Рішення

від 31.05.2018 по справі 910/2298/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 31.05.2018Справа №  910/2298/18 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика Полімерів" до товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Трейд" про стягнення  50 440,67 грн. Представники сторін: не викликались. ВСТАНОВИВ: 27.02.2018 р. до господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика Полімерів" до товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Трейд" про стягнення  50 440,67 грн. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору поставки №0304/17 від 03.04.2017 р. належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання по сплаті поставленого товару, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість у заявленому розмірі. Ухвалою господарського суду від 01.03.2018 р. вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення цієї ухвали. 20.03.2018 до канцелярії суду позивач подав заяву про усунення недоліків заяви у справі №910/2298/18. Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.03.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). 02.05.2018 р. до канцелярії суду надійшла заява позивача про розгляд справи без особистої участі. Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову, тому суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України. Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню. Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. 03.04.2017 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Фабрика Полімерів" та товариством з обмеженою відповідальністю "Прайм Трейд" укладено договір поставки № 0304/17. Також сторонами підписано протокол узгодження розбіжностей до договору поставки № 0304/17 від 03.04.2017 р. Відповідно до п.1.1 договору, постачальник зобов'язується протягом строку дії даного договору, поставляти та передавати у власність покупцеві прокудцію, визначену чинним договором, а покупець, у свою чергу, зобов'язується приймати поставлений товар та оплачувати постачальнику його вартість в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі. Згідно з п. 2.1. договору, товаром (продукцією), що є предметом поставки за даним договором є пакети для сміття в асортименті. Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона – постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Товар за даним договором поставляється партіями. Найменування (асортимент), кількість та вартість товару, що входить до складу кожної партії, зазначаються в підписаних сторонами специфікаціях та товарних (видаткових) накладних (п. 2.2.). Пунктом 2.4. договору передбачено, що ціну цього договору становить загальна сума вартості всього поставленого за цим договором товару, що зазначена у відповідних специфікаціях та накладних на передачу товару. Відповідно до п. 3.2. договору, обсяг, асортимент, вартість і терміни поставки, порядок поставки та умови оплати кожної партії визначається сторонами в специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору. Специфікація складається сторонами до здійснення поставки у простій письмовій формі і підписуються уповноваженими представниками сторін. Сторони погодилися, що факсові копії цього договору та специфікацій до нього, підписані уповноваженими представниками сторін, мають юридичну силу і можуть розглядатися як підстава виникнення правовідносин. Порядок поставки товару здійснюється на умовах узгоджених сторонами в специфікації. Під час поставки товару постачальник надає покупцю товаро-супровідні документи, визначені законодавством для поставок такого типу (п. 3.4.). Згідно п. 3.5. договору, прийом-передачу за кількістю та якістю кожної партії товару здійснюється уповноваженими представниками сторін. При прийомі кожної партії товару покупець зобов'язаний перевіряти асортимент, кількість, якість та вартість поставленого товару, а також його відповідність погодженому сторонами специфікації та даному договору. У разі виявлення при прийомі-передачі будь-якої партії товару його невідповідності даному договору, даним, відображеним у погодженій сторонами специфікації та/або супровідних документах, виявлення неякісного товару, або товару з явними ознаками дефектів , покупець має право відмовитися від прийому такої партії товару, а постачальник при цьому зобов'язаний здійснити поставку відповідної партії товару у погоджений сторонами строк. У випадку виявлення при прийомі-передачі товару невідповідності ціни, що зазначена в накладних на передачу товару, покупець має право відмовитись від прийому такого товару, або прийняти його за цінами, зазначеними у відповідних накладних. Підписання уповноваженим представником покупця відповідної товарної (видаткової) накладної після здійснення процедури прийому-передачі, описаної в пунктах 3.4., 3.5. даного договору, є підтвердженням того факту що на виконання погодженої сторонами специфікації постачальник поставив та передав покупцю, а покупець у свою чергу прийняв від постачальника відповідну партію товару належної якості, в асортименті, кількості та за ціною, зазначеними у даній товарній (видатковій) накладній. Дата підписання товарної (видаткової) накладної є датою фактичної поставки відповідної партії товару постачальником покупцю. Після підписання уповноваженим представником покупця відповідних товарних накладних його претензій, щодо невідповідності кількості поставленого товару постачальником не приймаються і не розглядаються (п. 3.6.). Відповідно до п. 3.9. договору, при прийомі товару представник покупця зобов'язаний надати постачальнику документ, що засвідчує його особу, а також довіреність, що підтверджує його повноваження. Позивачем на виконання умов договору у період з 03.04.2017 р. по 15.11.2017 р. поставлено відповідачу товар на загальну суму 76   622,14 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, які підписані та скріплені печатками сторін, а саме: - № 26 від 03.04.2017 р. на суму 43   283,70 грн., - № 27 від 03.04.2017 р. на суму 19   414,70 грн., - № 31 від 13.04.2017 р. на суму 6   619,34грн., - № 40 від 15.05.2017 р. на суму 7   304,40 грн. Згідно з п.п. 3.9.1. п. 3.9. договору, покупець має право повернути, а постачальник зобов'язаний забрати товар у таких випадках: -          повернення неякісного товару кінцевими покупцями; -          прийняття рішення (іншого документа) контролюючими (перевіряючими) органами про заборону або призупинення реалізації товару, поставленого постачальником; -          відсутність на індивідуальній упаковці товару маркування, що відповідає вимогам чинного законодавства України; -          розірвання договору постачальником або, покупцем та/або припинення дії договору; -          у інших випадках за вимогою покупця. У разі повернення  товару постачальник зобов'язаний забрати товар у покупця протягом п'ятнадцяти календарних днів з моменту отримання письмового повідомлення покупця. Представник постачальника для приймання товару, що повертається зобов'язаний надати довіреність на отримання товару і зареєструвати коригуючи податкову накладну. Товариство з обмеженою відповідальністю "Прайм Трейд" повернуло товар на суму 34   658,98 грн., що підтверджується; видатковою накладною (повернення) № ОД-0000141 від 03.07.2017 р. на суму 4   926,19 грн.; зворотною накладною від покупця № 8 від 16.08.2017 р. на суму 5   977,56 грн.; зворотною накладною від покупця № 9 від 16.08.2017 р. на суму 3   871,04 грн.; зворотною накладною від покупця № 19 від 16.08.2017 р. на суму529,00 грн. Пунктом 4.1. договору передбачено, що покупець оплачує поставлений постачальником товар через 30 календарних днів, з моменту поставки товару. Усі розрахунки за даним договором у грошовій формі в національній валюті України шляхом перерахування покупцем відповідних сум грошових коштів на поточний рахунок постачальника, що вказаний в даному договорі (п. 4.3.). Відповідач не виконав зобов'язання по договору поставки № 0304/17 від 03.04.2017 р. та не здійснив оплату поставленого товару. Будь-яких доказів оплати по договору за оспорюваний період матеріали справи не містять. Відповідно до п. 8.1. договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін та дії до виконання сторонами своїх зобов'язань за договором у повному обсязі. Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).   Для досудового врегулювання спору мирним шляхом позивач 13.12.2017 р. звернувся до товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Трейд" з листом щодо виконання взятого на себе зобов'язання згідно договору поставки належним чином та в повному обсязі. Відповіді не надійшло, кошти не сплачені. Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості у товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Трейд" перед позивачем в сумі 41   963,16 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем. У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором поставки, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 662,21 грн. та індексу інфляції в розмірі 2135,95 грн. за період з 01.08.2017 р. по 08.02.2018 р. Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових  зобов'язань. Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та положень статті 625 Цивільного кодексу України. З огляду на вищевикладене, суд погоджується з розрахунком індексу інфляції в розмірі 2135,92 грн. та 3 % річних в розмірі 662,21 грн., наданим позивачем і вважає його обґрунтованим. У зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань за договором поставки позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 5   679,38 грн. Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України). Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Відповідно до п. 5.3. договору, у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність визначену цим договором та чинним законодавством. Порушення зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Згідно з п. 5.2. договору, у разі порушення термінів оплати товару покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочення, від суми заборгованості за кожний календарний день прострочення. Згідно статті 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Стаття 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами Цивільного кодексу України та Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суд погоджується з розрахунком пені в розмірі 5   679,38 грн., наданим позивачем і вважає його обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню. Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст. 129, ч.9 ст.165, ст.ст. 236-238, 240-241, 252  Господарського процесуального кодексу України, суд ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити. 2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Трейд" (02094, м. Київ, вул. Магніторська, буд. 1, код ЄДРПОУ 38811427) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика Полімерів" (65005, м. Одеса, вул. Мельницька, буд. 26/2, код ЄДРПОУ 39865735) основний борг в розмірі 41 963 (сорок одна тисяча дев'ятсот шістдесят три) грн. 16 коп., пеню у розмірі 5 679 (п'ять тисяч шістсот сімсот дев'ять) грн. 38 коп., 3 % річних в розмірі 662 (шістсот шістдесят дві) грн. 21 грн., індекс інфляції в розмірі 2   135 (дві тисячі сто тридцять п'ять) грн. 92 коп. та судовий збір в розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. 3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ. Згідно з ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Суддя                                                                                                                                      С.М. Мудрий