Рішення

від 08.05.2018 по справі 911/289/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" травня 2018 р. м. Київ Справа № 911/289/18

Суддя А.Ю. Кошик, розглянувши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Новус Плюс

до Товариства з обмеженою відповідальністю Абрамян

про стягнення 6978,59 грн

При секретарі судового засідання: Абраменко М.К.

За участю представників:

Представники позивача: ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Представник вiдповiдача: не з'явився

Обставини справи:

Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Новус Плюс (надалі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Абрамян (надалі відповідач) про стягнення 6978,59 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.03.2018 року відкрито провадження у справі № 911/289/18, підготовче засідання призначено на 17.04.2018 року.

У підготовчому засіданні 17.04.2018 року представники позивача підтримали позовні вимоги. Також зазначили, що позивачем повідомлено про всі обставини справи, які йому відомі, та надані суду всі наявні в нього докази.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце підготовчого засідання, у підготовче засідання 17.04.2018 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, письмовий відзив на позов у встановлений судом строк не подав.

Враховуючи, що судом під час підготовчого судового засідання 17.04.2018 року вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд за результатами підготовчого засідання постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 08.05.2018 року.

В судове засідання 08.05.2018 року відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце підготовчого засідання, не з'явився, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, уповноваженого представника не направив, відзиву на позов не надав.

Представником позивача в судовому засіданні 08.05.2018 року подано письмові пояснення по суті спору, в яких останній підтримав уточнені позовні вимоги в повному обсязі.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв'язку з чим, в судовому засіданні 08.05.2018 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, 01.05.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю НОВУС ПЛЮС (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю АБРАМЯН (відповідач) було укладено Договір постачання за № 280 (надалі - Договір).

У відповідності до п. 1.1 Договору № 280 від 01.05.2016 року позивач маючи статус Постачальника за укладеним договором, взяв на себе зобов'язання постачати відповідачеві ОСОБА_3, а саме: пакети полімерні бар'єрні (у тому числі вакуумні, термоусадочні), плівки полімерні багатошарові бар'єрні, для запайки та термоформування, які використовуються для пакування, зберігання, транспортування і реалізації харчової промислової продукції, з детальним найменуванням визначеним у кількості, одиниці виміру, комплектності, якості та вартості одиниці продукції відповідно в кількості та номенклатурі відповідно до належним чином оформлених видаткових накладних, а відповідач, маючи статус Покупця за укладеним договором, взяв на себе зобов'язання приймати товар, та відповідно сплачувати його вартість на умовах укладеного договору.

При укладанні вищезазначеного Договору погоджено умови постачання, зокрема визначено, що постачання продукції відбувається шляхом залучення компанії перевізника НОВА ПОШТА на склад за адресою: склад ОСОБА_4 №1, м. Фастів.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу 26.10.2017 року на підставі видаткової накладної № РН- 0000959 ОСОБА_3, а саме: Пакети вакуумні (55) (90x250), Пакети вакуумні (55) (150x200) , на загальну суму 5 952,00 грн. (з ПДВ).

ОСОБА_3, що постачався відповідачеві, було передано позивачем, як погоджено умовами Договору, до місця доставки засобами поштового зв'язку на склад перевізника НОВА ПОШТА .

Також, позивач зазначив, що вищезазначена господарська операція відображена в бухгалтерській та податковій звітності порзивача, що підтверджується зареєстрованою в установленому законодавством термін Податковою накладною № 48 від 26.10.2017 року на загальну суму 5 952,00 грн., яка зареєстрована 10.11.2017 року за № НОМЕР_1.

Постачання позивачем ОСОБА_3 на умовах визначених та погоджених сторонами в Договорі поставки починаючи з 23 червня 2016 року до жовтня 2017 року підтверджується тим, що відповідачем здійснювалось прийняття та оплата такого ОСОБА_3, що свідчить про існування між сторонами відносин поставки за Договором № 280 від 01.05.2016 року.

Згідно з умовами Договору оплата за товар здійснюється на умовах відтермінування платежу протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту відвантаження ОСОБА_3.

Таким чином, за Видатковою накладною № РН-0000959 від 26.10.2017 року на загальну суму 5 952,00 грн. товар мав бути оплачений в строк до 05.11.2017 року.

Однак, відповідачем зобов'язання з оплати отриманого товару своєчасно та в повному обсязі не виконані, у зв'язку з чим, за відповідачем утворилась прострочена заборгованість в сумі 5 952,00 грн.

17.01.2018 року позивачем направлено Претензію №1 від 17.01.2018 року про сплату боргу, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Також, у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивач в позові просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла на момент прострочення грошового зобов'язання, яка складає: 442,57 грн., 235,70 грн. інфляційних та 48,32 грн. 3% річних.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача в сумі складає 5 952,00 грн. основного боргу, що станом на день розгляду справи відповідачем не спростовано.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Таким чином, сторонами в Договорі погоджено неустойку за прострочення виконання зобов'язання з поставки товару у господарських відносинах, яка відповідає ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України та Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань .

Також, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, пеня, 3% річних та інфляційні нараховані за фактичні періоди прострочення по кожній простроченій сумі в межах строків, визначених законодавством. Розрахунок позову є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

Таким чином, вимоги про стягнення 442,57 грн. пені, 235,70 грн. інфляційних та 48,32 грн. 3% річних є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі в сплаченій позивачем сумі 1762 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Новус Плюс до Товариства з обмеженою відповідальністю Абрамян про стягнення 6978,59 грн. задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АБРАМЯН (08553, Київська обл., Фастівський район, село Королівка, вулиця Шкільна, будинок 7, код ЄДРПОУ 38797607) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю НОВУС ПЛЮС (04119, м. Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 21, код ЄДРПОУ 39357484) 5 952,00 (п'ять тисяч вісімсот дев'ятсот п'ятдесят дві) грн. основного боргу, 442,57 (чотириста сорок дві) грн. пені, 235,70 (двісті тридцять п'ять) грн. інфляційних втрат, 48,32 (сорок вісім) грн. 3% річних та 1 762,00 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в апеляційному порядку. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 31.05.2018 року.

Суддя А.Ю. Кошик