Рішення

від 15.05.2018 по справі 817/796/18

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

15 травня 2018 року м. Рівне №817/796/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Романчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі: позивача: представник ОСОБА_1, відповідача: представник Доїжач В.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_3 доЗдолбунівської районної державної адміністрації в особі Управління промисловості, інфраструктури та агропромислового розвитку визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинення певних дій, В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Здолбунівської районної державної адміністрації в особі Управління промисловості, інфраструктури та агропромислового розвитку про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень №39417553 від 30.01.2018 та зобов'язання зареєструвати за позивачем право власності на будинковолодіння АДРЕСА_1, як на окремий об'єкт нерухомості.

Ухвалою від 29.03.2018 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 13.04.2018.

11.04.2018 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву Здолбунівської районної державної адміністрації в особі Управління промисловості, інфраструктури та агропромислового розвитку (а.с.52-54).

Ухвалою від 13.04.2018 закрито підготовче провадження у справі, а розгляд справи по суті призначено у відкритому судовому засіданні на 15.05.2018.

В судовому засіданні 15.05.2018 оголошено вступну та резолютивні частини рішення.

Представник позивача судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позові. На їх обґрунтування повідомив, що в грудні 2004 між позивачем та його братом було укладено договір дарування, відповідно до якого останній прийняв у дар 33/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1. Зазначив, що в 2015 році його братом (ОСОБА_4) було зареєстроване право власності на належну йому частину будинку як на окремий об'єкт нерухомого майна - житловий будинок - домоволодіння, і вказаному будинку було присвоєно окрему поштову адресу. Вказав, що позивач також звернувся до державного реєстратора з заявою зареєструвати за ним право власності на його частину будинку як на окремий житловий будинок - домоволодіння, однак отримав відмову в такій реєстрації. Більше того, дізнався, що розгляд його заяви був зупинений рішенням державного реєстратора, з яким його ознайомлено не було. За таких обставин, вважає рішення про відмову в державній реєстрації на вказаний будинок протиправним та таким, що підлягає скасуванню. З таких підстав, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, на обґрунтування своїх заперечень повідомила, що дійсно в грудні 2017 року позивач звернувся до Центру надання адміністративних послуг із заявою про державну реєстрацію права власності на будинок. Зазначила, що заявником не були подані всі необхідні документи для державної реєстрації такого права власності, а тому реєстратором було прийнято рішення про зупинення розгляду вказаної заяви позивача. Вважає, що оскільки позивачем у встановлений строк не було усунуто причини0, що слугували підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви, то державним реєстратором правомірно та у межах закону було прийнято рішення про відмову позивачу у державній реєстрації прав та їх обтяжень. Додатково вказала, що необхідною умовою для реєстрації права власності на нерухоме майно, що утворене внаслідок поділу, є подання договору про поділ об'єкта нерухомого майна або відповідного рішення суду. Оскільки позивач договору пред'явити не може, через те, що такий відбувся внаслідок виділення його братом своєї частки і це відбулося за старими правилами реєстрації, які не вимагали такої угоди, то єдиним можливим виходом для позивача є звернення до суду з позовом про припинення права спільної часткової власності. І лише таке рішення суду вважатиметься належною підставою для проведення реєстрації. За таких обставин, просила в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши позовну заяву та відзив, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд встановив наступне.

25.12.2004 між ОСОБА_3 (дарувальник) та ОСОБА_4 (обдаровуваний) уклали договір дарування, згідно з умовами якого дарувальник подарував, а обдаровуваний прийняв у дар 33/100 частини житлового будинку НОМЕР_2 з господарчими спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, а саме: 2-1 коридор, 2-2 кухня, 2-3 житлова, 2-4 житлова, житловою площею 26,3 кв.м.(а.с.11). У зв'язку з цим було проведено державну реєстрацію права приватної спільної часткової власності на будинок: за ОСОБА_3 - 67/100 частини будинку, за ОСОБА_4 - 33/100 частини будинку (а.с.12,13).

Згодом, на підставі рішення виконавчого комітету Здолбунівської районної ради №225 від 23.09.2015 та технічного паспорта від 28.09.2015, ОСОБА_4 надано дозвіл на зміну статусу належної йому нерухомості з "частина будинку" на "житловий будинок - домоволодіння" та присвоєно їй окрему поштову адресу: АДРЕСА_1 (а.с.21-26).

19.10.2015 ОСОБА_4 видано свідоцтво про право приватної власності (розмір частки 1/1) на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 (а.с.20).

29.11.2017 виконавчий комітет Здолбунівської районної ради своїм рішенням за №255 надав дозвіл ОСОБА_3 на зміну статусу належної йому нерухомості, розміщеній на земельній ділянці площею 0,0612 га кадастровий номер НОМЕР_3, з "частини будинку" на "житловий будинок - домоволодіння" та залишив поштову адресу: АДРЕСА_1 (а.с.27).

В грудні 2017 року позивач звернувся до Центру надання адміністративних послуг Здолбунівської районної державної адміністрації із заявою про державну реєстрацію права власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 (а.с.71-72).

В березні 2017 року позивач отримав рішення державного реєстратора про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №39417553 від 30.01.2018 (а.с.88) та дізнався, що рішенням державного реєстратора від 14.12.2017 за №38722986 розгляд його заяви про державну реєстрацію було зупинено з тих підстав, що ним не було подано документи в повному обсязі (а.с.87).

Не погодившись з правомірністю прийнятих рішень, ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Приписами статті 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною другою статті 325 Цивільного кодексу України визначено, що фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-IV від 01.07.2004, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У відповідності до пункту першого частини першої статі 4 цього Закону державній реєстрації прав підлягає, зокрема, право власності.

Згідно з частиною першою статті 18 цього Закону державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Процедура державної реєстрації прав та перелік документів, необхідних для її проведенню визначені Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015.

Пунктами 54, 55 вказаного Порядку передбачено, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно, утворене шляхом поділу майна, у тому числі в результаті виділення окремого об'єкта нерухомого майна із складу нерухомого майна, що складається з двох або більше об'єктів, або об'єднання майна, проводиться за умови наявності технічної можливості такого поділу або об'єднання нерухомого майна та можливості використання такого майна як самостійного об'єкта цивільних правовідносин.

Для державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, що створюється шляхом поділу або об'єднання, подаються: документ, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна до його поділу або об'єднання (крім випадків, коли право власності на такий об'єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав); документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта (крім випадків, коли об'єкт нерухомого майна створюється шляхом поділу або об'єднання без: проведення будівельних робіт, що відповідно до законодавства потребують отримання дозволу на їх проведення); технічний паспорт на новостворений об'єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси (крім випадків поділу або об'єднання таких об'єктів нерухомого майна, як квартира, житлове або нежитлове приміщення тощо).

За правилами пункту 56 цього Порядку, для державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що створюється шляхом поділу, виділу в натурі частки майна, що перебуває у спільній власності, та має наслідком припинення права спільної власності для усіх або одного із співвласників, подаються: 1) договір про поділ спільного майна, договір про виділ у натурі частки із спільного майна або відповідне рішення суду; 2) документи, передбачені пунктом 54 цього Порядку, крім документа, що посвідчує право власності на нерухоме майно до його поділу або виділу в натурі частки. У разі коли в результаті виділу в натурі частки майна, що перебуває у спільній власності, у співвласників, які не здійснювали виділ в натурі частки, змінюється розмір часток у праві спільної власності, подається також письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на таке майно. Під час проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що залишається у спільній власності після виділу в натурі частки одного із співвласників, державний реєстратор зазначає рівні частки у праві спільної часткової власності на таке майно, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цього пункту, або якщо інше не встановлено законом.

Частинами першою та другою статті 367 Цивільного кодексу України встановлено, що майно, яке перебуває у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Так, отримавши у натурі певну частину нерухомого майна, кожен співвласник стає одноособовим власником своєї частини самостійного об'єкта нерухомого майна, якому присвоюється адресний номер.

Як встановлено судом та не заперечувалося сторонами в судовому засіданні ОСОБА_4 в 2015 році було видано свідоцтво про право приватної власності (розмір частки 1/1) на житловий будинок, якому присвоєно окрему поштову адресу: АДРЕСА_1 (а.с.20). Тобто відбувся поділ нерухомого майна (житлового будинку) між його співвласниками (ОСОБА_3 та ОСОБА_4) з утворенням нових об'єктів нерухомості (окремих житлових будинків - домоволодінь) з окремими адресами, внаслідок чого право спільної часткової власності припинилося.

Оскільки право спільної часткової власності на будинок з господарчими спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, за яким ОСОБА_3 належить 67/100 частини будинку, за ОСОБА_4 - 33/100 частини будинку фактично припинилося ще в 2015 році, тобто з моменту виділу ОСОБА_4 своєї частки і реєстрації на неї права приватної власності як на окремий об'єкт нерухомого майна, то подальший порядок державної реєстрації та документи необхідні для такої реєстрації повинні визначатися за правилами пунктів 54, 55 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015, а не пункту 56.

З долучених до справи копій реєстраційної справи вбачається, що позивачем разом із заявою про державну реєстрацію права на житловий будинок подано технічний паспорт на будинок з зазначенням часток, що належать ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 22.04.2009, схему земельної ділянки, на якій розташований будинок, план будинку з експлікацією приміщень, рішення виконавчого комітету Здолбунівської районної державної адміністрації від 29.11.2017 за №255, державний акт на право власності на земельну ділянку, свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 04.10.2011 (а.с.71-86).

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав; 12) заявника, який звернувся із заявою про державну реєстрацію прав, що матиме наслідком відчуження майна, внесено до Єдиного реєстру боржників.

Відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених частиною першою цієї статті, заборонена.

Судом встановлено, що позивачем для державної реєстрації права власності на житловий будинок - домоволодіння за адресою м.Здолбунів, вул.Ціолковського, буд.11 було надано всі необхідні документи, визначені вимогами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-IV від 01.07.2004 та пунктів 54, 55 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015, і жодних інших правових підстав для відмови у державній реєстрації, передбачених частиною першою статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-IV від 01.07.2004, у державного реєстратора не було.

При цьому, твердження відповідача про зупинення розгляду заяви ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав та обтяжень у зв'язку з поданням документів не в повному обсязі, судом оцінюється критично, так як в силу вимог частини другої статті 23 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-IV від 01.07.2004 державний реєстратор у строк, встановлений для державної реєстрації прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та невідкладно повідомляє про це заявника. Як свідчить зміст рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14.12.2017, що наявне в матеріалах реєстраційної справи (а.с.87), на такому відсутня відмітка про отримання позивачем даного рішення. Речення змісту "з рішенням ознайомлений ОСОБА_3М." судом до уваги не береться, оскільки ні дати, ні підпису позивача воно не містить, жодних інших доказів та/або документів, які б підтверджували, що ОСОБА_3 був належним чином повідомлений щодо рішення реєстратора про зупинення розгляду заяви суду не надано.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні даного спору, з огляду на встановлені обставини, дійшов висновку, що рішення відповідача про відмову у державній реєстрації №39417553 від 30.01.2018 не відповідає вимогам законності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак підлягає скасуванню, а права позивача - судовому захисту, як шляхом скасування оспорюваного рішення так і шляхом покладення на відповідача обов'язку зареєструвати за позивачем право власності на будинковолодіння АДРЕСА_1, як на окремий об'єкт нерухомості.

За наведеного, позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 704,80 гривень.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1) до Здолбунівської районної державної адміністрації в особі Управління промисловості, інфраструктури та агропромислового розвитку (код ЄДРПОУ 41226579, вул.Грушевського,14 м.Здолбунів, 35705) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Здолбунівської районної державної адміністрації Доїжач Валентини Леонідівни про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень №39417553 від З0 січня 2018 року та зобов'язати зареєструвати за ОСОБА_3 право приватної власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 в м.Здолбунів Рівненської області, як на окремий об'єкт нерухомого майна.

Стягнути на користь ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Здолбунівської районної державної адміністрації в особі Управління промисловості, інфраструктури та агропромислового розвитку судові витрати по сплаті судового збору в сумі 704,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 25 травня 2018 року.

Суддя Друзенко Н.В.