Постанова

від 21.05.2018 по справі 653/2129/17

ГЕНІЧЕСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 653/2129/17

Провадження № 2-а/653/11/18

П О С Т А Н О В А

іменем України

21.05.2018 року м. Генічеськ

Генічеський районний суд Херсонської області в складі головуючого Крапівіної О.П., при секретарі Пшеничній В.М. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Генічеську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Генічеського об'єднаного управління Пенсійного фонду

України Херсонської області про зобов'язання поновити виплату пенсії з 11.04.204 року, шляхом призначення її знову, в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в її пенсійній справі, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача за дорученням ОСОБА_2 звернувся до Генічеського районного суду Херсонської області в інтересах ОСОБА_1 з зазначеним вище позовом. Пояснює свої вимоги тим, що до 2011 року позивач проживала у ІНФОРМАЦІЯ_1, позивачу було призначено пенсію за віком .

Просить суд зобов'язати поновити позивачу виплату пенсії з 11.04.2012 року, шляхом призначення її знову, в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в її пенсійній справі, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів. Просить суд розглянути справу без участі позивача та її представника.

Представник відповідача в суді за дорученням позов заперечила, надала відзив в письмовому вигляді. Також вказала на порушення статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки позивач звернувся до суду з пропуском встановленого строку звернення до суду та питання про його поновлення не ставив.

В суді встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини:

У 2011 році ОСОБА_1 виїхала з України на постійне проживання до Ізраїлю, де була прийнята на консульський облік у консульському відділі Посольства України в Державі Ізраїль. Отримувала пенсію в м. Севастополь.

Перед виїздом за кордон ОСОБА_1 мешкала за адресою: АДРЕСА_1 , АР Крим, Україна.

З моменту виїзду за кордон і станом на сьогоднішній день позивач призначеної пенсії, не отримує.

Представники позивача 20.03.2017 р. звернулися до ПФУ із заявою, в якій просили Пенсійний Фонд України визначити уповноважений територіальний орган, що має розглянути заяву по суті та направити її за належністю.

ПФУ листом №3544/м-11 від 31.03.2017 року направив заяву про поновлення пенсії ОСОБА_1 з доданими документами, необхідними для поновлення пенсії до Головного Управління Пенсійного фонду України в Херсонської області для розгляду по суті.

13.03.2017 року, представник Позивачки, діючи на підставі належним чином посвідченої та апостильованої довіреності від ОСОБА_1 , звернувся особисто відповідача із особистою заявою ОСОБА_1 про поновлення пенсії нотаріально посвідченою та апостильованої, підпис на якій був нотаріально посвідченим, разом з оригіналами усіх необхідних документів для поновлення пенсії, які були надані для огляду та засвідчення копій, що підтверджується штампом Відповідача від13.03.2017 року на супровідному листі з яким подавалися особиста заява позивача та документи необхідні для поновлення пенсії.

13.04..2017 року за №250\02 відповідач відмовив у поновленні виплати пенсії на підставі того, що не має законних підстав для прийняття рішення про поновлення пенсії ОСОБА_1, адже позивачем нібито не дотрималась умови особистої подачі заяви про поновлення пенсії, крім того позивач не надала паспорт громадянина України.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 49 Закону № 1058-ІV виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно зі статтею 51 цього Закону у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Рішенням № 25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону № 1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону № 1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Як зазначено в Рішенні №25-рп/2009, оспорюваними нормами Закону № 1058-ІV держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі Пічкур проти України , яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).

У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи те, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі й у рішенні у справі Пічкур проти України , як джерело права відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини .

З огляду на наведене, з дня набрання чинності Рішенням № 25-рп/2009 щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону № 1058-ІV виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. З цього часу Управління ПФУ має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

За таких умов суд погоджується з поясненнями позивача та її представника , що з дати прийняття рішення Конституційним Судом України № 25-рп/2009, яким визнано неконституційними положення Закону, на підставі яких позивачу було припинено виплату пенсії, позивач має право на відновлення виплати пенсії за віком.

Так як позивачу було призначено пенсію вже після постановлення такого рішення Конституційного суду України, а саме в 2011 році, позичці ніщо не заважало не припиняти виплату своєї пенсії, але нею було обрано іншій спосіб.

Спосіб щодо поновлення пенсії є необмеженим , тобто з часу припинення нею (позивачем) вона ж могла скористатись правом щодо поновлення пенсії.

Але разом з тим суд звертає увагу, що заяву про поновлення пенсії позивачем було подано тільки в березні 2017 року.

Проте наявність обов'язку у відповідача відновити виплату пенсії не позбавляє позивача необхідності дотримання встановлених законом строків звернення до суду, у разі звернення до суду за захистом свого права, але не з моменту припинення, а з моменту звернення позивача їз відповідною заявою до компетентного органу. При цьому, той факт, що із заявою про поновлення пенсії позивач (представник) звернувся до Управління Пенсійного фонду України 13.03.2017 року( заява про визначення органу для поновлення пенсії з зазначеними вище заявами та додатками) не змінює моменту, з якого він повинен був дізнатись про порушення прав. Вказана дата, свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.

Відповідно до п.4.1, п.4.2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів. Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Таким чином, для поновлення виплати пенсії передбачено подання відповідною особою заяви за встановленою формою, за результатами розгляду якої орган Пенсійного фонду приймає рішення про поновлення виплати пенсії або про відмову в поновлення її виплати.

В матеріалах справи відсутні відомості про звернення ОСОБА_1 до 13.03.2017 року з відповідною заявою до УПФУ, у зв'язку з чим суд доходить висновку, що поновлення призначеної пенсії позивачу підлягає не з дати припинення пенсії відповідачу(+шість місяців, за які пенсія виплачена наперед у зв'язку з виїздом за кордон), а з дати звернення до Пенсійного фонду України з заявою про поновлення раніше призначеної пенсії та визначення відповідного органу для поновлення такої пенсії , тобто з 13.03.2017 року.

Крім того, суд вважає посилання представника відповідача, що заяву про поновлення виплати пенсії всупереч п.1.5 Порядку №22-1 не було подано особисто необґрунтованими, оскільки, згідно з наведеним пунктом заява про поновлення виплати пенсії може бути подана через законного представника, як це і було зроблено позивачем - його представник ОСОБА_2 -Юридичний офіс (Ізраїль Україна)" має відповідну довіреність на вчинення дій від імені позивача.

Також суд зазначає, що Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до п.2.8 якого поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

У випадку поновлення виплати пенсії особі, якій не було проведено перерахунок відповідно до статті 43 Закону, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до статті 40 Закону із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсій, призначених до 2004 року.

При поновленні виплати пенсії та переведенні з одного виду пенсії на інший до наявних документів особа може додати: 1) документи про страховий стаж за період роботи до 01 січня 2004 року, який не врахований у пенсійній справі, у тому числі після призначення пенсії. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, відділ персоніфікованого обліку подає довідку із бази даних реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 1 до Положення, а у разі необхідності за формою згідно з додатком 3 до Положення; 2) довідку про заробітну плату відповідно до абзаців другого і третього підпункту 3 пункту 2.1 цього розділу; 3) документи про обставини, що впливають на розмір пенсії (наприклад, зміна кількості членів сім'ї, які перебували на утриманні пенсіонера чи померлого годувальника, виникнення (втрата) права на надбавку на непрацездатних членів сім'ї і надбавку на догляд за ними, визнання заявника одиноким і таким, що потребує сторонньої допомоги, визнання заявника інвалідом або учасником війни тощо).

Таким чином, поновлення виплати пенсії здійснюються за документами, що є в пенсійній справі. Подання позивачем додаткових документів при поновленні виплати пенсії являється виключно його правом та не створює відповідного обов'язку щодо їх подачі.

Пунктом 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1) (далі - Порядок), встановлено, що заява про поновлення виплати пенсії подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.

Також зазначеним вище порядком встановлений порядок витребування пенсійної справи за попереднім місцем проживання особи, яка звернулась для поновлення пенсії.

Отже, пенсіонер наділений правом вибору щодо особистого звернення до органу, що призначає пенсію, або через свого представника.

При цьому суд звертає увагу, що представником позивача було подано в оригіналі усі необхідні документи, на підставі яких відповідач мав змогу відновити пенсійні виплати, проте відповідачем цього зроблено не було.

Стосовно позовних вимог в частині зобов'язання здійснити проведення індексації і компенсацією втрати частини суд зазначає наступне:

Призначення, виплати чи припинення виплат пенсії, перерахунок пенсії відноситься виключно до функцій органів Пенсійного фонду України.

Суд допускає наявність у позивача права на перерахунок пенсії, проте втручання суду в повноваження суб'єкта владних повноважень , які ще не настали не можливе.

Суд не наділений правом встановлювати будь-які обставини наперед чи вчиняти дії направлені на захист ще не порушених прав.

Таким чином, в цій частині вимоги задоволенню не підлягають. Також вимога щодо відновлення порушеного права позивача шляхом призначення пенсії знову не є коректною, призначена раніше пенсія може бути відновленою.

Керуючись ст.ст. 2, 8, 9, ч. 1 ст. 139, ст.ст. 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до Генічеського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області про зобов'язання поновити виплату пенсії з 11.04.2012 року, шляхом призначення її знову, в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в її пенсійній справі, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів, - задовільнити частково.

Зобов'язати Генічеське об'єднане управління Пенсійного фонду України Херсонської області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з13.03.2017 року, шляхом відновлення в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в її пенсійній справі.

В іншій частині відмовити.

Стягнути з Генічеського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області (75500 м.Генічеськ, пр.Миру,43 , код ЄДРПОУ41246904) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2 Ціон , Ізраїль) сплачений судовий збір в сумі 640,0 грн. (шістсот сорок грн. шляхом безспірного списання з рахунків органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Генічеський районний суд протягом тридцяти діб з моменту оголошення.

Суддя Генічеського районного суду ОСОБА_3