Рішення

від 29.05.2018 по справі 916/399/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,

e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" травня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/399/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Д'яченко Т.Г.

при секретарі судового засідання Воровіній Т.О.

розглянувши справу №916/399/18

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгтехніка ПЛЮС» (21032, м.Вінниця, вул. Нечуя-Левицького, буд. 14)

До відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю „ТРОГОВИЙ ДІМ ЛЕВАДА» (68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. 1 Травня, 3)

про стягнення 166807,17 грн.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: ОСОБА_1, представник за довіреністю

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю „Торгтехніка ПЛЮС» звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою від 06.03.2018 р. за вх. № ГСОО 430/18 до Товариства з обмеженою відповідальністю „ТРОГОВИЙ ДІМ ЛЕВАДА» , у якій просило суд стягнути суму боргу за порушення грошового зобов'язання за укладеним Договором поставки №20160601-138 від 01.06.2016р. в сумі 403795,96 грн., в тому числі суму основного боргу 399240,70 грн., суму інфляційних нарахувань у розмірі 2284,81 грн. та пеню у розмірі 5% в сумі 2270,45 грн.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгтехніка ПЛЮС» обґрунтовано неналежним виконання з боку відповідача прийнятих на себе зобов'язань за умовами Договору поставки №20160601-138 від 01 червня 2016 року, та при зверненні до суду направлено на стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „ТРОГОВИЙ ДІМ ЛЕВАДА» загальної заборгованості у розмірі 403795,96 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.03.2018р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгтехніка ПЛЮС» від 06.03.2018р. вх. №ГСОО 430/18 залишено без руху та позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю „Торгтехніка ПЛЮС» зобов'язано надати суду письмові підтвердження того, що ним не подано іншого позову до цього самого відповідача, з тим самим предметом та з тих самих підстав позову. Встановлено позивачу строк для усунення недоліку позовної заяви не пізніше 10 днів з дня отримання даної ухвали суду.

29.03.2018р. до господарського суду Одеської області позивачем були надані письмові пояснення, у яких Товариством з обмеженою відповідальністю „Торгтехніка ПЛЮС» було зазначено суду, що в жодному суді не слухається справа між тими ж сторонами та з таким же предметом спору.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.03.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/399/18. Справу №916/399/18 вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та судове засідання для розгляду справи по суті призначено до розгляду.

17.04.2018р. до господарського суду Одеської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просив суд задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгтехніка ПЛЮС» частково, із урахуванням основної суми боргу 229240,70 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 2284,81 грн. та надати строк Товариству з обмеженою відповідальністю „ТРОГОВИЙ ДІМ ЛЕВАДА» для сплати даної суми до 23.05.2018р. включно, у решті позовних вимог відмовити.

24.04.2018р. до господарського суду Одеської області представником відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „ТРОГОВИЙ ДІМ ЛЕВАДА» супровідним листом були залучені до матеріалів справи документи, а саме докази часткової сплати основного боргу, у зв'язку з чим, за поясненнями відповідача, станом на 24.04.2018р. за відповідачем рахується борг у розмірі 169240,70 грн. (а.с.94-100).

07.05.2018р. до господарського суду Одеської області від відповідача надійшли письмові пояснення, з копіями платіжних доручень. Так, відповідно до пояснень відповідача та наданих ним документів, вбачається, що станом на 04.05.2018р. за відповідачем рахується основний борг у розмірі 149240,70 грн.

Надалі, 22.05.2018р. до господарського суду Одеської області від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгтехніка ПЛЮС» надійшла заява про уточнення позовних вимог, у якій позивач просив суд стягнути заборгованість у розмірі 166807,17 грн., яка складається з суми основного боргу у розмірі 149240,70 грн., суми інфляційних нарахувань у розмірі 12063,55 грн. та штрафу у розмірі 5502,92 грн.

У наданих уточненнях позивачем було зазначено суду, що за час розгляду справи в суді, відповідач здійснив оплату в сумі 250000 грн. та станом на 15.05.2018р. основна сума боргу складає 149240,70 грн. А також позивачем було здійснено нарахування інфляційних втрат та штрафу станом на 15.05.2018р.

25.05.2018р. до господарського суду Одеської області Товариством з обмеженою відповідальністю „ТРОГОВИЙ ДІМ ЛЕВАДА» надано доповнення до відзиву, у якому було зазначено суду, що 24.05.2018р. відповідачем було сплачено основний борг у розмірі 149240,70 грн., що підтверджується платіжним дорученням №13490 від 24 травня 2018р., у зв'язку з чим, відповідач просив суд долучити дані доповнення до відзиву на позовну заяву до матеріалів справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо: відсутній предмет спору.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору. (ч. 3 ст. 231 ГПК України).

Приймаючи до уваги вищевикладене та те, що між сторонами відсутній предмет спору в частині вимог про стягнення основного боргу у розмірі 149240,70 грн., у зв'язку зі сплатою з боку відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „ТРОГОВИЙ ДІМ ЛЕВАДА» на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгтехніка ПЛЮС» суми основного боргу за Договором поставки №20160601-138 від 01.06.2016р. у розмірі 149240,70 грн., що підтверджується платіжним дорученням №13490 від 24 травня 2018р., суд вважає за необхідне провадження у справі №916/399/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгтехніка ПЛЮС» до Товариства з обмеженою відповідальністю „ТРОГОВИЙ ДІМ ЛЕВАДА» в частині вимог про стягнення основного боргу в розмірі 149240,70 грн. - закрити.

З урахуванням зазначеного, позовні вимоги позивача у справі - Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгтехніка ПЛЮС» розглядаються судом про стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 12063,55 грн. та штрафу у розмірі 5502,92 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника відповідача, суд встановив.

01 червня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Торгтехніка ПЛЮС» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „ТРОГОВИЙ ДІМ ЛЕВАДА» (Покупець) було укладено Договір поставки №20160601-138 (надалі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язується у порядку і строки, встановлені цим Договором, передати у власність Покупцеві товар, а останній прийняти товар і оплатити його на умовах, визначених у цьому Договорі.

Відповідно до п. 1.2. Договору, найменування, асортимент та ціна товару, що поставляється, вказуються у накладних на кожну окрему партію товару. Якщо до товару ставляться чіткі вимоги щодо певного виду, показників якості чи особливих властивостей, оформляється специфікація.

Згідно до п. 2.1. Договору, ціна на товар, що поставляється за даним договором, є договірною і вказується в накладних на кожну партію товару.

Відповідно до п.2.2. Договору, сума договору становить загальну суму поставленого товару згідно накладних у наростаючому порядку.

Положеннями п. 2.4. Договору визначено, що покупець, після прийняття товару та документів згідно р. 3.15 Договору, зобов'язаний здійснити оплату товару у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дня поставки.

Позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю „Торгтехніка ПЛЮС» на виконання вимог укладеного договору було здійснено поставку товару на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ТРОГОВИЙ ДІМ ЛЕВАДА» , що підтверджується видатковою накладною №3606 від 25 жовтня 2017р. на суму 152320,80грн. та ТТН №Р3606 від 25 жовтня 2017р., видатковою накладною №3902 від 20 листопада 2017р. на суму 162091,18 грн. та ТТН №Р3902 від 20 листопада 2017р. та видатковою накладною №3981 від 28 листопада 2017р. на суму 144216,78 грн. та ТТН №Р3981 від 28 листопада 2017р.(а.с. 19-24).

Як зазначалось у позовній заяві, станом на момент складання позову заборгованість відповідача за поставлений товар складала грошову суму у розмірі 399240,70 грн.

Надалі, у зв'язку з частковою сплатою відповідачем суми основного боргу, 22.05.2018р. до господарського суду Одеської області Товариством з обмеженою відповідальністю „Торгтехніка ПЛЮС» подано заяву про уточнення позовних вимог, про стягнення заборгованості у розмірі 166807,17 грн., яка складається з суми основного боргу у розмірі 149240,70 грн., суми інфляційних нарахувань у розмірі 12063,55 грн. та штрафу у розмірі 5502,92 грн.

Умовами п. 7.5. Договору визначено, що у випадку прострочення Покупцем строків оплати товару Покупець на вимогу Постачальника сплачує Постачальнику штраф у розмірі 5% річних від суми простроченої заборгованості, який розраховується за наступною формулою: 5% від суми заборгованості/365 днів х кількість днів прострочення.

Під час розгляду справи відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю „ТРОГОВИЙ ДІМ ЛЕВАДА» надано докази, які підтверджують, що 24.05.2018р. відповідачем було сплачено основний боргу у розмірі 149240,70 грн., відповідно до платіжного доручення №13490 від 24 травня 2018р.

Позовні вимоги позивача у справі - Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгтехніка ПЛЮС» обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „ТРОГОВИЙ ДІМ ЛЕВАДА» прийнятих на себе зобов'язань за умовами укладеного між ними Договору поставки №20160601-138 від 01 червня 2016р.

Приймаючи до уваги, що під час розгляду справи відповідачем було в повному обсязі сплачено основний боргу у розмірі 149240,70 грн., що підтверджується платіжним дорученням №13490 від 24 травня 2018р., позовні вимоги позивача у справі - Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгтехніка ПЛЮС» розглядаються судом про стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 12063,55 грн. та штрафу у розмірі 5502,92грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши у судовому засіданні пояснення представника відповідача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю „Торгтехніка ПЛЮС» та Товариством з обмеженою відповідальністю „ТРОГОВИЙ ДІМ ЛЕВАДА» виникли на підставі укладеного між ними 01 червня 2016 року Договору поставки №20160601-138

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.656 Цивільного кодексу України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

За положеннями ст.662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст.663 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю „ТРОГОВИЙ ДІМ ЛЕВАДА» прийнятих на себе зобов'язань за умовами Договору поставки №20160601-138 від 01 червня 2016 року щодо своєчасної оплати вартості отриманого відповідачем товару, що підтверджується наявними в матеріалах доказами, а саме: укладеним між сторонами Договором та видатковими накладними, які підписані та скріплені печатками сторін.

Як встановлено судом, відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю „Торгтехніка ПЛЮС» під час розгляду справи було в повному обсязі погашено основний борг за Договором поставки №20160601-138 від 01 червня 2016 року у розмірі 149240,70 грн., що підтверджується платіжним дорученням №13490 від 24 травня 2018р., який було залучено відповідачем до матеріалів даної справи, у зв'язку з чим відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, провадження у справі №916/399/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгтехніка ПЛЮС» до Товариства з обмеженою відповідальністю „ТРОГОВИЙ ДІМ ЛЕВАДА» в частині вимог про стягнення основного боргу у розмірі 149240,70 грн. закрито.

Щодо заявлених позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгтехніка ПЛЮС» про стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 12063,55 грн. та пені у розмірі 5502,92 грн. суд зазначає наступне.

Позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 5% річних у розмірі 5502,92 грн., відповідно до умов п. 7.5. Договору.

Розглянувши дані вимоги позивача, суд зазначає, що за своєю природою заявлена до стягнення сума у розмірі 5502,92 грн., не є пенею, а є штрафом, можливість нарахування якого було передбачена сторонами в укладеному між ними договорі.

Відповідно до п. 7.5. Договору визначено, що у випадку прострочення Покупцем строків оплати товару Покупець на вимогу Постачальника сплачує Постачальнику штраф у розмірі 5% річних від суми простроченої заборгованості, який розраховується за наступною формулою: 5% від суми заборгованості/365 днів х кількість днів прострочення.

Позивачем відповідно до положень ст. 625 Цивільного кодексу України та з урахуванням п. 7.5. Договору здійснено нарахування штрафу у розмірі 5% річних від суми простроченої заборгованості, який розраховується за наступною формулою: 5% від суми заборгованості/365 днів х кількість днів прострочення.

Розрахунок штрафу здійснено станом на 15.05.2018р., з урахуванням заборгованості, яка існувала на момент здійснення такого розрахунку за поставлений з боку позивача на користь відповідача товар, та з врахуванням часткових сплат, які здійснював відповідач за спірний період.

Так, відповідно до такого розрахунку за Товариством з обмеженою відповідальністю „ТРОГОВИЙ ДІМ ЛЕВАДА» рахується борг зі сплати штрафу у розмірі 5502,92 грн.

Суд, переривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем штрафу у розмірі 5502,92 грн., нарахування якого було здійснено станом на 15.05.2018р., вважає такий розрахунок вірним, а вимоги про стягнення штрафу - правомірними.

Також, позивачем відповідно до положень ст. 625 Цивільного кодексу України здійснено нарахування інфляційних втрат.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом .

Розрахунок інфляційних втрат здійснено станом на 15.05.2018р., з урахуванням заборгованості, яка існувала на момент здійснення такого розрахунку за поставлений з боку позивача на користь відповідача товар, та з врахуванням часткових сплат, які здійснював відповідач за спірний період.

Так, відповідно до такого розрахунку за Товариством з обмеженою відповідальністю „ТРОГОВИЙ ДІМ ЛЕВАДА» рахується боргу за сплати інфляційних витрат у розмірі 12063,55 грн.

Суд, переривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем інфляційних витрат у розмірі 12063,55 грн., нарахування якого було здійснено станом на 15.05.2018р., вважає такий розрахунок вірним, а вимоги про стягнення інфляційних витрат - правомірними.

Згідно зі ст.73 Господарського процесуального Кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгтехніка ПЛЮС» зі стягненням з Товариства з обмеженою відповідальністю „ТРОГОВИЙ ДІМ ЛЕВАДА» суми інфляційних нарахувань у розмірі 12063,55 грн. та суми штрафу у розмірі 5502,92 грн.

У відзиві на позовну заяву від 17.04.2018р. відповідач просив суд задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгтехніка ПЛЮС» частково, із урахуванням основної суми боргу 229240,70 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 2284,81 грн. та надати строк Товариству з обмеженою відповідальністю „ТРОГОВИЙ ДІМ ЛЕВАДА» для сплати даної суми до 23.05.2018р. включно, у решті позовних вимог відмовити, зазначаючи суду, що борг виник як наслідок різкого погіршення зовнішніх факторів, а саме нестабільних економічних умов, що вплинули на фінансовий стан відповідача та вчасність розрахунків з його контрагентами, у зв'язку з чим просив суд на стягувати заявлену суму пені у вигляді 5 %.

Судом дані вимоги залишаються без задоволення, оскільки твердження відповідача не підтверджено відповідними доказами та документами.

Щодо розподілу судових витрат, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суд позовної заяви майнового характеру: 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та за позовної заяви немайнового характеру1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік", установлено у 2018 році прожитковий мінімум на одну особу для працездатних осіб з 1 січня 2018 року - 1762 гривні.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони , суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Приймаючи до уваги, що відповідно до заяви про уточнення позовних вимог від 22.05.2018р. Товариством з обмеженою відповідальністю „Торгтехніка ПЛЮС» була заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 166807,17 грн., яка складалась з суми основного боргу у розмірі 149240,70 грн., суми інфляційних нарахувань у розмірі 12063,55грн. та штрафу у розмірі 5502,92 грн., судовий збір, який покладається на відповідача, у зв'язку з задоволенням позовних вимог становить грошову суму у розмірі 2502,11 грн.

Керуючись ст.ст. 129, п. 2, ч. 1, ст. 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Провадження у справі №916/399/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгтехніка ПЛЮС» до Товариства з обмеженою відповідальністю „ТРОГОВИЙ ДІМ ЛЕВАДА» в частині вимог про стягнення основного боргу у розмірі 149240,70 грн. - закрити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ТРОГОВИЙ ДІМ ЛЕВАДА» (68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. 1 Травня, 3; код 34055728) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгтехніка ПЛЮС» (21032, м.Вінниця, вул. Нечуя-Левицького, буд. 14; код 40123732) суму інфляційних нарахувань у розмірі 12063 (дванадцять тисяч шістдесят три) грн. 55 коп., штраф в розмірі 5502 (п'ять тисяч п'ятсот дві) грн. 92 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2502 (дві тисячі п'ятсот дві) грн. 11 коп.

Повний текст рішення складено 31.05.2018р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та відповідно до п.п. 17.5. п. 17 Розділу ХІ „Перехідні положення» ГПК України може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д'яченко