Постанова

від 30.05.2018 по справі 805/4362/17-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2018 року справа №805/4362/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Блохіна А.А.

ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання Борисові А.А.,

за участю сторін по справі:

позивач: ОСОБА_2 (за довіреністю)

відповідач: ОСОБА_3 (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Бахмутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду (суддя І інстанції Загацька Т.В.) від 20 березня 2017 року (повний текст рішення складено 02 квітня 2018 року у м.Слов'янську) у справі №805/4362/17-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Укрелектромережбуд до Бахмутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Бахмутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправною відмови про прийняття уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з орендної плати з юридичних осіб за 2016 рік від 27.12.2016 року №9251964355; визнання уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з орендної плати з юридичних осіб за 2016 рік від 27.12.2016 року №9251964355 що поданий у день його фактичного отримання, а саме 27.12.2016 року.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20 березня 2018 року позов задоволено, визнано протиправною відмову прийняти уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з орендної плати з юридичних осіб за 2016 рік від 27.12.2016 року №9251964355; визнано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з орендної плати з юридичних осіб за 2016 рік від 27.12.2016 року №9251964355 таким, що поданий у день його фактичного отримання, а саме 27.12.2016 року.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Відповідач зазначив, що судом першої інстанції не прийнято до уваги ті обставини, що ст.ст.282, 283 Податкового кодексу України передбачені пільги щодо сплати податку на землю та визначені земельні ділянки, які не підлягають оподаткуванню. Позивач не відноситься ні до категорії юридичних осіб, які мають право на користування пільгами щодо сплати земельного податку, ні до тих, що мають земельні ділянки, які згідно з нормами Податкового кодексу не підлягають оподаткуванню.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на скаргу, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного розгляду справи встановлено, що позивач є юридичною особою та знаходиться на податковому обліку у відповідача.

Позивачем 10.12.2012 року з Артемівської міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки територіальної громади м.Артемівська, строком до 27.12.2022 року. Предметом договору є земельна ділянка із земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, для розміщення виробничої бази, яка знаходиться у м.Артемівську, вул.Широка,6, кадастровий номер 1410300000:00:018:0673.

Актом приймання-передачі від 10.12.2012 року вказана земельна ділянка була передана в оренду позивачу.

15.02.2016 року позивачем засобами електронного зв'язку була подана податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік.

15.02.2016 року о 15:41 год. відповідно до квитанції №1 вказану податкову декларацію було отримано Державною податковою службою України та доставлено до Артемівської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області 15.02.2016 року о 15:45 год. відповідно до квитанції №2.

Позивачем 28.12.2016 року засобами електронного зв'язку була подана податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік (уточнююча), відповідно до якої в рядку 612 нараховано до зменшення податкових зобов'язань річна сума 186083,45 грн., в тому числі за січень 2016 року - на 37216,69 грн., за лютий 2016 року - на 37216,69 грн., за березень 2016 року - на 37216,69 грн., за квітень 2016 року - на 37216,69 грн., за травень 2016 року - на 37216,69 грн.

Вказаний уточнюючий розрахунок доставлено 27.12.2016 року о 14:12:14 год. до Державної фіскальної служби України відповідно до квитанції №1 та доставлено до Артемівської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області 27.12.2016 року о 14:12:14 год., відповідно до квитанції №2.

Листом від 06.01.2017 року №272/10/05-02-15-03 відповідач повідомив позивача про те, що уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік не визнано як податкову звітність, оскільки надана з порушенням вимог чинного законодавства, так як у платника податку відсутні зміни об'єкту та бази оподаткування: площі та нормативно-грошової оцінки, що суперечить вимогам п.48.3 ст.48 розділу ІІ Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року, зі змінами та доповненнями.

Зазначений лист було направлено на адресу позивача простою кореспонденцією, що підтверджується копією реєстру поштових відправлень простої кореспонденції від 11.01.2017 року.

Наведені обставини сторонами не оспорюються.

Статтею 48 Податкового кодексу України визначено порядок складення податкової декларації, згідно п.48.1 якої податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Згідно п.48.2 ст.48 Податкового кодексу України обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

За приписами п.48.3 ст.48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); інформація про додатки, що додаються до податкової декларації та є її невід'ємною частиною; ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Відповідно до п.48.7 ст.48 Кодексу податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Тобто, за приписами наведеної норми звітність не вважається податковою декларацією у разі, якщо складена з порушенням норм статті 48 Податкового кодексу України.

Приймаючи рішення про невизнання поданої позивачем податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік (уточнююча) податковим органом визначено, що вона надана з порушенням вимог чинного законодавства, так як у платника податку відсутні зміни об'єкту та бази оподаткування: площі та нормативно-грошової оцінки, що суперечить вимогам п.48.3 ст.48 розділу ІІ Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року, зі змінами та доповненнями.

Положеннями п. п. 49.1, 49.2 ст. 49 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Положеннями п. 50.1 ст. 50 ПК України встановлено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Відповідно до п.49.3 ст.49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Єдиною підставою для відмови у прийнятті податкової декларації засобами електронного зв'язку в електронній формі є недійсність електронного цифрового підпису такого платника податків, у тому числі у зв'язку із закінченням строку дії сертифіката відкритого ключа, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа і надана у форматі, доступному для її технічної обробки.

У відповідності до вимог п.49.8 ст.49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Згідно п .49.9 наведеної статті за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

За приписами п.49.10 ст.49 Податкового кодексу України відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

Як вбачається з матеріалів справи, спірний уточнюючий розрахунок містить всі передбачені п.48.3 ст.48 ПК України обов'язкові реквізити податкової декларації.

Приймаючи рішення про невизнання поданої позивачем уточнюючої податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік податковим органом визначено, що декларація складена з порушенням вимог п. 48.3 ст. 48 ПК України, оскільки у платника податку відсутні зміни об'єкту та бази оподаткування: площі та нормативно-грошової оцінки.

Суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про те, що визначений п.48.3 ст.48 ПК України перелік обов'язкових реквізитів податкової декларації, є вичерпним.

Таким чином, відсутність змін об'єкту та бази оподаткування: площі та нормативно-грошової оцінки не є підставою для невизнання податкової декларації як податкової звітності.

Доказів наявності передбачених ст.ст. 48, 49 Податкового кодексу України обставин, які б дозволяли податковому органу відмовити у прийнятті податкової декларації, відповідач не надав.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено правомірність дій щодо невизнання податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік (уточнююча)податковою звітністю, а тому правомірно задоволено позов.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Посилання відповідача на ті обставини, що внаслідок подання спірного уточнюючого розрахунку у позивача не відбулось змін об'єкту та бази оподаткування: площі та нормативно-грошової оцінки, апеляційним судом не прийнято до уваги, оскільки наведене не є підставою для невизнання податкової декларації як податкової звітності.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Бахмутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 березня 2017 року у справі №805/4362/17-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 березня 2017 року у справі №805/4362/17-а - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина постанови прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 30 травня 2018 року.

Повне судове рішення складено 31 травня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 30 травня 2018 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Гаврищук Т.Г.

Судді: Блохін А.А.

ОСОБА_1