Постанова

від 30.05.2018 по справі 569/2749/15-ц

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 569/2749/15-ц

Провадження № 14-123цс18

ВеликаПалата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Лященко Н. П. ,

суддів Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г. ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Атман на рішення Рівненського міського суду Рівненської області (суддя Харченко С. П.) від 10 липня 2015 року та рішення Апеляційного суду Рівненської області (судді Собіна І.М., Боймиструк С. В., Хилевич С. В.) від 16 травня 2016 року в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Кредобанк до Товариства з обмеженою відповідальністю Атман , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИЛА:

У січні 2015 року Публічне акціонерне товариство Кредобанк (далі - ПАТ Кредобанк , банк) звернулося до суду з позовом, у якому просило суд стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Атман (далі - ТОВ Атман , боржник) та ОСОБА_3 (поручителя) заборгованість за кредитним договором № 185-08 від 16 квітня 2008 року в розмірі 101280,58 євро та судові витрати.

Позовну заяву мотивовано тим, що 16 квітня 2008 року ПАТ Кредобанк та ТОВ Атман уклали кредитний договір № 185-08 (далі - Кредитний договір), за умовами якого останнє отримало кредит у сумі 157 320,00 євро зі строком повернення коштів до 15 грудня 2014 року. На забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором 24 жовтня 2012 року банк уклав з ОСОБА_3 договір поруки, відповідно до умов якого поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором - ПАТ Кредобанк . ТОВ Атман своїх зобов'язань за Кредитним договором належним чином не виконувало, внаслідок чого станом на 24 листопада 2014 року утворилася заборгованість у розмірі 101280,58 євро, з яких: 81300,06 євро - неповернута сума кредиту; 14221,97 євро - прострочені відсотки за користування кредитними коштами; 4743,17 євро - пеня за прострочення основної суми кредиту за період з 24 травня по 23 листопада 2014 року; 1015,38 євро - пеня за простроченими процентами за вказаний період; 16 грн 60 коп. - пеня за простроченою комісією за адміністрування кредиту за період з 24 травня по 17 червня 2014 року.

Рішенням Рівненського міського суду від 10 липня 2015 року позовні вимоги ПАТ Кредобанк задоволено.

Стягнуто солідарно з ТОВ Атман та ОСОБА_3 на користь ПАТ Кредобанк 101280,58 євро заборгованості за Кредитним договором, 16 грн 60 коп. пені за прострочену комісію за адміністрування кредиту та 3 тис. 654 грн судового збору.

Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 16 травня 2016 року рішення суду першої інстанції змінено, зменшено заборгованість за Кредитним договором, яку було стягнуто солідарно з ТОВ Атман та ОСОБА_3 на користь ПАТ Кредобанк , з 101280,58 євро до 74616,24 євро та 251 тис. 88 грн. 58 коп. пені.

Стягнуто з ТОВ Атман та ОСОБА_3 на користь ПАТ Кредобанк 3 тис. 654 грн судового збору.

У касаційній скарзі, поданій у червні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ТОВ Атман , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ Кредобанк відмовити.

Касаційну скаргу ТОВ Атман мотивувало тим, що розрахунки заборгованості за Кредитним договором, надані сторонами, мають розбіжність щодо погашення процентів. ТОВ Атман клопотало перед судом про призначення судово-економічної експертизи, проте розгляд справи відбувся без її проведення, тобто суд не встановив дійсного розміру заборгованості. Крім того, боржник зазначив, що провадження необхідно закрити в частині позовних вимог до ТОВ Атман , оскільки у справі об'єднані в одне провадження вимоги, що повинні розглядатися за правилами різних видів судочинства, а саме: вимоги банку до ОСОБА_3 підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, а вимоги до ТОВ Атман - за правилами господарського судочинства, що відповідає правовим висновкам Верховного Суду України, викладеним у постановах від 18 листопада 2015 року в справі № 6-1737цс15 та від 1 липня 2015 року в справі № 6-467цс15.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 червня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі та зупинено виконання рішення Апеляційного суду Рівненської області від 16 травня 2016 року.

25 січня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли письмові заперечення ПАТ Кредобанк на касаційну скаргу ТОВ Атман . Заперечення позивач мотивував тим, що розрахунок заборгованості складено на підставі виписок про рух коштів за рахунком ТОВ Атман , він є достовірним та правомірно взятий судом до уваги як належний доказ. Позивач також зазначив, що вимоги банку до відповідачів є однорідними, пов'язаними між собою, тому можуть бути об'єднані в одне провадження і підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 червня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (далі - Закон № 2147-VIII) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

01 лютого 2018 року справу отримав Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду.

Відповідно до частини шостої статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду ухвалою від 06 березня 2018 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 12 квітня 2018 року зазначену справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами (у письмовому провадженні).

Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, встановлених статтею 389, частиною шостою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Суди встановили, що 16 квітня 2008 року ПАТ Кредобанк та ТОВ Атман уклали Кредитний договір (зі змінами та доповненнями), згідно з яким останнє отримало кредит у розмірі 157320,00 євро під 12 % річних з кінцевим терміном повернення до 15 грудня 2014 року. Зобов'язання позивача за кредитним договором виконані в повному обсязі, що підтверджується меморіальним ордером № 163994 від 16 квітня 2008 року.

24 жовтня 2012 року з метою забезпечення виконання зобов'язань ТОВ Атман перед кредитором, між ПАТ Кредобанк та ОСОБА_3 укладено договір поруки, за умовами якого поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником та несе солідарну з ним відповідальність.

ТОВ Атман своїх зобов'язань за Кредитним договором належним чином не виконувало, внаслідок чого станом на 24 листопада 2014 року утворилася заборгованість у розмірі 83309,52 євро, з яких: 74616,25 євро - неповернута сума кредиту; 7433,36 євро - пеня за прострочення основної суми кредиту за період з 03 травня по 08 жовтня 2015 року; 1259,91 євро - пеня за простроченими процентами за вказаний період.

Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 15 лютого 2016 року встановлено, що порука ОСОБА_3 щодо солідарної відповідальності за невиконання зобов'язання ТОВ Атман за Кредитним договором не є припиненою.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Задовольняючи позов банку та стягуючи солідарно з ТОВ Атман та поручителя ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, керувався тим, що унаслідок неналежного виконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню на користь банку.

Наведені в касаційній скарзі ТОВ Атман доводи про те, що суд не встановив розміру заборгованості за Кредитним договором, оскільки в розрахунках сторін містяться розбіжності щодо розміру заборгованості за процентами, є безпідставними, з огляду на те, що суд дослідив оригінали деталізованих розрахунків заборгованості за тілом кредиту та процентами за Кредитним договором, надані стороною позивача, окрім того, на виконання вимог ухвали Апеляційного суду Рівненської області від 07 вересня 2015 року відповідач надав належним чином завірені копії платіжних доручень про сплату ТОВ Атман грошових коштів на виконання умов Кредитного договору (а. с. 59 - 156, т. 2).

Згідно зі статтею 12 ЦПК України (у редакції Закону № 2147-VIII ) цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим відповідачі жодним чином не спростували розміру заборгованості за Кредитним договором згідно з розрахунком, наданим стороною позивача.

Щодо наведених у касаційній скарзі доводів про порушення судом правил предметної та суб'єктної юрисдикції ВеликаПалата Верховного Суду виходить з такого.

У пунктах 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК України (у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року) булопередбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

У статті 19 ЦПК України (у редакції Закону № 2147-VIII ) визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Разом з тим при визначенні юрисдикції суд має враховувати, що відповідачі у справі пов'язані солідарним обов'язком як боржники.

Відповідно до частини першої статті 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, установлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Наслідки солідарного обов'язку боржників передбачені статтею 543 ЦК України, основним з яких є зазначений у частині першій цієї статті, а саме: у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Крім того, ЦК України передбачає і гарантії для боржника, який виконав солідарний обов'язок, на зворотну вимогу.

У пункті 1 частини другої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) (у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року ) визначено юрисдикцію господарських судів у вирішенні, зокрема, спорів, що виникають при виконанні господарських договорів, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин і віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України (у редакції Закону № 2147-VIII ) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Тобто критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб'єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

Згідно зі статтею 16 ЦПК України (у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року)не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом. Тобто цей припис унеможливлював розгляд в одному провадженні вимог, які за предметом належать до юрисдикції різних судів.

Вимога про стягнення заборгованості за Кредитним договором була заявлена у цій справі юридичною особою - банком ПАТ Кредобанк до юридичної особи - ТОВ Атман як позичальника за Кредитним договором, а також до його поручителя - ОСОБА_3, який за умовами договору поруки погодився солідарно відповідати з позичальником за наслідки невиконання останнім зобов'язань за Кредитним договором.

Стаття 1 ГПК України (у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року)обмежувала участь фізичних осіб у господарському судочинстві окремими категоріями спорів, до яких не було віднесено спори щодо виконання умов кредитного договору між кредитором, юридичною особою - боржником за основним зобов'язанням і поручителем - фізичною особою.

ЦПК України (у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року)не містив обмежень щодо розгляду спорів з таким предметом залежно від суб'єктного складу учасників процесу.

Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти і об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Крім того, вирішення такого спору за правилами господарського судочинства в частині позовних вимог до боржника, який є юридичною особою, а за правилами цивільного судочинства - в частині позовних вимог до поручителя, який є фізичною особою та несе солідарну з боржником відповідальність, порушуватиме принцип повноти, всебічності й об'єктивності з'ясування обставин справи, що випливає, зокрема, зі змісту частини четвертої статті 10 ЦПК України (у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року ), оскільки дослідження того ж самого предмета, а також тих самих підстав позову здійснюватиметься судами різних юрисдикцій.

Отже, критеріями розмежування справ цивільного та господарського судочинства є одночасно суб'єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин. Позовні вимоги до кількох відповідачів, серед яких є хоча б одна фізична особа, мають розглядатися в одному провадженні, якщо такі вимоги однорідні, нерозривно пов'язані між собою та від вирішення однієї з них залежить вирішення інших вимог.

ВеликаПалата Верховного Суду вважає, що захист прав кредитора у справі за його позовом до боржника і поручителя у межах одного виду судочинства є більш прогнозованим і відповідає принципу правової визначеності, оскільки не допускає роз'єднання вимог кредитора до сторін солідарного зобов'язання залежно від суб'єктного складу останнього.

Така правова позиція вже висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 13 березня 2018 року № 14-40цс18, 21 березня 2018 року № 14-41цс18 та від 25 квітня 2018 року № 14-74цс18.

Отже, суд першої інстанції (в частині, яка не змінена рішенням апеляційного суду) та суд апеляційної інстанції, зробили правильний висновок про задоволення позову та обґрунтовано розглянути спір у порядку цивільного судочинства, тому касаційна скарга ТОВ Атман задоволенню не підлягає.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки і цьому випадку оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, Верховний Суд розподілу судових витрат не здійснює.

Керуючись статтями 402-404, 409, 410, 416 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Атман залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Рівненської області від 16 травня 2016 року та рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10 липня 2015 року (в частині, яка не була змінена рішенням апеляційного суду) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. П. Лященко Судді: С. В. Бакуліна О. Б. Прокопенко В. В. Британчук Л. І. Рогач Д. А. Гудима І. В. Саприкіна О. С. Золотніков О. М. Ситнік О. Р. Кібенко О. С. Ткачук В. С. Князєв В. Ю. Уркевич Л. М. Лобойко О. Г. Яновська