Рішення

від 04.05.2018 по справі 132/702/18

КАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 132/702/18

Провадження № 2/132/375/18

РІШЕННЯ

Іменем України

04.05.2018 року

м. Калинівка

КАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - судді СЄЛІНА Є.В.,

при секретарі - КУЛИК Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Калинівка Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна придбаного в шлюбі особистою власністю одного подружжя,

ВСТАНОВИВ:

02.03.2018р. до суду звернулась ОСОБА_1 із позовом до ОСОБА_2, де просить визнати земельну ділянку площею 0,1000га., з цільовим призначенням для обслуговування і будівництва жилого будинку та господарських будівель, кадастровий номер 0521610100:01:002:0019 та земельну ділянку площею 0,0474га. з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0521610100:01:002:0004, в межах згідно з планом, розташовані по вулиці І.Мазепи (бувша Фрунзе) 42 в місті Калинівка Вінницької області, її особистою приватною власністю. В обґрунтування цієї вимоги зазначила, що з відповідачем ОСОБА_2 перебувала в зареєстрованому шлюбі з 17.06.2006р. по 25.09.2010р., до реєстрації якого в травні 2006 року придбала житловий будинок № 42, розташований по вулиці І.Мазепи в місті Калинівка Вінницької області, який пізніше продала ОСОБА_3 Оскільки земельні ділянки, на яких розташований зазначений житловий будинок, були придбані нею за власні кошти під час перебування у шлюбі з відповідачем, без згоди якого їх продати ОСОБА_3 не можливо, вона вимушена звернутись до суду із вказаним позовом, який просить задовольнити.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, у поданій письмовій заяві просить справу розглянути за її відсутності, на позовних вимогах наполягає.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

За наявності існуючих умов, передбачених в ч.1 ст.280 ЦПК України, які підтверджені наявними в справі доказами, суд ухвалив: провести заочний розгляд справи за відсутності сторін та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступних підстав:

Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 з 17.06.2006р. перебували в зареєстрованому шлюбі (Свідоцтво про шлюб серії І-АМ № 023540, видане 17.06.2006р. Відділом реєстрації актів цивільного стану Калинівського районного управління юстиції Вінницької області), який рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 15.09.2010р. був розірваний.

До укладення шлюбу, позивач ОСОБА_1 придбала у власність житловий будинок з господарськими будівлями № 42, розташований по вулиці І.Мазепи (бувша Фрунзе) в місті Калинівка Вінницької області, про що свідчить Договір купівлі-продажу будинку серії ВСР № 816066, посвідчений 25.05.2006р. приватним нотаріусом Калинівського районного нотаріального округу Вінницької області ОСОБА_4 і зареєстрований в реєстрі за № 871.

20.12.2006р. позивач ОСОБА_1 придбала у власність земельні ділянки загальною площею 0,1474га., на яких розташований зазначений житловий будинок, що підтверджується Договором купівлі-продажу земельних ділянок серії ВЕМ № 068764, посвідченим приватним нотаріусом Калинівського районного нотаріального округу Вінницької області ОСОБА_5 і зареєстрованим в реєстрі за № 1803.

Згідно договору купівлі-продажу житлового будинку серії НМХ № 462514, НМХ 462515, посвідченого 07.12.2017р. приватним нотаріусом Калинівського районного нотаріального округу Вінницької області ОСОБА_6 і зареєстрованого в реєстрі за № 498, позивач ОСОБА_1 продала житловий будинок з господарськими будівлями № 42, розташований по вулиці І.Мазепи (бувша Фрунзе) в місті Калинівка Вінницької області - ОСОБА_3.

Відповідно до п.1.3 цього Договору, позивач ОСОБА_1 взяла на себе зобов'язання щодо продажу ОСОБА_3 земельних ділянок, на яких розташований зазначений жилий будинок, на протязі трьох місяців з дня підписання договору.

Однак виконати це зобов'язання не має можливості, через ту обставину, що земельні ділянку було придбано під час шлюбу з відповідачем, який в добровільному порядку не надає згоду на їх відчуження.

За змістом статей 3, 60, 63, 70, 74 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. У разі поділу такого майна, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 24 травня 2017 року в справі № 6-843цс17, конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

За правилами пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Таким чином, сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя. У тому разі, якщо майно набувається у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, то воно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для надання такому майну статусу спільної сумісної власності подружжя.

Зазначені висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року в справі за № 6-2641цс15.

З матеріалів справи та наданих доказів вбачається, що спірні земельні ділянки придбані позивачем ОСОБА_1 за її особисті кошти, а тому дане нерухоме майно не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

За таких підстав, заявлення вимоги про визнання майна придбаного в шлюбі особистою власністю одного подружжя, є належним способом захисту прав позивача, а тому вона підлягає задоволенню, оскільки є обґрунтованою та такою, що ґрунтується на законі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 57 СК України, ст.ст.12, 80, 81, 82, 206, 211, 247, 259, 264, 265, 268, 280-289, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна придбаного в шлюбі особистою власністю одного подружжя - задовольнити.

Визнати земельну ділянку площею 0,1000га., з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 0521610100:01:002:0019 та земельну ділянку площею 0,0474га. з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0521610100:01:002:0004, в межах згідно з планом, які розташовані по вулиці І.Мазепи (бувша Фрунзе) 42 в місті Калинівка Вінницької області, придбаних ОСОБА_1 згідно Договору купівлі-продажу земельних ділянок серії ВЕМ № 068764, посвідченого приватним нотаріусом Калинівського районного нотаріального округу Вінницької області ОСОБА_5 і зареєстрованого в реєстрі за № 1803, особистою приватною власністю ОСОБА_1.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя: