Рішення

від 17.01.2018 по справі 810/2352/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2018 року м. Київ № 810/2352/15

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Панової Г.В., за участю секретаря судового засідання: Касьянової О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явились,

від відповідача - Воронова К.О.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_2 з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.07.2012 №1304/0000031720/101.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.06.2015, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2015 закрито провадження у справі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.04.2016 скасовано ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 25.06.2015 і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2015, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Із змісту ухвали від 12.04.2016 вбачається, що підставою для скасування рішень попередніх інстанцій та направлення справи для продовження розгляду став висновок колегії Вищого адміністративного суду України про те, що суд першої інстанції, рішення якого залишено без змін Київським апеляційним адміністративним судом, закриваючи провадження у справі 810/2352/15 не врахував вимоги статті 109 КАС України, чим порушив норми процесуального права.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.04.2016 адміністративну справу № 810/2352/15 прийнято до провадження та призначено до судового розгляду на 24.05.2016.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підстава оскарження спірного рішення в данному позові відрізняється від підстав які були викладені у позові у справі № 810/2352/15.

Так, позивач зазначає, що ним при веденні Книги обліку доходів у 2011 році та при заповненні декларації про майновий стан та доходи за 2011 рік були допущені помилки, а саме при визначенні суми валового річного доходу позивачем були включені суми коштів, повернуті на його рахунок постачальником продукції і відповідно повернуті позивачем своєму контрагенту через те, що фактично оплачений контрагентом товар не був відвантажений на всю суму.

Проте, позивач зазначає, що суму податку у податковій декларації за 2011 рік, ним обраховано відповідно до суми фактичного доходу у розмірі 1 803 276,67 грн., з урахуванням фактичних, документально підтверджених витрат, а не з помилково заявленого у декларації доходу у розмірі 1 902 235,01 грн.

Про допущену помилку в сумі визначення валового доходу з пояснень позивача, він дізнався вже в ході податкової перевірки, а тому був позбавлений права подати уточнюючий розрахунок відповідно до 50 Податкового кодексу України.

Також, позивачем зазначено, що відповідно до пункту 140.2 статті 140 Податкового кодексу (в редакції, що діяла на час спірних відносин) він має право зменшувати суму свого валового доходу на суму підтверджених витрат від операційної діяльності, однак податковий орган під час проведення перевірки проігнорував таке право позивача.

З огляду на зазначене, позивач вважає, що він правильно визначив суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, а податковим органом не були перевірені вказані позивачем у декларації суми валового доходу та валових витрат, у зв'язку з чим, оскаржуване податкове повідомлення - рішення, підлягає скасуванню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.05.2016 в адміністративній справі № 810/2352/15 зупинено провадження до розгляду Вищим адміністративним судом України заяви позивача від 25.05.2016 про роз'яснення ухвали від 12.04.2016 у справі № 810/2352/16 (К/800/54809/15) за заявою фізичної особи-підприємеця ОСОБА_2.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 20.09.2016 відмовив у задоволенні заяви фізичної особи-підприємеця ОСОБА_2 про роз'яснення ухвали від 12.04.2016 у справі № 810/2352/16.

У подальшому, ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 31.01.2017, 06.03.2017, 06.06.2017, 25.07.2017, 04.10.2017 суд зупиняв провадження у справі.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 06.03.2017, 04.07.2017, 20.09.2017, 04.10.2017, від 14.11.2017 поновлювалось провадження у справі.

15.12.2017 року набув чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів №2147-VIII від 03.10.2017, котрим КАС України викладено в новій редакції.

Відповідно до пункту 10 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції чинній з 15.12.2017, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності Кодексу в редакції від 15.12.2017, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності нової редакції Кодексу.

Відтак, протокольною ухвалою суду від 17.01.2018 ухвалено подальший розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

У судове засідання призначене на 17.01.2018 позивач та представник позивача не прибули. Однак, через канцелярію суду позивачем були подані пояснення по справі в яких позивач підтримав свої позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, в обґрунтування заперечень посилався на письмові заперечення проти позову які містяться в матеріалах справи та на обставини викладені в Акті перевірки від 21.06.2012 № 1611/17- 1/59/НОМЕР_1.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, у період з 31.05.2012 по 14.06.2012 працівниками Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2011 р.

Результати перевірки оформлені Актом від 21.06.2012 № 1611/17- 1/59/НОМЕР_1 (далі по тексту - Акт перевірки).

Висновком зазначеного Акта перевірки було встановлено порушення позивачем положень:

- ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992 р. № 13-92, абз. 4 п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" від 22.05.1997 р. №283/97-ВР, п.п.164.1.3 п.164.3 ст. 164, п.167.1 ст. 167, п. 172.2 ст. 172 Податкового кодексу України, а саме занижено чистий дохід, який підлягає оподаткуванню на суму 89 354,07 грн., в тому числі: за 2001 рік в сумі 89 354,07 грн., в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб в сумі 13 403,11 грн.

Таких висновків відповідач дійшов у зв'язку з тим, що підприємцем нібито віднесено до валових витрат (рядок 4 Додатку № 7 до розділу III податкової декларації про майновий стан та доходи "Розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою підприємцем від провадження господарської діяльності"від 03.02.2012 № НОМЕР_2) не підтверджені відповідними документами витрати в сумі 89 3154,07 грн., в тому числі за 2011 рік, а саме: зазначена у декларації сума витрат не підтверджена прибутковими накладними, розрахунковими документи за товари, чим порушено ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року №13/92-ВР "Про прибутковий податок з громадян" та вимоги абзацу 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 року №283/97-ВР, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України 02.12.2010 р. № 2755-VI.

На підставі висновків Акта перевірки податковим органом 09.07.2012 було прийнято податкове повідомлення - рішення №1304/0000031720/101 яким донараховано податок з доходів фізичних осіб-субєктів підприємницької діяльності на суму 14585,86 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 4666,46 грн.

Не погоджуючись з висновками Акта перевірки, прийнятим податковим повідомленням - рішенням, рішенням, позивач звернувся до суду.

Так, судом встановлено, що ФОП ОСОБА_2 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 09.07.2012 № 1304/0000031720/101, № 1305/0000041720/102 та податкової вимоги від 27.07.2012 № 823.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20.11.2012 у справі № 2а-3760/12/1070 визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.07.2012 №1305/0000041720/102. У решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013 постанову Київського окружного адміністративного суду від 20.11.2012 року скасовано. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.07.2012 №1305/0000041720/102 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму основного платежу в розмірі 8 349,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 2 087,25 грн. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013, позивач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами вказаного рішення суду апеляційної інстанції, в якій просив його скасувати в частині відмови в задоволенні вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 09.07.2012 № 1304/0000031720/101, визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення від 09.07.2012 № 1304/0000031720/101.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2015 заяву ОСОБА_2 про перегляд постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013 за нововиявленими обставинами залишено без задоволення.

В подальшому позивачем повторно було оскаржено податкове повідомлення - рішення від 09.07.2012 № 1304/0000031720/101.

Так, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.06.2015, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2015 закрито провадження у справі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.04.2016 скасовано ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 25.06.2015 і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2015, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Як вбачається із змісту позовної заяви у справі № 2а-3760/12/1070 позивач обґрунтовуючи протиправність податкового повідомлення - рішення від 09.07.2012 № 1304/0000031720/101 вказував на те, що перевіряючою було порушено пункт 86.10. статті 86 Податкового кодексу України, а саме : в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

В той же час, в обґрунтування позовних вимог про протиправність податкового повідомлення - рішення від 09.07.2012 № 1304/0000031720/101 у справі № 810/2352/15 позивач зазначає, що відповідач в порушення пункту 140.2 статті 140 Податкового кодексу України не врахував право позивача на зменшення суми свого валового доходу на суму підтверджених витрат від операційної діяльності, що позивачем і було зроблено.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що хоч спір і між тими самими сторонами і про той самий предмет, проте підстави оскарження спірного рішення є різними, у зв'язку з чим, провадження у справі не підлягає закриттю.

Під час розгляду справи, судом встановлено, що до податкової перевірки позивачем надано книгу обліку доходів в якій зазначено сума отриманого доходу за 2011 рік у розмірі 1 902 235,01 грн., що відповідає даним декларації про доходи (від 03.02.2012 № НОМЕР_3) яка підписана ОСОБА_2

Також перевіряючими встановлено, що позивачем зазначені валові витрати у розмірі 1 796 048, 47 грн., у зв'язку з чим податковим органом встановлено, що сума чистого доходу дорівнює 106 186,54 грн., проте, позивачем у декларації вказано оподаткований дохід у розмірі 16 832, 47 грн. з якого сплачено податок на доходи фізичних осіб у розмірі 2 524,87 грн.

Враховуючи вказане, відповідачем встановлено розбіжність даних декларації позивача щодо оподаткованого доходу у розмірі 89 354,07 грн. та донараховано позивачу податок на доходи фізичних осіб у розмірі 13 403,11 грн. (15 927,98 грн. - 2 524,87 грн.).

З твердженнями відповідача не погоджується та вважає їх помилковими та не перевіреними.

Так, позивач заначає, що у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2011 рік він помилково вказав, що сума загального оподатковуваного доходу становить 1 902 235,01 грн., фактично дохід за 2011р. склав 1 803 276,67 грн.

Різниця суми доходу у розмірі 98 958,34 грн., виникла у зв'язку з тим, що при визначенні суми валового річного доходу за 2011 рік, позивачем були включені суми коштів, повернуті на його рахунок постачальником продукції і відповідно повернуті позивачем своєму контрагенту через те, що фактично оплачений контрагентом товар не був відвантажений на всю суму.

Позивачем надано суду лист від 02.08.2011 адресований ФОП ОСОБА_2 директору ТОВ Торговий Дім Агроімпорт ЛТД з проханням відвантажити 6 вагонів аміачної селітри в біг-бегах на станцію Біла Церква одержувач ФОП ОСОБА_2поставка товару підтверджується рахунком-фактури від 02.08.2011 № СФ-0002148 (408.000 т.) на суму 1 037 000,00 грн., ПДВ 207 400 грн.; видатковою накладною від 06.08.2011 № РН-0004451 на суму 585 600 грн., ПДВ 97 600 грн.; видаткова накладна від 14.08.2011 № РН-0004588 на суму 600 850,00 грн., ПДВ 100 141,67 грн.

Проте, вже після оплати товару, відбулася зміна умов поставки товару, а саме в частині зменшення об'єму поставки у розмірі 19 т., внаслідок зміни рухомого складу - вагонів, якими здійснювалось перевезення.

У зв'язку із вказаним, ТОВ Торговий Дім Агроімпорт ЛТД повернуло позивачу кошти за непоставлений товар, що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками.

Так, відповідно до вказаних банківських виписок 30.08.2011 ТОВ Торговий Дім Агроімпорт ЛТД (код ЄДРПОУ 35917124) повернув ФОП ОСОБА_2 35950,00 грн., а 08.09.2011 ще 22 000,00 грн.

Також в матеріалах справи є лист ФОП ОСОБА_2 від 30.08.2011 адресований директору ТОВ Торговий Дім Агроімпорт ЛТД з проханням повернути кошти перераховані за 19 т. аміачної силітри платіжним дорученням від 05.08.2011 № 21, згідно рахунку № СФ - 0002148 від 02.08.2011 в сумі 57 950 грн. у зв'язку зі зміною кількості поставки аміачної селітри.

Крім того, судо встановлено, що 01.08.2011 між позивачем (постачальник) та Сільськогосподарським виробничим кооперативом імені Щорса (покупець) укладено договір поставки № 7.

Відповідно до умов вказаного договору, позивач зобов'язаний поставити СВК ім. Щорса 408 тонн аміачної селітри в біг бегах на загальну суму 1 305 600,00 грн.. ПДВ 217 600 грн.

Відповідно до наданих банківських виписок та платіжних доручень СВК ім. Щорса були перераховані кошти на рахунок позивача.

Проте, у зв'язку з недопоставкою ТОВ Торговий Дім Агроімпорт ЛТД аміачної селітри позивачу, позивач не зміг у повному обсязі виконати взяті на себе зобов'язання за договором від 01.08.2011 № 7.

Так, 30.08.2011 ФОП ОСОБА_2 повернув СВК ім. Щорса 35200,00 грн. 25 600,00 грн. 08.09.2011.

У свою чергу, позивач отримані від ТОВ Торговий Дім Агроімпорт ЛТД (повернуті на рахунок позивача) кошти у сумі 57950, 00 грн. (без ПДВ - 48 291,67 грн.), та повернуті позивачем на рахунок контрагента СВК ім. Щорса кошти у сумі 60 800,00 грн. (без ПДВ 50 666,67 грн.) включив до суми загального оподатковуваного доходу за 2011 рік, що і спричинило визначення суми валового доходу у розмірі 1 902 235,01 грн.

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, суд зазначає про таке.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового Кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у вйпадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з підпунктом 47.1.2 пункту 47.1 статті 47 Податкового Кодексу України відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючиим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть: фізичні особи - платники податків та їх законні чи уповноважені представники у випадках передбачених законом.

Крім того згідно з пунктом 36.1 статті 36 Податкового Кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки визначені цим Кодексом.

Статтею 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року №13/92- ВР "Про прибутковий податок з громадян" встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового Кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними документами та іншими первинними документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку.

Суд зазначає, що згідно з положеннями пункту 140.2 статті 140 Податкового Кодексу України у разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, в тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 статті 44 Податкового Кодексу України а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Під час розгляду справи судом підтверджені, наведені позивачем обставини щодо помилкових висновків відповідача про заниження суми чистого доходу у розмірі 89 354,07 грн. та встановлено, що позивачем під час перевірки не були досліджені первінні бухгалтерські документи позивача, на підставі даних яких позивачем було заповнено декларацію, а були взяті до уваги лише дані декларації, що також призвело до помилкових висновків Акта перевірки.

Судом встановлено, що таке завищення виникло у зв'язку з помилкою допущеною позивачем при веденні книги обліку доходів і витрат.

Зазначені обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами.

Відповідно до статей 11 і 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідач, в свою чергу, жодних доказів на підтвердження правомірності прийняття оскаржуваного податкового - повідомлення рішення суду не надав. Доводів позивача відповідач належним чином не спростував.

З огляду на зазначене, судом встановлено, що висновки викладені в Акті перевірки не відповідають дійсності щодо заниження позивачем суми чистого доходу на суму 89 354,07 грн.

Частина 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління ".

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги не доведеність відповідачем заниження позивачем суми чистого доходу у розмірі 89 354,07 грн., суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 286,70 грн, підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 69, 73 - 77, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 09.07.2012 № 1304/0000031720/101.

3. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 286 (двісті вісімдесят шість) гривень 70 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 22 січня 2018 р.