Рішення

від 16.05.2018 по справі 910/13518/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.05.2018 р.Справа № 910/13518/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСТІ МАС-МЕДІА"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ранді"

про спростування недостовірної інформації,

Суддя Зеленіна Н.І.

Секретар судового засідання Ліпіна В.В.,

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні судді господарського суду міста Києва Зеленіної Н.І. перебуває справа №910/13518/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вісті мас-медіа" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ранді" про спростування недостовірної інформації.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачами ІНФОРМАЦІЯ_1. у газеті "Вести. Всеукраинский выпуск" НОМЕР_1 у статті під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_2", було поширено недостовірну, таку, що порочить ділову репутацію, інформацію про ТОВ "ІНТЕРФЛОТ" та його продукцію.

11.12.2017 р. від ТОВ "ВІСТІ МАС-МЕДІА" надійшли клопотання про залучення до участі у справі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ранді" у якості співвідповідача, та заява про залучення до участі у справі ОСОБА_1, як автора спірної статті, у якості співвідповідача.

Ухвалою від 18.12.2017 р. у справі призначено підготовче засідання на 11.01.2018 р.

10.01.2018 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСТІ МАС-МЕДІА" надійшли відзив на позовну заяву, заява про залучення до участі у справі ОСОБА_1 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, клопотання про витребування доказів, заява про закриття провадження у справі та заява про забезпечення доказів шляхом допиту свідків.

11.01.2018 р. від ОСОБА_1 надійшла заява про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів.

11.01.2018 р. від ТОВ "ВІСТІ МАС-МЕДІА" надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судовому засіданні 11.01.2018 р. представник ТОВ "ВІСТІ МАС-МЕДІА" подав клопотання про закриття провадження у справі.

Ухвалою від 11.01.2018 р. залучено до участі у справі ОСОБА_1 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів; відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСТІ МАС-МЕДІА" про залучення співвідповідача - ОСОБА_1; відмовлено у задоволенні заяв Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСТІ МАС-МЕДІА" про закриття провадження у справі та про витребування доказів; залишено без розгляду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСТІ МАС-МЕДІА" про залучення співвідповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ранді"; підготовче засідання відкладено на 07.02.2018 р.

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСТІ МАС-МЕДІА" про залучення співвідповідача - ОСОБА_1 було відмовлено з підстав того, що ст. 48 ГПК України надає право на подання відповідного клопотання виключно позивачу, який, серед іншого, наполягав на вирішенні позову саме відносно ТОВ "ВІСТІ МАС-МЕДІА" та ТОВ "Ранді"

30.01.2018 р. від позивача надійшли заперечення на клопотання про залучення до участі у справі ОСОБА_1 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів; та відповідь на відзив ТОВ "ВІСТІ МАС-МЕДІА" (т.2., а.с.127-128).

У запереченнях від 30.01.2018 р. позивач зазначав, зокрема, що ОСОБА_1 не може бути відповідачем, співвідповідачем чи третьою особою без самостійних вимог у господарському суді відповідно до п.14 ч.1 ст. 20 ГПК України, та просив винести ухвалу, у якій зазначити, що ОСОБА_1, не є третьою особою без самостійних вимог на стороні відповідачів і не залучається до участі у справі.

05.02.2018 р. від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

07.02.2018 р. від третьої особи надійшли пояснення по справі.

У судовому засіданні 07.02.2018 р. представник ТОВ "ВІСТІ МАС-МЕДІА" подав клопотання про залучення до матеріалів справи заяви свідка - ОСОБА_1.

Ухвалою від 07.02.2018 р. відмовлено у клопотанні позивача від 30.01.2018 р. щодо статусу ОСОБА_1 як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів; продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 14.03.2018 р.

03.03.2018 р. від позивача надійшли заперечення на пояснення ОСОБА_1

Протокольною ухвалою від 14.03.2018 р. відкладено підготовче засідання на 28.03.2018 р.

26.03.2018 р. від ОСОБА_1 надійшла заява свідка.

28.03.2018 р. від ТОВ "Ранді" надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

Протокольною ухвалою від 28.03.2018 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.04.2018 р.

Судове засідання 17.04.2018 р. не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Зеленіної Н.І. на лікарняному.

Ухвалою від 25.04.2018 р. призначено судове засідання на 16.05.2018 р.

03.05.2018 р. від позивача надійшло клопотання про накладення штрафу на ОСОБА_1 та її адвоката.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав клопотання про накладення штрафу на ОСОБА_1 та її адвоката.

Представники відповідача-1 та третьої особи заперечили проти задоволення вказаного клопотання.

Представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився, проте 17.04.2018 р. подав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

Протокольною ухвалою від 16.05.2018 р. відмовлено у задоволенні клопотання позивача про накладення штрафу на ОСОБА_1 та її адвоката, оскільки суд не вбачає з їх сторони порушень, які є підставою для застосування санкцій, передбачених ст. 135 ГПК України.

Представник позивача у судовому засіданні 16.05.2018 р. підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідача-1 та третьої особи заперечили проти задоволення позовних вимог.

У судовому засіданні 16.05.2018 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-1 та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРФЛОТ" (позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСТІ МАС-МЕДІА" (відповідач-1) про:

1) визнання недостовірними, такими, що не відповідають дійсності, ганьблять ділову репутацію Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРФЛОТ" відомості розміщені в статті під заголовком "ІНФОРМАЦІЯ_2". А саме таку інформацію:

- По шпротам торгової марки "МОРЕ":

"Вкус приятный, мягкий рыбный";

"Цвет темно-копченый";

"Запах без резкого запаха дыма и рыбы".

- По шпротам торгової марки "АКВАМАРИН":

"Консистенция рыбки очень мелкие-3-4 см., одинакового размера, шкурка цельная, не сползает";

"Вкус горьковатый";

"Цвет темный, закопченный"

"Запах резкий рыбный"

- "Открыв банки, мы прежде всего рассмотрели способ укладки рыбы, проверили ее целостность и консистенцию, а также слив масло (по правилам нужно добавлять подсолнечное, но мы также встречали на этикетках соевое, рапсовое и горчичное), в котором находились шпроты, определили вес самих рыбок."

- "Стандарт для настоящих шпрот -363 кКал/100г.".

2) зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІСТІ МАС-МЕДІА" спростувати розповсюджену ним недостовірну інформацію стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот" шляхом публікації в наступному номері газети "Вести" на таких самих сторінках і тим же шрифтом вступної та результативної частини рішення по справі не пізніше наступного дня після набрання рішенням з даної справи законної сили та розмістити в наступному номері газети "Вести" спростування такого змісту: "Розміщена в газеті "Вести". Всеукраинский выпуск" від ІНФОРМАЦІЯ_1 номер НОМЕР_1 в статті під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_2" інформацію про те, що:

- ШПРОТЫ В МАСЛЕ "МОРЕ"

- Вкус приятный, мягкий рыбный;

- Цвет темно-копченый;

- Запах без резкого запаха дыма и рыбы,

Не відповідає дійсності та діючому законодавству України. А фактично вони мають:

- Вкус приятный, Свойственный данному виду консервов, без постороннего привкуса и горечи;

- Цвет темно-золотистый:

- Запах без резкого запаха дыма и рыбы свойственный данному виду консервов.

ШПРОТЫ В МАСЛЕ "АКВАМАРИН"

- Консистенция рыбки очень мелкие-3-4 см., одинакового размера, шкурка цельная, не сползает;

- Вкус горьковатый;

- Цвет темный, закопченный;

- Запах резкий рыбный,

Не відповідає дійсності та діючому законодавству України. А фактично вони мають:

- Рыбки очень мелкие-3-4 см., одинакового размера, шкурка цельная, не сползает что свойственно шпротам;

- Вкус горечью, что соответствует требованиям действующего законодательства Украины;

- Цвет темно-золотистый;

- Запах заметно выраженный свойственный данному виду консервов.

- "Открыв банки, мы прежде всего рассмотрели способ укладки рыбы, проверили ее целостность и консистенцию, а также слив масло (по правилам нужно добавлять подсолнечное но мы также встречали на этикетках соевое, рапсовое и горчичное), в котором находились шпроты, определили вес самих рыбок."

- "Стандарт для настоящих шпрот -363 кКал/100г."

Дана інформація не відповідає дійсності так як відповідно пункту 1.2. ГОСТу для виготовлення шпрот використовуються суміш рослинних олій або рослинна олія. Стандарт на який посилаються Відповідачі де для справжніх шпрот передбачено 363 кКал/100г у діючому законодавстві відсутній.

Позовні вимоги обґрунтовані тим що ІНФОРМАЦІЯ_1. у газеті "Вести. Всеукраинский выпуск" НОМЕР_1 відповідачем-1 було опубліковано статтю під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_2", в якій, на думку позивача, поширено недостовірну інформацію щодо позивача та його продукції, яка порочить ділову репутацію Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРФЛОТ".

Відповідач-1, заперечуючи проти позову, зазначає, що інформація, яку просить спростувати позивач, є виключно оціночними судженнями, які ґрунтуються на суб'єктивній думці журналіста, що сформована після огляду та куштування ним шпротів. При цьому, відповідач зазначає, що жодних фактичних тверджень стосовно того, що шпроти під ТМ "АКВАМАРИН" та/або під ТМ "МОРЕ" є неякісними, та/або не відповідають державним стандартам України для продукції такого виду, у статті не міститься.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу (надалі - ГПК України) України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частина друга цієї статті встановлює способи захисту цивільних прав та інтересів, якими, зокрема, є припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення. Крім того, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За приписами ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Цивільного кодексу України, інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про інформацію", під інформацією закон розуміє будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Статтею 4 Закону України "Про інформацію" встановлено, що суб'єктами інформаційних відносин є: фізичні особи; юридичні особи; об'єднання громадян; суб'єкти владних повноважень, а об'єктом інформаційних відносин є інформація.

Згідно зі ст. 5 Закону України "Про інформацію", кожна особа має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Частинами 1, 2 ст. 7 України "Про інформацію" визначено, що право на інформацію охороняється законом. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Разом з тим, відповідно до ст. 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Статтею 32 Конституції України встановлено, зокрема, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

Як зазначено в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" (далі - постанова Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1), беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України, юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Таким чином, юридична особа так само як і фізична особа має право на спростування недостовірної інформації відповідно до ст. 277 ЦК України та право на недоторканість ділової репутації відповідно до ст. 299 ЦК України.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського кодексу України (далі - ГК України) дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних із особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.

Підстави та порядок спростування недостовірної інформації регламентує стаття 277 ЦК України.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 7 ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1, при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:

а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;

б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;

в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;

г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Отже, для вирішення спору та прийняття правильного рішення необхідно встановити:

- чи мало місце поширення відповідачем інформації;

- чи стосувалася поширена інформація позивача;

- чи є підстави для визнання поширеної інформації недостовірною, що не відповідає дійсності;

- чи призвело поширення інформації до порушення особистих немайнових прав позивача (третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору).

Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1, позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Дослідивши зібрані у матеріалах справи докази та всебічно і повно оцінивши іх в сукупності, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 24.06.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІСТІ МАС-МЕДІА" (засновник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РАНДІ" (видавець) було укладено договір між засновником друкованого засобу масової інформації та видавцем (разом з додатковою угодою №1, т.1., а.с.98-102), умовами якого передбачено, що даний договір визначає статус, порядок та умови діяльності видавця по виданню наступних друкованих засобів масової інформації:

- газети "ВЕСТИ. КИЕВСКИЙ ВЫПУСК" - друкований засіб масової інформації, що діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію Серія КВ № 19728-9528 Р від 15.03.2013;

- газета "ВЕСТИ. ХАРЬКОВСКИЙ ВЫПУСК" - друкований засіб масової інформації, що діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію Серія КВ № 19729-9529 Р від 15.03.2013;

- газета "ВЕСТИ. ДОНЕЦКИЙ ВЫПУСК" - друкований засіб масової інформації, що діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію Серія КВ № 19727-9527 Р від 15.03.2013;

- газета "ВЕСТИ. ОДЕССКИЙ ВЫПУСК" - друкований засіб масової інформації, що діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію Серія КВ № 19726-9526 Р від 15.03.2013;

- газета "ВЕСТИ. ДНЕПРОПЕТРОВСКИЙ ВЫПУСК" - друкований засіб масової інформації, що діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію Серія КВ № 19731-9531 Р від 15.03.2013;

- газета "ВЕСТИ. ВСЕУКРАИНСКИЙ ВЫПУСК" - друкований засіб масової інформації, що діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію Серія КВ № 19730-9530 Р від 15.03.2013; а також взаємні права та обов'язки засновника та видавця по організаційному, фінансово-економічному та професійному забезпеченню видання ЗМІ, взаємний розподіл видавничих прав та обов'язків видавця по матеріально-технічному забезпеченню виробництва продукції ЗМІ та відповідальність сторін.

Відповідно до п. 1.6. договору, підготовка інформаційних матеріалів, макетування, верстка та підготовка до друку здійснюється видавцем за місцем розташування видавця.

Згідно підпункту 2.4.4. пункту 2.4. договору видавець має право, самостійно залучати журналістів та інших працівників для забезпечення процесу підготовки інформаційних матеріалів, макетування, верстки та підготовки до друку ЗМІ.

Таким чином, відповідно до умов зазначеного вище договору функції редакції та випуск друкованого засобу масової інформації, зокрема газети "ВЕСТИ. КИЕВСКИЙ ВЫПУСК" здійснює Товариство з обмеженою відповідальністю "РАНДІ" (відповідач-2).

ІНФОРМАЦІЯ_1. у газеті "Вести. Всеукраинский выпуск" НОМЕР_1 було опубліковано статтю під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_2" (т.1, а.с.16-18), в якій, на думку позивача, поширено недостовірну інформацію щодо позивача та його продукції, яка порочить ділову репутацію Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРФЛОТ".

Як вбачається з даної статті, її автором являється ОСОБА_1 (третя особа у даній справі).

Вказане узгоджується і підтверджується також іншими матеріалами справи, зокрема, поясненнями ОСОБА_1 та заявами свідка, які містяться у матеріалах справи та розцінюються судом як пояснення третьої особи.

Статтею 22 Закону України "Про інформацію" визначено, що масова інформація - інформація, що поширюється з метою її доведення до необмеженого кола осіб. Засоби масової інформації - засоби, призначені для публічного поширення друкованої або аудіовізуальної інформації.

У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. № 1 зазначено, що під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності і честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" судам роз'яснено, що відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. Якщо позов пред'явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції, оскільки згідно зі статтею 21 Закону про пресу ( 2782-12 ) редакція або інша установа, яка виконує її функції, здійснює підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації. У разі, коли редакція друкованого засобу масової інформації не має статусу юридичної особи, належним відповідачем є юридична особа, структурним підрозділом якої є редакція. Якщо редакція не є структурним підрозділом юридичної особи, то належним відповідачем виступає засновник друкованого засобу масової інформації. У випадку, коли інформація була поширена у засобі масової інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, ця особа також є належним відповідачем. При опублікуванні чи іншому поширенні оспорюваної інформації без зазначення автора (наприклад, у редакційній статті) відповідачем у справі має бути орган, що здійснив випуск засобу масової інформації.

В оглядовому листі Вищого господарського суду України від 12.11.2008 № 01-8/676 роз'яснено, що "якщо позов подано про спростування відомостей, опублікованих у пресі або поширених іншими засобами масової інформації (по радіо, телебаченню), як відповідачі притягаються автор та відповідний орган масової інформації (редакція, агентство, інший орган, що здійснив випуск інформації).

В абзаці другому пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.09.1990 № 7 "Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій" зазначено, що якщо позов пред'явлено про спростування відомостей, опублікованих в пресі або поширених іншими засобами масової інформації (по радіо, телебаченню), як відповідачі притягаються автор та відповідний орган масової інформації (редакція, агентство, інший орган, що здійснив випуск інформації).

Таку ж правову позицію щодо необхідності притягнення автора як відповідача викладено і в постанові Верховного Суду України від 27.03.2007 зі справи № 52/175-06.

Таким чином, суд встановив, що спір про визнання недостовірною інформації та її спростування має розглядатись судом відносно автора статті та засобу масової інформації, який здійснив публікацію відповідних відомостей.

У той же час, автор спірної статті - ОСОБА_1 не являється відповідачем у даній справі.

Крім того, суд встановив, що ОСОБА_1 не має статусу суб'єкта господарювання (фізичної особи-підприємця) та не може набути процесуального статусу відповідача у спірних правовідносинах, відповідно до ст. 20 ГПК України.

Відтак, позивач не позбавлений можливості звернутись з позовними вимогами до ОСОБА_1 та засобу масової інформації про захист ділової репутації і спростування недостовірної інформації до відповідного місцевого загального суду.

Водночас, у п. 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. роз'яснено, що якщо у розгляді справи господарським судом буде з'ясовано, що іншим або належним відповідачем у ній мала б бути особа, яка згідно з процесуальним законом не може бути учасником судового процесу в господарському суді, а позивач наполягає на розгляді відповідної справи саме господарським судом, останній не вправі ні залучати відповідну особу до участі у справі, ані припиняти провадження в ній, а повинен розглянути справу стосовно того відповідача, якому пред'явлено позовну вимогу, та прийняти рішення по суті справи (в тому числі про відмову в позові, якщо відповідач є неналежним).

Як встановлено ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 79 Кодексу передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням вищевикладених обставин, суд встановив, що за відсутності заявлених позовних вимог до ОСОБА_1 про спростування інформації, поширеної у спірній статті, аналогічні позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСТІ МАС-МЕДІА" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ранді" не можуть бути задоволені судом з підстав їх передчасності та недоведеності у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові збір покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтрефлот" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вісті мас-медіа" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ранді" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів ОСОБА_1 про спростування недостовірної інформації.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 30.05.2018 р.

Суддя Н.І. Зеленіна