Постанова

від 24.05.2018 по справі 594/397/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

24 травня 2018 року

м. Київ

справа № 594/398/17-ц

провадження № 61-3970св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В.М., Червинської М. Є. ,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Мрія Центр ,

відповідачі: ОСОБА_4, приватне агропромислове підприємство Агропродсервіс ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Мрія Центр на рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 18 жовтня 2017 року у складі судді Чир П. В. та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 07 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Бершадської Г. В., Гірський Б. О., Ткач О. І.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю Мрія Центр (далі - ТОВ Мрія Центр ) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4, приватного агропромислового підприємства Агропродсервіс (далі -

ПАП Агропродсервіс ) про визнання недійсним договору оренди землі та визнання договору оренди землі поновленим.

Позовна заява мотивована тим, що 10 травня 2009 року між ТОВ Мрія Центр та ОСОБА_4 укладено договір оренди землі загальною площею 0,92 га строком на п'ять років, який зареєстровано 10 грудня 2009 року. Після отримання земельної ділянки в оренду товариство належним чином виконувало всі договірні зобов'язання, вчасно сплачувало орендну плату. Після закінчення строку дії договору, ТОВ Мрія Центр мало намір скористатися своїм переважним правом перед іншими особами на поновлення договору оренди землі, тому двічі, не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку договору, 05 березня та 07 серпня 2014 року, направляло орендодавцю листи-повідомлення про наміри скористатися своїм переважним правом на поновлення договору на новий строк, долучивши до них відповідні додаткові угоди.

Також після закінчення строку дії договору оренди землі ТОВ Мрія Центр продовжувало користуватись земельною ділянкою, обробляло її у 2015 році та сплатило ОСОБА_4 орендну плату за користування землею.

Проте 18 травня 2015 року ОСОБА_4 уклав з ПАП Агропродсервіс новий договір оренди цієї земельної ділянки, а в червні 2015 року за цим підприємством було зареєстроване право оренди земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Таким чином, відповідачі своїми діями щодо укладення між собою нового договору оренди землі порушили переважне право ТОВ Мрія Центр на поновлення договору оренди землі.

Ураховуючи викладене, ТОВ Мрія Центр на підставі статті 33 Закону України Про оренду землі просило суд визнати поновленим на той самий строк і на тих самих умовах договір оренди землі від 10 травня 2009 року, укладений між ОСОБА_4 та ТОВ Мрія Центр та визнати недійсним договір оренди землі від 18 травня 2015 року, укладений між ПАП Агропродсервіс і ОСОБА_4

Рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області від 18 жовтня 2017 року у задоволенні позову ТОВ Мрія Центр відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що переважне право на поновлення договору оренди землі можливе лише за умови дотримання орендарем строків і процедури повідомлення про намір реалізувати таке своє право, а позивач не надав суду належних і допустимих доказів повідомлення ним орендодавця про намір скористатися переважним правом щодо укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк з відповідним проектом додаткової угоди та отримання орендодавцем такого повідомлення.

Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 07 грудня 2017 року рішення Борщівського районного суду від 18 жовтня 2017 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ТОВ Мрія Центр не повідомило ОСОБА_4 про намір продовження договірних відносин, як це передбачено у пункті 8 договору оренди, і не звернулося до суду після закінчення місячного строку за захистом свого права на укладення додаткової угоди на умовах, які викладені в тексті вказаної угоди, тому власник землі вправі розпоряджатись на свій розсуд вказаною земельною ділянкою. ОСОБА_4 на час укладення оспорюваного договору оренди землі мав правові підстави вважати, що договір оренди землі, укладений нею з ТОВ Мрія Центр , є припиненим з 10 грудня 2014 року у зв'язку із закінченням строку його дії, оскільки позивач не скористався переважним правом на поновлення договору оренди землі в порядку, який визначено договором та статтею 33 Закону України Про оренду землі .

25 січня 2018 року ТОВ Мрія Центр подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про недотримання ТОВ Мрія Центр установленої процедури реалізації переважного права на поновлення договору оренди землі на підставі частин першої - п'ятої, а також шостої статті 33 Закону України Про оренду землі , оскільки у зазначеній нормі не передбачено та не вимагається надсилати листи-повідомлення рекомендованими, цінними та/або з повідомленнями про вручення поштовими відправленнями.

Також суди не врахували, що ТОВ Мрія Центр запропонувало в надісланому орендодавцю проекті додаткової угоди аналогічні умови оренди, а в листі-повідомленні зазначило, що в разі незгоди із запропонованими умовами оренди, він має право надати прийнятні для нього умови або власний проект додаткової угоди.

Крім того, ТОВ Мрія Центр посилається на те, що суди не врахували обов'язкових до застосування правових висновків Верховного Суду України щодо застосування частин першої - п'ятої, а також шостої статті 33 Закону України Про оренду землі , викладених у постановах від 23 листопада 2016 року (у справі № 6-2540цс16), 06 вересня 2017 року (у справі № 6-2539цс16).

26 березня 2018 року справа № 594/397/17-ц надійшла до Верховного Суду.

У квітні 2018 року представник ПАП Агропродсервіс - Стецюк А. Ю. подав відзив на касаційну скаргу ТОВ Мрія Центр , в якому просить залишити рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 18 жовтня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 07 грудня 2017 року без змін.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Судом встановлено, щосторони у договорі оренди земельної ділянки (у пункті 8) передбачили обов'язок орендаря письмово повідомляти орендодавця не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору про намір продовжити його дію (у чинній на час укладення договору оренди статті 33 Закону України Про оренду землі відсутній такий обов'язок), який є обов'язковим для виконання орендарем та що Правила надання послуг поштового зв'язку передбачають вручення під розписку лише реєстрових поштових відправлень.

В матеріалах справи відсутні докази про те, що ОСОБА_4 отримала лист-повідомлення від ТОВ Мрія Центр про наміри поновити договір оренди землі з додатковою угодою, тобто була реально обізнана з наміром позивача продовжити договірні відносини.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що відповідач ОСОБА_4 на час укладення оспорюваного договору оренди землі мала правові підстави вважати, що договір оренди землі, укладений ним з ТОВ Мрія Центр є припиненим з 10 грудня 2014 року у зв'язку із закінченням строку його дії, оскільки позивач не скористався переважним правом на поновлення договору оренди землі в порядку, який визначено договором та уточнено новою редакцією статті 33 Закону України Про оренду землі .

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України Про оренду землі , яка фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди землі .

Так, відповідно до частин першої - п'ятої статті 33 цього Закону (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами восьмою та дев'ятою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України.

Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно частинами 2-5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Вказані вище висновки узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц, та спростовують доводи касаційної скарги.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанційпро те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів відправлення орендодавцю відповідних листів-повідомлень з проектом додаткової угоди та з урахуванням вищезазначених вимог закону дійшли правильного висновку, що позивач не скористався своїм переважним правом на поновлення договору оренди землі.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 18 жовтня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 07 грудня 2017 року - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Мрія Центр залишити без задоволення.

РішенняБорщівського районного суду Тернопільської області від 18 жовтня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 07 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

В.М. Коротун

М.Є. Червинська