Постанова

від 16.05.2018 по справі 821/1421/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2018 р.м.ОдесаСправа № 821/1421/17

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Кузьменко Н.А.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Крусяна А.В.,

ОСОБА_1

при секретарі: Голобородько Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017р. по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ізобіліє Груп" до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0001851422 від 27.06.2017р. про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2017р. ТОВ Ізобіліє Груп звернулося в суд із позовом до ГУ ДФС у Херсонській області, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення за №0001851422 від 27.06.2017р. про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1303162,5грн..

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що посадовими особами ГУ ДФС проведено документальну позапланова виїзну перевірку ТОВ Ізобіліє Груп з питань встановлення фактів наявності або відсутності господарських відносин між ТОВ Ізобіліє Груп та іншими СГД за період 2014-2017р., за результатами якої 16.05.2017р. складено акт перевірки за №110/21-22-14-04/39636570, у висновках якого встановлено порушення п.44.1, п.44.6 ст.44, п.185.1 ст.185, п.1887.1 ст.187 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 1 042 530грн..

На підставі вказаного акту перевірки, 27.06.2017р. ГУ ДФС в Херсонській області прийнято податкове повідомлення-рішення за №0001851422, яким позивачу збільшено грошові зобов'язання з ПДВ на 1 303 162,5грн., з яких за основним платежем на 1 042 530,33грн., за штрафними санкціями на 260 632,5грн..

Позивач вважає, що висновки акту перевірки не відповідають фактичним обставинам справи, а перевірені контрагенти не підпадали під перелік суб'єктів господарювання право на перевірку яких надано ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області Радченко Г.А. Товариство наголошує, що ним дотримано вимоги податкового законодавства під час господарських операцій з контрагентами, а тому спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Посилаючись на зазначені обставини просив позов задовольнити.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017р. адміністративний позов - задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Херсонській області за №0001851422 від 27.06.2017р. про визначення ТОВ Ізобіліє Груп грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1303162,5грн..

Стягнуто на користь ТОВ Ізобіліє Груп (код ЄДРПОУ 39636570) за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Херсонській області (код ЄДРПОУ 39394259) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 19 997,44грн., шляхом безспірного списання коштів органами казначейської служби України.

В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.316КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте не у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки податковим органом не доведено що господарські операції між позивачем та його контрагентами були безтоварними і не мали реальний характер.

Вирішуючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ТОВ Ізобіліє Груп зареєстроване ВК Каховської МР за №10701020000057020 від 12.02.2015р., як платник податків перебуває на податковому обліку в Новокаховській ОДПІ та є платником податку на додану вартість.

В період з 26.04.2017р. по 4.05.2017р. посадовими особами ГУ ДФС на підставі ст.20, пп.78.1.11 пт.78.1 ст.78 ПК України та згідно наказу ГУ ДФС у Херсонській області за №322 від 26.04.2017р., в зв'язку з отриманням ухвали від 19.04.2017р. слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області Радченко Г.А., в рамках кримінального провадження, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Ізобіліє Груп за період 2014-2017р. з питань встановлення фактів наявності або відсутності господарських відносин між ТОВ Ізобіліє Груп та іншими СГД, за результатами якої складено акт перевірки за №110/21-22-14-04/39636570 від 16.05.2017р..

У висновках акту встановлено порушення п.44.1, п.44.6 ст.44, п.185.1 ст.185, п.1887.1 ст.187 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 1042530грн..

На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Херсонській області винесено податкове повідомлення-рішення за №0001851422 від 27.06.2017р., яким товариству збільшено грошові зобов'язання з ПДВ у розмірі 1303162,5грн., з яких за основним платежем на 1042530,33грн., за штрафними санкціями на 260632,5грн..

У висновках акту перевірки ГУ ДФС встановлено, що товариство податкові зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2015р. - травень 2016р. сформувало за наслідками господарських відносин щодо реалізації м'ясних товарів в асортименті, молоковмісних товарів, ковбаси в асортименті, різних їстівних добавок тощо на адресу ТОВ Комерційна компанія Контур (код ЄДРПОУ 39761042) та ПП Ніфар (код ЄДРПОУ 32279468), з якими здійснювалося лише документальне оформлення на реалізацію товарів та які завдяки цьому отримали право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

ГУ ДФС у Херсонській області вважає, що під час перевірки встановлено невідповідність задекларованих позивачем у податковому обліку наслідків господарських операцій з зазначеними вище контрагентами фактичним обставинам. Позивач декларував взаємовідносини з цими покупцями з метою штучного формування у них податкового кредиту, без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Також ГУ ДФС вказує на відсутність декларування ТОВ Ізобіліє Груп господарських операцій з ТОВ ЕКОНСФЕРА в сумі 629016,07грн..

ТОВ Ізобіліє Груп заперечує проти позиції податкового органу та вказує, що, в разі порушення податкового законодавства його контрагентами, негативні наслідки повинні застосовуватись саме до контрагентів, а не до добросовісного платника податків.

Перевіряючи правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Херсонській області, з урахуванням підстав, з якими позивач просить їх скасувати, судова колегія виходить з наступного.

У відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю (п.185.1 ст.185 ПК України).

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (п.187.1 ст.187 ПК України).

Апеляційний суд та суд першої інстанції не встановили в даних статтях норм щодо надання податковому органу права вдруге нараховувати платнику податків податок на додану вартість, який він вже й так відобразив у податковій звітності при продажу товарів або постачанні робіт, послуг. Сторони доказів протилежного судам не надали.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абз.1 цього пункту (п.44.1 ст.44 ПК України).

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абз.2 п.44.7 ст.47 ПК України, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення (п.44.6 ст.44 ПК України).

Як вбачається із матеріалів справи, податковий орган вказує на відсутність у товариства первинних документів стосовно правовідносин с суб'єктами господарювання за 2014-2017р., чим нібито порушено п.44.6 ст.44 ПК України.

Однак, апеляційний суд звертає увагу на те, що ГУ ДФС знало про вилучення слідчим управлінням СБУ в Херсонській області первинних документів у ТОВ Ізобіліє Груп , оскільки 15.05.2017р. листом Про надання матеріалів за №2340/9/21-22-14-04-1 на ім'я начальника слідчого відділу УСБУ в Херсонській області просив надати первинну документацію стосовно продажу товарів ТОВ Ізобіліє Груп в період 2014-2017р..

За правилами п.188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно положень ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 ПК України.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що для включення ТОВ Ізобіліє Груп до складу податкових зобов'язань відповідних сум податку на додану вартість достатніми підставами мають бути: продаж, постачання ним товарів (робіт, послуг); нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким продажем (постачанням), належним чином оформлена первинна бухгалтерська документація.

Податкове законодавство не ставить правовий інститут податкове зобов'язання у залежність від подальших дій контрагента-покупця, в разі порушення останнім податкового законодавства податковий орган вправі застосувати до нього відповідні санкції.

При цьому, вся первинна документація повинна відповідати нормам ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Преамбула до ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачає, що цей ОСОБА_2 визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Статтею 1 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття господарська операція (бухгалтерський чи економічний ефект).

ОСОБА_2 поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ч.1 ст.2 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Відповідно до ч.2 ст.3 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з вимогами ст.4 цього Закону одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Так, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що ТОВ Ізобіліє Груп на підтвердження реальності продажу товарів контрагентам-покупцям (ТОВ КОМЕРЦІЙНА КОМПАНІЯ КОНТУР , ПП САЙБЕЛЬ ФІНАНС ) надало усі відповідні первинні документи контролюючому органу.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що контролюючим органом не надано до суду належних доказів щодо безтоварності господарських операцій за участю позивача, що інформація, яку містять документи, надані позивачем до суду на обґрунтування своїх вимог, не відповідає дійсності, що позивач діяв без належної обачності й обережності, що він отримував податкову вигоду з порушенням приписів податкового законодавства і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти та, що без участі покупця податкова вигода не могла бути одержана.

Судова колегія зазначає, що повторне нарахування податкового зобов'язання з ПДВ платнику податків, який вже нарахував ці ж податкові зобов'язання, а тим більше вже відобразив ці ж податкові зобов'язанні в податковій звітності, при цьому з посиланням на статті ПК України, які не дають відповідачу такого права, є прямим порушенням податкового законодавства.

За правилами пп.16.1.2-16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Таким чином, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

На думку апеляційного суду, при здійсненні господарської операції з боку позивача обов'язковому контролю підлягають наявність у постачальника дозвільної документації на складання податкової накладної, відповідність реквізитів податкової накладної фактичним даним на момент вчинення правочину та фактична наявність товару або здійснення роботи чи послуги, отримання (надання) яких документуються сторонами господарської операції.

Неможливість здійснення податковим органом перевірок покупців позивача або не визнання податковим органом господарських операцій, з непідтверджених належними доказами причин, не є достатньою підставою для визнання недійсними юридично значимих дій названих підприємств з іншими суб'єктами господарювання з моменту їх державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру, а також не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

У відповідності до ч.1 ст.18 ЗУ Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що оскільки у ТОВ Ізобіліє Груп наявні належним чином оформлені податкові накладні, йому сплачено постачальниками у повному обсязі податок на додану вартість у складі вартості поставлених товарів, належним чином оформлені та здані до податкового органу податкові декларації, тобто позивачем виконані всі вимоги податкового законодавства щодо формування податкового зобов'язання, а тому він не повинен вдруге сплачувати ПДВ.

Позиція податкового органу про донарахування податку на додану вартість мала б сенс у відношенні контрагентів-покупців, в разі порушення ними податкового законодавства щодо формування податкового кредиту.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення адміністративного позову ТОВ Ізобліє Груп та скасування податкового повідомлення-рішення, оскільки позивачем дійсно не порушено вимог ПК України, а податковим органом не доведено протилежне.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилався на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,317 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017р. - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення

Повний текст судового рішення виготовлений 25 травня 2018р.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: А.В. Крусян

ОСОБА_1