Рішення

від 29.05.2018 по справі 916/739/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" травня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/739/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Д'яченко Т.Г.

при секретарі судового засідання Воровіній Т.О.

розглянувши справу №916/739/18

За позовом Державного підприємства „Адміністрація морських портів України» (01135, м.Київ, пр. Перемоги, 14), в особі Одеської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Одеського морського порту) (65026, м. Одеса, Митна площа, 1)

До відповідача : Приватного підприємства „ТОРГМОРТРАНС» (65013, АДРЕСА_1)

Про стягнення 13991,28 грн.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність

від відповідача: ОСОБА_2, керівник

У судовому засіданні, яке відбулось 21.05.2018р., відповідно до ч. 2 ст. 216 ГПК України було оголошено перерву по справі до 29 травня 2018р. о 10 год. 00 хв.

Встановив: Позивач - Державне підприємство „Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Одеського морського порту) звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. № ГСОО 791/18 від 23.04.2017р.) до Приватного підприємства „ТОРГМОРТРАНС» про стягнення 13991,28 грн.

Позовні вимоги позивача у справі - Державного підприємства „Адміністрація морських портів України» , в особі Одеської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Одеського морського порту) обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача - Приватного підприємства „ТОРГМОРТРАНС» прийнятих на себе зобов'язань за умовами укладеного Договору про допуск до об'єктів портової інфраструктури №1635-П-ОДФ-16 від 30.06.2016р. та направлено на стягнення заборгованості у розмірі 12069 грн., пені у розмірі 1598,13 грн. та 3% річних у розмірі 324,15грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.04.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/739/18. Справу №916/739/18 вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 21 травня 2018р. об 11:30.

У судовому засіданні, яке відбулось 21.05.2018р., відповідно до ч. 2 ст. 216 ГПК України було оголошено перерву до 29 травня 2018р. о 10 год. 00 хв.

21.05.2018р. до господарського суду Одеської області відповідачем були подані пояснення, відповідно до яких було зазначено суду, що Приватне підприємство „ТОРГМОРТРАНС» станом на теперішній час не здійснює фінансово-господарську діяльність, у зв'язку з відсутністю обсягу робіт. Не має в штаті найманих працівників, відсутні грошові кошти, а також відсутні будь-які інвестиції. Також в судовому засіданні представником відповідача було пояснено суду, що податкові декларації щодо податку на прибуток підприємства за 2106р., 2017р. подавалися з нульовими показниками. Основні засоби на балансі підприємства також відсутні, а укладений з позивачем ОСОБА_3 про допуск до об'єктів портової інфраструктури №1635-П-ОДФ-16 від 30.06.2016р. був розірваний з 01.09.2017р.

21.05.2018р. відповідачем - Приватним підприємством „ТОРГМОРТРАНС» супровідним листом до матеріалів справи були залучені копії документів.

Проте, в порушення положень ч. 9 ст. 80 ГПК України, надані Приватним підприємством „ТОРГМОРТРАНС» докази не надіслані та не надані відповідачем позивачеві, у зв'язку з чим не беруться до уваги судом.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив.

30 червня 2016р. між Державним підприємством „Адміністрація морських портів України» (Адміністрація) та Приватним підприємством „ТОРГМОРТРАНС» (Користувач) було укладено ОСОБА_3 №1635-П-ОДФ 16 про допуск об'єктів портової інфраструктури (надалі - ОСОБА_3), за умовами якого предметом договору є надання Користувачу послуг з користування об'єктами портової інфраструктури (надалі - послуги), які закріплені за Адміністрацією та знаходяться на її балансі, з метою можливості забезпечення максимально ефективного виробничого процесу, та які зазначені в Додатку №1-6 (надалі - об'єкти інфраструктури), які є невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору, Користувач сплачує плату Адміністрації за надані Послуги в порядку та на умовах, передбачених цим Договором.

Умовами п. 2.1. Договору визначено, що вартість послуг, особливості розрахунків визначено в Додатку №1-6, який є невід'ємною частиною цього Договору. Податок на додану вартість нараховується відповідно до чинного законодавства (п. 2.2. Договору).

Згідно до п. 2.3. Договору, оплата послуг здійснюється на підставі рахунку Адміністрації та Акту наданих послуг.

Відповідно до п. 2.5. Договору, Адміністрація здійснює виставлення рахунку по об'єктам інфраструктури, відповідно до підписаних Додатків до цього Договору, протягом 7 робочих днів місяця наступного за розрахунковим.

Згідно до п. 2.6. Договору, рахунки на оплату та ОСОБА_2 наданих Послуг Адміністрації передаються Користувачу безпосередньо уповноваженому представнику Користувача під підпис у реєстрі пред'явлених рахунків. У випадку виникнення спорів щодо одержання Користувачем рахунку на оплату та ОСОБА_2 наданих послуг Адміністрації, рахунок та ОСОБА_2 вважаються переданими та одержаними Користувачем, а тягар доказування того, що рахунок та ОСОБА_2 не були одержані, несе Користувач.

Відповідно до п. 2.7. Договору, Користувач оплачує рахунки до 20 (двадцятого) числа місяця наступного за розрахунковим, шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок Одеського філії Адміністрації, згідно з ОСОБА_2 наданих послуг.

На виконання умов укладеного Договору, позивачем за період з грудня 2016 року по серпень 2017 року надавалися послуги, на підтвердження чого між сторонами складалися, підписувалися та скріплювалися печатками наступні ОСОБА_2 виконаних робіт, а саме:

-ОСОБА_2 виконаних робіт від 31.12.2016р. на суму 1341 грн. ( з ПДВ);

-ОСОБА_2 виконаних робіт від 31.01.2017р. на суму 1341 грн. ( з ПДВ);

-ОСОБА_2 виконаних робіт від 28.02.2017р. на суму 1341 грн. ( з ПДВ);

-ОСОБА_2 виконаних робіт від 31.03.2017р. на суму 1341 грн. ( з ПДВ);

-ОСОБА_2 виконаних робіт від 30.04.2017р. на суму 1341 грн. ( з ПДВ);

-ОСОБА_2 виконаних робіт від 31.05.2017р. на суму 1341 грн. ( з ПДВ);

-ОСОБА_2 виконаних робіт від 30.06.2017р. на суму 1341 грн. ( з ПДВ);

-ОСОБА_2 виконаних робіт від 31.07.2017р. на суму 1341 грн. ( з ПДВ);

-ОСОБА_2 виконаних робіт від 31.08.2017р. на суму 1341 грн. ( з ПДВ).

Також, на виконання умов укладеного договору та відповідно до вищезазначених ОСОБА_2 виконаних робіт, позивачем на адресу Приватного підприємства „ТОРГМОРТРАНС» було виставлено до сплати наступні рахунки, а саме:

-рахунок №520647 від 27.12.2016р. на суму 1341 грн. (з ПДВ);

-рахунок №520022 від 25.01.2017р. на суму 1341 грн. (з ПДВ);

-рахунок №520073 від 22.02.2017р. на суму 1341 грн. (з ПДВ);

-рахунок №520126 від 22.03.2017р. на суму 1341 грн. (з ПДВ);

-рахунок №520180 від 21.04.2017р. на суму 1341 грн. (з ПДВ);

-рахунок №520232 від 24.05.2017р. на суму 1341 грн. (з ПДВ);

-рахунок №520288 від 22.06.2017р. на суму 1341 грн. (з ПДВ);

-рахунок №520336 від 18.07.2017р. на суму 1341 грн. (з ПДВ);

-рахунок №520386 від 30.08.2017р. на суму 1341 грн. (з ПДВ).

В порушення договірних зобов'язань, відповідачем - Приватним підприємством „ТОРГМОРТРАНС» не було здійснено оплату вартості наданих послуг з боку позивача, у зв'язку з чим за відповідачем рахується основний боргу у розмірі 12069 грн., який станом на момент розгляду справи є непогашеним.

Згідно до п. 5.1. Договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим Договором. Порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору.

Відповідно до п. 5.4. Договору, у випадку несвоєчасної сплати послуг, Адміністрація має право вимагати від Користувача сплати на користь Адміністрації пені у вигляді подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення до повної сплати заборгованості, включаючи день сплати.

У зв'язку з неналежним виконанням з боку відповідача - Приватного підприємства „ТОРГМОРТРАНС» прийнятих на себе зобов'язань за умовами укладеного Договору №1635-П-ОДФ 16 про допуск об'єктів портової інфраструктури від 30 червня 2016р., позивачем здійснено нарахування пені у розмірі 1598,13 грн. та 3% річних у розмірі 324,15грн.

Позивачем на адресу Приватного підприємства „ТОРГМОРТРАНС» , з метою погашення заборгованості та врегулювання спору у досудовому порядку, скеровувались претензії від 21.09.2017р. та від 30.10.2017р. про сплату заборгованості, однак такі претензії позивача залишись без реагування Приватним підприємством „ТОРГМОРТРАНС» .

Позовні вимоги Державного підприємства „Адміністрація морських портів України» , в особі Одеської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Одеського морського порту) обґрунтовано неналежним виконанням з боку Приватного підприємства „ТОРГМОРТРАНС» договірних зобов'язань та направлено на стягнення заборгованості у розмірі 12069 грн., пені у розмірі 1598,13грн. та 3% річних у розмірі 324,15грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши у судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено судом, правовідносини між Державним підприємство „Адміністрація морських портів України» та Приватним підприємством „ТОРГМОРТРАНС» виникли на підставі укладеного між ними 30 червня 2016р. Договору №1635-П-ОДФ 16 про допуск об'єктів портової інфраструктури.

Відповідно до ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України, договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1. ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Приватним підприємством „ТОРГМОРТРАНС» прийнятих на себе зобов'язань за умовами Договору №1635-П-ОДФ 16 про допуск об'єктів портової інфраструктури від 30 червня 2016р., щодо повної сплати наданих послуг з користування об'єктами портової інфраструктури, що підтверджується наявними в матеріалах справи ОСОБА_2 виконаних робіт за період з грудня 2016 року по серпень 2017 року, та відповідними рахунками, у зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача за Договором №1635-П-ОДФ 16 про допуск об'єктів портової інфраструктури від 30 червня 2016р заборгованості у розмірі 12069 грн. - є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем було здійснено нарахування пені: за рахунком №520647 від 27.12.2016р., розрахунок пені проведено за період з 20.01.2017р. по 20.07.2017р. - борг зі сплати пені 85,38грн., за рахунком №520022 від 25.01.2017р., розрахунок пені проведено за період з 20.02.2017р. по 20.08.2017р. - борг зі сплати пені 174,55 грн., за рахунком №520073 від 22.02.2017р., розрахунок пені проведено за період з 20.03.2017р. по 20.09.2017р. - борг зі сплати пені 174,22 грн., за рахунком №520126 від 22.03.2017р., розрахунок пені проведено за період з 20.04.2017р. по 20.10.2017р. - борг зі сплати пені 170,33 грн., за рахунком №520180 від 21.04.2017р., розрахунок пені проведено за період з 20.05.2017р. по 20.11.2017р. - борг зі сплати пені 171,03 грн., за рахунком №520232 від 24.05.2017р., розрахунок пені проведено за період з 20.06.2017р. по 20.12.2017р. - борг зі сплати пені 173,49 грн., за рахунком №520288 від 22.06.2017р., розрахунок пені проведено за період з 20.07.2017р. по 20.01.2018р. - борг зі сплати пені 178,96 грн., за рахунком №520336 від 18.07.2017р., розрахунок пені проведено за період з 20.08.2017р. по 20.02.2018р. - борг зі сплати пені 186,39 грн., за рахунком №520386 від 30.08.2017р., розрахунок пені проведено за період з 20.09.2017р. по 20.03.2018р. - борг зі сплати пені 192,22 грн.

Загальний боргу зі сплати пені становить грошову суму у розмірі 1598,13 грн.

Суд, переривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем пені у розмірі 1598,13 грн., вважає такий розрахунок вірним, а вимоги про її стягнення правомірними.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти (п. 6.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» ).

Суд, переривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем 3 % річних у розмірі 324,15 грн., нарахування якого було здійснено станом на 13.04.2018р., вважає такий розрахунок вірним, а вимоги про стягнення 3% річних - правомірними.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог Державного підприємства „Адміністрація морських портів України» , в особі Одеської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Одеського морського порту) зі стягненням з Приватного підприємства „ТОРГМОРТРАНС» заборгованості у розмірі 12069 грн., пені у розмірі 1598,13 грн. та 3% річних у розмірі 324,15грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 1762 грн.. покладаються на відповідача, у зв'язку з задоволенням позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов Державного підприємства „Адміністрація морських портів України» (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14; код 38727770) в особі Одеської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Одеського морського порту) (65026, м. Одеса, Митна площа, 1) до Приватного підприємства „ТОРГМОРТРАНС» (65013, АДРЕСА_1; код 30942780) про стягнення 13991,28 грн. - задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного підприємства „ТОРГМОРТРАНС» (65013, АДРЕСА_1; код 30942780) на користь Державного підприємства „Адміністрація морських портів України» (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14; код 38727770) в особі Одеської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Одеського морського порту) (65026, м. Одеса, Митна площа, 1; код 38728457) заборгованість за Договором №1635-П-ОДФ-16 від 30.06.2016р. у розмірі 12069 (дванадцять тисяч шістдесят дев'ять) грн., пеню у розмірі 1598 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто вісім) грн. 13 коп., 3% річних у розмірі 324 (триста двадцять чотири) грн. 15 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн.

Повний текст рішення складено 31 травня 2018 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та відповідно до п.п. 17.5. п. 17 Розділу ХІ „Перехідні положення» ГПК України може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д'яченко