Рішення

від 24.05.2018 по справі 910/2312/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.05.2018Справа №910/2312/18 позовну заяву Фермерського господарства "Плоди Богуславщини"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НЗ Сервіс"

про стягнення 42 800,00 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Секретар судового засідання Холодна Н.С.

Представники сторін:

від позивача - Єфремов Є.О. за дов.;

від відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Фермерське товариство "Плоди Богуславщини" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НЗ Сервіс" про стягнення 42 800,00 грн.

Ухвалою суду від 01.03.2018 позов залишено без руху. Надано строк на усунення недоліків позовної заяви п'ять днів з дня вручення цієї ухвали.

15.03.2018 позивачем подані документи на виконання вимог ухвали, а саме: заява, яка містить підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; докази направлення цієї заяви відповідачу; заява, яка містить попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи; докази направлення цієї заяви відповідачу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2018 порушено провадження у справі №910/2312/18. Розгляд справи призначено на 24.05.2018.

Відповідно до ст. 120 Господарського процесуального кодексу України судом вчинені дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі була надіслана за адресою місцезнаходження відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 04201, м. Київ, вул. Кульженків Сім`ї, 35.

Проте, за зазначеною адресою відповідача не було розшукано, а тому конверт з вказаною ухвалою суду був повернутий назад до суду, із відповідною відміткою про це органу поштового зв'язку (за закінченням встановленого строку зберігання).

Отже, за встановлених обставин справи відповідач завчасно та належним чином був повідомлений про місце, дату та час судових засідань, і у разі наміру подати відзив на позовну заяву, письмові пояснення, додаткові документи, мав достатньо часу для цього.

Оскільки суд надавав можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 248 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом також враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Фермерським господарством "Плоди Богуславщини" було попередньо сплачено кошти в сумі 42 800,00 грн. за поставку товару (мініральні добрива (Діамофос 9:25:2:+2s)) Товариству з обмеженою відповідальністю "НЗ Сервіс", згідно платіжного доручення №40 від 10.11.2017.

Факт попередньої оплати за вказаний товар підтверджується рахунком-фактури №47/4-С від 10.11.2017, який підписаний повноважним представником відповідача та скріплений печаткою господарюючого суб'єкта підприємницької діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "НЗ Сервіс , платіжним дорученям №40 від 10.11.2017 про сплату 42 800,00грн. (призначення платежу: за мінеральні добрива згідно рахунку фактури №47/4-С від 10.11.2017) та випискою банку за 10.11.2017 про переказ коштів на рахунок відповідача.

Таким чином, сплативши на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "НЗ Сервіс 42 800,00 грн. Фермерське господарство "Плоди Богуславщини" виконало усі взяті на себе зобов'язання за домовленостями з відповідачем про поставку товару (мініральні добрива (Діамофос 9:25:2:+2s)).

Однак, станом на 23.02.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "НЗ Сервіс не виконало взяті на себе зобов'язання і не здійснило поставку товару (мініральні добрива (Діамофос 9:25:2:+2s)) до Фермерського господарства "Плоди Богуславщини". Крім того, фактично відмовившись здійснювати поставку Товариство з обмеженою відповідальністю "НЗ Сервіс не повернуло позивачу кошти у розмірі 42 800,00 грн., а продовжує безпідставно ними користуватись, чим порушує права позивача.

Отже, сума основного боргу, яка не повернута відповідачем за розрахунком позивача становить 42 800,00 грн.

Позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Господарського кодексу України цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Статтею 4 Господарського кодексу України передбачено, що не є предметом регулювання цього Кодексу, зокрема, майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України (частина 1). Проте, частиною 2 цієї статті передбачено, що особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

Вказані положення кореспондуються з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, згідно з якою майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільним кодексом України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільним кодексом України).

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 202 Цивільним кодексом України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 2 ст. 205 Цивільним кодексом України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Враховуючи зазначене, судом встановлено, що між сторонами укладено договір купівлі-продажу у спрощений спосіб, що не суперечить вимогам ст. 181 Господарського кодексу України.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що позивач виконав своє зобов`язання належним чином, тоді як відповідач своє зобовязання щодо поставки товару (мініральні добрива (Діамофос 9:25:2:+2s)) не здійснив та не повернув кошти.

Відповідно до п. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Рахунок-фактура №47/4-С від 10.11.2017 містить номенклатуру (асортимент) товару, кількість та ціну, містить підписи представником відповідача, а також скріплено печаткою відповідача.

Суд визнає як належний та допустимий доказ на підтвердження факту оплати товару платіжне дорученя №40 від 10.11.2017 та виписку банку про переказ коштів на рахунок відповідача.

Проте, відповідач свої зобов'язання з поставки товару не виконав, станом на час розгляду за відповідачем рахується борг у розмірі 42 800,00 грн.

По даній справі Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення (повернення) сплаченої за товар грошової суми у розмірі 42 800,00 грн., на яку товар поставлено не було. Суду не надано доказів визначення сторонами строку повернення сплаченої за товар грошової суми, на яку товар поставлено не було. Тому, у даному випадку суд застосовує ч.2 ст. 530 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк виконання зобов'язання не встановлений, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі провести виконання в будь-який час. При цьому боржник повинен виконати таке зобов'язання у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором.

Матеріали справи містят докази, що 15.12.2017р. відповідачу направлялась вимога №171 про доставлення у семиденний строк з дня одержання вимоги оплачений останнім товар (мінеральні добрива (Діамофос 9:25:25:=2s), а у разі невиконання цієї вимоги звернутися до суду з позовом про повернення коштів.

Враховуючи надані Позивачем докази направлення, строк оплати настав 25.12.2017р.

За встановлених обставин справи, суд вважає позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в розмірі 42 800,00 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями ст.ст. 129, 233, 238, 250, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НЗ Сервіс" (04201, м. Київ, вул. Л. Кульженків Сім`ї, 35, код ЄДРПОУ 39521273) на користь Фермерського господарства "Плоди Богуславщини" (09700, Київська обл., Богуславський район, м. Богуслав, вул. Миколаївська, 121, код ЄДРПОУ 36936923) попередньої оплати в сумі 42 800 (сорок дві тисячі вісімсот) грн. 00 коп. та 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн.00 коп. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 327 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили в порядку в порядку встановленому в ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 31.05.2018

Суддя І.І. Борисенко