Рішення

від 29.05.2018 по справі 811/1376/18

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року м. Кропивницький Справа № 811/1376/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі головуючого - судді Хилько Л.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі-позивач) до селянського фермерського господарства "СВС" (далі - відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом та просить стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції у сумі 39600 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у сумі 9005,04 грн..

В обґрунтування позовних вимог вказав, що відповідачем норматив по працевлаштуванню осіб з інвалідністю не виконується, а підприємство самостійно не сплатило адміністративно-господарські санкції та пеню в строк, а тому за ним рахується заборгованість.

Відповідач відзив на позовну заяву у встановлений судом термін не надав.

Згідно ст.ст.262, 263 КАС України, дану справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши наявні в справі документи та матеріали суд дійшов наступних висновків.

23.04.2018 р. відповідачем подало до Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2016 рік (Форма № 10-ПІ), відповідно до змісту якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у 2016 році складала 22 особи, при цьому норматив створення робочих місць для осіб з інвалідністю становить 1 робоче місця (а.с.7).

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначає Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 р. № 875-ХІІ, далі - Закон №875 (у тексті Закону слова "інвалід", "дитина-інвалід" та "інвалід з дитинства" в усіх відмінках і числах замінено відповідно словами "особа з інвалідністю", "дитина з інвалідністю" та "особа з інвалідністю з дитинства" у відповідному відмінку і числі, крім частини першої статті 11 і другого речення статті 37, згідно із Законом України від 19.12.2017 р. № 2249-VIII).

Відповідно ч. 1 ст. 19 Закону, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно вимог ч. 1 ст. 18 Закону, забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.3 ст.18 Закону).

На підставі ч. 3 ст. 18-1 Закону №875, державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Відповідно п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70 "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Отже, суд дійшов висновку, що Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" покладає на підприємство обов'язок створити (пристосувати), атестувати належним чином робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю та повідомити про це органи перелічені в ч.1 ст.18 Закону, а ті в свою чергу зобов'язані направити підприємству на працевлаштування таких осіб.

Водночас, відповідачем не надано суду доказів виконання обов'язку щодо атестування належним чином робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та повідомлення про це відповідні органи.

Тому, суд дійшов висновку, що відповідачем не було виконано всі вимоги, передбачені чинним законодавством України, щодо працевлаштування осіб з інвалідністю.

Частина 10 статті 19 Закону вказує те, що керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Згідно Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого Міністерством праці та соціальної політики України 15.05.2007 №223, порушення строку сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, розмір якої обчислюється виходячи зі 120 відсотків річної облікової ставки Національного банку України, що діє на момент подання позовної заяви.

Обліково ставка Національного банку України складає 17 %.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав. Не надано й доказів сплати заборгованості, а тому суд вважає позовні вимоги таким, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов - задовольнити.

Стягнути з селянського фермерського господарства "СВС" (код - 24711131) на користь Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код - 22217312) адміністративно-господарські санкції у сумі 39 600 (тринадцять дев'ять тисяч шістсот) грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарські санкції у сумі 9005 (дев'ять тисяч п'ять) грн. 04 коп..

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст.ст.255, 295 КАС України та може бути оскаржене до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції в 30-денний строк з дня отримання його копії. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду ОСОБА_1