Рішення

від 22.05.2018 по справі 759/7412/17

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/7412/17

пр. № 2/759/1284/18

22 травня 2018 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Ул'яновської О.В.,

секретаря судового засідання Чернишук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовними вимогами Комунального підприємства Київпастранс в особі Автобусного парку №5 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 р. позивач звернувся до суду із зазначеними позовними вимогами, просить суд стягнути з відповідача в порядку регресу у розмірі 80000 грн 00 коп. та судовий збір по справі у розмірі 1600 грн 00 коп., посилаючись на ті підстави, що 28.08.2013 відповідач керуючи автобусом ЛАЗ А183D1 р.н. НОМЕР_2 порушив ПДР, оскільки проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін та не впевнившись, що це буде безпечно і що з автобусу вийшли всі пасажири не дочекався повного закриття дверей керованого ним автобуса, розпочав рух притиснувши середніми дверима пасажирку ОСОБА_2, в результаті чого остання отримала тяжкі тілесні ушкодження у вигляді відкритої травми правої руки, після чого вироком Святошинського районного суду м. Києва від 26.03.2014 відповідача визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а також вказаним вироком вирішено стягнути з КП Київпастранс на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 80000 грн 00 коп. тому в ході примусового виконання виконавчого листа 1-кп/759/83/14 з рахунків КП Київпастранс списано вказану суму, на підставі чого після фактичного виконання судового рішення у позивача виникло право регресної вимоги до відповідача.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про слухання справи повідомлений належним чином, шляхом розписки (а.с. 40).

Відповідач у судове засідання не з'явився, про слухання справи повідомлений належним чином, причини неявки суд не повідомив заперечень щодо предмету позову не надходило (а.с. 34, 35).

Суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів згідно п. 1 ч. 1 ст. 280 ЦПК України в порядку заочного розгляду справи.

Суд, всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що Згідно наказу (розпорядження) №243-К від 12.06.2013 про прийняття на роботу ОСОБА_1 прийнято на роботу водієм 3-го класу для роботи на автобусах всіх марок на міських пасажирських маршрутах (а.с. 5-7).

ОСОБА_1 28.08.2013 приблизно о 09 год.15 хв., керуючи автобусом ЛАЗ А183D1 , д.н.з. НОМЕР_2, який належить КП Київпастранс , рухаючись по маршруту № 90 Інтернаціональна площа - вулиця Григоровича Барського , зупинився навпроти зупинки громадського транспорту Будинок побуту , яка розташована по бул. Кольцова біля буд. № 13 в м. Києві, де почав здійснювати висадку та посадку пасажирів. Після цього із салону вказаного автобусу через середні двері розпочала виходити пасажир ОСОБА_2 Під час руху ОСОБА_1 грубо порушив вимоги пунктів 1.5, 2.3 підпункту б , 10.1, 21.4 та 2.10 підпункт а ПДР.

Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 26.03.2014 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробовуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки. Стягнуто з Комунального підприємства Київпастранс , на користь ОСОБА_2 ідентифікаційний 80000,00 (вісімдесят тисяч) грн. на відшкодування моральної шкоди (а.с. 8-12).

Відповідно до п. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

На підставі виконавчого листа №1-кп/759/83/14 виданого 26.06.2014 державним виконавцем Подільського РУЮ у м. Києві ОСОБА_3 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №43918728 про стягнення з КП Київпастранс на користь ОСОБА_2 80000 грн 00 коп. (а.с. 13-16).

28.05.2015 державним виконавцем ВПВР УДВС ГУЮ у м. Києві Бочковським Т.О. при примусовому виконанню було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №43918728, оскільки рішення виконано повно фактично (пл. доручення №434 від 14.05.2015) виконавчий збір та витрати стягнуто на рахунок держави (пл. доручення №№433, 432,від 14.05.2015) (а.с. 17-22).

Позивач звертався до відповідача із вимогою від 15.10.2015 №983/юр про відшкодування шкоди у порядку регресу (а.с. 23), однак останнім вказану вимогу не було виконано.

Згідно ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

Це положення законодавства передбачає перехід права вимоги регресу від однієї особи до іншої при виникненні деліктного (позадоговірного) зобов'язання, а саме із заподіяння шкоди. Регрес регулюється загальними нормами цивільного права.

Згідно із ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини).

За змістом частини першої ст. 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються також до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди (ч. 3 ст. 233 КЗпП України).

Як роз'яснено у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992 №14 Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками , судам необхідно перевіряти, чи додержаний власником або уповноваженим ним органом встановлений статтею 233 КЗпП річний строк з дня виявлення заподіяної працівником шкоди для звернення в суд з позовом про її відшкодування. Днем виявлення шкоди слід вважати день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди, заподіяної працівником. Право регресної вимоги до працівника виникає з часу виплати підприємством, організацією, установою сум третій особі і з цього ж часу обчислюється строк на пред'явлення регресного позову.

Отже, спірні правовідносини у справі, яка переглядається, регулюються положеннями КЗпП України, статтею 233 якого встановлено строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Представником позивача у судовому засіданні було завлено клопотання про поновлення пропущено строку для пред'явлення регресної вимоги до відповідача, яке судом задоволено (а.с. 39).

Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Обставини наведені в позовній заяві та додані до неї докази не спростовані відповідачем, який не скористався своїм процесуальним правом подати відзив (заперечення) на позовну заяву та докази на спростування заявлених позовних вимог.

Аналізуючи викладене у сукупності, суд приходить до висновку, що позивач виконав всі покладені на нього зобов'язання, а тому у нього виникає повне право звернутися безпосередньо до відповідача з вимогою про відшкодування завданої йому матеріальної шкоди у порядку регресу.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на відповідача.

Відповідно до ст.ст. 133, 141 ЦПК України з відповідача підлягає до стягнення судовий збір на користь позивача у розмірі 1600 грн 00 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992 №14 Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками ; ст.ст. 3, 233 КЗпП; ст.ст. 1, 9, 1187, 1188, 1191 та ст.ст. ст.ст. 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 280-283, 353 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Поновити Комунальному підприємству Київпастранс пропущений строк на подання позовної заяви Комунального підприємства Київпастранс в особі Автобусного парку №5 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу.

Позовні вимоги Комунального підприємства Київпастранс в особі Автобусного парку №5 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства Київпастранс в особі Автобусного парку №5 (код ЄДРПОУ 03114336) завдану шкоду в порядку регресу у розмірі 80000 (вісімдесят тисяч гривень) 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства Київпастранс в особі Автобусного парку №5 (код ЄДРПОУ 03114336) суму судового збору у розмірі 1600 грн 00 коп.

Враховуючи п.п. 15.5. п. 15 Розділу 13 Перехідні положення ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Позивач має право оскаржити заочне рішення до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: О.В. Ул'яновська

Повний текст судового рішення складено 22.05.2018.