Рішення
від 29.05.2018 по справі 808/1493/18
ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ   29 травня 2018 року 11 год. 15 хв. Справа №  808/1493/18  м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою за позовною заявою Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (69095, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, 147) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтеренергосервіс” (69006, м.Запоріжжя, вул. Добролюбова, 20) про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій, ВСТАНОВИВ: До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі – позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтеренергосервіс” (далі - відповідач), в якому позивач просить суд стягнути з відповідача суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2017 році у розмірі 5  050  294,76 грн. Ухвалою суду від 25.04.2018 позовну заяву Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтеренергосервіс” про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій залишити без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви строком 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху. Ухвалою суду від 10.05.2018 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі №808/1493/18. Призначено  підготовче судове засідання на 29 травня 2018  року. Ухвалою суду від 29.05.2018 закрито підготовче провадження у справі за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтеренергосервіс” про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій. Призначено справу до судового розгляду по суті на  29 травня 2018 року. Позивач позовні вимоги обґрунтовує Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, Господарським кодексом України та зазначає, що відповідачем самостійно визначено кількість інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати у нього, проте станом на кінець звітного періоду відповідач не виконує нормативи щодо працевлаштування інвалідів, внаслідок чого до нього застосовано адміністративно – господарські санкції та нараховано пеню в розмірі 5 050 294,76 грн.           Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень послався на те, що підприємство відповідача  протягом спірного періоду щомісячно подавало до  служби зайнятості  звіт за формою № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)». Стверджує, що у 2017 році на підприємстві працювало 19 осіб з інвалідністю, кількість ще створених робочих місць для інвалідів складає 53. Таким чином, норматив по створенню робочих місць підприємством перевиконано. Факт відсутності на підприємстві працевлаштованих осіб з інвалідністю у кількості, відповідній нормативу кількості не є безумовною підставою для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій.  Просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Представником відповідача подано клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження. Проти позову заперечує. За таких обставин та керуючись частиною першої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у ній доказів. На підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав. З матеріалів справи судом встановлено, що 16.02.2017 відповідач на виконання вимог чинного законодавства до Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів подав звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 року. У рядку 03 звіту відповідачем самостійно визначено кількість інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності в Україні» у кількості 59-ти осіб. Відповідно до рядка 02 звіту за 2017 рік середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність на підприємстві відповідача фактично за рік становить 19 осіб. У зв'язку з невиконанням, на думку позивача, ТОВ «Інтеренергосервіс» нормативу щодо кількості штатних працівників – інвалідів, позивачем здійснено розрахунок суми адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2017 рік, яким до відповідача застосовано адміністративно-господарські санкції в розмірі 5 047 266,40 грн. та нараховано пеню в розмірі 3 028,36 грн. Відповідачем у добровільному порядку не було здійснено сплату адміністративно-господарських санкції та пені, що зумовило звернення з даним позовом до суду. Суд зазначає, що частиною 8 ст.69 Господарського кодексу України (далі – ГК України) передбачено, що підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом. Так, Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 №875-XII (далі - №875-XII) визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами. Відповідно до ч.3 ст.18 Закону №875 підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови  праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно до ч.1 ст.19 Закону №875 для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Частиною 2 ст.19 Закону №875 передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Відповідно до поданого відповідачем звіту за 2017 рік середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали у відповідача, за звітний період склала 1483 осіб, таким чином, середньооблікова кількість інвалідів, відповідно до нормативу, встановленого ч.1 ст.19 Закону №875 у відповідача складає 59 осіб. Згідно приписів частини 1 статті 20 Закону №875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. З аналізу норм Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів” вбачається, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця, натомість вимагає від нього вжиття заходів для працевлаштування інвалідів, визначених у статті 18 Закону №875. При цьому, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій суд виходить із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій, при цьому враховує, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Згідно ч.1 ст.217 ГК України господарськими санкціями визначаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Відповідно до ч.1 ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для пропущення господарського правопорушення. Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Судом встановлено, що підставою для застосування до відповідача адміністративно – господарських санкцій стала наявність у відповідача у перевіряємий період середньооблікової кількості інвалідів 19 осіб, що є меншою ніж встановлено нормативом. Разом з тим, з наданих до матеріалів адміністративної справи письмових доказів встановлено, що підприємство протягом 2017 року щомісячно подавало до Правобережного міжрайонного центру зайнятості звіт за формою № 3-ПН.  Наказом від 22.12.2016 № 1593/ОД створено робочі місця на підприємстві для працевлаштування інвалідів. На підприємстві протягом 2017 року створено 72 робочих місця для інвалідів. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем були виконані вимоги Закону України  “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” щодо вжиття заходів для працевлаштування інвалідів. Доказів, які б свідчили про те, що відповідач відмовив у прийнятті на роботу інвалідам, які безпосередньо зверталися до підприємства відповідача, або які були направлені переліченими у статті 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” органами позивачем не були надані і у справі відсутні. У відповідності до ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. А відтак, твердження позивача про порушення відповідачем вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та правомірність застосування адміністративно-господарських санкцій спростовується матеріалами справи, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів. Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд ВИРІШИВ: У задоволенні позовних вимог Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (69095, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, 147, код 20508338) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеренергосервіс» (69006, м.Запоріжжя, вул. Добролюбова, 20, код ЄДРПОУ 34063592) про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій відмовити у повному обсязі. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення,а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення у повному обсязі складено та підписано 30.05.2018. Суддя                                                                                                             М.С. Лазаренко

Дата ухвалення рішення29.05.2018
Оприлюднено06.06.2018

Судовий реєстр по справі —808/1493/18

Ухвала від 10.12.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Гриців М.І.

Ухвала від 12.10.2018

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Сафронова С.В.

Ухвала від 03.08.2018

Адміністративне

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

Сафронова С.В.

Ухвала від 05.07.2018

Адміністративне

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

Сафронова С.В.

Ухвала від 06.07.2018

Адміністративне

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

Сафронова С.В.

Ухвала від 29.05.2018

Адміністративне

Запорізький окружний адміністративний суд

Лазаренко Максим Сергійович

Рішення від 29.05.2018

Адміністративне

Запорізький окружний адміністративний суд

Лазаренко Максим Сергійович

Ухвала від 10.05.2018

Адміністративне

Запорізький окружний адміністративний суд

Лазаренко Максим Сергійович

Ухвала від 25.04.2018

Адміністративне

Запорізький окружний адміністративний суд

Лазаренко Максим Сергійович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні