Рішення

від 29.05.2018 по справі 902/158/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" травня 2018 р.           Cправа № 902/158/18

Господарський суд Вінницької області в складі: головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Поцалюк Н.В., розглянувши в приміщенні суду матеріали у справі

за позовом: Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (вул.Євгена Сверстюка, буд. 23, офіс 1016, м. Київ, 02002, код ЄДРПОУ 37396233)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Пивоварофф" (вул. Коцюбинського, буд.43, м. Вінниця, 21001, код ЄДРПОУ 37084840)

про стягнення 26 469,85 грн.

представники сторін в судове засідання не з'явились

В С Т А Н О В И В :

29.03.2018 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пивоварофф" про стягнення 26 469,85 грн., з яких: 10 740,00 грн. боргу, що виник внаслідок неналежного виконання зобов'язань за договором № КБР - 16/03/15 від 01.03.2015 року, 2 422,37 грн. інфляційних, 467,48 грн. - 3% річних, 9 540,00 грн. штрафу, 3 300,00 грн. дострокової сплати винагороди (роялті).

Ухвалою суду від 30.03.2018 року відкрито провадження за вищевказаним, ухвалено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду по суті на 17.04.2018 року.

Ухвалою суду від 17.04.2018 року розгляд справи відкладено на 29.05.2018 року.

В судове засідання 29.05.2018 року позивач та відповідач повноважних представників в судове засідання не направили.

Натомість, 11.05.2018 року до суду від позивача надійшли наступні документи: заява б/н від 05.05.2018 року про розгляд справи за відсутності представника позивача; заява б/н від 05.05.2018 року (пояснення в порядку ст. 169 ГПК України про окремі питання, на яких ґрунтуються позовні вимоги).

При цьому, відповідачем не виконано вимоги ухвали суду в частині надання відзиву на позовну заяву; будь-яких заяв, клопотань, письмових пояснень щодо поважності причини неявки відповідач станом на дату розгляду справи не подав.

Про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення вх. № 3728 від 26.04.2018 року про вручення поштового відправлення (ухвали суду від 17.04.2018 року).

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Частиною першою ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Приватна організація "Українська ліга авторських і суміжних прав" є організацією колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до свідоцтва Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України про облік організації колективного управління від 24.01.2011 № 19/2011.

01.03.2015 року між приватною організацією "Українська ліга авторських і суміжних прав" (УЛАСП) та товариством з обмеженою відповідальністю "Пивоварофф" (користувач) укладено договір № КБР -16/03/15, відповідно до преамбули якого, УЛАСП є організацією, що має повноваження надавати право (невиключну ліцензію) на використання в комерційній діяльності музичних творів, а також здійснювати збір винагороди (роялті) за таке використання на підставі Свідоцтва про облік організації колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права та суміжних прав №19/2011 від 24.01.2011 року, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України.

Відповідно до п. 3.1. договору, користувач здійснює використання в комерційній діяльності музичних творів шляхом їх публічного виконання, а УЛАСП надає користувачу на умовах, визначених цим договором, право (невиключну ліцензію) на публічне виконання творів. Користувач, в свою чергу, зобов'язується виплатити винагороду (роялті) на поточний рахунок УЛАСП відповідно до умов цього договору та закону.

Відповідно до п. 3.3. договору, користувач зобов'язується перерахувати на поточний рахунок УЛАСП винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього договору. Відповідний загальний щомісячний платіж, що є складовою частиною винагороди (роялті) має перераховуватись не пізніше ніж за 5 днів до початку місяця, за який він здійснюється. Не зважаючи на дату укладання договору, користувач здійснює перший платіж за весь місяць (календарний період), в якому було укладено договір. Перший платіж здійснюється не пізніше трьох календарних днів після підписання цього договору. Розмір винагороди (роялті) не залежить від кількості творів, що використовуватимуться користувачем під час дії договору, та частоти їх використання.

Відповідно до п. 3.6. договору, якщо користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж 4 (чотири) місяці, то користувач повинен буде сплатити УЛАСП штраф, що складає 100% від розміру простроченого платежу. Крім цього, в разі зазначеної прострочки УЛАСП набуває право на дострокове отримання винагороди (роялті) за строк в повному обсязі.

Відповідно до п. 6.1. договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01.03.2016 року, а в частині невиконаних фінансових зобов'язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов'язань - до їх повного виконання.

Згідно п. 6.2. договору, у випадку, якщо жодна зі сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії договору протягом місяця до настання зазначеної в п.6.1. дати, дія договору вважається подовженою на той самий строк і на тих же умовах, і так кожного разу коли протягом місяця до завершення строку дії договору не буде належного повідомлення про припинення. Належним повідомленням про припинення зі сторони користувача є лист з доданим до нього актом припинення використання творів, що має бути підписаний представниками сторін. Повідомлення про припинення дії цього договори має бути надіслане засобами поштового зв'язку (цінним листом), при цьому належним доказом направлення повідомлення є чек відділу поштового зв'язку із зазначенням вказаних в цьому договорі поштових реквізитів сторони на адресу якої направлено листа, а також опис вкладення з відтиском (печаткою) поштового відділу, який посвідчує відправлення зазначеного вище повідомлення.

Згідно п. 6.3. договору, сторони розуміють, що цей договір є ліцензійним договором з приводу оплатного використання об'єктів права інтелектуальної власності, тобто творів.

У додатку № 1 до договору № КБР - 16/03/15 від 01.03.2015 року сторони обумовили назву та адресу закладу, в якому користувач здійснює використання творів: 21000, м. Вінниця, проспект Коцюбинського, 43, ресторан "Nikolaus".

У додатку № 2 до договору № КБР - 16/03/15 від 01.03.2015 року сторони визначили наступне: винагорода (роялті) нараховується на підставі закону та цього договору і виплачується користувачем УЛАСПу щомісячними платежами (п. 1). Розмір щомісячного платежу має складати 300,00 грн. за кожен заклад користувача, зазначений у відповідних додатках договору (п. 1.1.); загальний розмір щомісячного платежу з дня набуття чинності договору становить 300,00 грн. Зазначена сума щомісячно перераховується користувачем на розрахунковий рахунок УЛАСП відповідно до умов договору.

Так, позивачем у позові зазначено, що відповідач з моменту підписання договору і до дати підписання позовної заяви мав право легально здійснювати комерційне використання музичних творів. Так, відповідачем мали бути здійснені платежі за 37 місяців, на загальну суму 11 100,00 грн. (37 х 300 = 11 100,00).

Разом з тим, всупереч умовам договору, відповідач здійснив оплату за право на публічне виконання творів частково, сплативши позивачу лише 360,00 грн. (з призначенням платежу: роялті за березень 2015 року), що стверджується реєстром платіжних документів за період з 20.03.2015 року по 20.03.2018 року.

Відтак, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 10 740,00 грн. боргу зі сплати винагороди (роялті) за період з квітня 2015 року по березень 2018 року.

Дослідивши і оцінивши надані докази, суд дійшов такого висновку.

Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України, далі - ЦК України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.

Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим Законом (ч. 2 ст. 418 ЦК України).

Перелік об'єктів права інтелектуальної власності визначений приписами ч. 1 ст. 420 ЦК України. Зокрема, об'єктами права інтелектуальної власності є літературні та художні твори, які в свою чергу є об'єктами авторського права (ч. 1 ст. 433 ЦК України), до складу яких входять музичні твори (з текстом або без тексту) (п. 1 ч. 1 ст. 433 ЦК України), а також виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення, які в свою чергу є об'єктами суміжних прав (ч. 1 ст. 449 ЦК України).

Відповідно до статті 422 ЦК України право інтелектуальної власності виникає (набувається) з підстав, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором.

До майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до ч. 1 ст. 440 ЦК України відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

До майнових прав інтелектуальної власності на об'єкт суміжних прав відповідно до ч. 1 ст. 452 ЦК України відносяться: право на використання об'єкта суміжних прав; виключне право дозволяти використання об'єкта суміжних прав; право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта суміжних прав, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Як передбачено ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон), виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Згідно частини другої статті 426 ЦК України, особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд з додержанням при цьому прав інших осіб.

Частиною третьою статті 426 ЦК України встановлено, що використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених Цивільним кодексом України та іншим законом.

Відповідно до частин четвертої і п'ятої статті 32 Закону за авторським договором про передачу невиключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах. При цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам. Право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Частиною другою статті 33 Закону передбачено, що договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнено згоди). Авторська винагорода визначається у договорі у вигляді відсотків від доходу, отриманого від використання твору, або у вигляді фіксованої суми чи іншим чином. При цьому ставки авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

Суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: а) особисто; б) через свого повіреного; в) через організацію колективного управління (ст.45, ч. 1 ст. 47 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 48 Закону встановлено, що повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі.

Згідно частини п'ятої статті 48 Закону визначено, що на основі одержаних повноважень організації колективного управління надають будь-яким особам шляхом укладання з ними договорів невиключні права на використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Згідно зі статтею 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання в силу припису статті 525 ЦК України не допускається.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Так, відповідач всупереч умовам договору КБР-16/03/15 від 01.03.2015 року (п. 3.1. договору та додатку № 2 від 01.03.2015 року до вказаного договору), не сплатив позивачу винагороду (роялті) за отримане право на публічне виконання творів на загальну суму 10 740,00 грн. за період з квітня 2015 року по березень 2018 року.

При цьому, враховуючи положення п. 6.1, п. 6.2 договору КБР-16/03/15 від 01.03.2015 року та те, що жодна із сторін не повідомила іншу сторону про припинення дії договору (доказів зворотного, сторонами не надано), даний договір продовжив свою дію до 01.03.2019 року.

Крім того, договір КБР-16/03/15 від 01.03.2015 року недійсним не визнавався, а тому в силу положень ст. 629 ЦК України був обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.1, ч.2 ст. 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відтак враховуючи наведені вище обставини, оскільки станом на час розгляду справи відповідач не надав доказів погашення заборгованості у повному обсязі, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 10 740,00 грн. боргу.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 2 422,37 грн. інфляційних, 467,48 грн. - 3% річних, 9 540,00 грн. штрафу, 3 300,00 грн. дострокової сплати винагороди (роялті).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до статті 625 ЦК України, яка передбачає відповідальність за порушення грошового зобов'язання, зокрема встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У додатку № 2 до договору № КБР -16/03/15 від 01.03.2015 року сторони визначили наступне: винагорода (роялті) нараховується на підставі закону та цього договору і виплачується користувачем УЛАСПу щомісячними платежами (п. 1). Розмір щомісячного платежу має складати 300,00 грн. за кожен заклад користувача, зазначений у відповідних додатках договору (п. 1.1.); загальний розмір щомісячного платежу з дня набуття чинності договору становить 300,00 грн. Зазначена сума щомісячно перераховується користувачем на розрахунковий рахунок УЛАСП відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 3.6. договору, якщо користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж 4 (чотири) місяці, то користувач повинен буде сплатити УЛАСП штраф, що складає 100% від розміру простроченого платежу. Крім цього, в разі зазначеної прострочки УЛАСП набуває право на дострокове отримання винагороди (роялті) за строк в повному обсязі.

Дослідивши розрахунок позивача заявлених до стягнення з відповідача 2 422,37 грн. інфляційних та 467,48 грн. - 3% річних, суд дійшов висновку, що дані позовні вимоги підлягають задоволенню в межах заявлених вимог, як такі що відповідають законодавству.

Також підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення 3 300,00 грн. дострокової сплати винагороди (роялті) за період квітень 2018 року - лютий 2019 року, виходячи з положень п. 3.6. договору та строку дії договору (до 01.03.2019 року).

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 9 540,00 грн. штрафу також підлягають задоволенню.

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Так, сторонами у договорі обумовлено порядок та строки нарахування штрафу за прострочення платежу, зокрема у п. 3.6. договору, яким передбачено, що якщо користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж 4 (чотири) місяці, то користувач повинен буде сплатити УЛАСП штраф, що складає 100% від розміру простроченого платежу. Отже, такий штраф є фіксованою сумою, нарахованою стосовно кожного окремого щомісячного платежу, прострочення сплати якого відбулось більше ніж на чотири місяці.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Так, позивачем відповідно до п. 3.6. договору нараховано відповідачу штраф за період з квітня 2015 року по листопад 2017 року за прострочення щомісячних платежів за період з березня 2015 року (дата виникнення боргу 27.03.2015 року) по жовтень 2017 року (дата виникнення боргу 27.10.2017 року), прострочення яких відбулось на строк більший ніж чотири місяці. При цьому, за період з 27 жовтня 2017 року по 24 лютого 2018 року, позивачем не здійснювалось нарахування штрафу, оскільки з моменту прострочення цих щомісячних платежів не минув строк, більше ніж чотири місяці, як передбачено п. 3.6. договору.

Враховуючи наведені вище положення закону та умови договору, беручи до уваги те, що відповідач прострочив платежі за заявлений період більше ніж на чотири місяці, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 9 540,00 грн. штрафу також підлягають задоволенню, як такі, що відповідають чинному законодавству та умовам договору.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 247-252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пивоварофф" (вул.Коцюбинського, 43, м. Вінниця, 21001, код ЄДРПОУ 37084840) на користь Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (код ЄДРПОУ 37396233; вул.Євгена Сверстюка, 23, офіс 1016, м. Київ, 02002; п/р 26002010052452 в АТ "Укрексімбанк" в м.Києві, МФО 322313) 10 740,00 грн. боргу, 2 422,37 грн. інфляційних, 467,48 грн. - 3% річних, 9 540,00 грн. штрафу, 3 300,00 грн. дострокової сплати винагороди (роялті), 1 762,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Рівненського апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.6 ст.233 ГПК України повне рішення складено 31 травня 2018 р.

Суддя Тісецький С.С.

Віддрук. 3 прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу (вул. Євгена Сверстюка, буд. 23, офіс 1016, м. Київ, 02002);

3 - відповідачу (вул. Коцюбинського, буд. 43, м. Вінниця, 21001).