Рішення

від 21.05.2018 по справі 903/128/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10, E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 травня 2018 р. Справа № 903/128/18

За позовом: Державного підприємства «Укрриба»

до відповідача: Дочірнього підприємства «Рибгосп «Шацьк»

про стягнення 60 412,57 грн.

Суддя Шум М.С.,

Секретар с/з ОСОБА_1

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, дов. №11-13/32 від 28.02.2018р.

від відповідача: н/з

Встановив: Державне підприємство «Укрриба» звернулося з позовною заявою до Дочірнього підприємства «Рибгосп «Шацьк» про стягнення 60412,57 грн., з них 24394,91 грн. - основна заборгованість, 32422,59 грн. - інфляційні втрати, 3595,07 грн. - 3% річних. Позов обґрунтований невиконанням відповідачем договору №1 від 01.03.2013р. про відступлення права вимоги, в частині оплати за відступлене право вимоги.

23.04.2018р. від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

Представник позивача у судовому засіданні 21.05.2018р. позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №4301036003159 від 10.05.2018р.

Стаття 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.

Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов. Враховуючи, що про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином, суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати всі витребувані та додаткові документи, в т. ч. заперечення проти позову, які мають значення для розгляду справи по суті.

Визнавши зібрані докази достатніми для розгляду справи по суті, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

встановив:

01.03.2013р. року між державним підприємством „Укрриба" (первісний кредитор) - та дочірнім підприємством "Рибгосп "Шацьк" Відкритого акціонерного товариства "Волиньрибгосп" (новий кредитор) був укладений договір №1 про відступлення права вимоги (а.с 6-8), відповідно до п.1.1. договору первісний кредитор передає належне йому право вимоги згідно з договором зберігання з правом користування від 01.07.2004р. №20 (основний договір), а новий кредитор приймає право вимоги, що належне первісному кредитору за основним договором в сумі 24 394,91грн., в тому числі ПДВ 4 065,82 грн.

З цього договору випливає, що новий кредитор займає місце первісного кредитора в зобов'язаннях, що виникли з основного договору в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього договору (п. 1.2. договору).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 512 Цивільного кодексу України визначені підстави заміни кредитора у зобов'язанні. Зокрема, кредитор у зобов'язанні може бути замінений внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника майновим поручителем або заставодавцем (майнова порука); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути змінений також у інших випадках, встановлених законом.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч.1 ст. 513 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень частини 1 ст. 517 Цивільного кодексу України, первісний кредитор повинен передати новому кредитору дійсну вимогу та зобов'язаний передати йому необхідні документи, що свідчать про право вимоги.

Дійсною може вважатися лише вимога, що реально існує і заснована на передбачених законом підставах укладеного договору.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.07.2004р. між державним підприємством "Укрриба" (замовник) та відкритим акціонерним товариством "Волиньрибгосп" (зберігач) був укладений договір зберігання з правом користування №20, відповідно до умов якого замовник передає, а зберігач приймає на зберігання з правом користування згідно акту приймання - передачі, нерухоме державне майно, яке знаходиться на балансі ДП "Укрриба" та розташоване за адресою: Волинська обл., Маневицький, Ківерцівський, Луцький, Шацький районах (п. 1.1 договору) (а.с. 9-11).

01.07.2004р. між сторонами було підписано акт приймання-передачі державного нерухомого майна згідно договору зберігання з правом використання (додаток №1 до договору від 01.07.2004р. №20) (а.с. 12).

01.12.2012р. між сторонами укладено угоду про припинення дії договору зберігання з правом користування відповідно до п. 1 якої сторони припинили договір зберігання з правом користування від 01.07.2004р. №20 за згодою сторін з 21.12.2012р. (а.с. 27).

У відповідності до п.2.2. договору зберігач (за користування майном зобов'язаний вносити плату щомісячно до 15 числа наступного за звітним місяцем 2 765,00грн. на розрахунковий рахунок замовника.

В подальшому між сторонами укладено ряд додаткових угод, якими вносились зміни до договору №20 від 01.07.2004р. (а.с. 16-26), зокрема, додатковою угодою від 01.10.2011р. п.2.2 договору викладений в наступній редакції:"За користування майном щомісячно вносити плату в розмірі, визначеному протоколом узгодження ціни, яка складає 4 553,83грн., яку зберігач повинен вносити до 15 числа місяця, наступного за звітним. Розмір щомісячної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Підставою для перерахування є чинний договір".

Із наданих позивачем рахунку-фактури №478 від 01.03.2013р. та картки рахунку 361 по договору №20 від 01.07.2004р., вбачається що дебіторська заборгованість ПАТ "Волиньрибгосп" по договору зберігання з правом користування №20 від 01.07.2004р. становить 24 394,91грн.

Доказів визнання договору зберігання з правом користування №20 від 01.07.2004р. недійсним, у встановленому законодавством порядку, сторони суду не надали.

Таким чином, станом на 01.03.2013р., дату укладення договору про відступлення права вимоги №1, заборгованість ДП "Рибгосп "Шацьк" перед ДП Укрриба по договору зберігання з правом користування № 20 від 01.07.2004р. становила 24 394,91грн.

Сторонами також не надано доказів, які підтверджують недійсність вимоги, яка була відступлена по договору № 1 від 01.03.2013р.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що позивачем по договору №1 відступлення права вимоги від 01.03.2013р. була передана дійсна вимога в сумі 24 394,91грн. щодо заборгованості ДП "Рибгосп "Шацьк", яка виникла по договору зберігання з правом користування №20 від 01.07.2004р.

Пунктом 2.1. договору №1 про відступлення права вимоги від 01.03.2013 року сторони визначили, що за передане право вимоги до ВАТ "Волиньриьбгосп" (боржник) за основним договором новий кредитор сплачує первісному кредитору суму у розмірі 24 394,91грн., в тому числі ПДВ 4065,82грн., яку вносить новий кредитор на розрахунковий рахунок первісного кредитора до 25.03.2013 року.

Обов'язок нового кредитора щодо сплати суми зазначеної в п.2.1 договору також передбачений п. 3.2.1 договору.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч. 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач, в порушення п. 3.2.1. договору №1 про відступлення права вимоги від 01.03.2013 року, зобов'язання щодо перерахування суми зазначеної в п. 2.1. договору не виконав і кошти не перерахував, а тому вимога позивача щодо стягнення 24 394,91грн. є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Крім того позивачем нараховано до стягнення з відповідача 32 422,59грн. інфляційних втрат за період з березня 2013р. по лютий 2018р. та 3 595,07грн. річних за період з 26.03.2013р. по 21.02.2018р.

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 4.1. договору №1 про відступлення права вимоги від 01.03.2013р. року передбачено, що у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність визначену цим договором та чинним законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання не виконав, зобов'язання по договору щодо перерахування зазначеної в п. 2.1. договору суми не здійснив, перевіривши представлений розрахунок інфляційних втрат та річних за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" 9.1.3., суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача частині стягнення 3 595,07грн. річних та 32 422,59грн. інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати, пов'язані з оплатою судового збору, у зв'язку із задоволенням позову покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 129, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Рибгосп Шацьк" (43000, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 30046573) на користь Державного підприємства "Укрриба"(04050, м. Київ, вул. Тургенівська, 82-а, код ЄДРПОУ 25592421) 24 394,91грн. боргу, 3 595,07грн. річних та 32 422,59грн. інфляційних втрат та 1762, 00 грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено

30.05.2018

Суддя М. С. Шум