Рішення

від 24.05.2018 по справі 912/733/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2018 рокуСправа № 912/733/18 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. за участю секретаря судового засідання Солдатової К.І. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/733/18

за позовом: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк", 53123, Дніпропетровська область, Софіївський р-н, с.Криничувате, вул. Молодіжна, буд.1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагроком", 25006, м. Кропивницький, вул. Шевченка, буд. 38

про стягнення 366134,77 грн,

Представники:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № б/н від 20.04.18;

від відповідача - участі не брали.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Маяк" звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою б/н від 23.03.2018, яка містить вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагроком" заборгованості у сумі 366134,77 грн, що складається з 311932,50 грн - основної суми боргу, 3373,27 - суми 3% річних, 10832,49 грн - інфляційних втрат, 39996,51 грн - пені, з покладанням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором від 20.09.2017 №М-09/09 в частині оплати за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду від 30.03.2018 подану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 912/733/18; ухвалено розглядати справу №912/733/18 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 24.04.2018. Крім того, вказаною ухвалою відповідачу та позивачу встановлено строки для подання відзиву на позовну заяву та відповіді на відзив.

24.04.2018 господарський суд розпочав підготовче провадження.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався.

Ухвалою від 24.04.2018 закрито підготовче провадження у справі №912/733/18, справу призначено до судового розгляду по суті на 24.05.2018 об 11:15.

24.05.2018 судом відкрито судове засідання з розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 24.05.2018 присутній представник позивача підтримав заявлений позов в повному обсязі.

Відповідач участь повноважного представника в судовому засіданні 24.05.2018 не забезпечив.

Згідно з частиною 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Як встановлено матеріалами справи, ухвали суду у даній справі, зокрема, ухвала про закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті, направлена за місцезнаходження відповідача згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Таким чином, відповідач є таким, що належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення засідання суду у даній справі.

Натомість, 11.05.2018 відповідачем через канцелярію суду подано клопотання про відкладення розгляду справи до 31.05.2018, мотивоване перебуванням 24.05.2018 директором ОСОБА_2 (з 16.05.2018 по 30.05.2018 згідно наказу від 30.03.2018 №30/3) у службовому відрядженні в м. Львів.

Розглядаючи зазначене клопотання відповідача господарський суд вважає за необхідне наголосити, що явка в засідання представника відповідача судом обов'язковою не визнавалась. При цьому, господарським судом враховано, що відповідач, за необхідності, міг забезпечити участь у засіданні іншого представника. Докази неможливості уповноважити відповідачем будь-яку особу на представництво інтересів в суді не подано.

Відповідно до пункту 1 частини 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З підстав викладеного у господарського суду відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи. Суд розглядає справу за відсутності представника відповідача, оскільки повідомлені відповідачем в клопотанні причини відсутності представника не оцінюються судом як поважні.

На підставі ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з неподанням відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, спір вирішено за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши в судовому засіданні подані докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

20.09.2017 між СТОВ "Маяк" (далі - Продавець) та ТОВ "Хімагроком" (далі - Покупець) укладено договір №М-09/09 (далі - Договір, а.с. 29-31), відповідно до пункту 1.1. якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити належний Продавцю насіння коріандру насипом виробництва 2016 року, країна походження - Україна, що по тексту іменується Товар.

Відповідно до пунктів 2.1., 2.2. Договору кількість товару прописується згідно додатку №1, який є невід'ємною частиною договору. Кількість товару визначається згідно кількості, вказаної в товарно-транспортній накладній на товар при завантаженні на складі Продавця. Сторони дійшли згоди, що при виникненні розбіжностей щодо кількості товару, вказаної в товарно-транспортній накладній при завантаженні товару і фактичній кількості товару при його розвантаженні, остаточною буде вважатися кількість товару визначена на вагах на складі Продавця, які сертифіковані та опломбовані згідно чинного законодавства України.

Згідно пункту 3.4. Договору термін поставки - 20 жовтня 2017 року. Датою поставки вважається дата приймання товару уповноваженим співробітником вагової елеватора з відповідною відміткою на товарно-транспортній накладній. Товар поставляється частинами, частиною партії товару є кількість товару зазначена у одній накладній. Повна партія товару вважається кількість і сума всіх накладних за даним договором.

Ціна товару прописується згідно додатку №1, який є невід'ємною частиною договору (пункт 4.1. Договору).

Відповідно до пункту 5.1. Договору оплата за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця на протязі 3 (трьох) банківських днів з моменту його отримання.

Договір вступає в силу з дня підписання і діє до 01.12.2017, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами його умов, а пункт 7.5. договору - протягом 5 років з моменту підписання. У випадку, якщо зобов'язання сторін виникли під час дії договору, але на момент припинення його дії залишилися не виконаними, такі зобов'язання не припиняються і підлягають виконанню в порядку і на умовах даного договору (п. 11.6. Договору).

Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками.

За твердженням позивача, 19.10.2017 СТОВ "МАЯК" виставило ТОВ "Хімагроком" рахунок на загальну суму 381932,50 грн на оплату товару за укладеним договором №М-09/09 від 20.09.2017 (а.с. 33).

20.10.2017 позивачем поставлено відповідачу товар - коріандр урожаю 2016 року, кількістю 41,290 т, на загальну суму 381932,50 грн з ПДВ, що підтверджується накладною №79 від 20.10.2017, яка підписана повноважними представниками сторін та скріплена печатками (а.с. 32).

14.11.2017 відповідач частково оплатив поставлений товар, що підтверджується платіжним дорученням №63 від 14.11.2017 на суму 50000,00 грн та випискою з рахунку СТОВ "Маяк" (а.с. 34-35).

З метою врегулювання спору, 23.12.2017 позивач звернувся до ТОВ "Хімагроком" з претензією від 13.12.2017 №0218/12 про сплату 331932,50 грн в рахунок сплати за товар, отриманий за накладною №79 від 20.10.2017 відповідно до договору №М-09/09 від 20.09.2017 (а.с. 38-40).

13.12.2017 відповідач частково оплатив поставлений товар, що підтверджується платіжним дорученням №69 від 13.12.2017 на суму 20000,00 грн та виписками з рахунку СТОВ "Маяк" (а.с. 36-37).

Таким чином, заборгованість відповідача за отриманий товар на момент подання позову складає 311932,50 грн.

Як повідомляє позивач, відповідач за отриманий товар в повному обсязі не розрахувався, що стало підставою для звернення до суду з позовом у даній справі.

При розгляді справи, господарський суд враховує наступне.

В силу положень ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно ч. 7 ст. 179 та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарський суд враховує, що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно з частиною першою ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом поставки, згідно частини першої ст. 266 Господарського кодексу України, є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно з ч. ч. 1,2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як передбачає частина шоста ст. 265 Господарського кодексу України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно положень Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (частина перша ст. 662), натомість покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (частини перша та друга ст. 692).

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Втім жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Разом з цим, відповідач не надав до господарського суду доказів оплати вартості отриманого Товару.

За вимогами частини першої ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини сьомої ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони іншим договором не було виконано належним чином.

Вказаним положенням кореспондують норми ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

За приписами ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи з положень частини першої ст. 692 Цивільного кодексу України, Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, якщо умовами договори сторони встановили строк оплати товару, то такий товар має бути оплачений в установлений договором строк.

В силу приписів ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, позивач свої обов`язки за Договором виконав належним чином, здійснивши поставку Товару, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати Товару не виконав, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 311932,50 грн.

Відповідачем докази погашення заборгованості за отриманий Товар господарському суду не надані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови Договору, а також приписи ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому позовні вимоги СТОВ "Маяк" про стягнення з ТОВ "Хімагроком" боргу в розмірі 311932,50 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3 % річних за порушення строків оплати товару в сумі 3373,27 грн та 10832,49 грн інфляційних витрат.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові 3% річних нараховуються від простроченої суми за весь час прострочення.

Так, позивачем нараховано відповідачу 3% річних:

- на суму боргу 381932,50 грн за період прострочення з 24.10.2017 по 13.11.2017 в сумі 659,22 грн;

- на суму боргу 331932,50 грн за період прострочення з 14.11.2017 по 12.12.2017 в сумі 791,18 грн;

- на суму боргу 311932,50 грн за період прострочення з 13.12.2017 по 25.02.2018 в сумі 1922,87 грн, а всього 337327 грн (а.с. 5).

Однак, господарський суд вважає, що позивачем неправильно визначено початок періоду прострочення платежу.

Як зазначено в пункті 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Так, згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до пункту 5.1. Договору оплата за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця на протязі 3 (трьох) банківських днів з моменту його отримання.

Отже, обов'язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи ст. 692 ЦК України та умов Договору) виникає на протязі 3 (трьох) банківських днів з моменту його отримання.

Оскільки СТОВ "Маяк" поставило товар, а ТОВ "Хімагроком" отримало товар згідно з накладною від 20.10.2017, то у відповідача виник обов'язок щодо його оплати не пізніше 25.10.2017 (21.10. та 22.10.2017 вихідні дні субота та неділя), а отже датою з якої мають нараховуватись 3% річних є 26.10.2017.

На підставі викладеного, 3% річних, які підлягають стягненню за період з 26.10.2017 по 13.11.2017 на суму боргу 381932,50 грн є 596,44 грн.

Розрахунок 3% річних в іншій частині є правильним.

Враховуючи викладене, з відповідача підлягають стягненню 3% річних в розмірі 3310,49 грн. Підстави для задоволення позову про стягнення 3% річних в іншій частині відсутні за наведених вище обставин.

Розрахунок позивача в частині стягнення інфляційних втрат (а.с. 5-6) за період листопад 2017-січень 2018 в сумі 10832,49 грн є правильним, а позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім цього, за прострочення виконання зобов'язань з оплати поставленого товару позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 39996,51 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Матеріали справи свідчать, що відповідач свої зобов'язання за договором № М-09/09 від 20.09.2017 виконував неналежним чином, чим порушив умови Договору, норми ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, що слугувало підставою для нарахування позивачем пені в сумі 39996,51 грн.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Сторони в п. 7.3. Договору передбачили, що у разі порушення строків оплати поставленого Товару, Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі 0,1% суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Разом з цим, згідно ст. 3 наведеного Закону, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом, як граничний. Тобто, за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

За наведеним розрахунком (а.с. 6) позивач правомірно розраховує пеню в межах подвійної облікової ставки НБУ, оскільки визначений Договором розмір пені - 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день, перевищує установлений Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" граничний розмір пені.

Таким чином, вимога позивача про стягнення пені, розрахунок та сума якої обмежена подвійною обліковою ставкою НБУ, відповідає вимогам наведеного вище законодавства.

Разом з цим, перевіривши розрахунок пені (а.с. 6) господарський суд зазначає, що позивачем неправильно визначено початок періоду прострочення платежу (не враховано положення п. 5.1. Договору), а також при розрахунку пені за період з 26.01.2018 по 25.02.2018 на суму боргу 311932,50 грн неправильно зазначено кількість днів прострочення (позивачем зазначено 59 днів прострочення, тоді як правильно - 31 день).

З підстав викладеного господарський суд наводить наступний розрахунок пені в межах періоду розрахунку позивача:

з 26.10.2017 по 13.11.2017 на суму простроченого платежу в розмірі 381932,50 грн становить 5347,05 грн;

з 26.01.2018 по 25.02.2018 на суму простроченого платежу 311932,50 грн пеня становить 8477,73 грн.

В іншій частині розрахунок пені є правильним.

З підстав наведеного позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 31816,03 грн. Підстави для задоволення позову про стягнення пені в іншій частині відсутні за наведених вище обставин.

Враховуючи викладене, позовні вимоги СТОВ "Маяк" до ТОВ "Хімагроком" підлягають частковому задоволенню на суму 357891,52 грн, з яких: 311932,50 грн основного боргу, 10832,49 грн інфляційних, 3310,49 грн 3% річних та 31816,03 грн пені. У задоволені позовних вимог в іншій частині господарський суд відмовляє.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагроком" (25006, м. Кропивницький, вул. Шевченка, буд. 38, ідентифікаційний код 40526348) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк" (53123, Дніпропетровська область, Софіївський р-н, с.Криничувате, вул. Молодіжна, буд.1, ідентифікаційний корд 30847257) 311932,50 грн основного боргу, 3310,49 грн - 3% річних, 10832,49 грн інфляційних втрат та 31816,03 грн пені, а також 5368,37 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволені позову в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Належним чином засвідчені копії рішення направити Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Маяк" за адресою: 53123, Дніпропетровська область, Софіївський р-н, с.Криничувате, вул. Молодіжна, буд.1; Товариству з обмеженою відповідальністю "Хімагроком" за адресою: 25006, м. Кропивницький, вул. Шевченка, буд. 38.

Повне рішення складено 01.06.2018.

Суддя В.В.Тимошевська