ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
21.05.2018Справа № 910/551/18
За позовомОбслуговуючого кооперативу Індивідуальних забудовників Новосел доГаражного кооперативу Барвінок проусунення перешкод у користуванні земельною ділянкою Суддя Босий В.П.
при секретарі судового засідання Єрмак Т.Ю.
Представники сторін:
від позивача:Іванов О.В.; від відповідача:Бернацький Ю.А.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Обслуговуючий кооператив Індивідуальних забудовників Новосел (надалі - ОК Індивідуальних забудовників Новосел ) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Гаражного кооперативу Барвінок (надалі - ГК Барвінок ) про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Позовні вимоги обґрунтовані незаконними діями відповідача, які перешкоджають позивачу у здійсненні його права на користування земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:85:227:0221, яка належить позивачу на праві власності, у зв'язку з чим позивачем заявлено вимогу про зобов'язання відповідача усунути перешкоди у користуванні такою земельною ділянкою шляхом знесення капітальної нежитлової споруди, що займає площу 0,0046 га, проїзд з асфальтовим покриттям і обмежуючим бордюрним камінням, що займає площу 0,0463 га, та привести земельну ділянку у первісний стан.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2018 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду на 19.02.2018.
19.02.2018 до канцелярії суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказував, що спірна територія земельної ділянки є територією виїзду з ГК Барвінок та не належить позивачу на праві власності.
В підготовчому засіданні 19.02.2018 судом оголошувалась перерва на 19.03.2018.
07.03.2018 представником позивача до канцелярії суду було подано відповідь на відзив, в якому позивач спростовував викладену відповідачем у відзиві на позовну заяву позицію та вказував на її безпідставність.
Представником відповідача в судовому засіданні 19.03.2018 було заявлено усне клопотання про призначення у справі судової земельно-технічної експертизи, в задоволенні якого судом відмовлено з огляду на недоведеність відповідачем неможливості з'ясування обставин, що мають значення для справи, без спеціальних знань.
В підготовчому засіданні 19.03.2018 судом оголошувалась перерва на 23.04.2018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.05.2018.
Представник позивача в судове засідання з'явився, надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов повністю.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, 18.05.2018 через канцелярію суду подав клопотання про приєднання матеріалів, до якого надав додаткові докази у справі, а також подав 18.05.2018 до канцелярії суду клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи.
Судом відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про призначення у справі судової експертизи з огляду на те, що згідно положень п. 8 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує питання про призначення експертизи на стадії підготовчого провадження, в той час як відповідачем заявлено клопотання про призначення експертизи після закриття підготовчого провадження та призначення розгляду даної справи по суті.
Крім того, судом не було прийнято до розгляду клопотання про приєднання матеріалів з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
За змістом ч. 8 вказаної статті докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Відповідач подав зазначене клопотання з пропуском строку, встановленого ч. 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, та не навів поважних причин, що унеможливили подання даних доказів до закінчення підготовчого провадження.
При цьому, як було вказано раніше, ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, при цьому завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів .
Таким чином, долучені відповідачем до матеріалів справи докази, подані після закінчення підготовчого провадження, не приймаються судом до розгляду.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Київської міської ради №450/1506 від 23.04.2009 передано ОК Індивідуальних забудовників Новосел у власність земельну ділянку загальною площею 29,36 га між вул. Новомостицькою та вул. Замковецькою у Подільську районі міста Києва, в тому числі:
- ділянку №1 площею 9,984 га - за рахунок земель, переданих відповідно до рішення Київської міської ради від 15.03.2007 №290/951 Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю Укрспецторг земельної ділянки для будівництва житлового комплексу з соціально-побутовою інфраструктурою на вул. Замковецькій, 94-102 у Подільському районі м. Києва , право користування якої посвідчено договором оренди земельної ділянки від 09.02.2008 №85-6-00385;
- ділянку №2 площею 9,804 га - за рахунок земель, переданих відповідно до рішення Київської міської ради від 15.03.2007 №298/959 Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю Столиця земельної ділянки для будівництва багатопрофільного житлового комплексу з торгово-соціальною інфраструктурою між вул. Новомостицькою та вул. Замковецькою у Подільському районі м. Києва , право користування якою посвідчено договором оренди земельної ділянки від 09.02.2008 №85-6-00386;
- ділянку №3 площею 9,568 га - за рахунок земель, переданих відповідно до рішення Київської міської ради від15.03.2007 №284/945 Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю НОВЕ МІСТО земельної ділянки для будівництва житлового комплексу з соціально-побутовою інфраструктурою між вул. Новомостицькою та вул. Замковецькою у Подільському районі м. Києва , право користування якою посвідчено договором оренди земельної ділянки від 09.02.2008 №85-6-00387.
На підставі вказаного рішення позивачу видано державний акт серії ЯЖ№931249 від 25.05.2010 на право власності на земельну ділянку площею 10,0359 га з цільовим призначенням - для житлового будівництва, кадастровий номер 8000000000:85:227:0221, що знаходиться між вул. Новомостицькою та вул. Замковецькою у Подільському районі м. Києва.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №109881324 від 04.01.2018, право власності на вказану земельну ділянку було зареєстроване за позивачем на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20.04.2016 індексний номер 29345834.
Спір у справі виник у зв'язку із неправомірним, на думку позивача, будівництвом відповідачем нежилої споруди на земельні ділянці кадастровий номер 8000000000:85:227:0221, яка належить позивачу на праві власності.
Зокрема, позивач вказує, що під час виконання робіт з відновлення частини межі своєї земельної ділянки була виявлена капітальна споруда та проїзд з асфальтовим покриттям і обмежуючим бордюрним камінням, які знаходяться на стадії будівництва; такий проїзд організовано від воріт сусіднього землекористувача - ГК Барвінок ; загальна площа землеволодіння, зайнята самовільним будівництвом становить 0,0509 га.
За твердженнями позивача, будівництво споруди та проїзду до воріт відповідача відбувалося без погодження з позивачем як власником земельної ділянки, що свідчить про порушення відповідачем його права власності.
Згідно із частиною першою статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядженням своїм майном.
У відповідності до статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Наведена стаття унормовує захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння, констатує, що право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Відповідно до цієї статті, власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном. Зазначений позов отримав назву негаторний .
Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.
Предмет негаторного позову становитиме вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом (шляхом звільнення виробничих приміщень власника від неправомірного перебування у них майна третіх осіб, виселення громадян з неправомірно займаних жилих приміщень власника, знесення неправомірно збудованих споруд, накладення заборони на вчинення неправомірних дій щодо майна власника тощо).
Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей. При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.
При цьому, задоволення негаторного позову можливе за сукупністю двох підстав:
- наявність у позивача права вимоги усунення перешкод;
- вчинення перешкод відповідачем.
За відсутністю хоча б однієї з обставин, підстави для задоволення негаторного позову відсутні.
Отже суд приходить до висновку, що звертаючись до суду із негаторним позовом, позивач мав довести наявність у неї права власності або речового права на майно, усунення перешкод в користуванні та розпорядженні яким є предметом спору, а також неправомірність дій відповідача стосовно використання даного майна.
Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України майнові права суб'єктів господарювання виникають внаслідок створення та придбання майна з підстав, не заборонених законом.
Правом власності згідно з ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
За приписами ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. При цьому, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з ч. 1 ст. 183 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Як встановлено судом, позивач у встановленому законодавством порядку набув та зареєстрував право власності на земельну ділянку площею 10,0359 га з цільовим призначенням - для житлового будівництва, кадастровий номер 8000000000:85:227:0221, що знаходиться між вул. Новомостицькою та вул. Замковецькою у Подільському районі м. Києва.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Таким чином, враховуючи, що позов у даній справі стосується захисту прав землекористувача щодо можливості вільного користування земельною ділянкою шляхом звільнення відповідної земельної ділянки від розміщених на ній об'єктів, до предмету дослідження у даній справі входить встановлення обставин щодо наявності порушення, невизнання або оспорення права заявника, у чому полягає таке порушення прав та якими доказами воно підтверджується.
Отже, задоволення позовних вимог про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном прямо залежить від доведеності позивачем факту порушення його права власності чи законного володіння або в разі реальної наявності такої небезпеки.
Частиною 1 статі 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За змістом ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
На підтвердження факту перебування будівництва на спірній земельній ділянці позивачем надано до суду матеріли польових топографічних-геодезичних робіт, схеми та відомості координат точок теологічного ходу та інші матеріали, що становлять технічну документацію із землеустрою, складену Товариством з обмеженою відповідальністю Головземпроект на замовлення позивача.
Із вказаної документації вбачається, що під час виконання робіт із відновлення в натурі (на місцевості) межі земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:227:0221, в північній частині землеволодіння виявлена капітальна споруда та проїзд з асфальтовим покриттям і обмежуючим бордюр ним камінням, які знаходяться на стадії будівництва.
Згідно фото фіксації межових знаків, що містяться в матеріалах технічної документації із землеустрою, проїзд до вказаної будівлі організовано від воріт сусіднього землекористувача - ГК Барвінок .
В судовому засіданні представник відповідача не заперечував проти того факту, що будівництво капітальної споруди та проїзду здійснюється саме відповідачем, а відтак суд вважає доведеним те, що відповідачем здійснюється забудова спірної нежитлової будівлі та проїзду на території земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:227:0221.
Твердження відповідача, що вказана будівля знаходиться на території земельної ділянки, яка перебуває в оренді у ГК Барвінок та не належить позивачу на праві власності судом не приймається до уваги з огляду на наступне.
Зокрема, у поданому відзиві відповідач вказує, що спірна земельна ділянка є виїздом з кооперативу, а законність користування вказаною земельною ділянкою підтверджує договір оренди земельної ділянки від 28.10.2010.
В той же час суд відзначає, що за договором оренди земельної ділянки від 28.10.2010 відповідачу в оренду було передано земельну ділянку площею 3,3865 кв.м, кадастровий номер 8000000000:85:227:0142, що знаходиться за адресою: вул. Новомостицька, 25 у Подільському районі м. Києва.
При цьому, під час розгляду даної справи було встановлено, що будівництво спірної капітальної споруди та проїзду відбувається саме на території земельної ділянки кадастровим номером 8000000000:85:227:0221, доказів зворотного відповідачем не надано.
Також не приймаються судом до уваги твердження відповідача про те, що спірний проїзд був організований з ГК Барвінок ще з 1997 року, з огляду на лист Управління превентивної діяльності ГУ у м. Києві Національної поліції України №2253/125/19/01-2017 від 05.04.2017, з якого вбачається що відповідач тільки з 2017 року мав намір отримати дозвільні документи для влаштування такого проїзду.
Більш того, відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту правомірності здійснення ним будівництва нежилої капітальної будівлі на спірній земельній ділянці позивача, а також проїзду з асфальтобетонним покриттям.
Таким чином суд вважає доведеним факт вчинення відповідачем перешкод у користуванні позивачем належною йому на праві власності земельною ділянкою.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Вказана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права полягає у позбавленні його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Порушення, невизнання або оспорювання права власності особи на земельну ділянку є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Положеннями ст. 41 Конституції України гарантовано кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 321 Цивільного кодексу України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.
Статтею 1 протоколу № 1 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, передбачено чіткі критерії визнання можливості позбавлення права власності та межі дій держави, які можуть бути визнані обґрунтованими та правовими, а саме: наведена норма виділяє такі критерії правомірності позбавлення права власності: позбавити права власності можна лише в інтересах суспільства, а підставами можуть стати норми національного законодавства (у ст. умови, передбачені законом ) чи загальні принципи міжнародного права. Подібна норма має місце і в Конституції України, так само як і в Цивільному Кодексі України та в інших нормативно-правових актах.
Виходячи з принципу повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог та зобов'язання відповідача усунути перешкоди у користуванні позивачем земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:85:227:0221 шляхом знесення капітальної нежитлової споруди, що займає площу 0,0046 га, проїзд з асфальтовим покриттям і обмежуючим бордюрним камінням, що займає площу 0,0463 га та привести земельну ділянку у первісний стан.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції", "Джеймс та інші проти Сполученого королівства") положення статті 1 Першого протоколу містять три окремих правила, які не застосовуються окремо: перше правило проголошує принцип мирного володіння майном, друге стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання втручання у власність правомірним, третє правило визнає за державами контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Також, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання в право власності принципу правомірного та допустимого втручання, слід оцінити, чи є захід законним, чи переслідує втручання суспільний інтерес, чи є такий захід пропорційним переслідуваним цілям.
При цьому, задовольняючи позовні вимоги у викладеній редакції суд враховує, що такий спосіб захисту не може призвести до порушень права відповідача як власника спірної споруди, оскільки станом на момент винесення даного рішення така споруда не введена в експлуатацію та жодних прав на неї не зареєстровано у встановленому законодавством порядку.
За таких обставин, позовні вимоги ОК Індивідуальних забудовників Новосел підлягають задоволенню повністю.
Щодо розподілу судових витрат у даній справі суд відзначає наступне.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Частинами 1-2 статті 221 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
21.05.2018 в судовому засіданні представником позивача було заявлено про вирішення питання про судові витрати в частині витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
З урахуванням того, що відповідачем заявлено в порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України про вирішення питання про розподіл витрат до закінчення судових дебатів, суд вважає за можливе вирішити питання про витрати на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Таким чином, на підставі п. 5 ч. 6 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд призначає судове засідання для вирішення питання про судові витрати на професійну правничу допомогу, і встановлює строк для подання позивачем доказів щодо розміру, понесених судових витрат.
При цьому, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір та витрати, понесені позивачем на виготовлення технічної документації, покладаються на відповідача повністю.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 221, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги Обслуговуючого кооперативу Індивідуальних забудовників Новосел задовольнити повністю.
2. Зобов'язати Гаражний кооператив Барвінок (04108, м. Київ, вул. Новомостицька, 25; ідентифікаційний код 22885005) усунути перешкоди у користуванні Обслуговуючим кооперативом Індивідуальних забудовників Новосел (03115, м. Київ, вул. Анатолія Петрицького, 17; ідентифікаційний код 35507847) земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:85:227:0221 шляхом знесення капітальної нежитлової споруди, що займає площу 0,0046 га, проїзд з асфальтовим покриттям і обмежуючим бордюрним камінням, що займає площу 0,0463 га, та привести земельну ділянку у первісний стан. Видати наказ.
3. Стягнути з Гаражного кооперативу Барвінок (04108, м. Київ, вул. Новомостицька, 25; ідентифікаційний код 22885005) на користь Обслуговуючого кооперативу Індивідуальних забудовників Новосел (03115, м. Київ, вул. Анатолія Петрицького, 17; ідентифікаційний код 35507847) судовий збір у розмірі 1 762,00 грн. та витрати, що пов'язані зі збиранням доказів у розмірі 30 000,00 грн. Видати наказ.
4. Призначити судове засідання для вирішення питання про витрати на правничу допомогу на 29.05.2018 о 10:00 год. Засідання відбудеться у приміщенні господарського суду міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44- Б, зал № 6.
5. Зобов'язати Обслуговуючий кооператив Індивідуальних забудовників Новосел у п'ятиденний строк надати суду докази понесення витрат на правничу допомогу, заявлених до стягнення з відповідача в позовній заяві.
6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
7. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 31.05.2018
Суддя В.П. Босий
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 21.05.2018 |
Оприлюднено | 01.06.2018 |
Номер документу | 74376918 |
Судочинство | Господарське |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні