Рішення

від 30.05.2018 по справі п/811/983/18

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2018 року м. Кропивницький Справа № П/811/983/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі судді Хилько Л.І., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Мар'янівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області (далі - відповідач) про визнання незаконними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом та просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення відповідача від 23 листопада 2017 року № 125;

- визнати незаконним та скасувати рішення відповідача від 22 грудня 2017 року № 142;

- зобов'язати відповідача розглянути та затвердити на пленарному засіданні сесії проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок безоплатно у власність позивачу для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ А. 01.03), загальною площею 1,8357 га, за адресою: АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2, та передати безоплатно у власність позивачу земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_1, площею 1,5134 га за адресою: АДРЕСА_1, та земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_2, площею 0,3223 га за адресою: АДРЕСА_2.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що розробивши та погодивши у встановленому порядку проект землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок він, разом із витягами із Державного земельного кадастру про земельні ділянки, звернувся до відповідача з метою його затвердження на черговій сесії сільської ради. Однак, спірним рішенням від 23.11.2017 р. № 125 було затверджено земельну ділянку, кадастровий №:НОМЕР_1, площею 0,7323 га, замість відображеної в проекті 1,5134 га, та площу земельної ділянки 0,3223 га, кадастровий №: НОМЕР_2, що суперечить нормам Закону України "Про земельний кадастр". Позивач вважає вказане рішення, яким було змінено площу земельної ділянки за кадастровим №:НОМЕР_1 з 1,5134 га на 0,7323 га, незаконним.

Рішенням від 22.12.2017 р. №142 повторно було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою з посиланням на те, що в графічних матеріалах не вірно відображено межі земельної ділянки та дана ділянка відносить до земель загального користування для сінокосіння та випасу худоби.

Позивач вважає спірні рішення відповідача такими, що були прийнятті з грубим порушенням вимог чинного законодавства України, що регулює питання передання земельних ділянок у власність із земель комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у поданому до суду відзиві посилався на те, що при досліджені розробленого позивачем проекту землеустрою було виявлено, що при встановленні межових знаків розмір земельної ділянки було змінено за рахунок пасовища. Це порушення викликало негативну реакцію депутатів Мар'янівської сільської ради, у зв'язку з чим рішенням № 125 від 23.11.2017 р. позивачу затверджено земельну ділянку, кадастровий №:НОМЕР_1, площею 0,4100 га (в позовній заяві позивачем помилково вказано 0,7323 га), замість відображеної в проекті 1,5134 га, та площу земельної ділянки 0,3223 га, кадастровий №: НОМЕР_2. Рішенням від 22.12.2017 р. № 142 відмовлено позивачу у затвердженні проекту землеустрою з посиланням на те, що в графічних матеріалах не вірно відображено межі земельної ділянки та віднесення її до земель загального користування для сінокосіння та випасу худоби.

В зв'язку з викладеним представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову (а.с.45-47).

З поданої суду відповіді на відзив позивач зазначив, що враховуючи відсутність рішення сільської ради про віднесення земель до тієї чи іншої категорії, твердження відповідача є необґрунтованими (а.с.69).

Відповідно до заперечення на відповідь представник відповідача вказав, що дану земельну ділянку розміром 1,5134 га, кадастровий НОМЕР_1 (яку позивач самовільно захватив) невідомо ким та без рішення сільради була незаконно віднесена до категорії - землі сільськогосподарського призначення. Отже, своїми незаконним діями позивач збурив односельців, які випасали худобу на вказаному пасовищі, проти себе та депутати сільської ради ніколи не затвердять проект землеустрою щодо відведення йому у власність земельних ділянок, в тому вигляді який він бажає (а.с.74-76).

Дослідивши наявні в справі документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та всебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи по суті, суд зазначає таке.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права в зв'язку із прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав. Порушення вимог Закону рішенням чи діями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Встановлено, що рішенням десятої сесії Мар'янівської сільської ради сьомого скликання від 6 жовтня 2016 № 58 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність" позивачу було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність (шляхом безоплатної приватизації) загальною площею до 2,0000 га, з них до 2,0000 га ріллі, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель комунальної власності сільськогосподарського призначення (КВЦПЗ 01.03), в АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 (а.с.6, 56).

Для розроблення проекту землеустрою 22.12.2016 р. між позивачем та ТОВ "Тектоареал" укладено договір №630 "На проведення проектно-вишукувальних робіт з розробкою науково-технічної продукції" та в подальшому розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, загальною площею 1,8357 га, який було погоджено 11.07.2017 р. експертом державної експертизи (а.с.9).

02.08.2017 р. у Державний земельний кадастр внесено земельні ділянки площею 1,5134 га, які було присвоєно кадастровий №: НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.21-23), та 0,3223 га, якій присвоєно кадастровий №: НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.24-26). При цьому, як вбачається з витягів з Державного земельного кадастру, вищевказані земельні ділянки належать до категорії земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства.

Зазначене також підтверджується довідкою відділу Держгеокадастру у Бобринецькому р-ні (а.с.10).

Отже, розробивши та погодивши у встановлено порядку проект землеустрою позивач звернувся до відповідача щодо його затвердження.

Рішенням сімнадцятої сесії Мар'янівської сільської ради сьомого скликання від 23.11.2017 р. № 125 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність гр. ОСОБА_1 загальною площею 0,7323 га, з них - 0,4100 га рілля, кадастровий №:НОМЕР_1 - для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель комунальної власності сільськогосподарського призначення (КВЦПЗ01.03) за адресою АДРЕСА_1; 0,3223 га рілля, кадастровий №: НОМЕР_2 - для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель комунальної власності сільськогосподарського призначення (КВЦПЗ01.03) за адресою АДРЕСА_2 (п.1).

Згідно п. 2 рішення, передано гр. ОСОБА_1 земельні ділянки у власність загальною площею 0,7323 га, з них - 0,4100 га рілля, кадастровий №:НОМЕР_1 - для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель комунальної власності сільськогосподарського призначення (КВЦПЗ01.03) за адресою АДРЕСА_1; 0,3223 га рілля, кадастровий №: НОМЕР_2 - для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель комунальної власності сільськогосподарського призначення (КВЦПЗ01.03) за адресою АДРЕСА_2 (а.с.7).

Водночас, підстави затвердження проекту землеустрою в такій частині у даному рішення не вказані.

05.12.2017 р. позивач повторно подав до відповідача на затвердження розроблений проект (а.с.11).

Рішенням дев'ятнадцятої сесії Мар'янівської сільської ради сьомого скликання від 22.12.2017 р. № 142 позивачу було відмовлено у затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства у зв'язку з невідповідністю його повноважень вимогам законів та прийнятих до них нормативно-правових актів документації із землеустрою, а саме: Акт № 1 прийомки-передачі межових знаків та інших графічних матеріалах не вірно відображено межі земельної ділянки по АДРЕСА_1 (кадастровий№НОМЕР_1 площа 1,5134 га) включає в себе земельну ділянку по АДРЕСА_3 землі загального користування для сінокосіння та випасу худоби, а згідно рішення дев'ятої сесії сільської ради від 09.10.2016 року № 58 було надано згоду на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність до 2,00 га ріллі для ведення ОСГ (КВЦПЗ А 01.03) по АДРЕСА_2, АДРЕСА_1 (а.с.8).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно ст. 14 Конституції України, ст. 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Стаття 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) вказує, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною 2 статті 22 ЗК України передбачено те, що до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

При цьому, пунктом "а" частини 3 статті 22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Пунктом "в" ч. 3 ст.116 ЗК України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.

Згідно до ч.1 ст.121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2.0 гектара.

Відповідно ч. 1 ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських рад у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища належать, в т.ч. делеговані повноваження: організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою (п.9).

Відповідно ст.ст.12, 42 Закону України "Про місцеве самоврядування" сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста; забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади; представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства.

Частиною 1 ст. 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін (ч.7 ст.118 Кодексу).

Згідно ч.8 ст.118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

При цьому, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (ч.9 ст.118 Кодексу).

Згідно ч.10 цієї статті Кодексу, відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Аналізуючи норми чинного законодавства України суд дійшов висновок, що орган, який передає земельні ділянки у власність, може відмовити у затвердженні проекту землеустрою лише у випадку відсутності його погодження, не проведення обов'язкової державної експертизи або відсутності дозволу на його виготовлення.

Частиною 1 статті 50 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.

За правилами ч.ч.2-3 ст.50 цього Закону, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають:

завдання на розроблення проекту землеустрою;

пояснювальну записку;

копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності);

рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом);

письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду;

довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями;

матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки);

відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);

копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна для об'єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці;

розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом);

розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом);

акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки);

акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки);

перелік обмежень у використанні земельних ділянок;

викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);

кадастровий план земельної ділянки;

матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки);

матеріали погодження проекту землеустрою.

проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають також і акт встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки, акт приймання-передачі межових знаків на зберігання, кадастровий план земельної ділянки.

Конституцією України закріплено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки; усі суб'єкти права власності рівні перед законом (ч.4 ст.13); право власності на землю гарантується, воно набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ч.2 ст.14).

Як вбачається із спірного рішення від 22.12.2017 р. № 142 (а.с.8), підставою для відмови позивачу в затвердженні проекту землеустрою відповідачем було вказано саме невідповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих до них нормативно-правових актів. Однак, як встановлено судом, даний проект погоджено експертом державної експертизи, про що видано відповідний висновок (а.с.9), а тому на цій стадії не встановлено невідповідність положень проекту вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Щодо ж стосується самого факту невірного відображення меж земельної ділянки суд зазначає, що як вбачається з наявних в справі документів Мар'янівським сільським головою А. Цидуляком було підписано та скріплено печатками Акти № 1-2 прийомки-передачі межових знаків на зберігання №630 від 15.02.2017 р. (а.с.17, 57), тим самим погоджено формальні межі земельних ділянок по АДРЕСА_1, площею 1,8357 га, та по АДРЕСА_2, площею 0,3223 га.. Підписання вказаних актів підтверджено й представником у поданому відзиві (а.с.45-47).

Не заслуговують на увагу й доводи представника відповідача про самовільне захоплення позивачем земельної ділянки площею 1,5134 га та її використання до отримання відповідного документа на право власності, оскільки вказаний факт не підтверджено документально, а з поданих фотознімків не можливо встановити яка саме ділянка (ділянки) на них зображена (ні) та її (їх) місцезнаходження.

Що стосується категорії земельної ділянки площею 1,5134га, кадастровий НОМЕР_1 та 0,3223 га, кадастровий НОМЕР_2, то як встановлено судом вони належать до категорії земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства. Вказаний факт підтверджено витягами з Державного земельного кадастру (а.с.21-23, 24-26), так і довідкою відділу Держгеокадастру у Бобринецькому районі Головного управління Держгеокадстру в області (а.с.10).

Доказів віднесення цих земель до категорії землі загального користування суду не надано.

Таким чином, суд звертає увагу, що Земельним кодексом України передбачено механізм безоплатної передачі земель сільськогосподарського призначення у власність і вичерпні підстави для відмови в цьому, а тому відповідач не мав право відмовляти позивачу в затверджені проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність з підстав, не передбачених Земельним кодексом України. Крім того, орган, який передає земельні ділянки у власність, може відмовити у затвердженні проекту землеустрою лише у випадку відсутності його погодження, не проведення обов'язкової державної експертизи або відсутності дозволу на його виготовлення.

Відтак, спірні рішення від 23.11.2017 р. №125, від 22.12.2017 р. №142 є протиправними, а викладені у них підстави не передбачені чинним законодавством України та не підтверджені документально. Вказані рішення не містять визначених Земельним кодексом України підстав для відмови у задоволенні заяви та вмотивованої відмови у затверджені погодженого проекту землеустрою, що не може бути визнано судом правомірним.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 3 Конституції України та ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. При цьому, оцінка поданих особами та самостійно зібраних судом доказів в адміністративних справах здійснюється судом за правилами ст. 90 Кодексу в порядку, що встановлений законодавчими приписами цього кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, оскаржувані рішення не відповідають ч. 2 ст. 2 КАС України, оскільки винесені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені законодавством, але не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення.

Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Разом з тим, з огляду на положення КАС України суд зазначає те, що адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади, перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень та виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною другою статті 2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 18.03.2014 року № 21-11а14.

Згідно до п.п.2, 4, 10 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Частиною 3 статті 245 КАС України передбачено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Згідно з ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З'ясувавши характер спірних правовідносин, характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, суд дійшов висновку, що з огляду на визнання протиправними рішень від 23.11.2017 р. №125 та від 22.12.2017 р. № 142, порушене право позивача на отримання обґрунтованого рішення за його заявою має бути відновлено шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву та прийняти рішення відповідно до вимог земельного законодавства. При цьому, суд наголошує, що при повторному розгляді заяви позивача відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправним, та повинен вирішити цю заяву позивача, з урахуванням правової оцінки, наданої судом обставинам у цій справі.

Отже, суд вважає за доцільне на підставі ч. 6 ст. 245 КАС України визначити відповідачу розумний строк виконання рішення суду у цій частині - не пізніше 30 днів з дня набрання ним законної сили.

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Судові витрати по справі не встановлені.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Мар'янівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області від 23.11.2017 року №125.

Визнати протиправним та скасувати рішення Мар'янівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області від 22.12.2017 року №142.

Зобов'язати Мар'янівську сільську раду Бобринецького району Кіровоградської області не пізніше 30 днів із дня набрання даним рішенням суду законної сили повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок безоплатно у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ А.01.03), загальною площею 1,5134 га, за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер: НОМЕР_1) та загальною площею 0,3223 га за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер: НОМЕР_2), та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.255 КАС України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України. Відповідно до вимог підпункту 15.5 пункту 15 Розділ VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Л.І. Хилько