Рішення

від 13.03.2018 по справі 758/11021/17

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/11021/17

Категорія 53

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2018 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Супрун Г. Б. ,

за участю секретаря судового засідання - Цукурової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ ПЕТРИКОР про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати незаконним та скасувати наказ про її звільнення з роботи за п. 4 ст. 40 КЗпП України, поновити на посаді менеджера зі збуту, виплатити середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з дня незаконного звільнення по день поновлення на роботі. В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що відповідачем в порушення вимог трудового законодавство незаконно звільнено її за систематичні прогули, оскільки нею було надано необхідне підтвердження відсутності на роботі, але в цей час вона перебувала на лікарняному, погано себе почувала в зв'язку з вагітністю. У зв'язку з цим, вважає наказ протиправним, та просить поновити її на роботі.

У судовому засіданні позивач позов підтримала. Пояснила, що, перебуваючи на лікарняному, вона направила до роботодавця заяву про надання відпустки, яка була проігнорована керівником. Просила суд позовні вимоги задовольнити в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу , але за період з 26.07.2017р. по 21.08.2017р в розмірі 2787,08 грн., інші вимоги щодо моральної шкоди не підтримала.

Представник відповідача проти заявлених вимог заперечував, з тих підстав, що надані позивачем лікарняні, які викликали у них сумнів, вони перевіряли, але відповіді ще не отримали.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що з 11.11.2016 року по 25.07.2017 року позивач перебувала в трудових відносинах з ТОВ Петрикор .

Наказом № 4-к від 25.07.2017 року ОСОБА_1 звільнено з посади менеджера зі збуту за систематичні прогули на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Підставами для звільнення стало відсутність позивача на робочому місці 03.05.2017, 04.05.2017, 05.05.2017,08.05.2017, а також за період з 22.05.2017 року по 20.06.2017 року.

Листом від 20.05.2017 року. направленим на адресу позивача, керівництвом було запропоновано надати пояснення стосовно відсутності на робочому місці за вказаний період.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.05.2017 року позивач перебувала на обстеженні з УЗД для вагітних /а.с. 24/.

04.05.2017 року позивач перебувала в медично-лабораторному відділені ТОВ Ділла , де здавала аналізи по вагітності /а.с. 25/

05.05.2017 року ОСОБА_1 перебувала на прийомі у лікаря невролога /а.с. 26/.

08.05.2017 року вихідний день за календарем.

Також, матеріалами справи підтверджується, що відсутність на роботі у період з 22.05. по 20.06.2017 року викликано хворобливим станом позивача, на що останньою надано на підтвердження довідки про відвідування лікарів, виклик швидкої та лікарняні листи /а.с. 10-26/. Лікарняний лист, виданий 06.06.2017р. звільняв від роботи позивача до 20.06.2017 включно, який був продовжений з 21.06.2017 по 28.06.2017р. Тобто, причини відсутності на роботі були поважними.

Законодавством не визначено переліку обставин, за наявності яких прогул вважається вчиненим з поважних причин. Тому вирішуючи питання про поважність причин відсутності працівника на роботі, звільненого за п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати будь-які докази із числа передбачених ст.76 ЦПК України.

Натомість, докази, надані позивачем на підтвердження поважності причин відсутності на роботі, через що його було звільнено, суд визнає належними та допустимими. Вказані докази також є достатніми.

Відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірвано власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин.

Відповідно до вказаної норми чинного законодавства України про працю, прогулом може вважатись лише відсутність на роботі більше трьох годин без поважних причин. Сама по собі відсутність на роботі не може бути підставою для звільнення.

Як роз'яснено у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року N 9 Про практику розгляду судами трудових спорів при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

З'ясування причин відсутності працівника на роботі повинно відбуватися шляхом витребування письмового пояснення від працівника відповідно до пункту 1 статті 149 КЗпПУ. В ідеалі таку вимогу до працівника про надання письмових пояснень слід оформляти у письмовій формі та вручати працівнику під розписку або з отриманням відповідних доказів її відправлення (квитанції та опису поштового відправлення, повідомлення про вручення тощо). Якщо працівник з'явився на роботу самостійно, йому слід запропонувати написати такі пояснення. Без отримання письмових пояснень від працівника або складання акту про відмову надати такі пояснення накладати на працівника дисциплінарні стягнення відповідно до статті 149 КЗпПУ неправомірно.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивач була відсутня на роботі з поважних причин, перебувала на лікарняному, які не можуть вважатись прогулом в розумінні п. 4 ст. 40 КЗпП України, тому звільнення позивача з цієї підстави є незаконним, і тому позивача слід поновити на роботі. Навіть її було звільнено 25.07.2017р. - в день перебування на лікарняному з 13.07 по 28.07.2017р.( а.с.14).

Згідно ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір, а тому вимоги в частині поновлення на роботі є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а тому і в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи позовні вимоги щодо стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, суд не може вийти за межі позовних вимог, тому бере до уваги розрахунок позивача за період з 26.07.2017р ( з дня звільнення) по 21.08.2017р.( по день звернення до суду) у розмірі 2787,08 грн. Інших даних у суду немає, в цій частині відповідач не спростував вимог та будь-яких заперечень чи доказів не надав.

Згідно ст. 430 ЦПК України рішення суду підлягає негайному виконанню в частині поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Судові витрати слід стягнути з відповідача на користь позивача згідно ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 40, 235 КЗпПУ, ст.ст. 5, 76-81, 83, 95, ч.4 ст.206, 247, 265, 141, 354-355 ЦПК України суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ТОВ ПЕТРИКОР про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на посаді менеджера зі збуту в ТОВ ПЕТРИКОР (код ЄДРПОУ 39522502, м. Київ, вул. І. Мазепи, 16, оф. 18) з 26.07.2017р.

Стягнути з ТОВ ПЕТРИКОР (код ЄДРПОУ 39522502, м. Київ, вул. І. Мазепи, 16, оф. 18), на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1, АДРЕСА_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26.07.2017р. по 21.08.2017р. в розмірі 2787,08 грн. та судовий збір в розмірі в розмірі 640, 00 грн.

Стягнути з ТОВ ПЕТРИКОР (код ЄДРПОУ 39522502, м. Київ, вул. І. Мазепи, 16, оф. 18) грн. 640,00 грн. судового збору в дохід держави.

Рішення в частині поновлення на роботі, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, підлягає негайному виконанню.

Рішення суду може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції відповідно до ст. ст. 354, 355 ЦПК України.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України, в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017р. апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідний суд, а матеріали справи надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Г. Б. Супрун