Рішення

від 31.05.2018 по справі 826/16185/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 травня 2018 року № 826/16185/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Добрівської Н.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства Прайм-Банк до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного Управління Державної фіскальної служби у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 28.09.2016 №0038591205, №0038611205,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство Прайм-Банк (далі - позивач, ПАТ Прайм-Банк ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві) про скасування податкових повідомлень-рішень від 28.09.2016 №0038591205, №0038611205.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що прийняті податкові повідомлення-рішення є безпідставними, необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки податковий борг виник в період віднесення Банку до категорії неплатоспроможних у відповідності до постанови Правління Національного банку України від 02.10.2014 №622/БТ. Крім того, позивач зазначив, що вчинення відповідачем дій щодо стягнення з позивача податкового боргу в порядку п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України є протиправним, оскільки на час проведення камеральної перевірки та на момент винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, по ПАТ Прайм-Банк обліковувалась переплата по авансовим внескам з податку на прибуток на загальну суму 870692,46 грн.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно та у відповідності із вимогами законодавства в результаті виявлених під час перевірки порушень.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.10.2016 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

На підставі розпорядження про повторний автоматичний розподіл від 11.10.2017 №7288 та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2017 визначено суддю Добрівську Н.А. для розгляду адміністративної справи №826/16185/16 та вказану справу 19.10.2017 передано на розгляд судді Добрівській Н.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.11.2017 прийнято до провадження адміністративну справу №826/16185/16, зобов'язано учасників процесу подати до канцелярії суду всі наявні документи та пояснення, які, на думку учасників процесу, мають значення для розгляду даної справи, а також призначено справу до судового розгляду.

Разом з тим, 15.12.2017 набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до пункту 10 підпункту 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядається за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити, наголошуючи на тому, що правових підстав для застосування штрафних санкцій немає.

Представник відповідача проти позову заперечив і просив відмовити у його задоволенні.

У судовому засіданні за згодою представників сторін суд, на підставі ч.3 ст.194 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив про здійснення розгляду справи у порядку письмового провадження.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши думку представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Позивачем за результатами діяльності 2014 року подано податкову декларацію з податку на прибуток Банку № 9081369165 від 02.03.2015, за результатом якої відображена переплата (збиток) з податку на прибуток в сумі 1233449,00 гривень (код рядка декларації 15).

12.09.2016 відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток за період 2014-2015 роки, за результатами якої складено акт №11370/26-58-12-05-30-26051650 від 12.09.2016, згідно якого встановлено порушення позивачем п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, протягом граничних строків несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання з податку на прибуток.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 28.09.2016: № 0038591205, яким за затримку на 11 календарних днів сплати грошового зобов'язання податку в сумі 117945,00 грн та зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 11794,50 грн; №0038611205, яким за затримку на 30 календарних днів сплати грошового зобов'язання податку в сумі 351869,12 грн та зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 70373,82 грн.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи доводи позивача та заперечення відповідачів, суд бере до уваги наступне.

За даними офіційного сайту Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (www.fg.gov.ua) на підставі постанови Правління Національного банку України від 02.10.2014 № 622/БТ Про віднесення Публічного акціонерного товариства ПРАЙМ-БАНК до категорії неплатоспроможних , виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.10.2014 №105 Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ ПРАЙМ-БАНК , згідно з яким з 03.10.2014 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ ПРАЙМ-БАНК . Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ ПРАЙМ-БАНК призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків - Рябова О.А.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 13.01.2015 №9 Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства ПРАЙМ-БАНК виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 14.01.2015 №2 Про початок процедури ліквідації ПАТ ПРАЙМ-БАНК та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку , згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ ПРАЙМ-БАНК та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ ПРАЙМ-БАНК провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова В.В. строком на 1 рік з 14.01.2015 по 13.01.2016 включно.

Частиною 1 статті 3 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Згідно з частиною 5 статті 36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб під час тимчасової адміністрації не здійснюється:

1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;

2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку;

3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку;

4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом;

5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредиторами.

Підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п.38.1 ст.38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно з п.38.2 ст.38 Податкового кодексу України, сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Згідно пункту 49.1 статті 49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок є документом, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Згідно п.57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 126.1 ст.126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, як вбачається з викладеного, за несплату платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання у певний термін законодавець для такого платника передбачив негативні наслідки у вигляді штрафних санкцій.

У постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 №21-3920а15 зазначено, що для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у строк, передбачений пунктом 57.1 статті 57 ПК України, платник податків не вчиняв дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету. Здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

Судом встановлено та не спростовується матеріалами справи, що позивачем за результатами діяльності 2014 року подано податкову декларацію з податку на прибуток Банку №9081369165 від 02.03.2015, за результатом якої відображена переплата (збиток) з податку на прибуток в сумі 1233449,00 гривень (код рядка декларації 15).

Відповідно до п.97.5 та п.97.6 ст.97 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків, що ліквідується, має суми надміру сплачених грошових зобов'язань або суми невідшкодованих податків з відповідного бюджету, такі суми підлягають заліку в рахунок його грошових зобов'язань або податкового боргу перед таким бюджетом. У разі якщо суми надміру сплачених грошових зобов'язань або суми невідшкодованих податків з відповідного бюджету перевищують суми грошових зобов'язань або податкового боргу перед таким бюджетом, суми перевищення використовуються для погашення грошових зобов'язань або податкового боргу перед іншими бюджетами, а за відсутності таких зобов'язань (боргу) перераховуються у розпорядження такого платника податків. Порядок проведення заліків, визначених у цьому пункті, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

У зв'язку з цим, позивач, у відповідності до вищевказаних норм податкового законодавства, звернувся до відповідача з листом від 09.04.2015 №478/08, з клопотанням частково здійснити залік на суму надмірно сплачених грошових зобов'язань по податку на прибуток за 2014 рік в сумі 1233449,00 грн в рахунок погашення грошових зобов'язань перед бюджетом, а саме: ПДВ на суму 50154,00 грн (за період грудень 2014, січень-березень 2015 року); податок на землю за період січень - березень 2015 року на суму - 2480,13 грн, податок на майно (нежитлове приміщення по вул. Богданівській,24) за І квартал 2015 року в сумі 895,84 грн (Солом'янський район); податок на землю за період січень-березень 2015 року на суму 2094,63 грн, податок на майно (нежитлове приміщення по провулку Лабораторному,24) за І квартал в сумі 237,51 грн.

Залишок коштів 1177586,89 грн. надмірно сплачених після проведення заліку позивач просив повернути на свій розрахунковий рахунок.

Згідно відповіді від 05.05.2015 №11284/10/26-58-20-02-10 на вищевказаний лист Банка, перерахування коштів з податку на прибуток (11020600) відповідачем залишено без виконання у зв'язку з відсутністю суми переплати, зазначеної в листі Позивача.

Також, ДПІ у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві своїм листом від 15.05.2015 №12276/10/26-58-23-01 -13 у відповідь на лист позивача від 07.04.2015 №408/08/01 повідомило, що станом на 14.05.2015 згідно даних ІС Податковий блок по ПАТ Прайм-Банк обліковується податкова заборгованість у сумі 196791,45 грн.

Водночас, листом 29.05.2015 № 13611/10/26-58-23-01-13 в додаток до листа Банка від 07.04.2015 №408/08/01, відповідач повідомив, що станом на 29.05.2015 згідно даних ІС Податковий Блок по ПАТ ПРАЙМ-БАНК обліковується переплата по авансовим внескам з податку на додану на прибуток у суму 870692,46 грн та податкова заборгованість 196791,45 грн.

Згідно із визначенням, наведеним в частині 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України).

Достовірними, в силу частини 1 статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України, є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно частини 1 статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

В ході розгляду даної справи відповідач всупереч вимог наведених процесуальних норм права не подав суду жодні належні документальні докази на підтвердження обставин виникнення у позивача та формування суми податкового боргу.

З огляду на зазначене, вчинення відповідачем дій щодо стягнення з позивача податкового боргу в порядку п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України є протиправним, оскільки на час проведення камеральної перевірки та на момент винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, по ПАТ Прайм-Банк обліковувалась переплата по авансовим внескам з податку на прибуток на загальну суму 870692,46 грн.

З огляду на зазначене суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст.ст.3, 5, 7-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246, гл.10 розділу ІІ Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства Прайм-Банк задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.09.2016 №0038591205, №0038611205.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства Прайм-Банк понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2756 (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість) гривня 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено протягом 30 днів з моменту складення повного тексту до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному ст.ст.293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Позивач - Публічного акціонерного товариства Прайм-Банк (ідентифікаційний код 26051650, адреса: 03049, м. Київ, Богданівська, 24).

Відповідач - Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 39471390, адреса: 03151, м. Київ, вул. Смілянська, 6).

Суддя: Н.А. Добрівська