Постанова

від 16.05.2018 по справі 179/717/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

16 травня 2018 року

м. Київ

справа № 179/717/17

провадження № 6-10488 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Усика Г. І. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Селянське (фермерське) господарство Степове ,

відповідачі: ОСОБА_1, Селянське (фермерське) господарство Ізмаїл ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства Степове на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Посунся Н. Є., Баранніка О. П., Пономарь З. М.,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року Селянське (фермерське) господарство Степове

(далі - СФГ Степове ) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, Селянського (фермерського) господарства Ізмаїл (далі - СФГ Ізмаїл ) про визнання недійним договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки.

Позовні вимоги обгрунтовувало тим, що 03 серпня 1992 року створено

СФГ Степове , засновником та головою якого є ОСОБА_1, а членом господарства - ОСОБА_2

Відповідно до пункту 1.3 статуту СФГ Степове (далі - статут) для досягнення цілей своєї діяльності засновник на підставі державного акта на право постійного користування землею володіє земельною ділянкою площею

10, 759 га.

У 2007 році голова та член СФГ Степове із земель, переданих господарству, безоплатно у приватну власність отримали земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, а саме: 16 липня 2007 року голова (засновник) СФГ Степове ОСОБА_1 отримав у власність земельну ділянку площею 5,5010 га на підставі державного акта на право власності на землю серії НОМЕР_1, а член господарства - ОСОБА_2 отримала у власність земельну ділянку площею 5,294 га на підставі державного акта на право власності на землю серії НОМЕР_2.

Статутом господарства передбачено, що до його земель належать земельні ділянки засновника та членів господарства, отримані при виході з господарства, що посвідчені державним актом на право власності на землю, а тому отримані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельні ділянки є їхньою майновою участю в господарстві.

12 березня 2012 року зареєстровано договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_1, як фізичною особою, та

СФГ Ізмаїл , який не був погоджений з головою СФГ Степове . Вимоги

СФГ Степове повернути земельну ділянку, керівником СФГ Ізмаїл залишено без задоволення, копія договору оренди, укладеного між відповідачами, засновникові СФГ Степове не надавалася.

Про існування оспорюваного договору оренди СФГ Степове дізналося

28 листопада 2016 року, у зв'язку із зверненням голови господарства до відділу Держгеокадастру для уточнення даних по земельним ділянкам, за результатами якого було отримано копію оспорюваного договору.

Вважає, що передача в користування (оренду) вказаної земельної ділянки іншим юридичним особам є порушенням вимог статуту СФГ Степове та законодавства, оскільки не була погоджена з розпорядником майна господарства - головою СФГ Степове, який діє від імені господарства як юридичної особи.

Посилаючись на наведене, просило визнати недійсним договір оренди

від 15 червня 2010 року, укладений між ОСОБА_1 та СФГ Ізмаїл , та повернути земельну ділянку площею 5, 501 га, яка належить ОСОБА_1, у користування СФГ Степове .

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від

08 серпня 2017 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 5, 501 га

від 15 червня 2010 року, укладений між ОСОБА_1 та СФГ Ізмаїл , зареєстрований відділом Держкомзему у Магдалинівському районі Дніпропетровської області 12 березня 2012 року за № 122230004001225.

Повернуто земельну ділянку площею 5, 501 га, яка належить ОСОБА_1 у користування СФГ Степове .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з положень Закону України Про фермерське господарство та установчих документів СФГ Степове убачається, що позивач, як юридична особа використовує земельні ділянки, які знаходяться у власності засновника та членів господарства, права володіння та користування ними здійснює теж фермерське господарство. Передача земельної ділянки засновником фермерського господарства самому господарству, як юридичній особі не припиняє право власності громадянина на цю ділянку, але тимчасово позбавляє його права володіти та користуватись земельною ділянкою. Відповідно, СФГ Степове набуло права володіння та користування зазначеною земельною ділянкою та набуло статусу платника земельного податку на земельну ділянку, який сумлінно сплачує протягом 2010-2016 років. ОСОБА_1, як фізична особа, не мав права укладати оспорюваний договір, що призвело до обмеження права позивача щодо користування земельною ділянкою.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 грудня

2017 року апеляційну скаргу СФГ Ізмаїл задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про невідповідність оспорюваної угоди статуту фермерського господарства та вимогам закону, оскільки розділом 5 статуту СФГ Степове передбачено, що господарство та його члени мають право продавати або іншим способом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину, а тому суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасування з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у лютому 2018 року,

СФГ Степове , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга обгрунтована тим, що передача у користування (оренду) спірної земельної ділянки іншим юридичним особам є порушенням зобов'язань, визначених статутом СФГ Степове та законодавством, оскільки укладення договору оренди земельної ділянки не було погоджено з розпорядником майна господарства.

Статутом передбачено право члена господарства передавати належну йому земельну ділянку в оренду, однак вказане право може бути реалізоване за рішенням СФГ Степове , який відповідно до пункту 9.4 статуту СФГ Степове розпоряджається майном господарства, в тому числі правом користування земельною ділянкою члена господарства.

Право передачі в оренду земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1, як засновнику (члену) СФГ Степове іншим особам, може бути реалізоване у випадку його виходу з господарства, однак він з моменту заснування і до цього часу є засновником (членом) господарства, а тому зобов'язаний дотримуватись вимог статуту господарства.

У березні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив СФГ Ізмаїл на касаційну скаргу, у якому відповідач просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду - без змін.

Відзив мотивовано тим, що право позивача на користування спірною земельною ділянкою не було зареєстровано у встановленому законом порядку. Доводи касаційної скарги про те, що член господарства має право передавати земельну ділянку іншим особам у користування лише у випадку його виходу зі складу господарства грунтується на вільному тлумаченні позивачем установчих документів господарства та законодавства.

Зазначав, що ОСОБА_1 є не тільки засновником СФГ Степове , а і його головою, який видав довіреність на представництво інтересів фермерського господарства іншій особі у справі, де він є відповідачем, що вказує на штучність подання позову з метою порушення прав добросовісного орендаря земельної ділянки.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши наведені у касаційній скарзі та відзиві доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами установлено, що 03 серпня 1992 року було створено СФГ Степове , зареєстроване в Державному реєстрі юридичних осіб. Відповідно до статуту господарства, його засновником та головою є ОСОБА_1, а членом господарства є ОСОБА_2

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 5,501 га (кадастровий № НОМЕР_3 ), яка розташована на території Новопетрівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, призначеної для ведення фермерського господарства, відповідно до державного акта про право власності на земельну ділянку від 16 липня

2007 року серії НОМЕР_1, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 010712300594

15 червня 2010 року між засновником СФГ Степове - ОСОБА_1, як фізичною особою, та СФГ Ізмаїл укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований відділом Держкомзему у Магдалинівському районі Дніпропетровської області 12 березня 2012 року, реєстраційний

№ 122230004001225, терміном на 25 років.

Відносини, пов'язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Законом України Про фермерське господарство (та іншими нормативно-правовими актами України (частина перша статті 2 ЗУ Про фермерське господарство ).

Частинами першою та четвертою статті 1 Закону України Про фермерське господарство передбачено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян ізстворенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство діє на основі Статуту. У Статуті зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

Частиною першою статті 12 Закону України Про фермерське господарство передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися із:

а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;

в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Пунктом 3.5.1 статуту СФГ Степове передбачено, що члени господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Згідно з пунктами 4.1, 4.1.2 статуту до земель господарства належать земельна частка (паї) засновника та членів господарства, отримані при виході з колективного господарства, що посвідчені сертифікатом на земельну частку (пай), або державним актом на право приватної власності на землю.

З наведеного слідує висновок, що землі господарства і майно господарства, не є тотожним, земля господарства може бути включена до його майна, але не є складовою частиною майна господарства.

Право розпорядження земельними ділянками, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності закріплено статтею 14 вказаного Закону, якою передбачено, що члени фермерського господарства мають право продавати або іншим способом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину.

Розділом 5 статуту СФГ Степове передбачено, що господарство та його члени відповідно до закону мають право продавати або іншим способом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину.

Ураховуючи наведене, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що чинним законодавством та статутом СФГ Степове прямо передбачено право члена фермерського господарства самостійно розпоряджатись належним йому майном. Будь-яких застережень чи обмежень щодо порядку та умов передачі таких земельних ділянок у користування інших осіб, не передбачено.

Відповідно до частини першої статті 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно із частиною першою статті 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

За змістом зазначених норм законодавства, право власності на земельну ділянку, а також постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації, які оформляються відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що у СФГ Степове виникло право користування на спірну земельну ділянку, зареєстроване у встановленому законом порядку, після отримання її у приватну власність ОСОБА_1

Стаття 3 ЦПК України 2004 року встановлює, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

З аналізу зазначеної статті слід дійти висновку, що об'єктом захисту є саме порушене, невизнане або оспорюване право. Звернення до суду з позовом зумовлено протиправною дією або бездіяльністю особи.

Пунктом 7.1 статуту СФГ Степове визначено, що інтереси господарства представляє голова господарства.

У вказаній справі особою, яка діє від імені позивача СФГ Степове є засновник та голова господарства - ОСОБА_1, який є також відповідачем у справі як фізична особа, власник земельної ділянки щодо якої виник спір.

Фактично особою, яка звертається до суду від імені позивача та відповідачем у справі є одна й та сама особа, що свідчить про штучний характер поданого позову.

З огляду на наведене не відповідають дійсності та є такими, що не грунтуються на фактичних обставинах справи посилання в позовній заяві на те, що позивач до 28 листопада 2016 року не знав про наявність оспорюваного договору оренди.

Необгрунтованими є і доводи касаційної скарги про заборону укладення договорів оренди без згоди позивача, що врегульовано пунктом 9.4 статуту господарства, оскільки зазначений пункт закріплює право господарства розпоряджатись майном і коштами, які належать йому, а не членам

СФГ Степове на праві приватної власності.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 409, 410, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства Степове залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді: С. О. Карпенко

В.О. Кузнєцов

А.С. Олійник

Г. І. Усик