Рішення

від 21.05.2018 по справі 511/17/18

РОЗДІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Роздільнянський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 511/17/18

Номер провадження: 2/511/208/18

21 травня 2018 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Теренчук Ж. В.,

при секретарі Ніколас С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Роздільна Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Роздільнянського району Одеської області про часткове скасування рішення ОСОБА_2 сільської ради Роздільнянського району Одеської області №73-V від 11.01.2007 року та рішення №74-V від 11.01.2007 року,

В С Т А Н О В И В :

До Роздільнянського районного суду Одеської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 сільської ради Роздільнянського району Одеської області про часткове скасування рішень ОСОБА_2 сільської ради №73 від 11.01.2007 року та №74 від 11.01.2007 року в частині передачі у власність ОСОБА_3 безкоштовно земельних ділянок за адресою с. Єгорівка вул. Теніста,36 ОСОБА_2 сільська рада Роздільнянського району Одеської області площею 0,25га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та 0,05 га для ведення селянського особистого господарства.

В позові в обґрунтування заявлених позовних вимог вказує, що він є власником житлового будинку №36 по вул. Теністій с. Єгорівка Роздільнянського району Одеської області, який він придбав з прилюдних торгів в липні 2012 року і який розташований на вказаних земельних ділянках, переданих в 2007 році в користування ОСОБА_3

Оскільки він набув право власності на житловий будинок правомірно, то у зв'язку з втратою прав власності на будинок колишнього власника на підставі ст.377 ЦК України та ст.120 ЗК України колишній власник будинку втратив право користування земельною ділянкою і відповідно, право приватизації земельної ділянки, яка призначена для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, а він як новий власник будинку вказані права придбав на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Зазначає, що наявність даних рішень порушує його права на вказані земельні ділянки, дає підстави ОСОБА_3 вчиняти дії щодо приватизації вказаних земельних ділянок, про що свідчить ряд рішень ОСОБА_2 сільської ради, прийнятих на його користь після того, як він став власником будинку. На підставі цих рішень ОСОБА_3 отримав земельні ділянки у власність, зареєстрував це право за собою, однак рішенням Апеляційного суду Одеської області від 07.11.2017 року по справі №511/1775/16-ц визнані недійсними свідоцтва про право власності на вказані земельні ділянки. Крім цього, дані рішення створюють перешкоди в набутті ним відповідних прав на земельні ділянки в порядку ст.120 Земельного кодексу України.

Ухвалою суду від 16.03.2018 року було визнано обов'язковою явку позивача до суду з метою вирішення питання про залучення до участі у справі в якості відповідача ОСОБА_3, на користь якого прийняті оскаржувані рішення та для подання доказів по справі.(а.с.39)

Однак 26.03.2018 року на адресу суду надійшли особисті письмові додаткові пояснення позивача, в яких він заперечує проти залучення до участі у справі в якості відповідача ОСОБА_3, а також заперечував проти залучення його до участі у справі в якості третьої особи. Також позивач повідомив суду, що він не має наміру особисто приймати участь у справі за станом здоров'я та виходячи з майнового стану. (а.с.43)

Ухвалою суду від 04.04.2018 року закрито підготовче провадження по справі та справу призначено до судового розгляду по суті.(а.с.53)

Сторони в судове засідання на слухання справи по суті не з'явились, будучи належним чином сповіщеними про час та місце розгляду справи.

Відповідач - ОСОБА_2 сільська рада Одеської області про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином, надали суду заяву про слухання справи без участі їх представника.(а.с.34, 51, 57)

Суд, ознайомившись з наданими матеріалами справи, судовими рішеннями різних судових інстанцій по спору між за тими ж сторонами, за тим же предметом, встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено на підставі рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 01.03.2016 року, що згідно свідоцтва, виданого приватним нотаріусом Роздільнянського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_4 від 06 липня 2012 року на підставі акта про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна, затвердженого начальником відділу державної виконавчої служби Роздільнянського районного управління юстиції Одеської області 06 липня 2012 року, позивачу ОСОБА_1 належить право власності на житловий будинок №36 по вул. Теніста с. Єгорівка Роздільнянського району Одеської області, загальною площею 37,0 кв.м.

Право власності на вказаний житловий будинок зареєстровано за позивачем в Комунальному підприємстві спільної власності територіальних громад Роздільнянського районну «Бюро технічної інвентаризації» 11 липня 2012 року.

Таким чином з 11 липня 2012 року позивач став власником будинку, розташованого на земельній ділянці за адресою по вул. Теністій, 36 с. Єгорівка Роздільнянського району Одеської області.

Також судом встановлено, що раніше зазначений житловий будинок належав - ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого ОСОБА_2 сільською радою Роздільнянського районну Одеської області 21 грудня 1985 року та зареєстрованого в БТІ. (а.с.5).

На підставі рішень 73-V, №74-V сесії ОСОБА_2 сільської ради Роздільнянського району Одеської області від 11.01.2007 року, у власність ОСОБА_3, який на той час був власником спірного будинку, передано земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських споруд та земельну ділянку площею 0,05 га для ведення особистого селянського господарства, що вбачається із архівних копій вказаних рішень. (а.с.61,62,63)

До того часу, як ОСОБА_1 став власником будинку, тобто до 11 липня 2012 року ОСОБА_3 не оформив право власності на вказані земельні ділянки, Державний акт про право власності на земельні ділянки ОСОБА_3 не видавався.

Далі, ОСОБА_1, ставши власником будинку по вул. Теністій, 36 с. Єгорівка Роздільнянського району, 18.11.2013 року, звернувся до ОСОБА_2 сільської ради з клопотанням стосовно передання йому у власність земельної ділянки розміром 0,25 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: вул. Теніста, 36 в с. Єгорівка Роздільнянського району Одеської області, і надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки.

Однак до цього часу ОСОБА_2 сільською радою рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проектної документації не надано і таким чином не передано в користування або власність земельну ділянку під належним йому будинком.

Також судом встановлено, що ОСОБА_1 раніше звертався до Роздільнянського районного суду Одеської області з позовними вимогами про зобов'язання ОСОБА_2 сільської ради Роздільнянського району Одеської області не чинити перешкоди у користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою шляхом скасування рішень за №73-У сесії ОСОБА_2 сільської ради Роздільнянського району Одеської області від 11.01.2007 року у частині передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських споруд і споруд та рішення за №74-У сесії ОСОБА_2 сільської ради від 11.01.2007 року у частині передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за вищевказаною адресою

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 21.08.2013 року по цивільній справі за №511/1775/16-ц йому було відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Таким чином раніше позивач вже звертався з вимогами про скасування оскаржуваних рішень виходячи з інших правових підстав .

Виходячи з заявлених по даній справі позовних вимог позивач просить скасувати вказані рішення ОСОБА_2 сільської ради виходячи з того, що вони порушують його право на земельну ділянки по вул. Теністій,36 с. Єгорівка Роздільнянського району Одеської області після придбання ним будинку, так як відповідно до ст.120 ЗК України права на земельну ділянку ОСОБА_3 , як колишнього власника нерухомого майна, припинилися.

Суд вважає, що дані спірні правовідносини регулюються наступними нормами права.

Законодавство, що регулює підстави та умови набуття права власності та права користування на земельну ділянку в разі відчуження розташованої на ній будівлі, неодноразово змінювалось.

Так відповідно до ст.30 Земельного кодексу України в редакції 1992 року при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 01 січня 2002 року згідно з чинними положеннями ст.30 ЗК України до набувача від відчужувача автоматично переходило право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось в угоді про відчуження, з необхідністю подальшого оформлення переходу лише права власності відповідно до вимог ст.23 ЗК України.

З 1 січня 2002 року по 1 січня 2010 року діюче земельне законодавство не передбачало автоматичного переходу права власності на земельну ділянку під будівлями та спорудами, а право власності на земельну ділянку переходило на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

З 1 січня 2010 року відповідно до ст.120 ЗК України та ст. 377 ЦК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі набуття права власності на житловий будинок, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Так відповідно до встановлених судом обставин справи, предметом тривалого спору по справі є земельна ділянка по вул. Теністій, 36 с. Єгорівка Роздільнянського району Одеської області, на якій розташований будинок та господарчі споруди, власником якого з 1985 року по 21 липня 2012 року був ОСОБА_3, а з цієї дати власником будинку став ОСОБА_1, який придбав його з прилюдних торгів і право власності на який в нього виникло з моменту державної реєстрації.

Тому, застосовуючи норми земельного законодавства, які були чинні на час придбання будинку ОСОБА_3, після придбання ним в 1985 році по цивільно-правовій угоді будинку по вул. Тенінстій, 36 с. Єгорівка Роздільнянського району Одеської області, до ОСОБА_3 перейшло і право користування земельною ділянкою, на якій розташований будинок та господарчі споруди, так як при вирішення даної категорії справ, належить застосовувати закон, що діяв на час виникнення спірних правовідносин.

В подальшому ОСОБА_3, як власник нерухомого майна, звернувся до ОСОБА_2 сільської ради про передачу йому земельної ділянки, яка перебувала в його користуванні, під належним йому будинком по вул. Теністій, 36 с. Єгорівка у власність.

Відповідно до ст.116 ЗК України та ст..118 ЗК України в редакції, яка діяла станом на день винесення оскаржуваних рішень, вказаними статтями регулювався порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Так відповідно до п. а ч.3 ст.116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводилась у разі зокрема приватизації земельних ділянок, які перебувають у користування громадян.

Так відповідно до порядку, встановленого ст.116 ЗК України для цього громадянин повинен був в сільській місцевості звернутися з заявою до сільської ради за місцем знаходження земельної ділянки і саме до компетенції місцевого органу самоврядування було віднесено питання щодо прийняття рішення щодо приватизації земельних ділянок на підставі заяви громадянина та технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

На підставі рішень №73-У , №74-У сесії ОСОБА_2 сільської ради Роздільнянського району Одеської області від 11.01.2007 року, у власність ОСОБА_3, який на той час був власником спірного будинку, безоплатно, на підставі ст. 118 ЗК України передано земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських споруд і споруд та земельну ділянку площею 0,05 га для ведення особистого селянського господарства, що вбачається із архівних копій вказаних рішень.

Як вбачається із змісту оскаржуваних рішень, вони були прийняті ОСОБА_2 сільською радою в межах наданих їм повноважень в сфері земельних правовідносин, сільська рада уповноважена була приймати рішення в порядку ст.118 ЗК України щодо приватизації земельних ділянок, що вже перебувають в користуванні громадян, при цьому як вбачається зі змісту оскаржуваних рішень ОСОБА_2 сільської ради ОСОБА_3 також виготовив через ПП Земсервіс документи, що підтверджували розмір земельної ділянки і на підставі цих документів було прийнято рішення щодо передачі йому у власність вказаних земельних ділянок.

Згідно із частиною першою статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 ЗК України в разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Таким чином, якщо правовий акт індивідуальної дії органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси територіальних громад чи окремих осіб, він може бути скасований у судовому порядку, що відповідає правовій позиції Верховного суду України, висловленій в постанові по справі №6-162цс15 від 10.06.2015 року.

Оскаржувані позивачем рішення винесені компетентним органом ОСОБА_2 сільською радою і в законний спосіб, в той час коли власником нерухомого майна був ОСОБА_3, вони не суперечать актам цивільного законодавства і в той час, і на теперішній час права позивача жодним чином не були порушені, так як їх прийняття відбулось до часу втрати титулу власника нерухомого майна ОСОБА_3

Ч.3 ст. 61 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судова колегія апеляційного суду Одеської області в рішенні від 21.08.2013 року по справі №22-ц/785/4817/13, а далі в рішенні від 07.11.2017 року по справі №511/1775/16-ц, вважаючи можливим визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим будинок, не вбачає підстав для задоволення аналогічних позовних вимог щодо земельної ділянки, оскільки ОСОБА_3 не є її власником, а отже не може втратити право на ту річ, право на яку не набув. Наявні в матеріалах справи реєстраційна картка земельної ділянки та державний акт на право власності на спірну земельну ділянку, складені на ім'я ОСОБА_3, однак без підпису та печатки компетентних установ не свідчить про набуття права власності на спірну земельну ділянку останнім.

Дійсно ОСОБА_3 не був власником земельної ділянки по вул. Теністій, 36 с. Єгорівка, оскільки не отримав Державний акт про право власності на земельну ділянку та не зареєстрував своє право відповідно до норм діючого законодавства, однак суд вважає, що він з придбанням будинку набув прав користування земельною ділянкою по вул. Теністій, 36 с. Єгорівка, яке після придбання будинку ОСОБА_1 на підставі ст.120 ЗК України та ст.377 ЦК України припинилось.

Відповідно до п. е ст.141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на житловий будинок, будівлю, споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Відповідачем ОСОБА_2 сільською радою не визнається автоматичне припинення права користування земельною ділянкою за колишнім її користувачем ОСОБА_3 і отримання права на земельну ділянку під придбаним нерухомим майном за ОСОБА_1, і саме це порушене право підлягає судовому захисту.

Відповідно до ч.2 ст.152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не позбавленні права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Тому суд приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 належить відмовити , так як підстав скасувати законні рішення ОСОБА_2 сілської ради не має.

На підставі викладеного та керуючись ст. 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільська рада Роздільнянського району Одеської області про часткове скасування рішення ОСОБА_2 сільської ради Роздільнянського району Одеської області №73-V від 11.01.2007 року та рішення №74-V від 11.01.2007 року, - відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Одеської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а у випадку оголошення вступної та резолютивної частини - протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного суду Одеської області через Роздільнянський районний суд Одеської області на підставі п.15.5. Розділу Х11 Перехідних положень ЦПК України.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ж. В. Теренчук