Постанова

від 30.05.2018 по справі 817/1924/17

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Справа № 817/1924/17

ПОСТАНОВА

іменем України

"30" травня 2018 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Охрімчук І.Г.

суддів: Капустинського М.М.

ОСОБА_1,

за участю секретаря Шведюк М.М.,

сторін та їх представників:

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від "22" січня 2018 р. у справі за позовом Державного підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Дубровицький держспецлісгосп" до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

суддя в 1-й інстанції - Недашківська К.М.,

час ухвалення рішення - не зазначено,

місце ухвалення рішення - м.Рівне,

дата складання повного тексту рішення - 22.01.2018р. ,

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2017р. Державне підприємство Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство Дубровицький держспецлісгосп звернулось з позовом до суду про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 17.11.2017 №0002071310, відповідно до якого позивачу визначено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, в тому числі за штрафними санкціями в розмірі 418978 грн. 28 коп., та нарахована пеня в розмірі 36782 грн. 48 коп.

Обґрунтовуючи позов підприємство зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення суперечить приписам статті 2 КАС України та нормам Податкового кодексу України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладає на платника податків додатковий обов'язок по сплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України. Так, позивач посилається на безпідставність висновків фіскального органу щодо застосування штрафу одночасно у розмірах 25%, 50% та 75%. Так, фіскальним органом виявлено порушення платником податків статті 176 ПК України щодо своєчасності та повноти нарахування, утримання та сплати (перерахування) до бюджету податку з доходів фізичних осіб. Позивач вказує, що виявлене контролюючим органом порушення є триваючим, та за вчинення якого може застосовуватися лише один вид штрафу у розмірі 25%.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 22.01.2018р. адміністративний позов Державного підприємства Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство Дубровицький держспецлісгосп до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 17 листопада 2017 року №0002071310 в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 278 070 грн. 58 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Присуджено на користь Державного підприємства Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство Дубровицький держспецлісгосп суму судового збору у розмірі 4170 (чотири тисячі сто сімдесят) грн. 21 (двадцять одна) коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Рівненській області.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся до суду зі скаргою, в якій просить рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове про відмову в позові.

Скарга мотивована тим, що в ході перевірки виявлено порушення позивачем статті 176 ПК України щодо своєчасності та повноти нарахування, утримання та сплати (перерахування) до бюджету податку з доходів фізичних осіб. Як наслідок, до платника податків застосовано санкції у вигляді штрафу у розмірах 25%, 50% та 75%, оскільки таке порушення вчинялося позивачем повторно протягом 1095 днів. Відповідач зазначає, що розмір штрафних (фінансових) санкцій за вчинення відповідного правопорушення визначався виходячи з кількості вчинених порушень податковим агентом протягом певного періоду часу. Кваліфікуючою ознакою (повторюваністю) застосування збільшених розмірів штрафів, визначених статтею 127 Податкового кодексу України, є допущення податковим агентом декількох правопорушень протягом 1095 днів, а не факт їх виявлення (визначення) контролюючим органом. Відтак, відповідач просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дослідивши докази, зібрані в матеріалах справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на наступне.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).

Як свідчать матеріали справи, на підставі направлень від 10.10.2017, фахівцями Головного управління ДФС у Рівненській області проведена перевірка Державного підприємства Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство Дубровицький держспецлісгосп .

За результатами перевірки складено Акт Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ДП СЛАП Дубровицький держспецлісгосп , код ЄДРПОУ 33166919, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 06.10.2017 та сплати єдиного внеску за загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 06.10.2017 від 24.10.2017 №114917-00-14-01/33166919 (а.с. 12).

На підставі Акту перевірки фіскальним органом винесено податкове повідомлення-рішення від 17.11.2017 №0002071310, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, з податку на доходи фізичних осіб, у розмірі 455760 грн. 76 коп., у тому числі: за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 418978 грн. 28 коп., пеня - 36782 грн. 48 коп. (а.с. 9).

Перевіркою встановлено порушення платником податків пункту 15.1 статті 15, пункту 38.2 статті 38, пункту 51.1 статті 51, пункту 57.1 статті 57, підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, підпункту 168.4.4 пункту 168.4 статті 168, підпункту 168.4.7 пункту 168.4 статті 168, пункту 171.1 статті 171, пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України (далі іменується - ПК України) - не сплачено (не перераховано) податок на доходи фізичних осіб під час виплати доходу (зарплати), несвоєчасно перераховано до бюджету податковим агентом узгоджених сум належного до сплати податку на доходи фізичних осіб в сумі 639721 грн. 73 коп., після настання граничних термінів сплати податку до бюджету.

Згідно розрахунку грошового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового законодавства, податковим повідомлення-рішення від 17.11.2017 №0002071310 визначено наступне:

-у жовтні 2014 року несвоєчасно перераховано до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб під час виплати доходів на користь платників податків в розмірі 4679 грн. 17 коп., у зв'язку з чим накладено штраф в розмірі 25 відсотків (25%) суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету, який становить 1169 грн. 79 коп.;

-у листопаді 2014 року - 5620 грн. 88 коп., у зв'язку з чим накладено штраф в розмірі 50 відсотків (50%) суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету - 2810 грн. 44 коп.;

-за період з грудня 2014 року по травень 2017 року - 553330 грн. 73 коп., у зв'язку з чим накладено штраф в розмірі 75 відсотків (75%) суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету - 414998 грн. 05 коп. (а.с. 10).

Визначаючи суму штрафу, фіскальним органом враховано суму податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 563630 грн. 78 коп., а не суму, яка зазначена в Акті перевірки, у розмірі 639721 грн. 73 коп., у зв'язку із застосуванням терміну визначення суми зобов'язання 1095 днів. Тобто, фіскальним органом застосовано різні санкції, визначені статтею 127 ПК України по не утриманому і не перерахованому до бюджету податку на доходи фізичних осіб одночасно у розмірах 25%, 50% та 75%.

Наведені обставини слугували підставою звернення підприємства до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції дійшов висновку, що податковий орган неправомірно застосував штрафну (фінансову) санкцію по не утриманому і не перерахованому до бюджету податку на доходи фізичних осіб одночасно у розмірах 25%, 50% та 75% за періоди: жовтень 2014 року, листопад 2014 року, та з грудня 2017 року по травень 2017 року, оскільки факт повторного протягом 1095 днів не утримання та не перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб відповідачем жодним актом встановлено та зафіксовано не було.

Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України (далі - ПК) податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

За правилами пункту 36.2 цієї ж статті ПК податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

В силу пункту 36.3 статті 36 ПК податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

За змістом пункту 37.2 статті 37, пункту 38.1 статті 38 ПК податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку та припиняється, зокрема, у зв'язку з його виконанням шляхом сплати в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Підпунктом 168.1.1. пункту 168.1 статті 168 ПК України визначено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету (підпункт 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПК України).

Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду (підпункт 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 ПК України).

Відповідно до пункту 176.2. статті 176 ПК України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані, зокрема, своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Судом встановлено та зафіксовано в Акті перевірки, що позивачем допущено порушення вказаних вище норм законодавства щодо своєчасного перерахування до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб під час виплати доходів на користь платників податків, проте одночасне застосування фіскальним органом штрафних санкцій у розмірах 25%, 50% та 75%, на переконання суду є протиправним, з огляду на наступне.

Згідно пункту 127.1 статті 127 ПК України, ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин (підпункт 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України).

Водночас, відповідно до вимог пункту 86.1 статті 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень податкового чи іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, складається акт.

З наведених вище положень ПК України вбачається, що факт порушення податкового законодавства може бути встановлений не інакше, як за результатами перевірки платника податків, які оформлюються актом.

Враховуючи те, що факт повторного протягом 1095 днів не утримання та не перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб відповідачем жодним актом встановлено та зафіксовано не було, суд дійшов висновку, що податковий орган неправомірно застосував штрафну (фінансову) санкцію по не утриманому і не перерахованому до бюджету податку на доходи фізичних осіб одночасно у розмірах 25%, 50% та 75% за періоди: жовтень 2014 року, листопад 2014 року, та з грудня 2017 року по травень 2017 року.

Отже, у даному випадку фіскальний орган мав застосувати до платника податків лише штрафну санкцію у розмірі 25%.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що оскаржуване податкове повідомлення рішення від 17.11.2017 №0002071310 підлягає скасуванню в частині:

4679 грн. 17 коп. + 5620 грн. 88 коп. + 553330 грн. 73 коп. = 563630 грн. 78 коп. - загальний податок на доходи фізичних осіб за періоди: жовтень 2014 року, листопад 2014 року, та з грудня 2017 року по травень 2017 року.

563630 грн. 78 коп. (загальний податок на доходи фізичних осіб) х 25% (штрафна санкція) = 140907 грн. 70 коп. (сума штрафу).

418978 грн. 28 коп. (сума штрафу згідно ППР) - 140907 грн. 70 коп. (сума штрафу у розмірі 25%) = 278070 грн. 58 коп. (сума штрафу, яка підлягає скасуванню).

З урахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що податкове повідомлення-рішення від 17.11.2017 №0002071310 підлягає скасуванню в частині визначення суми штрафу у розмірі 278070 грн. 58 коп.

Враховуючи , що судовим рішенням позов задоволено частково, підприємством воно не оскаржується, суд апеляційної інстанції не досліджує питання його законності в частині відмови в позові.

З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанцій є законним та обґрунтованим, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними.

Згідно з частинами першою-третьою ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області залишити без задоволення, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від "22" січня 2018 р. без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.Г. Охрімчук

судді: М.М. Капустинський

ОСОБА_1

Повне судове рішення складено "31" травня 2018 р.