Рішення

від 24.05.2018 по справі 910/2736/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.05.2018Справа № 910/2736/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніфай Трекінг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "Київпідземшляхбуд"

про 8 754 570,71грн

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Абрамович Н.О. (довіреність)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніфай Трекінг" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "Київпідземшляхбуд" про стягнення 8 754570,71 грн., з яких 6 967 309,45 грн. основного боргу, 1 473 917,76 грн. інфляційних втрат, 313 343,50 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки № 25-15 від 08.12.2015 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у справі №910/2736/18 на 29.03.2018

28.03.2018 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 29.03.2018 задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 24.04.2018, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2018 викликано відповідача в підготовче судове засідання 24.04.2018.

24.04.2018 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У поданому відзиві відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що датою поставки товару, відповідно до умов договору, є дата підписання сторонами акту, однак матеріали позовної заяви актів не містять. Також відповідач зазначає, що позивачем не були повністю виконані умови специфікації № 2 щодо поставки товару, а сторонами не скориговано остаточну ціну товарів, відповідно до умов специфікації № 2. Крім того, за твердженням відповідача, позивач не виконав повністю умови специфікації № 10 до договору та здійснив лише часткову поставку товару на суму 5512849,97 грн., в той час як сторони погодили поставку на суму 13 396 494,29 грн. Оскільки позивач належним чином не виконав свої зобов'язання з поставки товару, то зазначене стало підставою для притримання виконання відповідачем зобов'язання з оплати. Крім того, за твердженням відповідача, строк оплати товару не настав.

В судове засідання 24.04.2018 з'явились представники сторін та зазначили, що вчинили всі дії в межах підготовчого провадження.

Представник позивача надав документи для долучення до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті (п.3 ч.2 ст. 185 ГПК України).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/2736/18 до судового розгляду по суті на 24.05.2018.

24.05.2018 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач не погоджується з доводами, викладеними у відзиві на позовну заяву.

Представник позивача у судовому засіданні 24.05.2018 позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 24.05.2018 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду повідомлявся ухвалою суду від 24.04.2018, яка отримана відповідачем 04.05.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103046560853.

В судовому засіданні 24.05.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

08.12.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юніфай Трекінг" (далі постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Концерн "Київпідземшляхбуд" (далі - покупець) укладено договір поставки № 25-15 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця, а покупець - оплатити та прийняти товар, відповідно до специфікацій, що додаються до цього договору і є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 3.1 договору, загальна вартість цього договору складається із суми вартості партій товарів, поставлених постачальником протягом строку дії цього договору та вказаних у специфікаціях та видаткових накладних.

Згідно з п. 3.2 договору, найменування, одиниця виміру, кількість, загальна вартість, ціна товару та умови поставки, вказуються в специфікаціях.

Положеннями п. 4.1 договору встановлено, що оплата за товар проводиться покупцем у національній валюті України, в порядку та в строки, передбачені специфікаціями до даного договору на підставі рахунків, виставлених постачальником, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Датою поставки товару вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін акта. Право власності на товар і ризик випадкової загибелі або пошкодження товару переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акта (п. 5.2 договору).

Згідно з п. 10.1 договору, договір вступає в силу після його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2016, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

28.01.2016 між сторонами укладено Специфікацію № 2 до договору, відповідно до п. 1 якої постачальник зобов'язується у зумовлені строки передати, а покупець зобов'язується прийняти і сплатити товар, визначений у специфікації на суму 25 535 675,53 грн.

Відповідно до п. 3 Специфікації № 3 (в редакції змін від 07.04.2016) сторони домовились про те, що за фактом здійснення поставки ціни будуть скориговані за актуальним комерційним курсом на дату передплати, та не будуть мінятись до факту здійснення наступної передплати.

Графіки (терміни) поставки та оплати товару узгоджуються сторонами у додатковій угоді до специфікації (п. 5 Специфікації № 2).

На виконання умов Специфікації № 2 від 28.01.2016 позивачем здійснено поставку товару на суму 6 002 999,52 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: № 001-04-16 від 07.04.2016 на суму 1171695,84 грн., № 002-04-16 від 11.04.2016 на суму 833486,95 грн., № 003-04-16 від 14.04.2016 на суму 2500460,83 грн., № 007-04-16 від 19.04.2016 на суму 807308,75 грн., № 002-05-16 від 19.05.2016 на суму 293903,64 грн., № 004-06-16 від 14.06.2016 на суму 285413,09 грн., № 006-07-16 від 25.07.2016 на суму 110730,42 грн., які підписані представникам обох сторін та скріплені печатками підприємств.

Відповідач лише частково здійснив оплату постановленого товару на суму 2 548540,04 грн., у зв'язку із чим сума неоплаченого товару за специфікацією № 2 становила 3 454459,48 грн.

07.09.2016 між сторонами погоджено та підписано Специфікацію № 10 до договору, відповідно до п. 1 якої постачальник зобов'язується у зумовлені строки передати, а покупець зобов'язується прийняти і сплатити товар, визначений у специфікації на суму 13396494,29 грн.

Умови та терміни оплати товару за даною специфікацією: 100% оплата до 31.12.2016.

На виконання умов Специфікації № 10 від 07.09.2016 позивачем здійснено поставку товару на суму 13 080 871,96 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: № 001-10-16 від 05.10.2016 на суму 398039,81 грн., № 008-10-16 від 20.10.2016 на суму 426139,42 грн., № 009-10-16 від 26.10.2016 на суму 412755,23 грн., № 002-11-16 від 02.11.2016 на суму 838561,84 грн., № 007-11-16 від 26.11.2016 на суму 412377,80 грн., № 008-11-16 від 28.11.2016 на суму 412089,61 грн., № 012-11-16 від 30.11.2016 на суму 423120,04 грн., № 001-12-16 від 08.12.2016 на суму 312579,66 грн., № 010-12-16 від 15.12.2016 на суму 412422,42 грн., № 012-12-16 від 16.12.2016 на суму 412422,42 грн., № 013-12-16 від 21.12.2016 на суму 425761,99 грн., № 014-12-16 від 23.12.2016 на суму 412045,00 грн., № 006-01-17 від 31.01.2017 на суму 838894,64 грн., № 003-02-17 від 02.02.2017 на суму 825177,65 грн., № 004-02-17 від 07.02.2017 на суму 425473,80 грн., № 004-03-17 від 14.03.2017 на суму 412755,23 грн., № 005-03-17 від 16.03.2017 на суму 412089,61 грн., № 006-03-17 від 21.03.2017 на суму 838561,84 грн., № 007-03-17 від 24.03.2017 на суму 412422,42 грн., № 012-03-17 від 28.03.2017 на суму 425473,80 грн., № 013-03-17 від 30.03.2017 на суму 439523,60 грн., № 014-03-17 від 30.03.2017 на суму 426139,42 грн., № 004-04-17 від 24.04.2017 на суму 412422,42 грн., № 005-04-17 від 29.04.2017 на суму 412422,42 грн., № 006-04-17 від 29.04.2017 на суму 399371,04 грн., № 001-05-17 від 01.05.2017 на суму 399038,23 грн., № 002-05-17 від 01.05.2017 на суму 438768,76 грн., № 003-05-17 від 16.05.2017 на суму 264021,84 грн., які підписані представникам обох сторін та скріплені печатками підприємств.

Відповідачем лише частково здійсннено оплату постановленого товару на суму 7 556 600,57 грн., крім того, сторонами проведено зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 11 421,42 грн., у зв'язку із чим сума неоплаченого товару за специфікацією № 10 становила 5 512 849,97 грн.

За твердження позивача, станом на 21.07.2017 заборгованість відповідача за Специфікацією № 2 та Специфікацією № 10 становила 8 967 309,45 грн., на підтвердження чого позивач надав Акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2017 по 20.07.2017, який підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками підприємств.

19.09.2017 відповідачем було здійснено часткове погашення заборгованості у розмірі 2000000,00 грн., у зв'язку з чим заборгованість становить 6 967 309,45 грн.

Оскільки, відповідач не здійснив повну оплату вартості товару, поставленого за специфікаціями № 2 та № 10, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 6 967 309,45 грн. основного боргу, а також у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання 1 473 917,76 грн. інфляційних втрат, 313 343,50 грн. 3% річних.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На підставі укладеного між сторонами договору у позивача виник обов'язок здійснити поставку товару, а у відповідача - прийняти товар в обсязі, погодженому сторонами у специфікаціях та оплатити його вартість.

На виконання взятих на себе зобов'язань за договором, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 6 002 999,52 грн. за специфікацією № 2 та на загальну суму 13 080 871,96 грн. за специфікацією № 10.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У п. 4.1 договору сторони погодили, що оплата за товар проводиться покупцем у національній валюті України, в порядку та в строки, передбачені специфікаціями до даного договору на підставі рахунків, виставлених постачальником, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Як встановлено судом, у специфікації № 10 сторони погодили, що 100% оплата здійснюється до 31.12.2016.

Таким чином, товар, поставлений за Специфікацією № 10 відповідач до 30.12.2016 включно, оскільки відповідно до п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну.

В той же час, як встановлено судом, у Специфікації № 2 сторони не погодили термін, у який повинна бути здійснена оплата товару, поставленого за Специфікацією № 2.

Позивачем розраховано кінцеву дату оплати товару за специфікацією № 2 з використанням максимального терміну, визначеного в інших специфікаціях.

Однак, суд зазначає, що відповідно до п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору.

З огляду на викладене, оскільки сторони не погодили строк оплати товару за Специфікацією № 2, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був оплатити товар, поставлений за специфікацією № 2 одразу, після прийняття товару за кожною видатковою накладною.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з наданих позивачем платіжних доручень та Акту звірки розрахунків, відповідач лише частково розрахувався за поставлений товар, у зв'язку з чим заборгованість за специфікаціями № 2 та № 10 становить 6 967 309,45 грн.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог в цій частині, відповідач зазначає, що всупереч п. 5.2 договору, позивачем не надано акту, який підтверджує дату поставки та перехід прав власності на товар. Однак, суд зазначає, що позивачем долучені до матеріалів справи видаткові накладні, які є належним доказом на підтвердження дати передання товару та факту поставки товару. Усі накладні підписані зі сторони відповідача без зауважень та заперечень. Накладні по специфікаціям № 2 та № 9 містять усі необхідні реквізити первинного документу.

Також відповідач зазначає, що позивачем не було виконано зобов'язань за специфікацією № 2 у повному обсязі, оскільки сторони погодили поставку товару на суму 25 535 675,53 грн., а позивачем поставлено товар лише на суму 6 002 999,52 грн. Суд зазначає, що, по-перше, у п. 6 Специфікації № 10 сторони дійшли згоди, що специфікація № 2 від 28.01.2016 вважається недійсною у частині не відвантаженої кількості товару, отже, позивачем належним чином виконані зобов'язання за специфікацією № 2, по-друге, оплата частини товару, вже поставленого по специфікації № 2, не залежить від виконання/невиконання позивачем зобов'язань з поставки іншого товару, обумовленого сторонами.

Щодо посилання відповідача на неузгодження кінцевої ціни товару, то суд зазначає, що відповідно до п. 3 Специфікації № 3 (в редакції змін від 07.04.2016) сторони домовились про те, що за фактом здійснення поставки ціни будуть скориговані за актуальним комерційним курсом на дату передплати, та не будуть мінятись до факту здійснення наступної передплати.

Як вбачається з видаткових накладних за специфікацією № 2, ціни розраховані за курсом продажу євро на дату здійснення часткової оплати, як і погоджено сторонами у п. 3 специфікації. Накладні підписані відповідачем без зауважень та заперечень. Отже, з урахуванням змісту п. 3 специфікації № 2 та накладних, суд дійшов висновку, що в момент прийняття товару сторони погодили кінцеву ціну товару.

Також відповідач зазначає, що за Специфікацією № 10 сторони обумовили поставку товару на суму 13 396 494,29 грн., однак позивач не виконав належним чином своїх зобов'язань, поставивши товар лише на суму 5 512 849,97.

Суд вважає вказані твердження відповідача безпідставними та необґрунтованими, оскільки матеріали справи містять належні докази, зокрема видаткові накладні, на підтвердження того, що за специфікацією № 10 позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 13 080 871,96 грн.

В той же час, п. 4 специфікації № 10 встановлено, що термін поставки товару: поз. 1: у кількості 100 мп., поз. 2 у кількості 45 мп. - до 31.12.2016; поз. 1 у кількості 52,85 мп., поз 2 у кількості 32,47 мп., поз. 3 та 4 - протягом 60 календарних днів після зарахування 100% оплати повної суми даної специфікації та за умови відсутності поточної заборгованості за товар, поставлений відповідно до усіх специфікацій.

Оскільки матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем належним чином зобов'язань зі здійснення 100% оплати повної суми специфікації № 10, суд дійшов висновку, що позивачем не порушено умови специфікації № 10 в частині своєчасності поставки.

Більше того, умови специфікації № 10 передбачають оплату товару - 100% до 31.12.2016 та не ставлять в залежність здійснення оплати відповідачем від виконання/невиконання позивачем обов'язків з поставки товару.

Таким чином, з огляду на встановлені обставини, твердження відповідача про притримання виконання зобов'язання з оплати товару у зв'язку з порушенням позивачем умов договору щодо поставки, є безпідставними та необґрунтованими, умовами договору відповідача не наділено правом при тримання виконання зобов'язання з оплати поставленого товару.

Заперечення відповідача про те, що строк оплати товару по специфікації № 2 не настав спростовані судом вище.

Враховуючи викладене вище, оскільки, невиконане зобов'язання за договором у розмірі 6 967 309,45 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 6 967 309,45 грн. за специфікаціями № 2 та № 10.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1 473 917,76 грн. інфляційних втрат, (нарахованих за періоди з вересня 2016 по серпень 2017 на суму 3 454 459,48 грн., з січня 2017 по серпень 2017 на суму 5512849,97 грн., з вересня 2017 по січень 2018 на суму 6 967309,45 грн.) та 313 343,50 грн. 3% річних (нарахованих за періоди з 26.08.2016 по 19.09.2017 на суму 3454459,48 грн., з 31.12.2016 по 19.09.2017 на суму 5 512 849,97 грн., з 19.09.2017 по 08.02.2018 на суму 6 967309,45 грн.).

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що він є арифметично вірним, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1 473 917,76 грн. у заявленому позивачем розмірі.

Перевіривши розрахунки 3% річних, судом встановлено, що позивачем допущені помилки, оскільки день часткової оплати (19.09.2017) позивач рахує як день прострочення виконання грошового зобов'язання. Однак, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних.

За перерахунком суду, здійсненим за періоди нарахованих за періоди з 26.08.2016 по 18.09.2017 на суму 3454459,48 грн., з 31.12.2016 по 18.09.2017 на суму 5 512 849,97 грн., з 19.09.2017 по 08.02.2018 на суму 6 967309,45, судом встановлено, що розмір 3% річних становить 311 052,88 грн., а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Підсумовуючи наведене, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніфай Трекінг" частково.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також позивач просить стягнути з відповідача 875457,00 грн. витрат на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, окрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Згідно із ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт адвокатом, а також їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. Позивачем не долучено до матеріалів справи ні акту виконаних робіт (наданих послуг), ні платіжного доручення про оплату послуг адвоката, не надано свідоцтва адвоката, який надав послуги. Долучена до матеріалів позовної заяви копія договору № 026/2018 КФ про надання правничої допомоги не містить відомостей про розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження понесених витрат позивача на правничу допомогу, суд відмовляє у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 875 457,00 грн.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "Київпідземшляхбуд" (01034, м.Київ, ВУЛИЦЯ ПУШКІНСЬКА, будинок 9-Г, код 31169965) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніфай Трекінг" (01021, м.Київ, ВУЛИЦЯ МЕЧНИКОВА, будинок 16, офіс 5-12, код 38990558) 6 967 309,45 грн. основного боргу, 1 473 917,76 грн. інфляційних втрат, 311 052,88 грн. 3% річних та 131 284,20 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Господарський суд міста Києва. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 01.06.2018.

Суддя С.О. Турчин