Рішення

від 22.05.2018 по справі 920/214/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.05.2018 Справа № 920/214/18

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., при секретарі судового засідання Гордієнко Ж.М., розглянувши матеріали справи № 920/214/18

за позовом: Приватне підприємство Родник

(вул. Заозерна, 12-А, с. Миронівка, Шосткинський район, 41130)

до відповідача : Миронівської сільської ради, (вул. Заозерна, 2 -а, с. Миронівка,

Шосткинський район, Сумська область, 41130),

про визнання права власності,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1,

від відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить суд визнати право власності на зерносховище Б-1, зерносховище Г-1, контору Б-1, зерноочисну машину № 1, розташовані за адресою вул. Заозерна 12-А, с. Миронівка, Шосткинський район, Сумська область.

Відповідач подав суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що ПП Родник правомірно набув право власності на майно колишнього КСП Зоря , яке було передано актом прийому передачі, а тому просить суд задовольнити позов ПП Родник про визнання права власності.

Представник позивача в судовому засіданні 22.05.2018 надав усні пояснення в обгрунтування своєї позиції у справі та просив суд задовольнити позовні вимоги.

Предстаники відповідачів в судове засідання 22.05.2018 не прибули, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

У відповідності до п. 3 ст. 185 господарського процессуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у зв'язку з визнанням позову відповідачем.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідачів не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 202 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши та дослідивши докази по справі, суд вважає , що позовні вимоги підлягають задоволенню враховуючи наступне:

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між ПП Родник в особі директора ОСОБА_2, та власниками майнових паїв колишнього КСП Зоря с. Миронівка Шосткинського району,Сумської області в 2004-2005 роках, були укладені договори купівлі - продажу майнових паїв, які належали їм згідно свідоцтв про право власності на майновий пай члена сільськогосподарського підприємства, та зареєстровані Миронівською сільською радою Шосткинського району в журналі реєстрації договорів купівлі-продажу.

02.08.2004 року загальними зборами співвласників майнових паїв колишніх членів КСП Зоря оформленого протоколом, за участі голови комісії про врегулювання майнових відносин та секретаря, було розглянута заяву директора ПП Родник ОСОБА_2 про виділення майна єдиним комплексом співвласникам майнових паїв, які уклали з ним договори купівлі - продажу майнових паїв, всього 86 паїв, на суму 432429 грн.

Відповідно до протоколу від 02.08.2004 року комісія по врегулюванню майнових відносин в рахунок майнових паїв, вирішала виділити ПП Родник майно в натурі згідно зазначеному переліку майна групі співвласників майнових паїв в структурі на суму 432429 грн. Крім цього доручено комісії провести передачу майна згідно актів прийому передачі.

Додатком зазначено перелік осіб які уклали договори купівлі - продажу майнових паїв з ПП Родник в кількості 86 чоловік, та перелік майна виділеного групі співвласників ПП Родник згідно договорів купівлі - продажу майна.

Актом прийому передачі майна від 30.11.2004 року комісією в складі голови по врегулюванню майнових відносин, уповноваженої особи від співвласників майнових паїв, від групи співвласників майнових паїв Приватному підприємству було передано майно відповідно рішення загальних зборів (протокол) від 02.08.2004 року. До переліку майна увійшли будівлі, споруди, техніка, зерносховище 1965 року вартістю 1635 грн., зерносховнше 1981 року вартістю 15129 грн., контора КСП 1959 року вартістю 5022грн., зерноочисна машина вартістю 434 грн і інше майно згідно акту, які розташовані в с. Миронівка Шосткинського району по вул. Заозерна 12-А, а отже знаходяться на території Миронівської сільської ради.

Як стверджує позивач, 30.01.2005 року протоколом зборів співвласників майнових паїв колишніх членів КСП Зоря за участі голови комісії про врегулювання майнових відносин та секретаря, було розглянуто питання директора ПП Родник про виділення майна єдиним комплексом співвласникам майнових паїв (додаток до протоколу осіб, які уклали договори купівлі-продажу ПП Родник), які уклали з ним договоре купівлі - продажу майнових паїв, на суму 116660,0 грн. За результатами розгляду питання комісія постановила виділити в натурі єдиним майновим комплексом майно групі співвласників майнових паїв на суму 83791 грн. та доручено комісії по врегулюванню майнових відносин провести передачу майна ПП Родник згідно акту прийому передачі.

Актом прийому передачі від 24.02.2005 року комісія в складі голови по врегулюванню майнових відносин та членів комісії, передали ПП Родник виділене майно на суму 83791,79 грн., перелік зазначено в акті.

Вартість придбаного майна оплачена ПП Родник співвласникам майнових паїв, що підтверджується платіжними відомостями на оплату за майновий пай.

ПП Родник яке уклало договори купівлі-продажу із власниками майнових паїв колишнього КСП Зоря звернулося до Миронівської сільської ради Шосткинського району Сумської області, для отримання нового свідоцтва.

Миронівською сільською радою 30.01.2018 року ПП Родник було видано нове свідоцтво серії СУ-XVII №00001 про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства КСП Зоря (майновий сертифікат) де частка ПП Родник визначена у сумі 549053,0 грн., або 34932 %, яке засвідчено гербовою печаткою та підписом голови.

На замовлення ПП Родник Комунальне підприємство Шосткинське МБТІ виготовило технічний паспорт на майновий комплекс будівель та споруд по вул. Заозерна 12-А с. Миронівка Шосткинського району Сумської області.

Рішенням Виконкому Миронівської сільської ради від 31.03.2003 року № 11 надано дозвіл на розміщення ПП Родник на території сільської ради за юридичною адресою: Сумська область, Шосткинський район с.Миронівка вул.Заозерна 12-а.

10.12.2008 року між ПП Родник та Шосткинською районно державною адміністрацією Сумської області, укладено договір оренди землі на території Миронівської сільської ради загальною площею 1,90 га у тої числі під господарчими будівлями спорудами 0,2903 га, 1,6097 га проїздами, проходами та площадками.

З метою оформлення права власності на виділене майно яке придбане співвласників майнових паїв колишнього КСП Зоря , ПП Родник звернулося до Реєстраційної служби виконавче комітету Шосткинської міської ради Сумської області для реєстрації права власності на зерносховище Б-1, зерносховище Г-1, контору В-1, зерноочисну машину №1.

Проте, рішеннями № 40189490, 40184104, 40190057, 40188484 від 19.03.2018 року було відмовлено в державній реєстрації права власності на вказані об'єкти, з підстав що подані документи для проведення державної реєстрації прав, не відповідають вимогам ст.24 Закону України Про державну реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

На думку позивача. оскільки документи, на які посилається реєстраційна служба відсутні, що унеможливлює подальше оформлення за ним права власності та ці приміщення у відповідності до вимог Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , а відтак і відсутньою є можливість вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, що стало підставою для звернення позивача до суду із позовом про захист його майнового права та інтересу шляхом визнання за ним права власності на зерносховище Б-1, зерносховище Г-1, контору Б-1, зерноочисну машину № 1, розташовані за адресою вул. Заозерна 12-А, с. Миронівка, Шосткинський район, Сумська область.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд керується наступним:

Відповідно до змісту пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України, ст.ст.13, 73-74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Достовірність обставин, на які позивач посилається як на підставу позову, доданих ним до матеріалів справи документів, відповідачем не лише не спростовується, а й визнається. Даний факт відображено Миронівчською сільською радою у відзиві на позовну заяву від 05.04.2018 № 82.

Обґрунтованість заявлених вимог підтверджується і поданими позивачем доказами, які не спростовані належним чином іншими учасниками справи.

Відповідно до абз. 1, 2 преамбули Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство від 14.02.1992 № 2114-ХІІ (надалі Закон № 2114-ХІІ) визначено правові, економічні, соціальні та організаційні умови діяльності колективного сільськогосподарського підприємства. Закон спрямований на забезпечення повної самостійності зазначеного підприємства, реалізацію його можливостей як суб'єкта господарювання, визначає його права і обов'язки у здійсненні господарської діяльності.

Відповідно до ст. 9 Закону № 2114-ХІІ до пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій. Уточнення складу і вартості пайового фонду майна членів підприємств, у тому числі реорганізованих, проводиться за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Пай є власністю члена підприємства.

Майновий пай це частка майна члена підприємства у пайовому фонді, виражена у грошовій формі та у відсотках розміру пайового фонду.

Згідно п.13 Порядку визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення (затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки №177 від 28.02.2001) майновий пай члена підприємства документально підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена підприємства за зразком. У разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування видається нове свідоцтво.

Свідоцтво видається сільською, селищною або міською радою згідно із списком осіб, які мають право на майновий пай підприємства (п.14 цього Порядку).

До зазначеного списку додаються такі документи:

- акт розрахунку уточненого пайового фонду;

- уточнена структура пайового фонду;

- уточнений перелік майна пайового фонду.

Факт оформлення свідоцтва засвідчується гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.08.2004 року загальними зборами співвласників майнових паїв колишніх членів КСП Зоря оформленого протоколом, виділене майно ПП Родник єдиним комплексом співвласникам майнових паїв, які уклали з ним договори купівлі - продажу майнових паїв, всього 86 паїв, на суму 432429 грн.

ОСОБА_1 договорів купівлі-продажу майнових паїв наявні в матеріалах справи.

Зміст ст. 204 Цивільного кодексу України говорить про те, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Правомірність (законність) відповідного правочину станом на день розгляду спору ніким не оспорена і не визнана недійсною в судовому порядку.

Відповідно до ст.ст.4,5 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є обов'язковою.

Приписами п.9 ч.1 ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , визначено, що рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно є документом, на підставі якого проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно.

З метою оформлення права власності на вищевказані об'єкти нерухомого майна, позивач 13.03.2018 звернувся до Реєстраційної служби виконавчого комітету Шосткинської міської ради Сумської області, з приводу чого державним реєстратором прийняті рішення №№ 40189490, 40184104, 40190057, 40188484 від 19.03.2018 про відмову позивачу в оформленні права власності на об'єкти нерухомого майна.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цих прав та інтересів, зокрема, може бути визнання права.

Частиною 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 N 475/97-ВР визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Норму такого ж характеру викладено і у ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 316 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За правилами ч.2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема визнання наявності або відсутності прав. Відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України зміст права власності полягає у праві власника володіти, користуватись та розпоряджатись майном.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.386 Цивільного кодексу України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Позов про визнання права власності на майно необхідний позивачеві тоді, коли у інший спосіб створюється неможливість реалізації ним свого права власності, бодай через сумніви щодо такого права у інших осіб.

Іншого можливого способу захисту свого права, як його визнання в судовому порядку, у позивача немає.

Зазначена правова позиція знайшла своє відображення у судовій практиці, зокрема у постанові Вищого господарського суду України від 09.10.2012 у справі №5005/3756/2011.

Згідно з вимогами статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом вищезазначеної норми потреба в цьому заході захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється ними (Правовий висновок Верховного суду України постанова у справі №3-18/гс11 від 04.04.2011).

Стаття 41 Конституції України зазначає, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Дане положення закріплено також і у статті 321 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд враховує, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, що нормативно закріплена статтею 328 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зібрані у справі докази свідчать, що придбавши на підставі договорів купівлі-продажу об'єкти нерухомого майна, позивач не може зареєструвати на них право власності, що підтверджено рішенням державного реєстратора Виконавчого комітету Шосткинської міської ради Сумської області №№ 40189490, 40184104, 40190057, 40188484 від 19.03.2018.

І так як у відповідача, за відсутності визначених законом документів (свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) з відмітками підприємства правонаступника реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства про виділення майна в натурі, засвідченого підписом керівника такого підприємства та печаткою; акту приймання - передачі нерухомого майна), не має можливості засвідчити перехід права власності на викуплені об'єкти нерухомого майна до нового власника, тому ПП Родник звернулося до суду за захистом свого порушеного права шляхом визнання за ним права власності на спірне майно.

Більше того, відповідача не заперечував факту приналежності вказаного у позові майна позивачу і не заперечував проти визнання за ним права власності на це майно.

Враховуючи перелічене, зважаючи на те, що заявлений позов відповідає визначеним законом способам захисту, встановлення судом факту набуття спірного майна у власність шляхом викупу майнових паїв, заявлені вимоги про визнання права власності на нерухоме майно є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання позову відповідачем, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки відповідач визнав позов повністю, слід повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Отже, сплачена сума судового збору в розмірі 3984,12 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету на підставі ч.1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, а залишок судового збору у сумі 3984,12 грн. суд покладає на позивача.

Повернути з Державного бюджету України ((рахунок 31218206783002, МФО 837013, ЄДРПОУ 37970593, отримувач - УДКС у м. Суми (м. Суми), 22030101) на користь Приватного підприємства Родник (41130, Сумська область, Шосткинський район, с. Миронівка, вул.. Заозерна, 12 А; код ЄДРПОУ 32054366) 3984 грн. 12 коп. судового збору, сплаченого за квитанцією № 2682 від 11.05.2018, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 73-86, 123, 129, 185, 232, 233, 236-240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати за Приватним підприємством Родник (вул. Заозерна, 12-а, с. Миронівка, Шосткинський район, Сумська область, код ЄДРПОУ 32054366) право власності на зерносховище Б-1, зерносховище Г-1, контору Б-1, зерноочисну машину № 1, розташовані за адресою вул. Заозерна 12-А, с. Миронівка, Шосткинський район, Сумська область.

3. Повернути з Державного бюджету України ((рахунок 31218206783002, МФО 837013, ЄДРПОУ 37970593, отримувач - УДКС у м. Суми (м. Суми), 22030101) на користь Приватного підприємства Родник (41130, Сумська область, Шосткинський район, с. Миронівка, вул. Заозерна, 12 А; код ЄДРПОУ 32054366) 3984 грн. 12 коп. судового збору, сплаченого за квитанцією № 2682 від 11.05.2018, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України). Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 31.05.2018.

Суддя ОСОБА_3