Постанова

від 24.05.2018 по справі 593/793/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 593/793/14-цГоловуючий у 1-й інстанції Данилів О.М. Провадження № 22-ц/789/474/18 Доповідач - Сташків Б.І. Категорія - 45

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2018 року м. Тернопіль

Апеляційний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - Сташківа Б.І.

суддів - Дикун С. І., Хома М. В.,

За участю секретаря - ОСОБА_1

та сторін - представників позивача ОСОБА_2-Мищишин.І.В., ОСОБА_3, ОСОБА_4, відповідача ОСОБА_5 та його представника ОСОБА_6., судового експерта ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу №593/793/14-ц за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 11 грудня 2015 року (суддя - Данилів О.М.) у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_8, ОСОБА_5 та третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_9 міської ради про усунення перешкод в користуванні нежитловим приміщенням,-

ВСТАНОВИВ:

В червні 2014 року ОСОБА_2 звернулась в суд із позовом до ОСОБА_8, ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні нежитловим приміщенням, шляхом примусового знесення самовільної прибудови.

В обґрунтуванні позовних вимог позивач посилалася на те, що відповідачі самовільною розбудовою свого торговельного павільйону чинять їй перешкоди у користуванні мансардою належного їй торговельного павільйону.

Рішенням Бережанського районного суду Тернопільської області від 11 грудня 2015 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено за безпідставністю.

Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 23 лютого 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 11 грудня 2015 року скасовано та закрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_8, ОСОБА_5 та третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_9 міської ради про усунення перешкод в користуванні нежитловим приміщенням.

Постановою Верховного Суду від 14 березня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_5 та ОСОБА_8 задоволено частково.

Ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 23 лютого 2016 року скасовано та передано справу на розгляд до суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі та доповненнях до апеляційної скарги - ОСОБА_2 Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі. Зокрема зазначає, що суд першої інстанції помилково дійшов до висновку про відсутність перешкод в користуванні позивачкою її власністю, вважає що судом безпідставно не взято до уваги, що самовільне будівництво та розширення відповідачами належного їм торговельного павільйону призводить до пошкодження від опадів зовнішніх стін її приміщення, утворенню грибка, сирості, що чинить їй перешкоди у користуванні торговельним павільйоном та перешкоджає повноцінному доступу до мансардного приміщення, в якому розташовано торговельний зал. Окрім того, посилається на висновок будівельно - технічної експертизи №1286/14-22 від 04 червня 2015 року, з якого вбачається факт самочинно здійсненої прибудови, а саме даху, який збудований на земельній ділянці позивача та вбудований в несучу стіну торговельного павільйону позивача. Стверджує, що дана прибудова робить неможливий поточний ремонт, фарбування, рехтування стін її приміщення.

У поданому запереченні на апеляційну скаргу відповідачі ОСОБА_8, ОСОБА_5 заперечують проти доводів апеляційної скарги ОСОБА_2, просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.Зокрема зазначили, що перешкод в користуванні торговим павільйоном ОСОБА_10 ними не створюється, вказують, що у них на торговий павільйон та на добудову до нього є усі правовстановлюючі документи.

У судовому засіданні представники позивача ОСОБА_2- ОСОБА_11, ОСОБА_3, ОСОБА_4 підтримали доводи апеляційної скарги просили її задовольнити, посилаючись на мотиви, викладені в апеляційній скарзі та доповненнях до неї.

Відповідач ОСОБА_5 та його представника ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечили, щодо поданої ОСОБА_2 апеляційної скарги, просили її залишити бе задоволення, посилаючись на доводи, викладенні в запереченні на апеляційну скаргу.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та межах позовних вимог, заслухавши учасників судового процесу, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

ОСОБА_12 із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи в частині позову про знесення самочинно збудованого павільйону №3, суд першої інстанції виходив з того, що павільйон №1 збудовано з дозволу ОСОБА_9 міської ради, на земельній ділянці яка належить міській раді, будівництво павільйону відповідає технічним умовам проектно - технічної документації і не порушує законних прав та інтересів позивача ОСОБА_2 в користуванні павільйоном №3, що належить їй на праві власності.

З такими висновками погоджується судова колегія апеляційного суду, оскільки такий висновок ґрунтується на вимогах закону та відповідає зібраним по справі доказам.

ОСОБА_12 зі ст 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Кожен має право будь- якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 3 ст.3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчиненні окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Конституційний суд України в рішенні від 11 грудня 2007 року №11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушень прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

У справі Європейського суду Серков проти України , заява № 39766/05, від 07 липня 2011 року зазначено, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд зобов'язаний переконатися у тому, що спосіб у який тлумачиться та застосовується національне законодавство, приводить до наслідків сумісних із принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду.

ОСОБА_12 з вимогами ч.1ст. 4; ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.3; ст.12, ч.ч.1,5,6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено наступні неоспорювані обставини.

Рішенням сесії міської ради №152 від 10 грудня 2002 року погоджено матеріали вибору земельної ділянки та надано дозвіл на складання проекту землеустрою земельної ділянки для будівництва та обслуговування торгових павільйонів по вул. Міцкевича,3 в м. Бережани підприємцю ОСОБА_8 -земельну ділянку площею 22,23 кв.м для обслуговування торгового павільйону №1 та ОСОБА_5-земельну ділянку площею 22,23 кв.м для обслуговування торгового павільйону №2.

Рішенням виконавчого комітету міської ради №8 від 29 січня 2004 року у зв'язку із змінами при будівництві, присвоєно торговим павільйонам №1 та №2 по вул. Міцкевича в м. Бережани адресу №1. Рішенням виконавчого комітету №9 від 29 січня 2004 року оформлено право приватної власності на торговий павільйон №1 по вул. Міцкевича,3 в м. Бережани. (а.с. 99 т.1)

Рішенням ОСОБА_9 міської ради № 907 від 20.03.2006 року надано ОСОБА_8 дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів що посвідчують право на оренду земельної ділянки площею 32 кв.м. для розширення торгового павільйону шляхом добудови в Бережани по вул.Міцкевича №3а, а рішенням №453 від 07 грудня 2007 року та №655 від 21 жовтня 2008 року надано дозвіл на складання проекту землеустрою та технічних документацій( а.с.74 т.1; ас.75 т.1; ас.81 т.1).

Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю зареєстровано ОСОБА_12 Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об'єкта від 12 грудня 2008 року, згідно якого будівництво виконано відповідно з державними нормами та проектно- технічної документації, створені безпечні умови для праці виробничого персоналу та перебування людей відповідно до вимог нормативно-правових актів з охорони праці, пожежної безпеки, екологічних та санітарних норм.( а.с.84, 242 т.1 ).

Рішенням ОСОБА_9 міської ради №790 від 27 листопада 2013 року надано ОСОБА_8 в оренду земельну ділянку площею 4,0 кв. по вул. Міцкевича ,3 «а» в м. Бережани, 16 січні 2014 року укладено договір про земельний сервітут( а.с. 13, 15 т.2 ).

Із витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності зареєстрована за орендарями ОСОБА_5, ОСОБА_8 земельна ділянка площею 0,0077 га для обслуговування нежитлового приміщення (торгового павільйону( а.с. 133,134 т.1 ).

ОСОБА_12 витягу із Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 15 листопада 2006 року підприємницька діяльність ОСОБА_2 припинена за власним рішенням.

Встановлено, що позивач ОСОБА_2 є суміжним користувачем земельної ділянки та власником торгового павільйону №3 по вул. Міцкевича, 3 м.Бережани.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є власником нежилого приміщення-торговельного павільйону №3 по вул.Міцкевича м.Бережани Тернопільської області(а.с.204т.1). Рішення сесії ОСОБА_9 міської ради № 2359 від 16 липня 2012 року продано ОСОБА_2 земельну ділянку площею 23.0 кв.м.для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, на підставі якого виготовлено кадастровий план №6120410100:04:005:0338 (а.с.186,190 т.1).

У положеннях спеціальної матеріально- правової норми, що міститься в частині першій статті 376 ЦК України, поняття самочинного будівництва визначено через сукупність його основних ознак, які виступають умовами або підставами, за наявності яких об'єкт нерухомості може бути визначений самочинним, а саме, якщо цей об'єкт: 1) збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) збудований без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Будівництво вважається правомірним, якщо власник земельної ділянки чи землекористувач або інша особа одержали у встановленому містобудівельним законодавством порядку дозвіл на забудову.

З урахуванням змісту статті 376 ЦК України в поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 цього Кодексу вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту такого порушення самочинною забудовою.

Відповідно до частини сьомої статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.

Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності. Знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), допустиме лише за умови, якщо неможливо здійснити перебудову нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.

Таким чином, суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і, залежно від установленого, - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

У справі, яка переглядається, судом першої інстанції встановлено,що рішенням ОСОБА_9 міської ради №907 від 20 березня 2006 року було погоджено матеріали вибору земельної ділянки площею 32 кв.м. та розробку технічної документації із землеустрою, для розширення торгового павільйону № 1 шляхом добудови в м.Бережани по вул. Міцкевича№3а. В подальшому, «Проектним інститутом«Тернопільський промбудпроект»було розроблено робочий проект розширення торгового павільйону на території міського ринку по вул. Міцкевича,23а, складені відповідні акти, висновки щодо вибору земельної ділянки під забудову, погоджено технічні умови з усіма санітарно -пожежними та інженерно-технічними службами, затверджено проект землеустрою( а.с.103-126 т.1).

З витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на нерухоме майно, зазначеного в реєстрі за №916980 від .03.03. 2013 року власником нежитлового приміщення торгового павільйону №1 по вул.Міцкевича,3 м. Бережани, який розташований на земельній ділянці площею 0,0077га. є в рівних частинах Драбик.М.М., ОСОБА_8 і у відповідності до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію право оренди земельної ділянки від 18 жовтня 2013 року орендарі ОСОБА_8, ОСОБА_5 орендують земельну ділянку площею 0,0066га для обслуговування торгового павільйону.( а.с. 133,134 т.1).

Доводи позивачки ОСОБА_2 та її представників про те, що будівництво павільйону №1 по вул. Міцкевича, 3, м. Бережани збудований самочинно, з відхиленням від проекту, з порушенням будівельних норм та правил, не ґрунтується на вимогах закону та не відповідає матеріалам справи.

З пояснень сторін та матеріалів справи вбачається, що спірний павільйон збудований з дозволу ОСОБА_9 міської ради на земельній ділянці, що належить на праві власності міської ради і збудований у відповідності до розробленої технічно- проектної документації. ОСОБА_9 міська рада, як власник земельної ділянки таких позивних вимог щодо самочинного будівництва торговельного приміщення відповідачами не заявляє. ОСОБА_12 обстеження прибудови до торгового павільйону по вул.Міцкевича,3/3 в м. Бережани, створеною комісією на підставі розпорядження міського голови №203 від 07 листопада 2014 року проведено обстеження прибудови до торгового павільйону по вул.Міцкевича,3/3, в ході якого встановлено, що ОСОБА_5, ОСОБА_8 жодним чином не створюють перешкоди в користуванні торговим павільйоном гр. ОСОБА_2, будівництво торгового павільйону №3 проведено згідно проекту-технічної документації, і вхід до торгових павільйонів облаштований окремими входами.(а.с. 236т.1).

Разом з тим, відповідно до висновку №1286/14-22 судової будівельно-технічної експертизи від 04 червня 2015 року, приміщення №1,2 добудови торгового павільйону №1, по вул. Міцкевича,3 м. Бережани, що належить ОСОБА_8, ОСОБА_5 розташований на межі земельної ділянки торгового павільйону №3, що не відповідає п.3.25 ДБН 360-92**.Частина даху над добудовою до торгового павільйону №1 розташована на земельній ділянці ОСОБА_2, що не відповідає п.3.25 ДБН 360-92**.

В судовому засіданні апеляційної інстанції, даючи усне пояснення - експерт ОСОБА_7 пояснив, що добудова торгового павільйону №1 проведена у відповідно до розробленого проекту ДП «Тернопільського Промбудпроект» від 01 жовтня 2009 року, однак збудований на межі земельної ділянки торгового павільйону №3, що не відповідає вимогам п.3.25.ДБН 360-92 **. Частина даху над добудовою до торгового павільйону - розташована на земельній ділянці ОСОБА_2, буде останній чинити перешкоди у користуванні павільйоном №3, оскільки буде перешкоджати у належному догляді за своїм приміщенням, проведенні поточного та капітального ремонту.

Судова колегія прийшла до висновку, що добудова - нежитлове приміщення до торгового павільйону під літ.3-3 хоча і побудоване із порушенням ДБН 360-92** на межі земельних ділянок, але не є істотним, збудоване у відповідності до проектно - технічної документації, і не є самочинним будівництвом. Відстань між збудованими павільйонами №1 та №3 становить 1,00 м., що дасть можливість здійснювати технічний догляд ОСОБА_13 за своїм приміщенням №3.

Апеляційний суд вважає, що не є підставою для знесення добудовоного торгового павільйону №1 доводи позивача про те, що павільйон будувався без документів, що посвідчують право користування та право власності земельної ділянки і правовий статус земельної ділянки було встановлено після введення добудови павільйону в експлуатацію. Збудований об'єкт нерухомості може бути знесений особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених частинами четвертою та сьомою статті 376 ЦК України: якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, що здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці; якщо така забудова порушує права інших осіб; якщо проведення перебудови об'єкта є неможливим;

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_12 державної приймальної комісії добудова до торгового павільйону №1 по вул. Міцкевича,3 м. Бережани прийнята в експлуатацію 12 грудня 2008 року.( а.с.274 ,т.1).Рішенням ОСОБА_9 міської ради №790 від 27 листопада 2013 року спочатку було надано ОСОБА_8 земельну ділянку площею 4,0 кв.м в оренду, на підставі якого було укладено договір про земельний сервітут від 16 січня 2014 року (а.с. 13,15 т.2), а згідно з витягу з державного реєстру речових прав не нерухоме майно земельна ділянка площею 0,0066 га була передана в оренду ОСОБА_8Я для обслуговування торгового павільйону (а.с.134 т.1).

ОСОБА_9 міська рада, як власник земельної ділянки не вбачає порушень з боку відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_8 при будівництві добудови до торгового павільйону №1 по вул. Міцкевича,3 м. Бережани і не звертається з позовом про знесення або перебудову відповідного приміщення.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_2 в частині усунення перешкод користуванні земельної ділянки, шляхом демонтажу частини даху приміщення павільйону №1, то суд апеляційної інстанції приходить до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині, з огляду на наступне.

Як вбачається з висновку №1286/14-22 судової будівельно-технічної експертизи від 04 червня .2015 року, частина даху над добудовою до торгового павільйону №1 по вул. Міцкевича,3 м. Бережани, що належить ОСОБА_8, ОСОБА_5 розташована на земельній ділянці ОСОБА_2, що не відповідає п.3.25 ДБН 360-92**. Таке перекриття даху збудоване з порушенням будівельних норм, не відповідає проектно-технічної документації, що буде перешкоджати позивачці проводити поточний та капітальний ремонт павільйону №3, проводити до пошкодження від опадів зовнішньої стіни павільйону.

Таким чином, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи в зв'язку з неповним з'ясуванням обставин справи знайшли своє часткове підтвердження.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст.374 ЦПК України, має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити рішення по суті позовних вимог.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи (ст.376 ЦПК України).

На підставі викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає до часткового скасування з ухваленням нового рішення в частині усунення перешкоди в користуванні нежитловим приміщенням ОСОБА_2, павільйону № 3, що знаходиться в м. Бережани Тернопільської області, по вул. Міцкевича 3, шляхом демонтажу частини даху павільйону №1, що знаходиться в м. Бережани Тернопільської області, по вул. Міцкевича, 3 над добудовою до торгового павільйону № 1, розташованого над земельною ділянкою ОСОБА_2 Судова колегія суддів погоджується з рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, щодо знесення самочинно збудованого торгового павільйону №1 по вул. Міцкевича,3 м. Бережани, оскільки рішення суду в цій частині відповідає вимогам закону, наданим доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 11 грудня 2015 року в частині відмови позовних вимог ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні нежитловим приміщенням, шляхом демонтажу даху павільйону №1, що знаходиться в м. Бережани Тернопільської області, по вул. Міцкевича, 3 - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_8, ОСОБА_5 та третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_9 міської ради про усунення перешкод в користуванні нежитловим приміщенням .

Зобов'язати ОСОБА_8 та ОСОБА_5 усунути перешкоди в користуванні нежитловим приміщенням ОСОБА_2 - павільйону № 3, який знаходиться в місті Бережани, Тернопільської області, по вул. Міцкевича 3, шляхом демонтажу частини даху павільйону №1, що знаходиться в місті Бережани Тернопільської області, по вул. Міцкевича, 3, над добудовою до торгового павільйону №1, розташованого над земельною ділянкою (кадастр.номер 6120410100:04:005:0338) ОСОБА_2.

В решті позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.

В іншій частині рішення суду - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_8 ( ідентиф.номер НОМЕР_1, проживаючої ІНФОРМАЦІЯ_1, Тернопільська обл.), ОСОБА_5 ( ідентиф.номер НОМЕР_2, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_1, Тернопільська обл.) в користь ОСОБА_2 (ідентиф.номер НОМЕР_3, проживаючої ІНФОРМАЦІЯ_2 обл.) понесені судові витрати у розмірі 135 грн.08 коп. в рівних частинах .

Постанова Апеляційного суду Тернопільської області набирає законної сили з моменту прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту даної постанови.

День складання повного тексту постанови - 29 травня 2018 року.

Головуючий: Б.І.Сташків

Судді: С.І.Дикун

ОСОБА_14