Рішення

від 23.05.2018 по справі 346/5279/17

КОЛОМИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 346/5279/17

Провадження № 2/346/340/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2018 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

у складі: головуючого судді: Бирич Н.В.,

з участю: секретаря: Гайової Г.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2 до П ядицької сільської ради Об єднаної територіальної громади про визнання права власності на спадщину за законом, -

В С Т АН О В И В:

Позивачі, звернувшись в суд із даним позовом, посилаються на те, що 18.08.2014року помер ОСОБА_3, який був чоловіком ОСОБА_2 та батьком ОСОБА_1. ОСОБА_3 на підставі рішення Виконавчого комітету Турківської сільської ради від 13.09.2011р. № 94 належав житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що за адресою с. Турка, вул. Довженка, буд. № 4, Коломийський район, Івано-Франківська область та земельна ділянка (пай) площею 0,1268га, цільове призначення: для ведення товарно сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 2623287600:02:002:0170, на підставі державного акта на право власності за земельну ділянку серія ІФ № 048606 від 24.06.2005р. Із рішення Виконавчого комітету Турківської сільської ради від 13.09.2011р. № 94 вбачається, що ОСОБА_3 побудував у 1990 році житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що за адресою с. Турка, вул. Довженка, буд. № 4, Коломийський район, Івано-Франківська область. Однак, за життя ОСОБА_3 не зареєстрував право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що за адресою с. Турка, вул. Довженка, буд. № 4, Коломийський район, Івано-Франківська область, у порядку визначеному законом. Після смерті ОСОБА_3, відкрилася спадщина до якої ввійшли всі права та обов'язки, що належали йому на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, а саме майнові права на майно, яке належало йому на праві власності. Після смерті ОСОБА_3 позивачі взяли під охорону спадкове майно, яке належало померлому. Добросовісно, відкрито та безперервно володіють нерухомим майном, сплачують всі комунальні платежі та податки. Позивачі, як спадкоємці першої черги, у строк визначений ст. 1270 ЦК України, звернулися до Першої Коломийської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3. Однак, у видачі свідоцтва про право на спадщину, а саме на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що за адресою с. Турка, вул. Довженка, буд. № 4, Коломийський район, Івано-Франківська область, їм було відмовлено, у зв'язку з тим, що право власності на вказаний будинок не зареєстровано. Просять суд визнати визнати за ОСОБА_1, право власності на спадщину за законом, яка складається з ? частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в селі Турка, вул. Довженка, буд. № 4, Коломийського району, Івано-Франківської області та за ОСОБА_2, право власності на спадщину за законом, яка складається з ? частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в селі Турка, вул. Довженка, буд. № 4, Коломийського району, Івано-Франківської області.

В судове засідання позивачі не з явилися, позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2, ОСОБА_4 подали до суду заяву про розгляд справи у відсутності позивачів та представника, просять позов задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, однак подав в суд заяву про розгляд справи у відсутності представника, позов визнає та не заперечує проти їх задоволення.

Відповідно до ст. 247 ч. 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов слід задовольнити, з наступних підстав.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року, а також ст. 1 Протоколу № 1 до неї передбачають право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускаючи позбавлення особи свого майна, крім як в інтересах суспільної необхідності й на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнають право держави на здійснення контролю за використанням власності з урахуванням загальних інтересів або для забезпечення стягнення податків, інших зборів чи штрафів.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплюються і у національному законодавстві України. Так, відповідно до ч.4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно Цивільного кодексу України підставами виникнення права власності є різні правопороджуючі юридичні факти, або правовідносини, зокрема, також і в порядку спадкування після смерті громадянина.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) переходять всі права та обов'язки до інших осіб (спадкоємців).

Судом встановлено, що 18 серпня 2014 року помер ОСОБА_3, про що в книзі реєстрації смертей 19 серпня 2014 року зроблено відповідний актовий запис за № 25 (а.с.10)

ОСОБА_3 був чоловіком позивача- Дишук ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу від 06.03.1982року та батьком позивача- Дишука ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про народження 05.08.1989року.

Після смерті ОСОБА_3 залишилося спадкове майно, яке складається з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що за адресою с. Турка, вул. Довженка, буд. № 4, Коломийський район.

13.09.2011 року виконавчим комітетом Турківської сільської ради було прийнято рішення №94, яким було вирішено оформити право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: с. Турка, вул.Довженка буд.4, Коломийського району, Івано-Франківської області (а.с13). Однак, за життя , ОСОБА_3 не зареєстрував право власності на даний будинок.

Згідно виписки з інвентаризаційних матеріалів ОКП Коломийського міжрайонного бюро технічної інвентаризації №59919 від 12.10.2017 року право власності на майно в с. Турка вул.. Довженка,4, згідно архівних даних станом на 31.12.2012 року не зареєстровано.

Позивачі є спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_3 Однак, постановою державного нотаріуса Першої Коломийської РДНК ОСОБА_7 позивачам було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку із тим, що право власності на нерухоме майно не зараєстровано (а.с.17).

Згідно із ст.ст. 1216 , 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців), а до складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За ст. 1222 ЦК України , спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народженні живими після відкриття спадщини.

Відповідно до абзацу другого п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування вбачається, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст.331 ЦК України, право власності на нерухоме майно виникає з часу державної реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності даним Законом, визнаються дійсними у разі відсутності державної реєстрації, якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов язкової реєстрації таких прав. Тому до набрання чинності Цивільного Кодексу України, 2003 року та Закону України від 01 липня 2004 року Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень виникнення права власності на будинки, не залежало від державної реєстрації.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є належно обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі наведеного, відповідно до ст. 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також ст.ст. 328, 331, 392, 1216, 1218, 1241, 1268 ЦК України та керуючись ст.ст. 247 ч.2, 263,264,265,268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителем ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: село Турка, вул. Довженка, 4, Коломийського району, Івано-Франківської області.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, жителькою с. Турка вул. Довженка, буд. 4, Коломийського району, Івано-Франківської області, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2, право власності 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: село Турка, вул. Довженка, 4, Коломийського району, Івано-Франківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Івано-Франківської області.

Суддя Бирич Н. В.