Рішення

від 29.05.2018 по справі 922/641/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2018 р.Справа № 922/641/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

при секретарі судового засідання Помпі К.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Дочірнього підприємства "АвтоМАЗ-Україна", м. Київ до Приватної фірми "КОЛІН", м. Харків про стягнення 9241,29 грн за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - ОСОБА_1, директор

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Дочірнє підприємство "АвтоМАЗ-Україна", м. Київ звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Приватної фірми "КОЛІН", м. Харків про стягнення з відповідача 6000,00 грн. боргу за поставлений товар, 1094,16 грн. пені, 1200,00 грн. штрафа, 414,00 грн. компенсації за зростання курсу російського рубля більше 5%, 412,80 грн. інфляційних втрат та 120,33 грн. 3% річних за договором поставки № 13/02/2015 від 03 січня 2015 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 березня 2018 року було прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/641/18 та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 24 квітня 2018 року на 11 годин 20 хвилин.

Згідно частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засіданні.

Враховуючи пункт 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд 24 квітня 2018 року почав розгляд справи по суті.

Протокольною ухвалою від 24 квітня 2018 року було відкладено розгляд справи на 21 травня 2018 року на 11 годин 30 хвилин.

Протокольною ухвалою від 21 травня 2018 року було відкладено розгляду справи на 29 травня 2018 року на 15 годин.

29 травня 2018 року, через канцелярію суду, від представника відповідача надійшли заперечення проти позову.

Приписами статті 42 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасники справи мають право, зокрема, подавати докази, заяви, клопотання, надавати пояснення суду, свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду. При розгляді справи судом, учасники справи викладають свої вимоги, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях; заяви, клопотання подаються в письмовій або усній формі (частина 1 статті 169 Господарського процесуального кодексу України). Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом (стаття 113 Господарського процесуального кодексу України). Згідно частини 5 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, пропуск строку, встановленого судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Як свідчать матеріали справи, ухвалою господарського суду Харківської області від 26 березня 2018 року судом встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. З порушенням визначеного судом процесуального строку (29 травня 2018 року проти 30 квітня 2018 року) відповідачем скеровано до суду заперечення проти позову з метою їх долучення до матеріалів справи.

Відповідно до частин 2, 6 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом, зокрема, за його (суду) ініціативою суду; про продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

Як зазначалося вище в даній ухвалі суду, представником відповідача 29 травня 2018 року через канцелярію суду було подано заперечення проти позову для долучення до матеріалів справи. Враховуючи приписи частини 5 статті 119 Господарського процесуального кодексу України (пропуск строку, встановленого судом, не звільняє учасника від обов'язку подання доказів чи інших матеріалів), для дотримання принципів господарського судочинства та з метою повного та всебічного розгляду справи, з огляду на право сторін подавати до суду докази, суд вважає за необхідне, з власної ініціативи, продовжити відповідачу процесуальний строк на подання до суду доказів по справі до 29 травня 2018 року; відповідно, подані відповідачем документи долучаються судом до матеріалів справи.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення поштових відправлень та повністю узгоджується з приписами пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача у судовому засіданні та у наданих письмових запереченнях проти позову заперечує.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення повноважного представника відповідача, з'ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів фактичним обставинам справи, судом встановлено наступне.

03 січня 2015 року між Дочірнім підприємством "АвтоМАЗ-Україна" (позивачем, постачальником) та Приватною фірмою "КОЛІН" (відповідачем, покупцем) було укладено типовий договір поставки № 13/02/2015.

Згідно пункту 1.1. договору поставки № 13/02/2015 постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити оплату вартості на умовах даного договору.

Відповідно до пункту 2.1. договору поставки від 03 січня 2015 року найменування, асортимент, марта Товару, одиниця виміру, кількість та ціна за одиницю Товару вказуються у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно пункту 9.2. договору поставки № 13/02/2015 договір діє до 31 грудня поточного року.

Відповідно до пункту 9.3. договору поставки від 03 січня 2015 року в разі відсутності до дати закінчення наступного терміну дії договору офіційного письмового повідомлення рекомендованим листом від будь-якої із сторін до іншої сторони про небажання продовжувати договірні відносини, термін дії цього договору вважаєтьсяавтоматично продовженим до 31 грудня кожного наступного року включно.

Оскільки, на протязі дії договору офіційного письмого повідомлення рекомендованим листом про небажання продовжувати договірні відносини від покупця не надходило, договір продовжує діяти і на сьогодні.

22 червня 2017 року, згідно з договором, покупцю було поставлено товар на загальну суму 14259,06 грн.

Поставка товару підтверджується видатковою накладною № ОР2-000752 від 22 червня 2017 року на суму 14259,06 грн.

Отримання товару покупцем підтверджується підписом його представника ОСОБА_2, в вищезазначеній видатковій накладній та довіреністю № 3 від 22 червня 2017 року.

Попередньо покупцю було виставлено рахунок-фактуру № ОР2-000809 від 22 тавня 2017 року на суму 14259,06 грн.

Тиким чином, постачальник свої зобов'язання виконав повністю.

В свою чергу, покупцем свої зобов'язання виконано лише частково на суму 8259,06 грн., що підтверджується банківськими виписками: від 27 червня 2017 року на суму 540 грн.; від 11 серпня 2017 року на суму 460 грн.; від 05 вересня 2017 року на суму 1406,06 грн.; від 13 вересня 2017 на суму 1000 грн.; від 18 вересня 2017 року на суму 500 грн.; від 28 вересня 2017 року на суму 1500 грн.; від 27 жовтня 2017 року на суму 1000 грн.; від 03 листопада 2017 року на суму 1853 грн.

Станом на 06 березня 2018 року невиконання з боку покупця залишається грошове зобов'язання в сумі 6000 грн.

Згідно пункту 3.4. договору поставки № 13/02/2015 оплата товару покупцем проводиться протягом 14 календарних днів з моменту поставки товару.

Моментом поставки вважається дата отримання товару вказана в видатковій накладній № ОР2-000752, тобто 22 червня 2017 року.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару; договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Таким чином, дослідивши умови договору поставки № 13/02/2015 від 03 січня 2015 року, суд вважає, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу та до якого повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язання, а також положення параграфу 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу, України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно статтей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до пунктів 7.2. та 7.3 договору поставки від 03 січня 2015 року передбачена відповідальність покупця за порушення строків оплати товару, а саме: пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний календарний день прострочки в оплаті; штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару.

Крім цього, як передбачено пунктом 7.5 договору поставки № 13/02/2015 сума простроченої заборгованості покупця підлягає коригуванню на коефіцієнт зростання курсу російського рубля відносно курсу гривні (порівнюються значення курсів НБУ відповідно на дату сплати рахунку та на дату відвантаження товарів), якщо курс зростає на 5% і більше відсотків. Таким чином позивачем нараховано Приватній фірмі "КОЛІН" за договором поставки № 13/02/2015 від 03 січня 2015 року - 1094,16 грн. пені, 1200,00 грн. штрафа, 414,00 грн. компенсації за зростання курсу російського рубля більше 5%, а також згідно статті 625 Цивільного кодексу України 412,80 грн. інфляційних втрат та 120,33 грн. 3% річних.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частни 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог у розмірі 6000,00 грн. боргу за поставлений товар.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору у розмірі 1144,00 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 124, 129 Конституції України, статтями 1-5, 10, 11, 12, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 165, 196, 201, 208-210, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватної фірми "КОЛІН" (61001, м. Харків, пров. Мовчанівський, буд. 29, офіс 21, ідентифікаційний код 30234912) на користь Дочірнього підприємства "АвтоМАЗ-Україна" (02660, м. Київ, вул. Колекторна, буд. 42-А, ідентифікаційний код 32376626) 6000,00 грн. боргу за поставлений товар та 1144,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статтей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повне рішення складено 31.05.2018 р.

Суддя ОСОБА_3