Рішення

від 21.05.2018 по справі 910/19392/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2018 р.м. Одеса Справа № 910/19392/17

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Курко Д.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи-підприємця Бенца Івана Михайловича до товариства з обмеженою відповідальністю „Дом карго" про стягнення заборгованості у розмірі 49 485,20 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Бенца Іван Михайлович (далі по тексту - Бенца І.М.) звернувся до господарського суду м. Києва із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю „Дом карго" (далі по тексту - ТОВ „Дом карго") про стягнення заборгованості у загальному розмірі 49 485,20 грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 42 050,00 грн., пені у розмірі 4 205,00 грн., трьох відсотків річних у розмірі 694,69 грн. та збитків від інфляції у розмірі 2 535,51 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов'язань, прийнятих на себе за умовами договору перевезення вантажу №DC-1703-030 від 16.03.2017р. в частині оплати вартості наданих позивачем послуг.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.11.2017р. по даній справі судом у порядку ст. ст. 64, 65 ГПК України було порушено провадження у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.12.2017р. у порядку ст. ст. 15, 17 ГПК України матеріали справи за позовом Бенца І.М. до ТОВ „Дом карго" були передані за встановленою підсудністю до господарського суду Одеської області, які були передані на розгляд судді Желєзній С.П.

Ухвалою від 09.01.2018р. дана справа була призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Ухвалою від 05.03.2018р. судом у порядку, встановленому ст. 250 ГПК України, було призначено дану справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Представник відповідача в судові засідання по даній справі не з'явився та про причини неявки суд не повідомив. Відзиву на позовну заяву відповідачем суду надано не було. При цьому, суд зазначає, що конверти із поштовим відправленням суду, які були надіслані судом за адресою: 65091, м. Одеса, вул. Головківська, буд. 2, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, були повернуті у зв'язку з неможливістю врученню адресату.

Бенца І.М. у судові засіданні по даній справі не з'явився, проте у поданих до суду клопотаннях просив проводити призначені судові засідання за його відсутністю за наявними в матеріалах справи доказами, у зв'язку з чим, суд вважає за доцільне та правомірне розглянути справу по суті на підставі наданих позивачем доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

16.03.2017р. між Бенца І.М. (Перевізник) та ТОВ „Дом карго" (Експедитор) було укладено договір перевезення вантажу №DC-1703-030, відповідно до п. п. 1.1, 1.2 якого за цим договором Перевізник зобов'язується доставити повірений йому вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу, а Експедитор зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Конкретні умови перевезення вантажів визначаються у заявках на перевезення, які є невід'ємними частинами даного договору і надаються Експедитором Перевізнику перед кожним перевезенням або групою перевезення.

Статтею 909 ЦК України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Відповідно до п. п. 2.2.1, 2.2.16 договору №DC-1703-030 від 16.03.2017р. Перевізник зобов'язаний виконати в інтересах Експедитора перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародних та внутрішніх сполученнях відповідно до умов цього договору, а також умов передбачених у заявці на перевезення та письмових інструкціях Експедитора; направити поштою оригінал договору та оригінали підтверджених і підписаних заявок у строк не пізніше 5 календарних днів з моменту їх підписання.

Згідно з п. п. 2.1.5, 3.1 договору №DC-1703-030 від 16.03.2017р. Експедитор зобов'язаний сплатити Перевізнику вартість послуг по кожному конкретному перевезенню, яка зазначається у заявці на перевезення вантажу. Ціна договору та загальна сума плати за послуги по кожному конкретному перевезенню визначається сторонами в заявці.

Умовами п. п. 4.2, 4.3 договору №DC-1703-030 від 16.03.2017р. оплата здійснюється на підставі оригіналів наступних документів: заявки, рахунку Перевізника, виставлених згідно умов даного договору, акту наданих послуг та оригіналу СMR. Оплата здійснюється через 5-20 банківських днів після отримання Експедитором оригіналів документів, вказаних у п. 4.2 та п. 2.2.16. Банківські витрати по переведенню коштів Перевізнику відносяться на рахунок Експедитора, якщо інше не передбачено у заявці.

Відповідно до п. 5.1.5 договору №DC-1703-030 від 16.03.2017р. у випадку прострочення оплати рахунків Перевізника Експедитор виплачує Перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, але за будь-яких обставин не більше 10 % від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно з п. п. 8.1, 8.5 договору №DC-1703-030 від 16.03.2017р. даний договір укладається на календарний рік і набуває чинності з моменту його підписання. Договір вважається продовженим на один календарний рік на тих же умовах, якщо жодна із сторін не заявила про його розірвання.

З матеріалів справи вбачається, що 16.03.2017р. між сторонами по справі було підписано заявку №DC-1703-030 на перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні. При цьому, сторонами у вказаній заявці було визначено, що вартість послуг Перевізника складає 42050,00 грн. та повинна бути оплачена протягом 14 днів з моменту отримання оригіналів документів (акт, рахунок, договір, ЦМР, інвойс). Окрім того між сторонами по справі до заявки від 16.03.2017р. було погоджено додаткові умови перевезення вантажу.

23.03.2017р. між Бенца І.М. та ТОВ „Дом карго" було складено акт виконаних робіт на перевезення вантажу №1, відповідно до якого сторони встановили, що умови по перевезенню вантажу згідно заявки №DC-1703-030 від 16.03.2017р. виконані сторонами у повному обсязі; вартість послуг по перевезенню складає 42050,00 грн. Окрім того, 23.03.2017р. позивачем було виставлено відповідачеві рахунок №1 на суму 42050,00 грн., який з боку ТОВ „Дом карго" своєчасно оплачений не був.

21.08.2017р. Бенца І.М. звернувся до ТОВ „Дом карго" із претензією, відповідно до якої вимагав сплатити заборгованість згідно договору №DC-1703-030 від 16.03.2017р. у розмірі 42050,00 грн.

При зверненні до господарського суду із позовною заявою Бенца І.М. було наголошено, що відповідачем у добровільному порядку не було сплачено вартості наданих йому послуг за договором №DC-1703-030 від 16.03.2017р. у розмірі 42050,00 грн., що і спричинило звернення позивача до суду із даними позовними вимогами з метою захисту порушеного права.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 2 ст. 916 ЦК України плата за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти, що здійснюється транспортом загального користування, визначається за домовленістю сторін, якщо вона не встановлена тарифами, затвердженими у встановленому порядку. Пільгові умови перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти транспортом загального користування можуть встановлюватися організацією, підприємством транспорту за їх рахунок або за рахунок відповідного бюджету у випадках, встановлених законом та іншими нормативно-правовими актами.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем в порушення прийнятих на себе зобов'язань за договором №DC-1703-030 від 16.03.2017р. у визначений договором строк не було перераховано на користь позивача вартості наданих послуг з перевезення вантажу згідно заявки у розмірі 42050,00 грн. В результаті викладеного, господарський суд доходить висновку, що позовні вимоги Бенца І.М. до ТОВ „Дом карго" в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 42050,00 грн. є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню судом.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Приписами ст. 920 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості наданих послуг із перевезення вантажу позивачем в порядку ст. 625 ЦК України було нараховано ТОВ „Дом карго" до сплати 3% річних в сумі 694,69 грн., розрахованих протягом періоду з 07.04.2017р. по 25.10.2017р. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок трьох відсотків річних господарський суд зазначає, що правильним розміром трьох відсотків річних є 698,15 грн.

Відповідно до п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

З огляду на вищезазначене, з ТОВ „Дом карго" на користь позивача підлягають стягненню три відсотки річних у розмірі 694,69 грн. відповідно до розрахунку позивача, що має наслідком задоволення позовних вимог Бенца І.М. у зазначеній частині позову.

Крім того, з посиланням на положення ст. 625 ЦК України позивачем було нараховано відповідачу до сплати збитки від інфляції в сумі 2 535,51 грн., розраховані протягом періоду з травня 2017р. по вересень 2017р., через порушення останнім власних зобов'язань у спірних правовідносинах. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок збитків від інфляції, господарський суд зауважує, що правильним розміром збитків від інфляції є 2137,81 грн., що з урахуванням п. п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", свідчить про необхідність часткового задоволення позовних вимог Бенца І.М. до ТОВ „Дом карго" у названій частині шляхом присудження до стягнення на користь позивача збитків від інфляції у розмірі 2137,81 грн.

Відповідно до п. 5.1.5 договору №DC-1703-030 від 16.03.2017р. у випадку прострочення оплати рахунків Перевізника Експедитор виплачує Перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, але за будь-яких обставин не більше 10 % від суми заборгованості за кожен день прострочення.

З посиланням на умови договору №DC-1703-030 від 16.03.2017р. та приписи чинного законодавства України, позивачем було нараховано ТОВ „Дом карго" до сплати пеню за порушення строків оплати вартості наданих послуг у розмірі 4 205,00 грн., яка була розрахована позивачем протягом періоду з 07.04.2017р. по 25.10.2017р.

Відповідно до ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, заявленої до стягнення, господарський суд, враховуючи вимоги ст. 232 Господарського кодексу України, а також враховуючи обмеження, встановлені у договорі №DC-1703-030 від 16.03.2017р. щодо максимального розміру пені, зазначає про його правильність та обґрунтованість, що має наслідком задоволення позовних вимог Бенца І.М. в частині стягнення із відповідача пені у розмірі 4 205,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості ТОВ „Дом карго" перед Бенца І.М. в загальній сумі 49087,00 грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 42 050,00 грн., пені у розмірі 4 205,00 грн., трьох відсотків річних у розмірі 694,69 грн. та збитків від інфляції у розмірі 2 137,31 грн. витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Доказів, спростовуючих викладене, відповідачем суду надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності часткового задоволення заявлених фізичною особою-підприємцем Бенца Іваном Михайловичем до товариства з обмеженою відповідальністю „Дом карго" позовних вимог шляхом присудження до стягнення суми основного боргу у розмірі 42 050,00 грн., пені у розмірі 4 205,00 грн., трьох відсотків річних у розмірі 694,69 грн. та збитків від інфляції у розмірі 2 137,31 грн. відповідно до ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 546-549, 610 - 612, 615, 617, 625, 627, 629, 909, 919, 920 Цивільного кодексу України, ст. ст. 175, 193, 230-232, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви розподіляються відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Дом карго" /65091, м. Одеса, вул. Головківська, буд. 2, ідентифікаційний код 40447099/ на користь фізичної особи-підприємця Бенца Івана Михайловича /АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1/ суму основного боргу у розмірі 42 050,00 грн. /сорок дві тисячі п'ятдесят грн., 00 коп./, пеню у розмірі 4 205,00 грн. /чотири тисячі двісті п'ять грн. 00 коп./, три відсотки річних у розмірі 694,69 грн. /шістсот дев'яносто чотири грн. 69 коп./, збитки від інфляції у розмірі 2 137,31 грн. /дві тисячі сто тридцять сім грн. 31 коп./, судовий збір у розмірі 1 587,13 грн. /одна тисяча п'ятсот вісімдесят сім грн. 13 коп./.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 31 травня 2018 р.

Суддя С.П. Желєзна