Рішення

від 23.02.2018 по справі 322/1303/17

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

смт. Новомиколаївка

Іменем України

РІШЕННЯ

23 лютого 2018 рокуСправа № 322/1303/17

Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Гасанбекова С.С. розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу

за позовом:ОСОБА_1 до:товариства з обмеженою відповідальністю Маяк про:витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

22 грудня 2017 року до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов вищезазначений цивільний позов, в якому позивач просив суд:

- витребувати у відповідача з чужого незаконного володіння земельну ділянку позивача для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 5,6341 га, кадастровий номер 2323655100:09:009:0008, яка розташована на території Новомиколаївської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області, в зв'язку з тим, що відповідач на сьогоднішній день користується землею без правової підстави.

Ухвалою судді від 09.01.2018 було відкрито провадження у справі та визначено, що справа розглядатиметься судом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні сторони не заявляли.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

Позивач є власником вищезазначеної земельної ділянки, яку він успадкував після смерті батька.

Між відповідачем та батьком позивача 20.12.2007 було укладено договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 2323655100:09:009:0008 строком на 10 років. Після підписання договору земельну ділянку було передано відповідачу. Відповідач фактично користується земельною ділянкою 10 років як передбачено укладеним договором.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення йому земельної ділянки, зазначивши, що не бажає продовжувати з відповідачем оренді відносини.

В добровільному порядку відповідач не повертає позивачу земельну ділянку і наголошує на тому, що договір оренди земельної ділянки, зареєстрований 26.12.2012, а тому він дійсний до 26.12.2022.

Позивач вважає, що в момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладання договору , отже відповідач на даний момент використовує спірну земельну ділянку незаконно без відповідної правової підстави, оскільки договір оренди закінчився.

Виходячи з наведеного, та посилаючись на норми ст.ст. 16, 20, 31 Закону України Про оренду землі , ст.ст. 15, 319, 321, 387, 1212-1215 ЦК України, позивач просив задовольнити позов.

01.02.2018 судом отримано відзив, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на таке.

Відповідач визнає, що позивач на даний час являється законним власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,6341 га, кадастровий номер 2323655100:09:009:0008, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 29 грудня 2010 року.

29 листопада 2017 року від позивача на адресу відповідача надійшов лист, в якому він повідомив, що є власником спірної земельної ділянки і після закінчення договору оренди землі бажає повернути її у власне користування. Право власності на земельну ділянку позивач набув 29 грудня 2010 року. На думку відповідача, в порушення ст. 148-1 Земельного кодексу України тільки через сім років позивач повідомив орендаря про перехід до нього права власності на земельну ділянку.

Відповідач з посиланням на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України від 18 січня 2017 року по справі № 6-2777цс16, зазначає, що набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов'язки по договору, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Отже, на думку відповідача, строк дії спірного договору оренди землі починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення, та спливає 26 грудня 2022 року, відтак відсутні підстави для витребування земельної ділянки.

Відповіді на відзив позивач у встановлений судом строк не подав.

За змістом ст. 13 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з ч. 2 ст. 279 ЦПК України в редакції, що набрала чинності 07.01.2018, розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При цьому, частиною 1 статті 275 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд, розглянувши матеріали та з'ясувавши обставини цивільної справи, дослідивши наявні в справі докази в їх сукупності,

встановив:

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 5,6341 га, кадастровий номер 2323655100:09:009:0008, розташованої на території Новомиколаївської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області, яку він успадкував після смерті 03.06.2010 батька - ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 29.12.2010 № 2470 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22.04.2015 № 36614307.

20 грудня 2007 року між ОСОБА_2 (орендодавець) та ТОВ Маяк (орендар) було укладено договір оренди щодо вищезазначеної земельної ділянки, зареєстрований у відділі Держкомзему у Новомиколаївського району Запорізької області 26 грудня 2012 року за № 232365514001348.

Відповідно до зазначеного договору оренди земельної ділянки:

- орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Новомиколаївської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області (п. 1);

- об'єктом оренди є земельна ділянка площею 5,63 га, кадастровий номер: 2323655100:09:009:0008 (п. 2, акт прийому-передачі);

- договір укладено на 10 (десять) років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. (п. 8);

- після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду (п. 20);

- дія договору припиняється, зокрема в разі закінчення строку, на який його було укладено (п. 34).

Виходячи з пояснень сторін, викладених у позовній заяві та відзиві, судом встановлено, що між ними існує спір щодо початку строку дії договору оренди землі, а саме, на думку позивача, строк договору починається з моменту його укладення, а саме з 20.12.2007, а на думку відповідача, строк дії договору обчислюється з дати його державної реєстрації, - з 26.12.2012.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 34 Закону України Про оренду землі у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

Суд зазначає про помилковість позиції відповідача щодо обчислення строку дії договору, виходячи з такого.

За правилом ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України в редакції, що була чинною до 15.12.2017, висновок Верховного Суду України, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, є обов'язковим для суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальною юрисдикції при застосуванні таких норм права.

З огляду на принцип правової визначеності, який зокрема передбачає наявність конкретної і послідовної практики тлумачення відповідного положення закону, при розгляді даної справи суд враховує правові позиції Верховного Суду України, що висловлені під час дії ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України в редакції, що була чинною до 15.12.2017, викладені в постановах від 19 лютого 2014 року по справі № 6-162ц13 (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 37520393), від 06 березня 2013 року по справі № 6-5цс13 (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 30112967), від 18 грудня 2013 року по справі № 6-127цс13 (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 36475633), від 18 січня 2017 року по справі № 532\129\16-ц (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 64224578) і приходить до наступних висновків.

За змістом ст.ст. 18, 20 Закону України Про оренду землі (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, а саме станом на 20.12.2007) договір оренди землі підлягає державній реєстрації, якщо такий договір укладений. Після державної реєстрації укладеного договору оренди землі він набирає чинності.

Частиною першою ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 15 Закону України Про оренду землі (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, а саме станом на 20.12.2007) до істотних умов договору оренди землі віднесено, зокрема строк дії договору оренди.

Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа, в якому фіксуються правові наслідки, а реєстрація договору є адміністративним актом, тобто елементом зовнішнім щодо договору (правова позиція ВСУ № 6-127цс13).

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують договір, надаючи згоді встановленої форми. Разом із тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні спірного договору, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Таким чином, сторони у даній справі дійшли згоди щодо істотних умов договору оренди землі, в тому числі щодо строку його дії, 20.12.2007, скріпивши договір своїми підписами, що і є моментом укладення договору. В момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладання договору (правова позиція ВСУ № 6-162ц13).

Державна реєстрація договору оренди земельної ділянки у період визначеного сторонами строку дії договору забезпечує правомірне, договірне використання орендарем орендованої земельної ділянки незалежно від дати проведення такої реєстрації (правова позиція ВСУ № 6-5цс13).

У випадку, якщо сторонами в договорі оренди землі спеціально передбачено умову, відповідно до якої строк договору розпочинається з моменту його державної реєстрації, обчислення строку договору оренди в такому разі має здійснюватися з моменту його державної реєстрації (правова позиція ВСУ № 532\129\16-ц, на яку посилається відповідач).

Відповідно до ст. 631 ЦК України з моментом укладення договору пов'язується початок дії договору.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що коли договором оренди землі не передбачено умови про початок строку його дії з моменту державної реєстрації, строк такого договору має обчислюватися з моменту його укладення, тобто з дати його підписання сторонами.

Оскільки у даній справі під час укладення договору оренди земельної ділянки від 20.12.2007 його сторонами не було погоджено умови, відповідно до якої строк цього договору має обчислюватися з моменту його державної реєстрації, правильною є позиція позивача у даній справі щодо закінчення строку дії цього договору оренди земельної ділянки через 10 років з моменту його укладання, а саме 21.12.2017.

Таким чином, у зв'язку із закінченням строку дії вищезазначеного договору оренди землі відповідач зобов'язаний повернути земельну ділянку позивачу на підставі п. 20 цього договору та ст. 34 Закону України Про оренду землі .

Посилання позивача на те, що відповідач не повинен був проводити державну реєстрацію договору оренди землі після смерті первісного орендаря - ОСОБА_2, оскільки правовідносини сторін припинилися, суд визнає помилковими, адже таке твердження суперечить приписам ст. 32 Закону України Про оренду землі , відповідно до якої перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, в тому числі в порядку спадкування, не є підставою для зміни або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Посилання відповідача на несвоєчасне повідомлення позивачем про перехід до нього права власності на орендовану земельну ділянку в порядку спадкування суд не бере до уваги як несуттєве, у зв'язку з тим, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не впливає на обчислення строку договору оренди.

Виходячи з наведеного, суд визнає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До позовної заяви додано квитанцію від 22.12.2017, якою підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 850,00 грн., отже відповідна сума судових витрат підлягає стягненню на його користь з відповідача.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 258, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

вирішив:

1. Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Маяк - задовольнити повністю.

2. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю Маяк повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 5,6341 га, кадастровий номер 2323655100:09:009:0008, розташовану на території Новомиколаївської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області, у зв'язку із закінченням строку, на який було укладено договір оренди землі від 20 грудня 2007 року, зареєстрований у відділі Держкомзему у Новомиколаївському районі Запорізької області 26 грудня 2012 року.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Маяк на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору в сумі 850,00 грн. (вісімсот п'ятдесят гривень 00 коп.).

4. Реквізити учасників справи:

- позивач: ОСОБА_1, вул. Комсомольська, 30, с. Софіївка Новомиколаївського району Запорізької області, 70113, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1;

- відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю Маяк , вул. Зарічна, 71, с. Михайлівське Новомиколаївського району Запорізької області, 70100, ідентифікаційний код 32086534.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного суду Запорізької області через Новомиколаївський районний суд Запорізької області.

Повне судове рішення складено 23 лютого 2018 року.

Суддя С.С. Гасанбеков