Рішення

від 21.05.2018 по справі 910/1578/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.05.2018Справа № 910/1578/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М. за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Баштанський сирзавод ДоТовариства з обмеженою відповідальністю Теракс Плюс Простягнення 1 034 348,48 грн

Представники сторін:

від позивача: Хобота Ю.М. - предст. за дов.;

від відповідача: не з'явився ;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Баштанський сирзавод" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Гринвич-Юг Логістична компанія про стягнення 1 034 348,48 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором поставки продукції з додатковими зобов'язаннями дистрибуції № 39/02-16 від 15.07.2016 в частині оплати поставленого товару.

У відповідності до ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017) загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно із п. 8 ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За приписами ч.1 ст.12 Господарського процесуального кодексу України Господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного).

У частині 3 вказаної статті вказано, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, судом вирішено здійснювати розгляд зазначеної справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/1578/18, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання у справі на 19.03.2018.

У зв'язку з неявкою в судове засідання 19.03.2018 представників позивача та відповідача, судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 20.04.2018, яку занесено до протоколу судового засідання.

23.03.2018 судом в порядку статей 120-121 ГПК України, викликано позивача та відповідача у підготовче засідання, призначене на 20.04.2018.

19.05.2018 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про зміну найменування відповідача з Товариства з обмеженою відповідальністю Гринвич-Юг Логістична компанія на Товариство з обмеженою відповідальністю Терракс Плюс .

У судовому засіданні 20.04.2018 судом було розглянуто та задоволено заяву позивача про зміну найменування, у зв'язку з чим новим найменуванням відповідача є Товариство з обмеженою відповідальністю Терракс Плюс , а місцезнаходженням - 02140, м. Київ, вул. Мишуги, 3-В.

Також у даному судовому засіданні було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, про що судом постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

У зв'язку з неявкою в судове засідання 20.04.2018 представників відповідача, судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 07.05.2018, яку занесено до протоколу судового засідання.

23.04.2018 судом в порядку статей 120-121 ГПК України, викликано відповідача у підготовче засідання, призначене на 07.05.2018.

У підготовчому засіданні, призначеному на 07.05.2018, суд вчинив всі дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Зважаючи на наведене, за результатами підготовчого засідання, призначеного на 07.05.2018, судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.05.2018.

08.05.2018 судом в порядку статей 120-121 ГПК України, викликано відповідача у судове засідання для розгляду справи по суті на 21.05.2018.

Представник відповідача у судове засідання 21.05.2018 не з'явився.

В судовому засіданні 21.05.2018 судом розпочато розгляд справи по суті.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

При розгляді справи по суті в судовому засіданні 21.05.2018 судом було заслухано вступне слово позивача, з'ясовано обставини справи та досліджено докази відповідно до статей 208-210 ГПК України, після чого суд перейшов до судових дебатів у відповідності до статей 217, 218 ГПК України.

Представник позивача у даному судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 21.05.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

15.06.2016 між Публічним акціонерним товариством Баштанський сирзавод (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Гринвич-Юг Логістична компанія (в подальшому назву змінено на ТОВ Теракс Плюс ) (далі - покупець відповідач) було укладено договір № 39/02-16 поставки продукції з додатковими зобов'язаннями дистрибуції, предметом якого є поставка молочної продукції - згідно Специфікації, що надалі іменується продукція, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами п. 1.1. договору, на умовах даного договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця, в обумовлені цим договором терміни, продукцію, а саме: молочні продукти - згідно Специфікації, що надалі, іменується "продукція", а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію. Специфікація, згідно якої постачається продукція, є невід'ємною частиною даного договору (додаток №1).

Постачальник призначає покупця - дистриб'ютором по реалізації продукції, яка постачається постачальником за цим договором на договірній території. Покупець не має права продавати продукцію за межами своєї договірної території. Продукція, яка придбана за цим договором, повинна продаватися кінцевому споживачеві тільки на договірній території, яка закріплена за покупцем. Покупець зобов'язаний до договору купівлі-продажу (поставки) з третіми особами включати умови про те, що останні такої не мають права продавати продукцію поза межами договірної території без письмової згоди на це постачальника. Відповідальність за виконання даної вимоги партнерами та клієнтами покупця несе покупець. При виявлені фактів продажу продукції з порушенням умов цього пункту договору постачальник має в односторонньому порядку розірвати цей договір.

Дистриб'ютор - уповноважений представник із реалізації виготовленої Постачальником продукції в межах договірної території (п. 1.2 договору).

Поставка продукції здійснюється окремими партіями на підставі заявки покупця на відвантаження конкретної партії продукції. Заявка повинна бути подана не пізніше ніж за 3 (три) робочих дні до бажаної дати і часу відвантаження зі складу постачальника. При погодженні сторонами заявки вона приймається постачальником до виконання (п. 2.2. договору)

Ціни на продукцію постачальника обумовлюються сторонами на момент укладення цього договору у Специфікації (додаток №1 до договору) (п. 3.1).

Загальна сума цього договору визначається, як сума всіх партій продукції, поставлених протягом терміну дії даного договору відповідно до товарно-транспортних (видаткових) накладних (п. 3.5).

Покупець оплачує вартість кожної партії продукції шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника або внесення готівкою грошових коштів в касу постачальника в порядку, передбаченому чинним законодавством України (3.6).

Оплата за продукцію, що продається за цим договором протягом перших двох місяців поставок, здійснюється на умовах 100 % передоплати вартості партії продукції (3.7).

В подальшому оплата партій продукції здійснюється на умовах відстрочки платежу у сумі, вказаній у відповідній товарно-транспортній (видатковій) накладній не пізніше 34 (тридцяти чотирьох) календарних днів з дати отримання партії продукції покупцем, зазначеної в товарно-транспортній (видатковій) накладній (п. 3.8).

При здійсненні розрахунку за продукцію покупець зобов'язаний вказувати у платіжному дорученні номер та дату договору відповідно до якого проводиться оплата за отриману продукцію. У разі незазначення таких даних у платіжному дорученні, покупець зобов'язаний надати лист - уточнення щодо номера та дати договору по якому відбулася оплата.

Відвантаження продукції покупцю здійснюється зі складу постачальника, що знаходиться за адресою: 56101, вул. Заводська, 4, м. Баштанка, Миколаївська область не пізніше 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання та узгодження постачальником заявки покупця. Адреса доставки продукції: 02099, вул. Зрошувальна, 5, м. Київ.

Оплата вважається здійсненою з моменту зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 3.11).

Відповідно до умов п. 5.3 договору, сторони зобов'язуються щомісяця, не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним місяцем підписувати Акт звірки взаємних розрахунків станом на перше число поточного місяця. При цьому не пізніше 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання Акту звірки засобами факсимільного зв'язку від постачальника, покупець зобов'язаний його розглянути, належним чином оформити і направити по факсу на адресу постачальника. У випадку неналежного оформлення або неповернення Акту звірки покупцем протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту його отримання факсимільним зв'язком, Акт звірки вважається підтвердженим. Одночасно Акт звірки направляється постачальником у двох примірниках рекомендованим листом або кур'єром на адресу покупця для підписання оригіналів. У випадку, якщо облікові дані покупця не співпадають з даними, зазначеними постачальником в Акті звірки, покупець зобов'язаний підписати отриманий Акт звірки із розбіжностями і в зазначений вище термін, направити один примірник (оригінал) постачальнику.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ПАТ Баштанський сирзавод свої зобов'язання по договору виконано належним чином, що підтверджується поставкою продукції на підставі замовлень на адресу відповідача. Доказом в підтвердження виконання позивачем взятих на себе зобов'язань щодо поставки продукції у кількості, асортименті та належній якості, що складає предмет договору поставки №39/02-16 від 15 липня 2016 року, є видаткові накладні: № БСЗ 00017411 від 21 грудня 2017 на суму 41 816,94 грн, № БСЗ 00017410 від 21 грудня 2017 на суму 4 450,90 грн, № БСЗ00016553 від 30 листопада 2017 на суму 107 217,82 грн, № БС300014656 від 19 жовтня 2017 на суму 62 425,27 грн, № БСЗ 00014299 від 12 жовтня 2017 на суму 3 461,12 грн, № БСЗ 00014298 від 12 жовтня 2017 на суму 20 611,20 грн, №БСЗ 00014296 від 12 жовтня 2017 на суму 158 672,48 грн, № БС300014295 від 12 жовтня 2017 на суму 264 057,56 грн, № БСЗ 00013679 від 29 вересня 2017 на суму 316 857,56 грн. на загальну суму 979 570, 85 грн, які були підписані матеріально відповідальними особами відповідача на підставі довіреності від 01 січня 2017 року за № б/н, на отримання товарно-матеріальних цінностей.

В свою чергу, відповідачем не заявлялося жодних претензій до позивача з приводу, кількості та якості поставленої партії продукції.

Згідно з умовами пункту 3.8 договору, відповідач повинен був розраховуватися за отриману продукцію протягом 34 календарних днів з дати отримання партії продукції. Проте, відповідач в установлений договором термін вартість отриманих партій продукції по вище вказаним видатковим накладним не сплатив (окрім видаткової накладної № БС300013679 від 29 вересня 2017 на суму 316 857,56 грн., яка оплачена частково в сумі 154 793, 47 грн, залишок не оплаченої суми по даній видатковій накладній складає 162 064,09 грн.). З урахуванням наведеного вище, неоплаченою лишилась продукція на суму 824 777,38 грн.

З метою безпосереднього врегулювання спору, позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями в усній формі про наявність в нього заборгованості у розмірі 824 777,38 грн. Однак, відповідач на час звернення з цим позовом не задовольнив вимоги позивача щодо сплати боргу за поставлений товар у розмірі 824 777,38 грн.

З огляду на наведене, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача суму основного боргу розмірі 824 777,38 грн, 48 803,30 грн пені, 5 065,80 грн три відсотки річних та 155 702,00 грн штрафу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд позовні вимоги задовольняє повністю з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором,- у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Так, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до умов п. 3.8 договору поставки, оплата партій продукції здійснюється на умовах відстрочки платежу у сумі, вказаній у відповідній товарно-транспортній (видатковій) накладній не пізніше 34 (тридцяти чотирьох) календарних днів з дати отримання партії продукції покупцем, зазначеної в товарно-транспортній (видатковій) накладній

З матеріалів справи вбачається, що позивачем був поставлений товар, що підтверджується видатковими накладними підписаними представниками сторін, копії яких містяться в матеріалах справи. Проте відповідач, в порушення дійсних домовленостей, не оплатив поставлений товар, у зв'язку з чим заборгованість відповідача складає 824 777,38 грн.

Таким чином, враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 824 777,38 грн.

Позивач за прострочення строків сплати за поставлений товар, керуючись пунктами 10.4 та 10.5 договору, нарахував та просить стягнути з відповідача 48 803,30 грн пені та 155 702,00 грн штрафу.

Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п. 1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що відповідачем прострочено виконання свого обов'язку по своєчасній оплаті отриманого товару за договором, адже всупереч умов договору не було здійснено оплату за отриманий товар, тобто відповідачем допущено прострочення виконання свого зобов'язання, що є підставами для застосування до відповідача господарських санкцій, обумовлених договором, та відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язання.

Умовами п. 10.4 договору встановлено, що за прострочення в оплаті продукції покупець виплачує постачальнику за вимогою останнього пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання та застосовуючи порядок розрахунків погоджений сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню повністю у розмірі 48 803,30 грн.

Відповідно до п. 10.5 договору, у випадку якщо заборгованість покупця становить більше двадцяти календарних днів з дати встановленої для оплати продукції, покупець додатково до пені виплачує постачальнику штраф у розмірі 20 % від суми заборгованості перед постачальником.

Здійснивши перерахунок штрафу з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання та застосовуючи порядок розрахунків погоджений сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу підлягають задоволенню повністю у розмірі 155 702,00 грн.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 5 065,80 грн три відсотків річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3 % річних, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню повністю у розмірі 5 065,80 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Теракс Плюс (місцезнаходження: 02140, м. Київ, вул. Мишуги, 3-В, код ЄДРПОУ 40139810) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Баштанський сирзавод (56101, Миколаївська обл., м. Баштанка, вул. Заводська, будинок 4, код ЄДРПОУ 00446500) 824 777,38 грн основного боргу, 48 803,30 грн пені, 5 065,80 грн три відсотки річних, 155 702,00 грн штрафу та судовий збір у розмірі 15 515,23 грн.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Згідно ч.1 ст.256 та п.п. 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 31.05.2018

Суддя Спичак О.М.