Рішення

від 22.05.2018 по справі 754/4805/18

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/4394/18

Справа №754/4805/18

РІШЕННЯ

Іменем України

22 травня 2018 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді : Галась І.А.

при секретарі - Дмитрієвій А.А.

у відсутності сторін

розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства Укрхарчопромсервіс до Головного управління Міністерства Внутрішніх справ України в м. Києва, ОСОБА_3 про звільнення майна з під арешту,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача Приватного акціонерного товариства Укрхарчопромсервіс звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до відповідачів Головного управління Міністерства Внутрішніх справ України в м. Києва, ОСОБА_3 про звільнення майна з під арешту.

Позовні вимоги мотивує наступним.

Відповідно до Свідоцтва про право власності від 12.10.1995 року за реєстраційним номером №168, що видане на підставі договору купівлі-продажу № 164 від 06 липня 1995 року ПрАТ УКРХАРЧОПРОМСЕРВІС є власником цілісного майнового комплексу, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Закревського, буд. 22.

Договір купівлі-продажу № 164 від 06 липня 1995 року укладено між Колективним підприємством ХАРЧОПРОМСЕРВІС та Регіональним відділенням фонду державного майна України по м. Києву.

Свідоцтво про право власності від 12.10.1995 року за реєстраційним номером №168 видане на Колективне підприємство ХАРЧОПРОМСЕРВІС , правонаступником якого є ПрАТ УКРХАРЧОПРОМСЕРВІС .

Крім того, відповідно до Договору купівлі-продажу майнового комплексу (літери Б та В ) від 16.03.2005 року ПрАТ УКРХАРЧОПРОМСЕРВІС є власником майнового комплексу, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Закревського, буд. 22.

Договір укладено між TOB Спеціалізоване управління №630 та ЗАТ УКРХАРЧОПРОМСЕРВІС (ідентифікаційний код юридичної особи 13677276).

Правонаступником ЗАТ УКРХАРЧОПРОМСЕРВІС є ПрАТ УКРХАРЧОПРОМСЕРВІС

Право власності на вищевказане майно зареєстроване Київським міським бюро технічної інвентаризації та додатково підтверджується інформаційною довідкою бюро НЖ-2016 №3219 від 01.11.2016 року.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна номер 67731219 від 09.09.2016 року за реєстраційним номером 3638704 міститься обтяження: заборона на нерухоме майно , підставою для якого була постанова від 19.08.2006 року Старшого слідчого в особливо важливих справах СУ ГУМВС України в м. Києві підполковника міліції ОСОБА_3.

Про наявність Постанови слідчого Позивачу стало відомо лише 21.09.2016 року з листа в.о. завідувача Першої Київської нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції в місті Києві № 7804/01-16 від 16 вересня 2016 року, до якого Постанова слідчого була долучена.

Постановою слідчого накладено заборону на відчуження будь-якого нерухомого майна, у тому числі об'єктів недобудови, а також заборону на відчуження (передачу, переуступку, цесію тощо) майнових прав на підставі будь-яких правочинів, а саме на будинок № 22 по вулиці Закревського в м. Києві.

Постанову слідчого винесено в рамках кримінальної справи № 50-4222, порушеної слідчим управлінням ГУМВС України у м. Києві за фактом доведення до банкрутства АКБ Інтерконтинентбанк за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ст. 219 КК України (справа щодо зловживання повноваженнями службовими особами АКБ Інтерконтинентбанк та доведення останнього до банкрутства). Дані про кримінальну справу № 50-4222 внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань (далі також - ЄРДР ) як кримінальне провадження № 12012110000000145, що знаходиться в Шевченківському управлінні поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві.

25.06.2011 року, на підставі постанови про виділення кримінальної справи в окреме провадження старшого слідчого СУ ГУМВС України в м. Києві старшого лейтенанта міліції ОСОБА_6, з матеріалів кримінальної справи № 50-4222 було виділено в окреме провадження кримінальну справу № 20-3971, нині - кримінальне провадження № 12012110000000760, внесене в ЄРДР 25.12.2012 року, розслідування в якому проводилось СУ ГУМВС України в м. Києві та Шевченківським РУ ГУ МВС України в м. Києві за ч. 5 ст. 191 КК України.

В кримінальну справу № 20-3971 було виділено і Постанову слідчого. Вищевикладене підтверджується листами Київської місцевої Прокуратури № 10 від 28.09.2017 року № 1201211-145 та від 12.03.2018 року № 1201211-760.

Відповідно до постанови старшого слідчого СВ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві про закриття кримінального провадження від 27.08.2015 року, кримінальне провадження № 12012110000000760 (колишня кримінальна справа № 20-3971) закрите.

Окремо представник позивача наголосив, що листами від 10.10.2016 року № 20-0004/83717 та від 16.11.2016 року № 20-0004/94261 Національний Банк України повідомив ПрАТ УКРХАРЧОПРОМСЕРВІС про завершення ліквідаційної процедури АКБ Інтерконтинентбанк , виключення АКБ Інтерконтинентбанк з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Таким чином, станом на сьогодні АКБ Інтерконтинентбанк ліквідовано, виключено з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та Державного реєстру банків, а тому будь-які вимоги вкладників АКБ Інтерконтинентбанк пред'явлені та/або задоволені бути не можуть.

Також, вищевказаними листами Національний Банк України повідомив, що відповідно до ст. 220 Переліку документів, що утворюються в діяльності Національного банку України та банків України, із зазначенням строків зберігання, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.12.2004 року № 601, строк зберігання документів, що містять інформацію про погашення кредитної заборгованості, складає 5 років після погашення позики. А в листі від 16.11.2016 року № 20-0004/94261 було вказано, що всі документи по будь-яким зобов'язанням за укладеними між ПрАТ УКРХАРЧОПРОМСЕРВІС та АКБ Інтерконтинентбанк договорами - знищено, оскільки строк їх зберігання закінчився.

Отже, знищення документів означає, що будь-які зобов'язання ПрАТ УКРХАРЧОПРОМСЕРВІС є погашеними (припиненими), адже документи знищуються тільки за умови погашення зобов'язань, як зазначено в листах Національного Банку України та нормативно-правових актах, якими керується Національний Банк України в таких випадках.

Вищевикладене вказує на той факт, що будь-які правовідносини боргового, зобов'язального чи будь-якого іншого характеру між ПрАТ УКРХАРЧОПРОМСЕРВІС та АКБ Інтерконтинентбанк на сьогодні відсутні.

Наявність заборони на нерухоме майно, що накладена на підставі постанови Старшого слідчого в особливо важливих справах СУ ГУМВС України в м. Києві підполковника міліції ОСОБА_3 від 19 серпня 2006 року безпідставно і необгрунтовано порушує право приватної власності ПрАТ УКРХАРЧОПРОМСЕРВІС , обмежує право приватної власності, перешкоджає реалізації Товариством своїх прав на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Закревського, буд. 22, зокрема, реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та подальшого розпорядження цим майном, що є прерогативою власника.

Також представник позивача зазначив, що Відповідно до п. 9 Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України від 13.04.2012 М 4651-УІ (далі -КПК 2012р.) запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Згідно зі ст. ст. 234, 235 КПК 1960 р. дії слідчого можуть бути оскаржені прокуророві як безпосередньо, так і через слідчого. Прокурор протягом трьох днів після одержання скарги зобов'язаний розв'язати її і повідомити про результати скаржника. Скаргу і копію повідомлення про результати її розв'язання приєднують до справи. Відмова у задоволенні скарги повинна бути мотивована. Рішення прокурора може бути оскаржене вищестоящому прокуророві.

Наголосив, що представником позивача двічі було направлено скарги до Прокуратури міста Києва та Генеральної прокуратури, проте останні постійно перенаправляли скарги до Київської місцевої прокуратури № 10 та до Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві.

З відповідей вищевказаних правоохоронних органів вбачається, що скарги ПрАТ УКРХАРЧОПРОМСЕРВІС по суті не розглядались, фактично були проігноровані, а отже положення, за якого права ПрАТ УКРХАРЧОПРОМСЕРВІС порушуються -триває.

Крім того, враховуючи вже наведені приписи Перехідних положень КПК 2012 р. та КПК 1960 р. позивач позбавлений правової можливості звернутись до слідчого судді в порядку оскарження арешту майна за КПК 2012 р. Також слід враховувати ту обставину, що провадження у кримінальному провадженні, в матеріалах якого знаходиться постанова слідчого про накладення заборони, закрито.

Представник позивача наголосив, що відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеній за результатами розгляду справи № 6-26цс13, вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.

Вказаний позов подано у зв'язку із порушенням права власності Позивача, зокрема, правомочності по розпорядженню майном. При цьому слід відмітити, що Позивач, право власності якого порушено, не був та не є обвинуваченим чи підозрюваним або особою, яка несе за законом матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого чи підозрюваного в рамках кримінальної справи (кримінального провадження). Тобто Позивач в даному випадку жодним чином не відносився та не відноситься до кримінальної справи (кримінального провадження). Крім того, як зазначалось вище, кримінальне провадження № 12012110000000760 (колишня кримінальна справа № 20-3971) закрите, проте заборона на відчуження нерухомого майна до сьогоднішнього дня так і не скасована.

Відповідно до ст. 91 ЦК України, юридична особа має такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Таким чином, юридична особа так само, як і фізична, має право на недоторканність ділової репутації (ст. 299 ЦК).

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації , моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

У ч. 2 п. 5 Інформаційного листа Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію № 01-8/184 від 28 березня 2007 року Вищий господарський суд України роз'яснив, що діловою репутацією юридичної особи є престиж її фірмового (комерційного) найменування, торгових марок та інших належних їй нематеріальних активів серед споживачів її товарів і послуг.

Таким чином, шляхом незаконного накладення на заборони на нерухоме майно Позивача було:

-порушено його право власності, адже Позивач позбавлений правомочності по розпорядженню власним нерухомим майном;

-завдано шкоди престижу та діловій репутації Позивача. Так, інформація про заборону на нерухоме майно на підставі постанови слідчого розміщена в публічному державному реєстрі, а отже всі контрагенти та споживачі товарів і послуг Позивача мають змогу ознайомитись із цією інформацією та прийти до висновку про те, що підприємство має проблеми із законом, не дотримується вимог законодавства, а тому правоохоронні органи мають претензії до останнього. Вказане може мати вирішальний вплив під час вирішення питання про співпрацю інших осіб із Позивачем, а отже останній втрачає грошові кошти.

На підставі викладеного, представник позивача - Приватного акціонерного товариства Укрхарчопромсервіс просить суд звільнити з під арешту та зняти заборону на відчуження нерухомого майна, яка накладена постановою Старшого слідчого у особливо важких справах СУ ГУМВС України в м. Києві підполковника міліції ОСОБА_3 про накладення заборони на відчуження від 19.08.2006 року в кримінальній справі №50-4222, а саме:

-цілісного майнового комплексу, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Закревського, будинок 22 та належить Приватному акціонерному товариству УКРХАРЧОПРОМСЕРВІС ;

-майнового комплексу (літери Б та В ), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Закревського, будинок 22 та належить Приватному акціонерному товариству УКРХАРЧОПРОМСЕРВІС .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Приватного акціонерного товариства УКРХАРЧОПРОМСЕРВІС , у якості відшкодування моральної шкоди, грошові кошти в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень. Вирішити питання судових витрат.

В судове засідання представник позивача -Приватного акціонерного товариства Укрхарчопромсервіс не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. В матеріалах справи міститься заява представника позивача, відповідно до змісту якої останній просив розглянути справу у його відсутність та задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача - Головного управління Міністерства Внутрішніх справ України в м. Києва до судового засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. 22.05.2018 р. через канцелярію Деснянського районного суду м. Києва надійшло клопотання вх. №23165 про закриття провадження у справі. Підставою для закриття провадження у справі є те, що питання про скасування арешту, накладеного на майно у рамках кримінального провадження, повинно вирішуватися слідчим суддею, у порядку встановленому КПК України.

Відповідач ОСОБА_3 до судового засідання не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином. Про причини неявки суд не повідомив. Судова повістка про виклик відповідача ОСОБА_3 в судове засідання в порядку ст. 130 ЦПК України не вручена з відміткою - "за закінченням встановленого строку зберігання".

Відзиву на позовну заяву відповідачами подано не було.

За даних обставин, суд вважав за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи.

Враховуючи, що учасники справи в судове засідання не з'явились, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено наступне.

Як вбачається з Свідоцтва про державну реєстрацію №1025, виданого Ватутінською районною державною адміністрацією м. Києва, 25 березня 1994 року зареєстровано організацію орендарів Харчопромсервіс (а.с.31).

У відповідності до свідоцтва №1226 про державну реєстрацію, виданого Ватутінською районною державною адміністрацією м. Києва, 23 червня 1994 року зареєстровано колективне підприємство Харчопромсервіс (а.с.32).

06 липня 1995 року між регіональним відділенням фонду державного майна України по м. Києву (надалі - Продавець), в особі начальника відділу ОСОБА_7 з однієї сторони, і організації орендарів колективного підприємства Харчопромсервіс (надалі - Покупець) з другого боку, в особі Голови організації орендарів ОСОБА_8, укладено Договір купівлі-продажу № 164 від 06 липня 1995 року. У відповідності до п.п. 1 п. 1 Предмет договору - Продавець продав, а Покупець купив державне майно цілісного майнового комплексу колективного підприємства Харчопромсервіс , яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Закревського, 22 на земельній ділянці 27324,36 кв.м. Майно підприємства включає в себе всі його активи і пасиви, інвентар, обладнання, устаткування та інше майно згідно з протоколом інвентаризації. Цей договір посвідчено державним нотаріусом Шостої Київської державної нотаріальної ОСОБА_9 (а.с.21-22).

У відповідності до Свідоцтва про власність від 12 жовтня 1995 року, реєстраційний номер №168, - це свідоцтво про власність на майно цілісного майнового комплексу колективного підприємства Харчопромсервіс , 253217, м. Київ, вул. Закревського, 22, що видане на підставі договору купівлі-продажу № 164 від 06 липня 1995 року. Це Свідоцтво підтверджує, що організація орендарів колективного підприємства Харчопромсервіс є власником вищезгаданого майна цілісного майнового комплексу (а.с.28).

Колективне підприємство Харчопромсервіс перереєстроване в Акціонерне товариство Укрхарчопромсервіс , що підтверджується свідоцтвом про державну перереєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності від 19 грудня 1995 року №13677276, виданого Ватутінською РДА м. Києва (а.с.33).

У відповідності до Свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію ) суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи, Закрите акціонерне товариство Укрхарчопромсервіс перереєстроване з акціонерного товариства Укрхарчопромсервіс . Дане свідоцтво видане Деснянською районною у м. Києві державною адміністрацією, зроблено запис 03 грудня 2002 року у журналі обліку реєстраційних справ за № 06614, дата реєстрації 05 грудня 2002 року (а.с.34).

16 березня 2005 року було укладено договір купівлі-продажу майнового комплексу між Товариством з обмеженою відповідальністю Спеціалізоване управління № 630 (надалі - Продавець) з одного боку та Закритим акціонерним товариством Укрхарчопромсервіс (надалі - Покупець) з іншого боку. Відповідно до п.п.1.1. п. 1 Предмет договору - майновий комплекс (літера Б, В), що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Миколи Закревського, будинок 2. Загальна площа майна складає 496,70кв.м. Склад майна: нежила будівля літ. Б, площею 232,70 кв.м., нежила будівля літ. В площею 264,00 кв.м., як визначено Довідкою-характеристикою №1021398, виданою Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 28 лютого 2005 року (а.с.18-20).

Крім того, згідно Інформаційної довідки Київського міського бюро технічної інвентаризації НЖ-2016 №3219 від 01.11.2016 р., за даними Бюро нерухоме майно по вул. Закревського Миколи, 22 на праві власності зареєстроване на:

-майновий комплекс (літ. Б,В) загал. пл.. 496,70 кв.м. ЗАТ Укрхарчопромсервіс на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 від 16.03.2005 р. №1171;

-цілісний майновий комплекс АТ Укрхарчопромсервіс на підставі договору купівлі-продажу №164, посвідченого Київською державною нотаріальною конторою №6 від 06.07.1995 р. №2у-645, акту передачі №168 від 27.09.1995 р. (а.с.65).

Публічне акціонерне товариство Укрхарчопромсервіс є правонаступником Закритого акціонерного товариства Укрхарчопромсервіс , що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, серії А01 № 311287 від 28.04.2011 р. (а.с.35).

Відповідно до Інформаційної довідки № 67731219 від 09.09.2016 р. 14:14:05 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за реєстраційним номером 3638704 міститься обтяження: заборона на нерухоме майно , зареєстровано 22.08.2006 р. 15:02:45 за №3638704, реєстратором: Перша київська державна нотаріальна контора, підстава обтяження - постанова б/н, 19.08.2006 р. Слідче управління ГУМВС України в м. Києві, об'єктом обтяження є: будинок, адреса: м. Київ, вул. Закревського Миколи, будинок 22, заявник: слідче управління ГУМВС України в м. Києві (а.с.29-30).

Так, в п. п. 5, 8, 9 ч. 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень наведено наступні поняття: обтяження це - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, встановлена законом, актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або така, що виникла на підставі договору; реєстраційна дія це - державна реєстрація прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, скасування державної реєстрації прав, а також інші дії, що здійснюються в Державному реєстрі прав, крім надання інформації з Державного реєстру прав; реєстраційна справа - сукупність документів, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документів, сформованих у процесі проведення таких реєстраційних дій, що зберігаються у паперовій та електронній формі.

Відповідно до постанови старшого слідчого СУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_3 від 19.08.2006 р. у кримінальній справі №50-4222 накладено заборону на відчуження будь-якого нерухомого майна, в тому числі на об'єкти недобудови, а також заборону на відчуження (передачу, переуступку, цесію тощо) майнових прав на підставі будь-яких правочинів, а саме на будинок №22, по вул. Закревського в м. Києві (а.с.64).

Судом встановлено, що про наявність вищевказаної постанови позивачу стало відомо 21.09.2016 р. з супровідного листа в.о. завідувача Першої Київської державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції у м. Києві №7804/01-16 від 16.09.2016 р., яким було направлено дану постанову.

Дізнавшись про існування арешту на належну йому квартиру, позивач звертався із заявами про зняття арешту з належного йому майна до прокуратури міста Києва та Генеральної прокуратури, проте останні постійно перенаправляли скарги до Київської місцевої прокуратури № 10 та до Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, які були проігноровані

За таких обставин, у позивача з моменту, коли він дізнався про існування арешту на належне йому майно, виникло право на звернення до суду за захистом свого порушеного права, відповідно до вимог ст. ст. 256, 257, 261 ЦК України.

Постанову слідчого від 19.08.2006 р. про накладення заборони на відчуження, винесено в рамках кримінальної справи №50-4222, порушеної за ознаками злочинів передбачених ч. 2 ст. 364, ст. 219 КК України (в редакції 1960 року). В ході досудового слідства встановлено, що протягом 2004-2005 років службовими особами АКБ Інтерконтинентбанк умисно, з корисливих мотивів, всупереч інтересів банку та в інтересах третіх осіб укладалися завідомо невигідні кредитні угоди, що призвело до стійкої фінансової неспроможності банківської установи та неможливості виконання своїх зобов'язань перед вкладниками. Крім цього, службовими особами АКБ Інтерконтинентбанк було надано кредити на інвестування будівництва та під заставу майнових прав на будинок по вул. Закревського, 22 в м. Києві. Дані про кримінальну справу №50-4222 внесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012110000000 (а.с.64).

Такий арешт був накладений слідчим на підставі норм Кримінально-процесуального кодексу України (1960 року).

У відповідності до постанови від 25.06.2011 р. про виділення кримінальної справи в окреме провадження, старшим слідчим СУ ГУМВС України в м. Києві старшим лейтенантом міліції ОСОБА_6 постановлено, виділити з матеріалів кримінальної справи №50-4222 матеріали порушеної кримінальної справи відносно ОСОБА_11 за ознаками злочину, передбаченого ч 2 ст. 364 КК України в окреме провадження, прийняти до свого провадження, приступити до її розслідування, присвоївши їй реєстраційний номер 50-4222. Кримінальну справу порушену за фактом вчинення службовими особами АКБ Інтерконтинентбанк злочинів, передбачених ст. 219 та ч. 2 ст. 364 КК України виділено в окреме провадження, присвоївши їй реєстраційний номер 20-3971 (а.с.78).

Зі змісту листа-відповіді Київської місцевої прокуратури №10 від 28.09.2017 р. №1201211-145, місцевою прокуратурою розглянуто звернення про скасування постанови слідчого про накладення заборони на відчуження будинку №22 по вул. Закревського в м. Києві винесеної від 19.08.2006 р. в ході розслідування кримінальної справи №50-422. За результатами вивчення матеріалів кримінального провадження №12012110000000145 встановлено, що в матеріалах кримінального провадження відсутня вказана постанова слідчого про накладення заборони на відчуження будинку №22 по вул. Закревського в м. Києві від 19.08.2006 р. в ході розслідування кримінальної справи № 50-4222. Підстав для скасування постанови слідчого про накладення заборони на відчуження будинку №22 по вул. Закревського в м. Києві не вбачається (а.с.77).

Відповідно до листа-відповіді від 12.03.2018 р. №1201211-760, Київською місцевою прокуратурою №10 розглянуто звернення щодо скасування арешту нерухомого майна у кримінальному провадженні №12012110000000760. Встановлено, що слідчим відділом Шевченківського управління поліції ГУ Національної поліції в м. Києві проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні №12012110000000760 за ч. 5 ст. 191 КК України, зареєстрованому в ЄРДР 25.12.2012 р. за матеріалами кримінальної справи №20-3971. Також встановлено, що СУ ГУ МВС України в м. Києві проводилось досудове слідство у кримінальній справі №20-3971, у якій на підставі постанови слідчого накладено арешт на нерухоме майно за адресою: м. Київ, вул. Закревського, 22 (а.с.88).

Отже, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи постанову слідчого про накладення заборони на відчуження будинку №22 по вул. Закревського в м. Києві винесеної 19.08.2006 р. було виділено до матеріалів кримінальної справи №20-3971.

27 серпня 2015 року старший слідчий СВ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві, майором міліції ОСОБА_12, розглянувши матеріали кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 12012110000000760 від 25.12.2012 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України постановив: кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12012110000000760 від 25.12.2012 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, закрити, у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення (кримінальна справа №20-3971) (а.с.91).

Крім того, у відповідності до листа від 10.10.2016 р. №20-0004/94261 та від 16.11.2016 р. № 20-0004/94261 Національний банк України розглянув запит ПрАТ Укрхарчопромсервіс від 27.09.2016 р. №17 та запит від 21.10.2016 р. №194 щодо надання довідки про виконання Товариством всіх зобов'язань за укладеними угодами з АКБ Інтерконтинентбанк та зазначив наступне. Згідно з постановою Правління Національного банку України від 03.04.2006 р. № 127 Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АКБ Інтерконтинентбанк відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації Банку. Рішенням Комісії Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків від 26.06.2009 р. №315 затверджено ліквідаційний баланс, ухвалено остаточний звіт ліквідатора та завершено процедуру ліквідації Банку. Крім того, за повідомленням державного реєстратора відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Шевченківського району реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві 10.11.2015 р. внесено запис №10741110004004141 до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців про проведення державної реєстрації припинення Банку, як юридичної особи. Стосовно надання довідки про виконання товариством всіх зобов'язань за укладеними угодами з Банком повідомили, що відповідно до ст. 220 Переліку документів, що утворюються в діяльності Національного банку України та банків України, із зазначенням строків зберігання, затвердженого постановою Правління Національного банку України від08.12.2004 року № 601, строк зберігання документів, що містять інформацію про погашення кредитної заборгованості, складає 5 років після погашення позики. А в листі від 16.11.2016 року № 20-0004/94261 було вказано, що всі документи по будь-яким зобов'язанням за укладеними між ПрАТ Укрхарчопромсервіс та АКБ Інтерконтинентбанк договорами - знищено, оскільки строк їх зберігання закінчився (а.с.66-67).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Закон гарантує власнику право на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Обмеження у здійсненні прав конкретного власника полягає у звуженні того обсягу прав, якими закон наділяє усіх власників. Це не є загальна норма, а виняткова ситуація, яка може бути наслідком неправомірної поведінки власника.

Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з приписами ч.ч. 1,2 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не можу бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Нормами ст. 391 ЦК України, передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Така позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 15 травня 2013 року щодо неоднакового застосування норм матеріального права, яка відповідно до вимог ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Як роз'яснено у п. 1 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 3 червня 2016 року № 5 Про судову практику в справах про зняття арешту з майна за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов'язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 КПК України, до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

При цьому згідно з пунктом 9 розділу XI Перехідні положення КПК України питання про зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, вирішується в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом .

Враховуючи вищевикладене, позивач вірно обрав спосіб захисту свого порушеного права, оскільки заяви позивача про зняття арешту з майна були проігноровані.

Наявність заборони на нерухоме майно, що накладена на підставі постанови старшого слідчого в особливо важливих справах СУ ГУМВС України в м. Києві підполковника міліції ОСОБА_3 від 19 серпня 2006 року порушує право приватної власності ПрАТ Укрхарчопромсервіс , перешкоджає реалізації Товариством своїх прав на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Закревського, буд. 22, зокрема, реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та подальшого розпорядження цим майном, що є прерогативою власника.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація обтяжень здійснюється на підставі: встановленої законом заборони користування та/або розпорядження нерухомим майном; рішень судів, що набрали законної сили; ухвали слідчого судді, суду, постанови державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно; накладення заборони на відчуження нерухомого майна нотаріусом; рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об'єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду; інших актів відповідних державних органів та посадових осіб згідно із законом; договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

У відповідності до п. 74,75 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868. для проведення державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення обтяжень таких речових прав, та інші документи, визначені цим Порядком. Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно, є: рішення суду щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили; рішення державного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно; інші акти відповідних органів державної влади та посадових осіб згідно із законом.

За змістом ст.126 КПК України (в редакції 1960 року) забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна провадиться шляхом накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії, де б ці вклади, цінності та інше майно не знаходилось, а також шляхом вилучення майна, на яке накладено арешт.

Частина 4 ст. 126 КПК України 1960 року передбачає, що накладення арешту на майно скасовується постановою слідчого, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба.

Арешт майна - це один із заходів забезпечення кримінального провадження. Арешт майна має тимчасовий характер, оскільки остаточне рішення про те, що належить вчинити з майном, яке арештоване, буде вирішено судом при ухваленні вироку.

Позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє в силу закону чи договору майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Недоторканність права власності забезпечується у всіх сферах суспільного життя, зокрема і під час кримінального провадження. Разом з тим право власності не є абсолютним. В інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом, діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити обмежене користування його майном іншими особами. Саме для виконання завдань кримінального провадження, у разі виникнення конкуренції між приватними і суспільними інтересами, КПК передбачає можливість позбавлення або обмеження права власності особи. Позбавлення права власності передбачає таке правове положення, коли власника примусово позбавляють у сукупності всіх правомочностей по володінню, користуванню та розпорядженню майном.

Відповідно до ст. 214 КПК України 1960 року є порядок закриття кримінальної справи. Слідчий закриває кримінальну справу мотивованою постановою, в якій, крім даних, передбачених у статті 130 цього Кодексу, зазначає: відомості про особу обвинуваченого, суть справи, підстави для закриття справи, рішення про скасування запобіжного заходу і заходів по забезпеченню цивільного позову та можливої конфіскації майна, а також рішення в питанні про речові докази відповідно до статті 81 цього Кодексу.

Відповідно до п. 9 розділу XI Перехідні Положення КПК України, який набрав чинності з 20 листопада 2012 року, запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

З вищевказаним також погоджується Вищий спеціалізований суд України в абз. 4 п. 1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року М 5 Про судову практику в справах про зняття арешту з майна , вказуючи що згідно з п. 9 розділу XI Перехідні положення КПК 2012 р. питання про зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до дня набрання чинності КПК 2012 р., вирішується в порядку, що діяв до набрання чинності КПК 2012 р.

Кримінальне провадження №12012110000000760 у кримінальній справі №20-397 в рамках якого винесено постанову про накладення заборони на відчуження, постановою слідчого від 27.08.2015 р. закрите, заборона на відчуження нерухомого майна не скасована, та чинним КПК України порядок скасування раніше накладеного арешту в даному випадку не передбачено.

Отже, вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.

Даний висновок повністю відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладений у постанові від 15 травня 2013 року № 6-26цс13, яка відповідно до ч.2 ст.214, ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Також і у п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про виключення майна з опису №6 від 27.08.1976р. (із подальшими змінами та доповненнями) зазначено, що за правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним.

В судовому засіданні встановлено та з матеріалів справи вбачається, що на майно позивача в порядку КПК України 1960 року було накладено арешт.

Даний арешт не був скасований в порядку визначеному нормами КПК України під час закриття кримінального провадження, і на даний час позивач ПрАТ Урхарчопромсервіс не може користуватись та розпоряджатись майном, чим порушуються права позивача як власника.

Крім того, в даному випадку позивач ПрАТ Укрхарчопромсервіс не є учасником кримінального процесу (підозрюваним, обвинуваченим, цивільним відповідачем у кримінальній справі № 20-3971 (кримінальне провадження № 12012110000000760) або навіть у кримінальній справі № 50-4222 (кримінальне провадження № 12012110000000145) та позбавлений права оскаржити дії слідчого в порядку, передбаченому КПК України в межах розслідування справа №20-3971, яка закрита.

За таких обставин, ПрАТ Укрхарчопромсервіс позбавляється можливості заявляти відповідні клопотання в рамках кримінального провадження та звертатись до слідчого з відповідними заявам про зняття арешту з належного йому майна

Отже, враховуючи вимоги закону та встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що право власності особи, яка не є учасником кримінального провадження, має захищатися шляхом звільнення майна з-під арешту, тобто законодавство про захист права власності поширюється на ці правовідносини.

Згідно з ч. 1 ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ст. 76, 77, ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У відповідності до вимог ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що права позивача як власника майна порушені, ПрАТ Укрхарчопромсервіс будучи власником нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Закревського, буд. 22, позбавлений права оскаржити дії слідчого в порядку, передбаченому КПК України в межах розслідування кримінальної справи № 20-3971 (кримінальне провадження № 12012110000000760) оскільки справа закрита, однак не вирішено питання зняття арешту з майна, крім того ПрАТ Укрхарчопромсервіс не є учасником кримінального процесу (підозрюваним, обвинуваченим, цивільним відповідачем у кримінальній справі кримінальній справі № 20-3971 (кримінальне провадження № 12012110000000760) або № 50-4222 (кримінальне провадження № 12012110000000145), а тому наявність вказаного вище арешту та заборони порушує право приватної власності ПрАТ Укрхарчопромсервіс , перешкоджає реалізації Товариством своїх прав на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Закревського, буд. 22, зокрема, реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та подальшого розпорядження цим майном, що є прерогативою власника та підлягає захисту та відновленню, а відтак суд приходить до висновку, що позовна вимога про зняття арешту з майна є підставною і підлягає до задоволення.

Вирішуючи питання про наявність підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди, суд керується наступним.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

У ч. 2 п. 5 Інформаційного листа Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію № 01-8/184 від 28 березня 2007 року Вищий господарський суд України роз'яснив, що діловою репутацією юридичної особи є престиж її фірмового (комерційного) найменування, торгових марок та інших належних їй нематеріальних активів серед споживачів її товарів і послуг.

Як вбачається з позовної заяви, обґрунтовуючи позовні вимоги в частині заподіяння моральної шкоди позивач вказав, що порушено його право власності, адже Позивач позбавлений правомочності по розпорядженню власним нерухомим майном; завдано шкоди престижу та діловій репутації Позивача. Так, інформація про заборону на нерухоме майно на підставі постанови слідчого розміщена в публічному державному реєстрі, а отже всі контрагенти та споживачі товарів і послуг Позивача мають змогу ознайомитись із цією інформацією та прийти до висновку про те, що підприємство має проблеми із законом, не дотримується вимог законодавства, а тому правоохоронні органи мають претензії до останнього. Вказане може мати вирішальний вплив під час вирішення питання про співпрацю інших осіб із Позивачем, а отже останній втрачає грошові кошти.

Відповідно до положень ст. 1176 ЦК України , шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Якщо кримінальне провадження закрито на підставі закону про амністію або акта про помилування, право на відшкодування шкоди не виникає.

Фізична особа, яка у процесі досудового розслідування або судового провадження шляхом самообмови перешкоджала з'ясуванню істини і. цим сприяла незаконному засудженню, незаконному притягненню до кримінальної відповідальності, незаконному застосуванню запобіжного заходу, незаконному затриманню, незаконному накладенню адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, не має права на відшкодування шкоди.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок постановлення судом незаконного рішення в цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі в разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного рішення, складу злочину за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Отже, відшкодування шкоди в наслідок накладення незаконної заборони на нерухоме майно не відноситься до жодного із спеціальних випадків, перелічених вище, а значить така шкода має відшкодовуватись на загальних засадах.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення моральної шкоди з відповідача ОСОБА_3 у розмірі 10 000 грн.

На підставі ст.ст. 133, 141 ЦПК України та Закону України "Про судовий збір" з відповідачів солідарно належить стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 3524 гривень.

Керуючись ст. ст. 319, 321, 391 ЦК України, ст.ст. 1-18, 76, 77-81, 95, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства Укрхарчопромсервіс до Головного управління Міністерства Внутрішніх справ України в м. Києва, ОСОБА_3 про звільнення майна з під арешту - задовольнити .

Звільнити з під арешту та зняти заборону на відчуження нерухомого майна, яка накладена постановою старшого слідчого у особливо важких справах СУ ГУМВС України в м. Києві підполковника міліції ОСОБА_3 про накладення заборони на відчуження від 19.08.2006 року в кримінальній справі №50-4222, а саме:

-цілісного майнового комплексу, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Закревського, будинок 22 та належить Приватному акціонерному товариству УКРХАРЧОПРОМСЕРВІС ;

-майнового комплексу (літери Б та В ), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Закревського, будинок 22 та належить Приватному акціонерному товариству УКРХАРЧОПРОМСЕРВІС .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Приватного акціонерного товариства УКРХАРЧОПРОМСЕРВІС , у якості відшкодування моральної шкоди, грошові кошти в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.

Стягнути солідарно з Головного управління Міністерства Внутрішніх справ України в м. Києва, ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 3524 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: