставою для прийняття судового рішення про закриття провадження у справі є наявність іншого рішення суду, яке набрало законної сили та яке ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав.

Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Оскільки, на час ухвалення рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 червня 2005 року існувало рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2004 року, ухвалене з приводу спору між тими ж сторонами, про той же предмет та з тих же підстав, колегія суддів вважає, що рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 червня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 09 червня 2016 року слід скасувати, а провадження у справі закрити.

Отже, доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржені рішення підлягають скасуванню з закриттям провадження у справі.

Керуючись статтями 255, 400, 409, 414, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4, що підписану представником ОСОБА_5, задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 червня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 09 червня 2016 року скасувати.

Провадження у цивільній справі № 2-1400-1/05 закрити.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 червня 2005 року та ухвала Апеляційного суду м. Києва від 09 червня 2016 рокувтрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В.І. Крат

В.П. Курило